ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
03 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2579/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
Секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Романенко Д.С.;
Представники сторін:
Від Прокуратури - Черніговська О.С.;
Від Одеської міської ради - не з'явився;
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Прим"- не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 (про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову)
по справі №916/2579/25
за позовом Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Прим"
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії,
(суддя першої інстанції: Деркач Т.Г, дата та місце прийняття ухвали: 03.07.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Прим", в якому просив Господарський суд Одеської області:
- усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою загальною площею 230,9 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24, шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ "Каскад-Прим" на нежитлову будівлю кафе, загальною площею 676,5 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 731644451101), з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи;
- усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою загальною площею 230,9 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24, шляхом зобов'язання ТОВ "Каскад-Прим" звільнити земельну ділянку загальною площею 230,9 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24, та привести її у попередній стан шляхом знесення самочинно побудованих на вказаній земельній ділянці приміщень нежитлової будівлі кафе та приведення до попереднього стану самочинно реконструйованих нежилих підвальних приміщень загальною площею 96,6 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 24 - у відповідність до технічного паспорту, виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 06.10.2008, та самочинно реконструйованої нежитлової споруди павільйону мінеральних вод загальною площею 125,7 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А - у відповідність до технічного паспорту, виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 06.10.2008;
- стягнути з Відповідача на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову та інші судові витрати, які прокуратурою будуть понесені при розгляді справи за даним позовом.
Разом з позовною заявою Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси подав заяву про забезпечення позову за вх.№2-1019/25 від 01.07.2025, в якій просив суд:
- накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю кафе, загальною площею 676,5 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 731644451101).
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно проводити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі кафе, загальною площею 676,5 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 731644451101).
- заборонити ТОВ "Каскад-Прим" на час розгляду справи в суді вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі кафе, загальною площею 676,5 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 731644451101).
- заборонити ТОВ "Каскад-Прим" на час розгляду справи в суді здійснювати забудову (нове будівництво, реконструкцію існуючої нежитлової будівлі кафе) земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 у справі №916/2579/25 у задоволенні заяви Прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю кафе, загальною площею 676,5 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 731644451101); заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно проводити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії щодо цього об'єкту нерухомого майна; заборони ТОВ "Каскад-Прим" на час розгляду справи в суді вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб цього об'єкту нерухомого майна та здійснювати забудову (нове будівництво, реконструкцію існуючої нежитлової будівлі кафе) земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24, було відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що Прокурором не надано суду обґрунтування, із посиланням на відповідні докази, щодо зміни будь-яких обставин, які зумовлюють необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема вчинення Відповідачем дій щодо відчуження спірного майна, проведення будівельних робіт, тобто вчинення дій, які можуть в подальшому вплинути на можливість виконання рішення суду, у разі задоволення заявлених позовних вимог, окрім того Прокурором не надано будь-яких належних та допустимих доказів в якості підтвердження наявності дій з боку Відповідача, націлених на проведення будівельних робіт з подальшою перереєстрацією права власності на реконструйовану нежилу будівлю чи земельну ділянку саме на стадії подання позову та надалі розгляду цієї справи у суді, а відтак саме лише припущення про можливість здійснення таких дій в подальшому жодним чином не свідчить про вжиття Відповідачем дій з перереєстрації права власності на спірний об'єкт; - не надано доказів, які б свідчили про можливе ускладнення виконання рішення суду у разі відмови у задоволенні позову, за умови невжиття заявлених заходів забезпечення позову, а доводи заяви про забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях Прокурора щодо можливої недобросовісної поведінки Відповідача стосовно спірного майна без підтвердження реально існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.
Не погоджуючись з даною ухвалою, 14.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси.
У своїй апеляційній скарзі Прокурор зазначає, що Відповідач шляхом самочинної реконструкції нежитлової споруди павільйону мінеральних вод та нежилих підвальних приміщень, з розширенням, з об'єднанням під нежитлову будівлю кафе, без вихідних даних на проектування та належно затвердженого проєкту будівництва, відповідних дозвільних документів про початок виконання будівельних робіт, без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24, самовільно зайняв земельну ділянку комунальної форми власності площею 230,9 кв.м, чим порушив права територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на вільне володіння, користування та розпорядження нею.
Прокурор зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони вчинення дій щодо предмета спору, варто звернути увагу на позовні вимоги, які стосуються усунення перешкод у володінні шляхом, в тому числі, скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ "Каскад-Прим" на нежитлову будівлю кафе, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22- А, 24. Між сторонами існує реальний спір щодо знаходження самочинно збудованого нерухомого майна, право на яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав, на самовільно зайнятій земельній ділянці, належній Одеській міській раді. Отже, обраний Прокурором спосіб забезпечення у вигляді арешту такого майна є розумним, обґрунтованим та адекватним.
На переконання Апелянта, права та інтереси Позивача, про захист яких він просить суд, співвідносяться з майновими наслідками заборони Відповідачу вчиняти дії щодо розпорядження спірним нерухомим майном, таким чином накладення арешту на спірне нерухоме майно, спрямоване на запобігання відчуження цього майна, яке Відповідач набув незаконно та безпідставно. Враховуючи, що Відповідач - ТОВ "Каскад-Прим" є одноособовим власником майна, відчуження може відбутись у будь-який момент без публічного оголошення наміру.
З огляду на зазначене, накладення арешту на спірне майно має логічний зв'язок з предметом позовних вимог, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів територіальної громади м. Одеси у разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Прокурор стверджує, що невжиття вищевказаних заходів забезпечення позову може ускладнити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, через можливу зміну власника спірного майна, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів Позивача
Також Апелянт зазначає, що застосування вказаних заходів забезпечення позову не позбавить Відповідача можливості користуватись своїм майном, в тому числі, для зайняття підприємницькою діяльністю. Разом з тим, Прокурор звертає увагу, що подальше відчуження спірного нерухомого майна може покласти на Позивача тягар повернення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 230,9 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24, від третіх осіб, що спричинить додаткові витрати для відновлення порушених прав територіальної громади м. Одеси.
Підсумовуючи викладене, Прокурор стверджує, що обрані заходи забезпечення позову відповідають його предмету, їх вжиття не зумовлює збитків Відповідачу, а також фактичного вирішення спору по суті та спрямоване лише на забезпечення існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху.
23.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.07.2025по справі №916/2579/25, в якій Апелянт надав докази сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 по справі №916/2579/25; призначено розгляд справи на: 03.09.2025 року о 14-30 год, витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали оскарження ухвали від 03.07.2025 по справі №916/2579/25.
30.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали від 03.07.2025 по справі №916/2579/25.
У зв'язку із перебуванням судді члена колегії Ярош А.І. у відпустці з 04.08.2025 по 05.09.2025 розпорядженням керівника апарату суду №292 від 02.09.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2579/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 02.09.2025 визначено новий склад колегії суддів: головуюча суддя - Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Савицький Я.Ф.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 прийнято справу №916/2579/25 за апеляційною скаргою Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 по справі №916/2579/25. до провадження колегією суддів у новому складі: головуюча суддя - Принцевська Н.М., судді - Діброва Г.І., Савицький Я.Ф.
Позивач та Відповідач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзив на апеляційну скаргу в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення в апеляційному порядку.
03.09.2025 у судове засідання з'явився Прокурор, який підтримав доводи та вимоги викладені ним письмово. Інші представники учасників у судове засідання не з'явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників Позивача та Відповідача за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.
Як було зазначено раніше, Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ "Каскад-Прим", у якому просив:
• усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 230,9 кв. м (м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24) шляхом скасування державної реєстрації права власності Відповідача на будівлю кафе (676,5 кв. м);
• усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання Відповідача звільнити ділянку, знести самочинно збудовані та реконструйовані об'єкти (зокрема, підвальні приміщення - 96,6 кв. м та павільйон мінеральних вод - 125,7 кв. м) та привести їх до стану, зафіксованого в техпаспорті 2008 року;
• стягнути судовий збір і витрати.
Разом із Позовом було подано заяву про забезпечення, в якій Прокурор просив суд першої інстанції:
- Накласти арешт на нежитлову будівлю кафе (676,5 кв. м, вул. Дерибасівська, 22-А, 24);
- Заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього об'єкта в Державному реєстрі;
- Заборонити Відповідачу відчужувати будівлю до завершення розгляду справи;
- Заборонити Відповідачу проводити нове будівництво або реконструкцію на спірній земельній ділянці до рішення суду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.07.2025 у справі №916/2579/25 у задоволенні заяви Прокурора про забезпечення позову було відмовлено.
Перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Так, предметом апеляційного перегляду у даному разі є наявність або відсутність правових підстав для задоволення заяви Прокурора про забезпечення позову.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів Позивача проти несумлінних дій Відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів ч. 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною Відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно Відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20);
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 висловила правову позицію про те, що при вирішенні питання забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав Позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав Позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного Позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій Відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для встановлення наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
При вжитті таких заходів суд повинен з'ясувати наявність зв'язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з Позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру. Оскільки в даній справі Прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення, у разі їх задоволення, не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких від його імені звернувся Прокурор.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки Позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 року у справі № 911/1551/18.
Крім того, адекватність певного заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони Відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).
Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного Відповідачеві майна чи зниження його вартості.
До того ж, заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд дає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.
Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими Позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими Позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 червня 2023 року у справі № 925/731/18 вказано, що «не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки Позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 908/309/21, від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, від 12.01.2023 у справі № 334/9179/21)».
Як було встановлено судовою колегією, Прокурор звернувся до суду з вимогами усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси земельною ділянкою площею 230,9 кв.м за адресою: вул. Дерибасівська, 22-А, 24, шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ "Каскад-Прим" на нежитлову будівлю кафе та зобов'язання останнього звільнити земельну ділянку, привести її у попередній стан шляхом знесення самочинних будівель і реконструкцій, відповідно до технічних паспортів 2008 року.
Колегія суддів враховує той факт, що у випадку зміни власника об'єкту нерухомого майна, а саме - нежитлової будівлі кафе, загальною площею 676,5 кв.м розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24, внаслідок його відчуження на користь третіх осіб, відпадуть підстави для задоволення судом позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Прим" в частині позовних вимог, які стосуються зобов'язання Відповідача звільнити оспорювану земельну ділянку та привести її у попередній стан шляхом знесення самочинно побудованих на вказаній земельній ділянці приміщень нежитлової будівлі кафе та приведення до попереднього стану.
Апеляційний господарський суд погоджується з доводами Прокурора, що у разі задоволення позову, можливе укладення правочинів щодо відчуження спірного об'єкта нерухомого майна може істотно ускладнити виконання судового рішення про усунення перешкод Одеській міській раді у користуванні та розпорядженні відповідною земельною ділянкою. Зокрема, у разі перереєстрації права власності на зазначений об'єкт на нових осіб, у таких набувачів не виникатиме обов'язку звільнити земельну ділянку та знести самочинно зведені будівлі й реконструкції, що перешкоджатиме фактичному виконанню судового рішення.
Дана ситуація зумовлюватиме виникнення необхідності в пред'явленні нових позовів щодо усунення перешкод шляхом скасування державної реєстрації права власності, знесення таких об'єктів будівництва та приведення земельної ділянки у стан, придатний для її використання.
Апеляційним господарським судом враховано викладений в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 висновок про те, що можливість Відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться в його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь Позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права Відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Наведеним спростовується висновки суду першої інстанції про ненадання Прокурором належних доказів на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам проводити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі кафе, загальною площею 676,5 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24.
При цьому, обраний Прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Також, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги Прокурора, в частині того, що застосування зазначеного вище заходу забезпечення позову не позбавить Відповідача можливості користуватись своїм майном, в тому числі для зайняття підприємницькою діяльністю та отримувати відповідний прибуток.
Крім того апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заявленого заходу забезпечення позову, не звернув уваги на те, що він відповідає предмету позову, не зумовлює його фактичного вирішення по суті та має на меті виключно забезпечення належного захисту прав та інтересів територіальної громади м. Одеси у разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Південно-західний апеляційний господарський суд також зауважує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, на період вирішення спору по суті, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи, дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушеного чи оспорюваного права.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що такий захід забезпечення позову, як заборона державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного об'єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення належного захисту прав Позивача у разі задоволення позовних вимог.
У зв'язку з вищенаведеним, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні заявленого заходу забезпечення позову та вважає їх необґрунтованими, а доводи Прокурора - слушними й такими, що узгоджуються з метою забезпечення позову.
Водночас апеляційний господарський суд зазначає, що застосування інших заходів забезпечення позову, а саме: накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю кафе загальною площею 676,5 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24 (реєстраційний номер 731644451101); заборона ТОВ "Каскад - Прим" відчужувати цей об'єкт на користь третіх осіб на період розгляду справи в суді, не є доцільним, оскільки заборона державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного вище об'єкта нерухомого майна є достатнім заходом для належного захисту прав Позивача, запобігання відчуженню цього об'єкта третім особам і охоплює за змістом інші запропоновані заходи забезпечення позову та зможе повному обсязі забезпечити ефективний захист прав або інтересів територіальної громади м. Одеси.
Стосовно заявленого заходу забезпечення позову, як заборонити ТОВ "Каскад - Прим" на час розгляду справи в суді здійснювати забудову (нове будівництво, реконструкцію існуючої нежитлової будівлі кафе) земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24.
Судова колегія в даному випадку погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заявленого заходу забезпечення позову та зазначає наступне.
Як було вірно зазначено місцевим господарським судом, Прокурором не надано будь-яких належних та допустимих доказів в якості підтвердження наявності дій з боку Відповідача, націлених на проведення будівельних робіт, колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого господарського суду, та додатково зазначає, що у випадку намагання здійснити Відповідачем у подальшому перереєстрацію вже реконструйованої будівлі, така дія буде неможливою, оскільки внаслідок задоволення заходів забезпечення позову накладено заборону на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного об'єкта нерухомого майна.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно проводити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі кафе, загальною площею 676,5 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 731644451101).
Отже, доводи Заявника апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
За таких обставин, перевіривши дотримання місцевим господарським судом норм процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси підлягаю частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з'ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 по справі №916/2579/25 підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 по справі №916/2579/25 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заяви Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси про забезпечення позову.
Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги спір у справі №916/2579/25 не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги є передчасним.
Керуючись ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 по справі №916/2579/25 - задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 по справі №916/2579/25 - скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"Заяву Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси про забезпечення позову (вх.№2-1019/25 від 01.07.2025) - задовольнити частково .
Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно проводити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі кафе, загальною площею 676,5 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 22-А, 24 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 731644451101).
В решті заяви про забезпечення позову відмовити.
Стягувач: Одеська міська рада (65026, м. Одеса, пл. Біржова, буд.1, код ЄДРПОУ - 26597691)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Прим" (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 22-А, 24, код ЄДРПОУ - 33721198)"
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку в порядку та строки, передбачені статтями 287-288 ГПК України.
Дана постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Повний текст постанови складено та підписано 05.09.2025 року.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
Я.Ф. Савицький