вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" серпня 2025 р. Справа№ 910/1721/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Тищенко А.І.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 28.08.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 22.08.2024 (повний текст складено та підписано 10.10.2024)
у справі №910/1721/23 (суддя А.І. Привалов)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
до Державного підприємства "Гарантований Покупець"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Кабінету Міністрів України;
2) Міністерства енергетики України
3) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 1 240 706 523,24 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований Покупець" про стягнення 438 172 285,34 грн, з яких 321 501 469,63 грн - сума основного боргу, 89 301 246,39 грн - інфляційних втрат, 14 207 413,71 грн - пені, 13 162 155,61 грн - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2309/02/21 від 15.09.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати.
В процесі розгляду справи позивачем подано заяву про зміну предмета позову, в якій заявник просить суд стягнути з відповідача 1 098 680 399,28 грн - основного боргу, 14 207 413,71 грн - пені, 20 485 187,54 грн - 3% річних та 107 333 522,71 грн - інфляційних нарахувань, яку суд прийняв до розгляду.
Також, 27.06.2024 від позивача на підставі п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначив про повне погашення відповідачем суми заборгованості в розмірі 1 081 827 510,24 грн та коригування фактично наданих за квітень 2023 року послуг у бік зменшення на 16 852 889,04 грн, у зв'язку з чим просив закрити провадження у справі в частині стягнення 1 098 680 399,28 грн, яку суд прийняв до розгляду.
02.06.2023 від Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшла зустрічна позовна заява про тлумачення абзацу 1 пункту 16 договору щодо неможливості нарахування пені за несвоєчасне внесення першого - п'ятого платежів згідно з п. 7 договору.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 первісний позов задовольнено частково.
Стягнуто з Державного підприємства “Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" інфляційні втрати у розмірі 107 333 522 грн 71 коп., 3% річних - 20 485 187 грн 54 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 845 428 грн 24 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення суд перевіривши розрахунок позивача по матеріальним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням, а також 3% річних, дійшов висновку, що вимоги про нарахування інфляційної складової та 3% річних є арифметично вірними, а відтак підлягають задоволенню в заявлених позивачем за первісним позовом сумах (з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог). Також суд, з урахуванням положень постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022), відмовив у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, яка нараховані в період дії правового режиму воєнного стану.
Щодо зустрічного позову, суд зазначив, що Договір №2309/02/21 від 15.09.2021 вже виконується сторонами, в тому числі, і п. 7 договору, який Державне підприємство “Гарантований покупець» просить суд розтлумачити. Крім того, зустрічний позов Державного підприємства “Гарантований покупець» був спрямований не на тлумачення змісту п. 7 Договору №2309/02/21 від 15.09.2021, а на формулювання правового висновку щодо можливості застосування ст. 625 Цивільного кодексу України у випадку прострочення платежів, передбачених вказаним пунктом договору, що не є тлумаченням договору за своєю суттю, який на момент вирішення даної справи викладений Верховним Судом у постанові від 25.01.2024 у справі №910/1294/23, з огляду на що зустрічний позов не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 22.08.2024 у справі №910/1721/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим судом з неповним дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що:
- судом не надано належної оцінки доводам Підприємства про наявність відкладальної обставини, чим неправильно застосовано ст. 212 ЦК України;
- суд безпідставно відхилив та не надав оцінки доводам відповідача щодо неправильності розрахунків 3% річних та інфляційних втрат;
- нарахування 3 % річних та інфляційних втрат після заміни прогнозованого обсягу послуг на фактичний є неправомірним та свідчить про суперечливість поведінки позивача;
- після закінчення розрахункового місяця, зобов'язання підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг;
- суд першої інстанції не скористався правом зменшити нараховані інфляційні втрати та 3 % річних.
Крім того, до апеляційної скарги відповідачем долучено додаткові докази, а саме: копію договору №65-150-SD-21-00-417 від 24.09.2021 та додаткової угоди №6 від 15.02.2024, які суд долучив до матеріалів справи.
Узагальнені доводи та заперечення учасників судового процесу
15.01.2025 через канцелярію суду третьою особою-1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання підтримала доводи апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду в задоволеній частині - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань сторін
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2024 апеляційну скаргу у справі №910/1721/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1721/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.11.2024, справу №910/1721/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
21.11.2024 матеріали справи №910/1721/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 у справі №910/1721/23 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
05.12.2024 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 у справі №910/1721/23. Судове засідання призначено на 30.01.2025.
29.01.2025 через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшла заява про участь у справі в режимі відеоконференції.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Коробенка Г.П. на лікарняному з 28.01.2025 по 07.02.2025, судове засідання призначене на 30.01.2025 не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 розгляд апеляційної скарги призначено на 04.03.2025.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025, у зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1721/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.03.2025, справу №910/1721/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.
03.03.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні 04.03.2025 оголошено перерву до 17.03.2025.
12.03.2025 через підсистему “Електронний суд від позивача надійшли заперечення щодо долучення доказів.
17.03.2025 через підсистему “Електронний суд від відповідача надійшов контррохзрахунок 3% річних та інфляційних втрат.
Розгляд справи відкладено на 28.04.2025.
24.04.2025 через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшли пояснення у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 у справі №910/1721/23, призначено на 22.05.2025.
У судовому засіданні 22.05.2025 оголошено перерву до 11.06.2025.
09.06.2025 через канцелярію суду відповідачем подано контррохзрахунок 3% річних та інфляційних втрат та додаткові пояснення у справі.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1721/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.06.2025, справу №910/1721/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 у справі №910/1721/23 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) Тищенко А.І., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025. Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.07.2025.
Розгляд справи відкладено на 28.08.2025.
У судовому засіданні 28.08.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 28.08.2025 з'явились представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення. Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується відповідними довідками та шляхом направлення поштової кореспонденції.
Оскільки явка представників учасників судового процесу в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" за відсутності представників третіх осіб.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (за договором - постачальник) та Державним підприємством “Гарантований покупець» (за договором - замовник) було укладено Договір №2309/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеними цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальнодоступних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою КМУ від 05.06.2019 №483.
Відповідно до п. 3 Договору строком надання послуг є період з 01.10.2021 до 30.04.2022.
Додатковими угодами № 760/02/22 від 20.04.2022 та № 2250/02/22 від 31.10.2022 продовжено строк надання послуг, зокрема до 31.03.2023.
Згідно з п. 4 Договору, загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 5 Договору визначено, що прогнозна вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
У відповідності до пункту 6 Договору, до 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 2 - 5 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу по одному примірнику оригіналу.
Пунктом 7 Договору передбачено, що оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника таким чином:
перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
п'ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.
У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня.
Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п'яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Згідно пункту 8 Договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних.
Пунктом 9 Договору визначено, що до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 1 - 4 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу по одному примірнику оригіналу.
У відповідності до пункту 10 Договору, факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг.
Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді.
Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені.
Постачальник надсилає не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта приймання-передачі послуг підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника.
Відповідно до пункту 12 Договору постачальник має право отримувати оплату вартості послуг, з урахуванням вимог підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, а замовник, відповідно до пункту 13 Договору, зобов'язаний здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному пунктом 7 Договору.
З огляду на зазначене вище, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за надану позивачем послугу у шість етапів. Перший - за три банківські дні до розрахункового місяця, другий - до 3 числа (включно) розрахункового місяця, третій - до 9 числа (включно) розрахункового місяця, четвертий - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, п'ятий - до 21 числа (включно) розрахункового місяця, шостий (остаточний) - до 14 числа (включно) місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.
Водночас, за період з 31.01.2023 по 24.04.2023 відповідач допустив виникнення заборгованості за Договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг №2309/02/21 у загальному розмірі 1 098 680 399,28 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, а саме: помісячними розрахунками заборгованості (щодо прогнозованих та фактичних платежів); розрахунками вартості послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за період березень 2022 - березень 2023 року; розрахунком заборгованості (щодо прогнозованих платежів) вартості послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за квітень 2023 року; копіями підписаних обома сторонами Актами приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів до договору від 15.09.2021 №2309/02/21 за період березень 2022 - квітень 2023 року; реєстрами платежів, проведених відповідачем; копіями підписаних сторонами Актів зарахування зустрічних однорідних вимог.
Крім того, до матеріалів справи надано підписаний сторонами станом на 30.09.2023 Акт звірки розрахунків з ДП “Гарантований покупець», відповідно до якого заборгованість відсутня.
Сторони під час розгляду справи вказані обставини не заперечували.
З огляду на викладене, судом установлено відсутність заборгованості відповідача за період з березня 2022 року по квітень 2023 року по договору від 15.09.2021 №2309/02/21, що входило у предмет доказування відповідно до позовної заяви та заяви про зміну предмету позовних вимог.
Однак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання своїх обов'язків щодо строків поетапної оплати планової та фактичної вартості отриманої послуги у 2022 році та протягом січня - квітень 2023 року, позивачем (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 24.04.2023) нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню на загальну суму 14 207 413,71 грн (розрахована за період березень-квітень 2022 року), інфляційні втрати - 107 333 522,71 грн (розраховані за період з березня 2022 року по березень 2023 року) та 3% річних - 20 485 187,54 грн (розраховані з березня 2022 року по квітень 2023 року).
Заперечуючи протии задоволення позову, відповідач посилається на те, що у відповідності до підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 №483, Гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення. Відтак, на думку відповідача, оскільки у позивача була наявна безперервна заборгованість перед ДП "НАЕК "Енергоатом" у спірний період, то наявна відкладальна обставина для сплати Державним підприємством "Гарантований Покупець" за поставлену електричну енергію. Також відповідач зазначає, що всі розрахунки були здійснені ним на умовах дострокового виконання зобов'язань за договором, що виключає підстави для застосування відповідальності, визначено ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім того, при проведенні розрахунків інфляційних втрат та 3% річних позивачем не враховано правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. Також, відповідач заперечив щодо стягнення пені з посилання на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Рішення суду першої інстанції від 22.08.2024 оскаржується відповідачем лише в частині задоволених вимог про стягнення 107 333 522 грн 71 коп. інфляційних втрат та 20 485 187 грн 54 коп. 3% річних.
В частині незадоволених первісних позовних вимог про стягнення пені у розмірі 14 207 413,71 грн та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, рішення суду сторонами не оскаржується, а тому, з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов'язку здійснити оплату за договором законодавець пов'язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов'язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача надати послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, який породжує обов'язок відповідача прийняти вказані послуги та оплатити їх в строки визначені договором, які як встановлено господарським судом відповідачем порушені.
Так, сторонами не заперечується факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на підставі Договору від 15.09.2021 №2309/02/21 у період березень 2022 року - квітень 2023 року Державному підприємству "Гарантований Покупець" послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.
При цьому, обсяг та вартість наданих послуг визнається Державним підприємством "Гарантований Покупець", оскільки на дату вирішення даного спору дані послуги повністю оплачені відповідачем (як шляхом перерахунку коштів, так і шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог), на підтвердження чого позивачем долучено до справи копії відповідних платіжних інструкцій та акти зарахування зустрічних однорідних вимог.
Щодо, наведених в апеляційній скарзі заперечень Державного підприємства "Гарантований покупець", про наявність відкладальної обставини, колегія суддів зазначає таке.
Підпунктом 2 п. 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затверджений постановою КМУ № 483 від 05.06.2019 (далі - Положення про ПСО) передбачено, що гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
Відповідно до п. 5 Положення про ПСО до спеціальних обов'язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні “об'єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у ДП “НАЕК “Енергоатом» стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" ("бази") за період M-3, де M-розрахунковий місяць.
Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів.
В листі ДП "НАЕК "Енергоатом" за № № 01-9158/10-вих від 10.05.2023 зазначило, що відповідно до Наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 114 "Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг" (надалі - Наказ) на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, в якому воєнний стан припинено або скасовано учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням покладені спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, зобов'язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.
Відповідно до п.п. 1 п. 2 Наказу, ДП "НАЕК "Енергоатом" має забезпечити на визначений період постачання, продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об'єднання торгових зон була територія торгової зони "Острів Бурштинський ТЕС", за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.
Таким чином, виконання спеціальних обов'язків в частині купівлі-продажу електричної енергії у визначений період, а саме з наступного розрахункового періоду (періоду постачання) після прийняття Наказу та до поточного розрахункового періоду між ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та ДП "НАЕК “Енергоатом" забезпечувалося шляхом укладення додаткових угод до основного договору без проведення процедури електронного аукціону.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за придбану за результатами проведення електронних аукціонів електричну енергію, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що у відповідача відсутні підстави для посилання на положення підпункту 2 п. 8 Положення про ПСО, як на відкладальну обставину.
Більше того, як вже вказувалось вище, частковою сплатою послуг із забезпечення доступності електричної енергії та зарахуванням зустрічних однорідних вимог, відповідач фактично визнав заявлені позивачем у даному спорі вимоги та погодився, що строк для їх оплати є таким, що настав.
Вказане вище відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.01.2024 у справі №910/1294/23, та підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 26.11.2024 у справі №910/15342/23, від 20.08.2024 у справі №910/18075/23, від 05.12.2024 у справі №910/11864/23, від 28.11.2024 у справі №910/15342/23 та від 30.01.2025 у справі №910/881/24.
Щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 20 485 187,54 грн, нарахованим за період з березня 2022 року по квітень 2023 року та інфляційних втрат у розмірі 107 333 522,71 грн, нарахованих за період з березня 2022 року по березень 2023 року, колегія суддів зазначає таке.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 Цивільного кодексу України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи доведеність факту порушення договірних строків оплати за надані послуги у період з березня 2022 року по квітень 2023 року, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для покладення на ДП "Гарантований покупець" відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України. Разом з цим, колегія суддів не погоджується з розміром задоволених вимог, з огляду на таке.
Як вище зазначено судом, у п. 7 Договору сторони визначили черговість внесення платежів: 5-ть з них є авансованими платежами, які сплачуються з урахуванням прогнозованих обсягів надання послуг з постачання електричної енергії, а 6-й, платіж, який здійснюється з урахуванням фактичних обсягів уже наданих послуг з постачання електричної енергії.
При цьому, п. 10 Договору визначено, що факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг. У цьому ж пункті Договору сторони визначили порядок підписання акту приймання-передачі.
Колегія суддів зауважує, що акт приймання-передачі засвідчує фактичний обсяг наданих послуг у відповідний місяць незалежно від того, коли саме було підписано такий акт сторонами.
Судом враховано, що оплата планової вартості послуги і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги є одним і тим самим зобов'язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, тому розподіл такого обов'язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов'язання.
Водночас, колегія суддів не погоджується з доводами позивача, що невиконане зобов'язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує в часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місяця, а підлягає виконанню у межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг.
За умовами договору, укладеного між сторонами, постачальник зобов'язується надавати замовнику послуги, а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість. Відповідно до пункту 4 Договору загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Тобто, відповідач зобов'язаний оплачувати обсяг послуг, які фактично надані, а не прогнозований обсяг послуг.
Отже, базою нарахування є вартість послуг, які фактично надані, що засвідчується актом приймання-передачі. При цьому, оскільки розрахунковим періодом є календарний місяць, і за змістом ст. 625 ЦК України нарахування прив'язуються до суми боргу, то колегія суддів дійшла висновку, що індекс інфляції застосовується до вартості фактично наданих послуг, які засвідчено актом приймання-передачі.
Відповідно, до заборгованості з оплати вартості послуг, наданих у березні 2022 року застосовуються індекси інфляції за березень - до прогнозованого показника та травень - до фактичного показника, оскільки заборгованість була повністю оплачена 27.05.2022. А, до заборгованості з оплати вартості послуг, наданих у травні 2022 року застосовуються індекси інфляції за травень - до прогнозованого показника, і червень та липень - до фактичного показника, оскільки заборгованість була повністю оплачена 29.07.2022.
Колегія суддів, відповідно до вимог статей 79, 86 ГПК України, перевірила правильність наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат у частині бази нарахування, з огляду на зміну, відповідно до умов договору, прогнозного обсягу послуг на фактичний.
За результатами такої перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач продовжував нараховувати 3% річних та інфляційні втрати на прогнозований обсяг послуг після встановлення в акті приймання-передачі фактичного обсягу послуг у розрахунковому періоді. Тоді як у контррозрахунку, наданому відповідачем, останній здійснює заміну бази для нарахування 3% річних та інфляційних втрат із прогнозованої вартості послуг на фактичну вартість після підписання сторонами актів приймання-передачі послуг.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем у розрахунку 3% річних та інфляційних втрат неправильно визначено базу для нарахування цих платежів.
Судом першої інстанції також не надано належної оцінки цій обставині.
Крім цього, перевіряючи правильність нарахування інфляційних втрат, колегія суддів констатує, що ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" нараховуються такі втрати не тільки без урахування вартості фактично наданих послуг, засвідчених актом приймання-передачі, а й з неправильним застосуванням механізму розрахунку, визначеного у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 щодо необхідності заокруглювати індекс споживчих цін до десяткового числа після ком.
Зокрема, Верховний Суд в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Отже, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтримала такий спосіб розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
Також, у постанові від 23.09.2021 у справі №924/2/21, на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі, Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня по жовтень 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.
Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №910/4170/23, від 17.012024 у справі №910/18308/21.
Як убачається з поданого позивачем розрахунку, останній розбиває оплату за договором на 6-ть платежів, нараховуючи індекс інфляції і на прогнозовану вартість послуг, до моменту повного погашення підприємством такої вартості. При цьому, позивач з одного боку віднімає від прогнозованої вартості суми внесених платежів, з іншого, формує заборгованість, додаючи до поточного боргу суму заборгованості за попередній період (по наростаючому принципу). Це фактично призводить до подвійної індексації, як прогнозованої вартості послуг, так і фактично сплаченої.
Колегія суддів вважає такий підхід помилковим, і таким, що суперечить умовам договору та нормі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Разом із цим, перевіривши контррозрахунок відповідача, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач для розрахунку 3% річних та інфляційних втрат правильно визначив вартість послуг, змінюючи її на кінець кожного розрахункового періоду з прогнозної на фактичну, а також правильно розрахував індекс інфляції.
Так, здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, змінюючи базу для їх нарахування на кінець кожного розрахункового періоду з прогнозної на фактичну, відповідач у контррозрахунку зазначив, що розмір 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають до стягнення, становить 14 306 872,86 грн та 22 422 109,22 грн відповідно, з чим колегія суддів погоджується та визнає контррозрахунок арифметично правильним.
Щодо доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, про те, що місцевий суд застосував частину 2 статті 625 ЦК України в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат без урахування висновків щодо застосування цієї норми права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, колегія суддів зазначає таке.
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Отже, відповідне зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення процентів річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі №910/1721/23, проценти річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі три проценти, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних апеляційним судом не встановлено.
Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2024 у справі №910/3323/23, від 07.09.2022 у справі №910/9911/21, від 21.06.2022 у справі №910/9905/21, від 07.03.2023 у справі №910/17556/21.
Колегія суддів також зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 сформувала висновок про те, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Стосовно зменшення інфляційних втрат, то Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Суд звертає увагу відповідача на те, що законом не передбачено права суду на зменшення інфляційних втрат, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у розмірі 22 422 109,22 грн.
Отже, у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Доводи скаржника про неправильне застосування судом ст. 625 ЦК України в наведеній частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні шляхом часткового задоволення вимоги про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" інфляційних втрат, що становлять 22 422 109,22 грн та 3% річних, що становлять 14 306 872,86 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 у справі №910/1721/23 змінити.
Викласти п. 2 резолютивної частини рішення у такій редакції:
“Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б; код ЄДРПОУ 42101003) інфляційні втрати у розмірі 22 422 109 (двадцять два мільйона чотириста двадцять дві тисячі сто дев'ять) грн 22 коп., 3% річних у розмірі 14 306 872 (чотирнадцять мільйонів триста шість тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 86 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 242 935 (двісті сорок дві тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) грн 63 коп.»
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 903 738 (дев'ятсот три тисячі сімсот тридцять вісім) грн 92 коп.
Матеріали справи №910/1721/23 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 03.09.2025
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді А.І. Тищенко
К.В. Тарасенко