вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" вересня 2025 р. Справа№ 925/1639/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм
на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.05.2025 та
на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 28.05.2025
у справі № 925/1639/24 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм
до Приватного підприємства “Антифон»
про зобов'язання здійснити сплату за спеціальне використання водних біоресурсів у сумі 225 000,00 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Приватного підприємства “Антифон» з вимогами про зобов'язання останнього здійснити сплату за спеціальне використання водних біоресурсів в сумі 225000,00 грн згідно з договором від 09.02.2024 №KR8MAХ2024 на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), а також про відшкодування судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не вніс плату у розмірі 225 000 грн за спеціальне використання водних біоресурсів на умовах договору від 09.02.2024 №KR8MAХ2024.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.05.2025 у справі № 925/1639/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
В обґрунтування судового рішення суд першої інстанції зазначив на відсутності існування причинно-наслідкового зв'язку між вимогою позивача про зобов'язання відповідача на сплату 225 000 грн та порушенням обов'язку відповідачем за договором від 09.02.2024 №KR8MAХ2024 вносити плату 225 000 грн, а також наявність цієї заборгованості відповідача перед позивачем.
Також суд першої інстанції вказав, що запропонований позивачем спосіб захисту права у виді зобов'язання відповідача на внесення плати в бюджет за спеціальне використання водних біоресурсів не призведе до реального, дієвого, належного захисту права позивача та не відповідає способам захисту порушеного права, запропонованим законодавцем у ст.ст. 15-16 ЦК України.
Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.05.2025 у справі № 925/1639/24 заяву Приватного підприємства "Антифон" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на користь Приватного підприємства "Антифон" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування додаткового рішення суд першої інстанції зазначив, що виходячи із конкретних обставин справи наявні підстави для зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, в розмірі 20 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 07.05.2025 у справі № 925/1639/24 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:
- причиною виникнення спору є невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати заборгованості за право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Головного управління ДПС у Черкаській області № 2306/5/23-00-04-01-04 від 09.04.2025, яка залишена судом першої інстанції без належної правової оцінки;
- у позивача наявні виключно 2 платіжні інструкції, які підтверджують сплату 75 000, 00 грн. (платіжна інструкція № 416 від 13.02.2024 року) та 22 500,00 грн. (платіжна інструкція № 466);
- оскільки дозвіл для відповідача на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) (для здійснення промислового рибальства) видано 20.02.2024 наявні обґрунтовані підстави вважати, що відповідачем до моменту видачі зазначеного дозволу було внесено 25% від ціни договору KR8MAX2024, що дорівнює 75 000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зменшити розмір стягнутих на користь Приватного підприємства "Антифон" понесених судових витрат на професійну правничу допомогу з 20 000 грн до 4 000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:
- заявлені представником відповідача до стягнення з позивача судові витрати в розмірі 40 000,00 грн., не мають характеру необхідних та співрозмірних, що свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат;
- з огляду на незначну тривалість судових засідань, відсутність необхідності у представника відповідача витрачати час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, очікування та безпосередньою участю в судовому засіданні, заявлені витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 40 000,00 гривень не відповідають принципу співрозмірності відносно затраченого часу проведення вказаних судових засідань
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №925/1639/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 03.06.2025 залишено без руху апеляційну скаргу Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.05.2025 у справі № 925/1639/24 та надано строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та доказів сплати судового збору в сумі 4050, 00 грн.
Ухвалами суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.05.2025 та додаткове рішення від 28.05.2025 у справі № 925/1639/24, об'єднано їх в одне апеляційне провадження та повідомлено сторін, що справа буде розглянута у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.
Позиції учасників справи
28.06.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому останній заперечив проти доводів та вимог останніх, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про відсутність повноважень представника позивача Воробей О.С. на підписання апеляційної скарги, у зв'язку із чим наполягає на необхідності закриття апеляційного провадження у справі.
Водночас колегія суддів не вбачає підстав для закриття апеляційного провадження у справі з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, представництво у господарських судах здійснюється у порядку самопредставництва юридичної особи (через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) або адвокатом.
При цьому, під самопредставництвом юридичної особи слід розуміти право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Таким чином, вбачається, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
У ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Отже, наявність відповідного запису у Реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням наявності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.11.2021 у справі № 910/2010/19 (925/364/19).
Як вбачається із виписки з ЄДР, доданої до апеляційної скарги, Воробей О.С. в порядку самопредставництва позивача має повноваження, зокрема, підписувати та подавати апеляційні скарги.
Відповідач посилається на Витяг (сторінка 18), у якому зазначено, що представник Воробей О.С. діє без права підписання заяв про зменшення позовних вимог, зміну предмета або підстави позову, укладення мирової угоди, заяв про примирення сторін, а також заяв про повне чи часткове визнання позовної заяви, апеляційної скарги або касаційної скарги.
Тобто, вказані заборони розповсюджуються саме на заборони підпису заяв про часткове або повне визнання апеляційної скарги, а не на подачу та підписання апеляційної скарги.
Отже, положення про обмеження повноважень представника не містять заборони на подання апеляційної скарги, і жодних заперечень щодо права представника подавати такі скарги у тексті витягу немає.
А тому колегія суддів не вбачає підстав для закриття апеляційного провадження у даній справі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Державним агентством меліорації та рибного господарства 22.01.2024 проведено електронний аукціон (конкурс) з продажу лота "Право використання водних біоресурсів Кременчуцьке водосховище КR8MAX2024".
Переможцем даного електронного аукціону визначено ПП "Антифон", з яким укладено договір від 09.02.2024 №KR8MAХ2024, предметом якого є отримання відповідачем права на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарському водному об'єкті Кременчуцьке водосховище з переліком видів риби та об'ємів видобутку, переліком та кількістю знарядь лову, типів риболовних суден та їх кількості. (п.п. 1,2 договору)
Згідно п. 12 договору його строк дії встановлений до 31.12.2024. Договір набирає чинності з дня його укладення (п.13 договору).
Відповідно до п. 21 договору ціна становить 300 000,00 грн на рахунок UA158999980334169898000023697 за кодом бюджетної класифікації 13070200 п. 21 договору.
Відповідно до п.п. 7. п. 8 договору відповідач зобов'язаний вносити плату за ціну реалізації лота на рахунок територіального органу казначейства за кодом класифікації доходів бюджету 13070200 в установленому законодавством порядку.
Позивач, зазначаючи про невнесення відповідачем плати у розмірі 225 000 грн за спеціальне використання водних біоресурсів на умовах договору від 09.02.2024 №KR8MAХ2024 звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив на відсутності існування причинно-наслідкового зв'язку між вимогою позивача про зобов'язання відповідача на сплату 225 000 грн та порушенням обов'язку відповідачем за договором від 09.02.2024 №KR8MAХ2024 вносити плату 225 000 грн, а також наявність цієї заборгованості відповідача перед позивачем.
Однак колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі визначає Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 3677-VI).
За змістом статей 25, 27 цього Закону використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання.
Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема, промислове рибальство.
Відповідно до приписів статті 30 Закону № 3677-VI За рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, ліміти спеціального використання водних біоресурсів для здійснення промислу та дослідного вилову розподіляються на квоти добування (вилову) з метою їх подальшого включення до договору на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) та/або договору на право здійснення дослідного вилову у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах).
Право на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) у межах розподілених квот добування (вилову) реалізується на аукціоні, що проводиться в електронній формі.
Організатором аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.
При укладенні договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) сплата коштів здійснюється відповідно до порядку справляння плати за спеціальне використання водних біоресурсів і розмірів плати за їх використання, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та порядку проведення аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах).
Станом на січень 2024 року, в якому проводився позивачем аукціон, діяла Порядок здійснення спеціального використання водних біоресурсів (далі Порядок), встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 р. № 1347 "Деякі питання здійснення спеціального використання водних біоресурсів", яким визначено механізм:
встановлення лімітів спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та континентальному шельфі України (далі - рибогосподарські водні об'єкти (їх частини) для здійснення промислового рибальства та дослідного вилову та їх затвердження;
розподілу лімітів спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) для здійснення промислового рибальства та дослідного вилову на квоти добування (вилову);
спеціального використання водних біоресурсів, які перебувають в умовах природної волі (крім видів, занесених до Червоної книги України), у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах);
реалізації процедури продажу на аукціоні шляхом проведення електронних торгів права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), що укладаються для реалізації квот добування (вилову);
видачі, відмови у видачі, переоформлення, анулювання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) (для здійснення промислового рибальства, дослідного вилову) (далі - дозвіл);
справляння плати за спеціальне використання водних біоресурсів (пункт 1 Порядку).
Згідно із пунктом 10 Порядку спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється користувачами водних біоресурсів на підставі договору на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) (далі - договір на право здійснення промислу) та/або договору на право здійснення дослідного вилову у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) (далі - договір на право здійснення дослідного вилову), які укладаються для реалізації права суб'єктів рибного господарства на здійснення промислового рибальства та/або дослідного вилову, дозволу (для здійснення промислового рибальства або дослідного вилову).
Пунктом 45 Порядку передбачено, що подання заявки про участь в аукціоні свідчить про згоду заявника з умовами проведення аукціону.
Згідно із пунктом 46 Порядку аукціон проводиться в електронній торговій системі та полягає у здійсненні повторювального процесу підвищення цін у три раунди в режимі реального часу. Аукціон починається автоматично в день та час, які визначені в оголошенні в електронній торговій системі.
Відповідно до п. 49 Порядку ціна реалізації лота сплачується переможцем відповідно до законодавства у розмірі не менше: 25 відсотків - протягом десяти робочих днів з дня укладення договору на право здійснення промислу, але в будь-якому разі до дня отримання дозволу (для здійснення промислового рибальства); 50відсотків - до 1 липня року, на який укладено договір на право здійснення промислу; 50 відсотків - до 1 жовтня року, на який укладено договір на право здійснення промислу.
Невикористання обсягу спеціального використання водних біоресурсів або використання його не в повному обсязі, розірвання договору на право здійснення промислу не звільняє суб'єкта рибного господарства від обов'язку сплатити ціну реалізації лота (крім випадків, визначених договором на право здійснення промислу)
Як вже було зазначено вище, 09.02.2024 року між сторонами укладено договір на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) № KR8МАХ2024, за умовами п. 1. якого агентство надало, а користувач отримав право на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарському водному об'єкті (його частині): Кременчуцькому водосховищі.
Суд в оскаржуваному рішенні зазначив про недоведеність порушеного відповідачем права позивача за укладеним вище договором.
Водночас, пунктами 8 (п.п. 7), 21 Договору сторони визначили ціну договору - 300 000 грн., яку відповідач зобов'язався вносити на рахунок територіального органу Казначейства за кодом класифікації доходів бюджету 13070200 за місцем реєстрації в установленому законодавством порядку, а саме на рахунок UA158999980334169898000023697, код виду сплати 101.
Інформація про порядок та строки сплати ціни реалізації лота оприлюднена позивачем на електронному майданчику (https://prozorro.sale/auction/BSE001-UA-20240110-46791/) в оголошенні про проведення аукціону та повністю узгоджується з положеннями пункту 49 Порядку.
Таким чином, з урахуванням вимог пункту 49 Порядку та умов укладеного сторонами договору відповідач взяв на себе зобов'язання щоквартально вносити плату за спеціальне використання водних біоресурсів за кодом бюджетної класифікації 13070200 та здійснити справляння не менш як 25 відсотків ціни реалізації лота протягом десяти робочих днів з дня укладення договору на право здійснення промислу, але в будь-якому разі до дня отримання дозволу (для здійснення промислового рибальства); 50 відсотків - до 1 липня року, на який укладено договір на право здійснення промислу; 50 відсотків - до 1 жовтня року, на який укладено договір на право здійснення промислу.
Колегія суддів відзначає, що ціною реалізації лота є фактична сума коштів, за яку продано лот на аукціоні.
Колегія суддів звертає увагу на принцип сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).
Також як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року у справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19) добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Отже, укладаючи договір на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) № KR8МАХ2024 від 09.02.2024 року сторони погодили його умови, що викладені в підпункті 7 пункту 8, пункті 21 - тобто ціну договору, що складає ціну лота за право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) та обов'язок її повної сплати на вказаний рахунок територіального органу Казначейства за кодом класифікації доходів бюджету 13070200, код виду сплати 101, порядок оплати якої встановлений п. 49 Порядку
А тому доводи відповідача стосовно невизначеності правової природи коштів, які він має сплатити позивачу, та відсутності строків їх оплати, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Як вже було зазначено вище, ціна придбаного відповідачем права спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарському водному об'єкті (ціна договору, ціна лоту) становить 300 000,00 грн.
Як стверджує позивач, чого відповідачем не заперечено, на час подачі позову відповідачем не сплачено 225 000,00 грн. Доказів оплати вказаних коштів у визначені Порядком та Договором строки відповідач не надав.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не виконав свого обов'язку зі сплати всієї ціни договору, що є ціною лота за право спеціального використання водних біоресурсів, вказані кошти підлягають стягненню з відповідача у примусовому порядку.
Стосовно заперечень відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права та висновків суду, що обраний позивачем спосіб захисту права у виді зобов'язання відповідача на здійснення плати за спеціальне використання водних біоресурсів не призведе до реального, дієвого, належного захисту права позивача та не відповідає способам захисту порушеного права, запропонованим законодавцем у ст.ст. 15-16 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду висновувала про те, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц).
Колегія суддів відзначає, що під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, компенсація витрат, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Як вбачається із позовних вимог, вимога позивача про зобов'язання відповідача здійснили сплату за спеціальне використання водних ресурсів у сумі 225 000,00 грн направлена на відновлення порушеного права позивача шляхом примусового зобов'язання відповідача усунути відповідне порушення договірних відносин.
Відповідна вимога позивача відповідає умовам укладеного між сторонами договору та нормам Порядку.
Колегія суддів відзначає, що між формулюванням «зобов'язати здійснити оплату», обраним позивачем у даному спорі та формулюванням «стягнути суму», яке є правильним для такого виду спорів, є лише граматична та/або стилістична різниця.
Водночас, незважаючи на викладене у прохальній частині формулювання, суть викладених позовних вимог є чіткими, зрозумілими та такими, які направлені на відновлення порушеного права позивача шляхом примусового зобов'язання відповідача усунути порушення договірних відносин шляхом перерахування коштів.
Таким чином, заявлені підстави позову дають змогу захистити порушене право. Інше тлумачення є надмірним формалізмом та штучним звуженням існуючих способів захисту порушеного права.
Відповідно до положень ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З огляду на викладене, враховуючи аксіому цивільного судочинства jura novit curia - "суд знає закон", колегія суддів вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 225 000,00 грн, які є належним способом захисту прав у даному випадку.
Стосовно додаткового рішення Господарського суду Черкаської області від 28.05.2025 у справі № 925/1639/24, яким стягнуто з позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Обґрунтовуючи заяву про розподіл судових витрат в сумі 40 000,00 грн відповідачем, в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, було надано договір про надання професійної правничої допомоги №254/24 від 11.02.2025, укладений між адвокатом Гавриловим Дмитром Олексійовичем та Приватним підприємством "Антифон", акт про надання послуг від 17.02.2025.
Водночас, відповідно до ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, а тому витрати на професійну правничу допомогу, понесенні відповідачем, покладаються на останнього відповідно до ст. 129 ГПК України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких обставин, апеляційні скарги Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 07.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 28.05.2025 у справі № 925/1639/24 - скасуванню з прийняттям нових про задоволення позовних вимог та про відмову у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.05.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 28.05.2025 у справі № 925/1639/24 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.05.2025 у справі № 925/1639/24 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
3. Стягнути з Приватного підприємства «АНТИФОН» (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 299, оф. 23, код ЄДРПОУ 36196747) на користь Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 45-А код ЄДРПОУ 37472282) 225 000,00 грн заборгованості, 2 700,00 грн судового збору за подачу позову та 4 050,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
5. Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 28.05.2025 у справі № 925/1639/24 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви Приватного підприємства «Антифон» про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.
6. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.
7. Матеріали справи № 925/1639/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко