ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
03 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1459/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29)
Секретар судового засідання (за доручення головуючої судді): Романенко Д.С.;
Від Прокуратури - не з'явився;
Від Миколаївської міської ради - не з'явився;
Від Фізичної особи-підприємця Рамазанова Мубариз Абдурахман огли - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рамазанова Мубариз Абдурахман огли
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2025 (повний текст складено 16.06.2025)
по справі №915/1459/24
за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави
до Миколаївської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Рамазанова Мубариз Абдурахман огли
про визнання рішення незаконним та його скасування,
(суддя першої інстанції Олейняш Е.М., дата та місце ухвалення рішення: 10.04.2025, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв)
Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просив суд визнати незаконним і скасувати рішення Миколаївської міської ради №12/149 від 14.12.2021 "Про продовження ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман-огли оренди земельної ділянки по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва", а також просив стягнути з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.
В обґрунтування позову Прокурор посилався на порушення вимог законодавства під час розпорядження земельною ділянкою комунальної власності на території міста Миколаєва.
Так, Прокурор стверджував, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021, по справі № 915/457/21 позов Прокурора задоволено та зобов'язано ФОП Рамазанова М.А. огли повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 1700 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014 по вул. Водопійній (Комінтерна) ріг вул. Новобузької. Судове рішення по справі № 915/457/21 не виконано.
Разом з тим, як стверджував Прокурор, Миколаївська міська рада, будучи стороною у справі № 915/457/21, достовірно знаючи про наявність судового рішення від 05.08.2021, тобто в період між ухваленням рішення першої інстанції та за 6 днів до прийняття рішення судом апеляційної інстанції, 14.12.2021 прийняла рішення № 12/149 про продовження ФОП Рамазанову М.А. огли на 10 років, з дати прийняття рішення, оренду земельної ділянки площею 1700 кв. м з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014, відведеної рішенням ради від 24.02.2006 № 43/30, по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва.
Посилаючись на ст. 124, 134 Земельного кодексу України, Прокурор зазначає, що земельні торги щодо продажу права на оренду вказаної земельної ділянки в порядку ст. 135-139 Земельного кодексу України не проводились. Отже, попри вимоги законодавства та наявність судового рішення у справі № 915/457/21, оскаржуваним рішенням Миколаївської міської ради від 14.12.2021 № 12/149 підприємцю надано в оренду у поза конкурентному порядку вільну від забудови земельну ділянку площею 1700 кв.м.
Отже, Прокурор вважав, що рішення Миколаївської міської ради від 14.12.2021 № 12/149 не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує встановлений порядок набуття права оренди земельної ділянки комунальної власності, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню в судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2025 позов задоволено; визнано незаконним і скасовано рішення Миколаївської міської ради № 12/149 від 14.12.2021 "Про продовження ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман-огли оренди земельної ділянки по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва"; стягнуто з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради, на користь Миколаївської обласної прокуратури 2 422, 40 грн витрат по сплаті судового збору.
Суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов висновку, що всупереч вимогам ст. 116, 122, 123, 134 Земельного кодексу України, ст. 10, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Миколаївською міською радою через 5 років після закінчення строку дії договору за результатами розгляду звернення ФОП Рамазанова А. М. огли від 18.11.2021 продовжено останньому строк дії договору оренди земельної ділянки на 10 років з дати прийняття рішення, тобто з 14.12.2021 по 14.12.2031, чим порушено приписи ст. 32-2, 33 Закону України "Про оренду землі" та ст. 134 Земельного кодексу України.
Наявність чинного та нескасованого рішення Миколаївської міської ради надає право ФОП Рамазанову М.А. огли оформити правовідносини щодо оренди земельної ділянки шляхом укладення договору сторонами або у судовому порядку захистити своє право на користування земельною ділянкою, визнавши укладеним договір про зміни до договору оренди або додаткову угоду до нього, тобто оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування є актом індивідуальної дії та не є таким, що вичерпало свою дію фактом його виконання, тобто залишається чинним і породжує правові наслідки.
Не погоджуючись з таким рішенням, Фізична особа-підприємець Рамазанов Мубариз Абдурахман огли звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2025 у справі № 915/1459/24 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва відмовити у повному обсязі; судові витрати покласти на Позивача.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, а рішення не відповідає фактичним обставинам справи та прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Так, Апелянт зазначає, що, маючи намір продовжити дію договору оренди, він звернувся до Відповідача із заявою від 30.03.2016 № 000227, якою просив видати рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 1700 кв.м. для обслуговування автостоянки, розташованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Комінтерна ріг вул. Новобузької. Розгляд звернення тривав з 2016 року.
Як стверджує Скаржник, листом Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 18.05.2017 №17-1662 на запит № 000227 від 04.05.2017 виконавчому комітету міської ради надано відповідь, якою визначено, що поновлення терміну дії договору оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 1700 кв. м. по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі міста Миколаєва для обслуговування автостоянки є можливим.
На переконання Апелянта, викладеними обставинами підтверджується те, що Миколаївською міською радою, як орендодавцем за договором оренди, більше ніж через рік після отримання поданого ФОП Рамазановим М.А. огли звернення щодо продовження дії договору оренди все ще розглядався наданий пакет документів, і остаточне рішення у порядку п. 12.1 договору прийнятим не було.
У зв'язку з тривалою відсутністю відповіді на звернення, ФОП Рамазановим М.А. огли у 2021 році повторно подано Відповідачу пакет документів, необхідних для продовження оренди.
При цьому, у 2021 році Заступником керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради пред'явлено до ФОП Рамазанова М.А. огли позов про зобов'язання повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 1700 кв.м з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014 по вул. Водопійній (Комінтерна) ріг вул. Новобузької у місті Миколаєві у придатному для використання стані шляхом демонтажу автостоянки та паркану.
Господарським судом Миколаївської області прийняте рішення від 05.08.2021 у справі № 915/457/21 (залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021), яким позовні вимоги Прокурора задоволено у повному обсязі та зобов'язано ФОП Рамазанова М.А. огли повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку за кадастровим номером 4810136900:06:029:0014 у придатному для використання стані шляхом демонтажу автостоянки та паркану.
Разом із тим, в даному випадку судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваного рішення не прийнято до уваги те, що протягом усього періоду судового розгляду справи № 915/457/21 Відповідач продовжував розгляд заяви ФОП Рамазанова М.А. огли щодо продовження строку оренди земельної ділянки, і вже після розгляду справи № 915/457/21 судом апеляційної інстанції, а саме, 11.01.2022 на офіційному веб-сайті Миколаївської міської ради за посиланням: https://mkrada.gov.ua/documents/39077.html було опубліковано рішення Миколаївської міської ради від 14.12.2021 № 12/149 “Про продовження ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман-огли оренди земельної ділянки по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва».
Як зазначає Апелянт, ним в своїх поясненнях по суті справи приверталася увага суду до того, що на момент виникнення спірних правовідносин судова практика щодо продовження дії договорів оренди землі в порядку, передбаченому ст. 33 Закону України “Про оренду землі», кардинально відрізнялася від практики, що є усталеною на даний час.
Крім того, як стверджує Скаржник, на момент прийняття Миколаївською міською радою оскаржуваного рішення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2021 у справі № 915/457/21, на яке посилався Прокурор, не набрало законної сили у зв'язку з його оскарженням в апеляційному порядку, а тому обставини втрати ФОП Рамазановим М.А.- огли права на продовження (поновлення) договору оренди не могли вважатися встановленими в судовому порядку.
На переконання ФОП Рамазанова Мубариза Абдурахман-огли, суд першої інстанції своїм рішенням фактично поклав на нього відповідальність за нібито незаконне рішення Миколаївської міської ради, попри те, що, на його думку, він мав законні очікування на продовження дії договору оренди та подальше користування земельною ділянкою.
Апелянт вважає, що неврахування зазначених вище обставин Господарським судом Миколаївської області при прийнятті оскаржуваного рішення та задоволення позовної заяви Прокурора призвело до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном та порушило справедливий баланс між інтересами держави, пов'язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання - ФОП Рамазанова М.А. огли, що є несумісним із вказаними гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
З огляду на зазначене, Скаржник вважає, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності не можуть бути визнаними такими, що свідчили про наявність підстав для задоволення позовної заяви Прокурора, а тому рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2025 підлягає скасуванню, як таке, що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Рамазанова Мубариз Абдурахман огли на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2025 по справі №915/1459/24; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/1459/24.
14.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1459/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Рамазанова Мубариз Абдурахман огли на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2025 по справі №915/1459/24 на 03.09.2025 року об 11-30 год.
15.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника окружної прокуратури м. Миколаєва надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Прокурор вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення порушено вимоги законодавства у правовідносинах щодо користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності.
При ухваленні оскаржуваного рішення судом враховано, що матеріали справи не містять доказів укладення додаткової угоди до договору (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"), а також оскарження ФОП Рамазановим М.А. огли в судовому порядку зволікання в укладенні додаткової угоди до договору в порядку ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин). Суду також не подано доказів наявності судових рішень про продовження (поновлення) строку дії договору оренди землі.
За такого, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що в силу ст. 631 Цивільного кодексу України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі», п. 12.3 договору договір оренди землі припинив свою дію, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто 28.02.2016. Факт припинення дії договору, а також виникнення обов'язку в орендаря повернути орендодавцю земельну ділянку також встановлено судовим рішення по справі № 915/457/21, яке набрало законної сили.
Прокурор звертає увагу, що позиція Скаржника ґрунтується на доводах про те, що оскаржуване рішення Миколаївською міською радою прийнято за наслідками розгляду його заяви від 30.03.2016. Проте, зазначене не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки безпосередньо в оскаржуваному рішенні ради (копія наявна в матеріалах справи) зазначено, що його прийнято за наслідками розгляду заяви ФОП Рамазановим М.А. огли від 18.11.2021, тобто заяви, поданої орендодавцю більш ніж через п'ять років після припинення строку договору оренди землі від 03.04.2006, що аж ніяк не відповідає приписам законодавства та умовам Договору оренди.
Крім того, навіть заяву, датовану 30.03.2016, ФОП Рамазановим М.А. огли подано не у встановлені договором строки.
Прокурор також зазначає, що у даній справі підставою задоволення позову Прокурора стало встановлення судом того факту, що оскаржуване рішення Миколаївською міською радою, яким комунальну земельну ділянку передано у користування, прийнято у порушення вимог ст. 116, 122, 123, 134 Земельного кодексу України, ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ст. 10, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Отже, при ухвалені оскаржуваного рішень дотримано критерій законності втручання. Також, оскаржуване судове рішення відповідає суспільним інтересам, оскільки забезпечує попередження безпідставного використання комунальної земельної ділянки.
На переконання Прокурора, доводи апеляційної скарги ФОП Рамазанова М.А. огли не спростовують обґрунтованих висновків суду про наявність підстав для задоволення позову. Зазначене рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відповідно до ст. 53, 269, 276 Господарського процесуального кодексу України, Прокурор просить апеляційну скаргу ФОП Рамазанова М.А. огли залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 10.04.2025 у справі № 915/1459/24 - без змін.
У зв'язку із перебуванням судді члена колегії Ярош А.І. у відпустці з 04.08.2025 по 05.09.2025 розпорядженням керівника апарату суду №291 від 02.09.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/1459/24.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №915/1459/24 від 02.09.2025 визначено новий склад колегії суддів: головуюча суддя - Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Савицький Я.Ф.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 прийнято справу №915/1459/24 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Рамазанова Мубариз Абдурахман огли на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2025 до свого провадження колегією суддів у новому складі: головуюча суддя - Принцевська Н.М., судді - Діброва Г.І., Савицький Я.Ф.
Відповідач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався відзив на апеляційну скаргу в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення в апеляційному порядку.
03.09.2025 у судове засідання представники учасників сторін по справі у судове засідання не з'явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників учасників сторін по справі, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Миколаївської міської ради №43/30 від 24.02.2006 затверджено технічну документацію із землеустрою для укладання договору оренди земельної ділянки загальною площею 1700 кв. м. під проходами, проїздами (землі комерційного використання), за рахунок земельної ділянки, проект якої затверджено рішенням міської ради від 28.02.2003 №10/25 для обслуговування автостоянки по вул. Комінтерна ріг вул. Новобузької; визначено приватному підприємцю Рамазанову Мубаризу Абдурахману-огли продовжити з 28.02.2006 на 10 років термін оренди земельної ділянки загальною площею 1 700 кв. м. під проходами, проїздами землі комерційного використання для обслуговування автостоянки по вул. Комінтерна ріг вул. Новобузької.
03.04.2006 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ПП Рамазановим Мубаризом Абдурахманом-огли (орендар) укладено та посвідчено нотаріально за №4115 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. договір оренди землі №4117, згідно з п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішення від 24.02.2006 №43/30 передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування автостоянки по вул. Комінтерна ріг вул. Новобузької, Ленінський район.
Відповідно до п. 2.1 Договору оренди в оренду передається земельна ділянка площею 1 700 кв. м., без права передачі її в суборенду.
На земельній ділянці знаходиться автостоянка, що належить Приватному підприємцю Рамазанову М.А.-огли (п. 2.2 Договору оренди).
Згідно з п. 2.3. Договору оренди земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об'єктів.
Положеннями п.2.4. Договору оренди передбачено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про визначення нормативної грошової оцінки від 15.03.2006 №167 на час укладення цього договору становить 827 934 грн 00 коп. (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1,035).
Договір діє протягом 10 років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.1 Договору оренди).
У вказаному пункті здійснено виправлення: словосполучення «дати його державної реєстрації» закреслено, та зверху здійснено напис « 28.02.06».
Пунктом 5.1 Договору оренди визначено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування автостоянки, а п. 5.2 зазначеного Договору передбачено її цільове призначення - землі комерційного призначення.
У відповідності до п. 6.1 Договору оренди передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього договору.
В свою чергу згідно з п. 6.2 договору право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.
Пунктом 7.1 Договору оренди передбачено, що у разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.
Підпунктом "і" п. 9.4 Договору оренди встановлено, що на орендаря покладено обов'язок не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку договору оренди, звернутися до міської ради з проханням про продовження строку оренди, при цьому орендна плата за землю вноситься по день фактичного використання земельної ділянки або до укладення нового договору оренди землі.
Розділом 12 Договору оренди сторони передбачили положення щодо зміни умов договору і припинення його дії, зокрема серед інших:
всі зміни та/або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткового правочину, що буде невід'ємною частиною цього договору та нотаріально посвідченого. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку (п. 12.1 Договору оренди);
дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п. 12.3 Договору оренди);
поновлення договору: після закінчення строку, на який було укладено цей договорі орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків має за рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію; у разі поновлення строку на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін (п. 12.7 Договору оренди);
у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки (п. 12.8 Договору оренди).
Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 14.1 Договору оренди).
Згідно з п. 14.6 Договору оренди невід'ємними його частинами є: план земельної ділянки; акт встановлення в натурі меж земельної ділянки; акт приймання-передачі земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки.
Вказаний договір зареєстровано в книзі записів договорів оренди землі 25.04.2006, цього ж дня внесено запис до Державного реєстру земель за №040600100257.
Крім того на останній сторінці договору міститься 2 відмітки «виправленому на «з 28.02.06» вірити», одна із яких засвідчена підписом та печаткою нотаріуса. У свою чергу вбачається, що один із написів також виправлений з « 28.06.06» на « 28.02.06».
25.04.2006 актом приймання-передачі земельної ділянки Миколаївська міська рада (орендодавець) передала, а приватний підприємець Рамазанов Мубариз Абдурахман-огли (орендар) прийняв в оренду земельну ділянку по вул. Комінтерна ріг вул. Новобузької, для обслуговування автостоянки. Загальна площа земельної ділянки складає 1 700 кв.м.
13.05.2008 до зазначеного вище Договору укладено Договір про зміни №543570, яким змінено п. 4.2 в частині що стосується нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки та розміру орендної плати.
30.03.2016 ФОП Рамазанов М.А. огли звернувся до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з заявою № 00227 від 30.03.2016 на ім'я Міського голови Сєнкевича О.Ф., про видачу рішення міської ради про поновлення договору оренди землі для обслуговування автостоянки, земельна ділянка орієнтовною площею 1700 кв.м. за адресою вул. Комінтерна ріг вул. Новобузька.
18.05.2017 листом №17-1662 Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради на запит №000227 від 04.05.2017 виконавчому комітету міської ради надано відповідь, якою визначено, що можливим є поновлення Фізичній особі-підприємцю Рамазанову Мубаризу Абдурахману-огли терміну дії договору оренди на земельні ділянку орієнтовною площею 1 700 кв. м. по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі міста Миколаєва для обслуговування автостоянки, без права забудови, розміщення будівель та споруд і без права оформлення правових документів, які посвідчують право власності на майно.
18.11.2021 Рамазанов Мубариз Абдурахман-огли звернувся до Миколаївської міської ради через Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з заявою (заява зареєстрована в книзі реєстрації за № 23064-000541146-007-03 від 18.11.2021) про поновлення договору оренди землі (земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014).
Відповідно до проекту додаткової угоди, який подано Рамазановим М.А. огли до заяви про поновлення договору, п. 3.1 договору запропоновано викласти в такій редакції: «Договір поновлено на 10 років (до 18.11.2031). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний письмово повідомити про це Орендодавця за шість місяців до спливу цього Договору».
Згідно з витягом з протоколу № 35 від 14.12.2021 засідання постійної комісії міської ради з питань екології, природокористування, просторового розвитку, містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин, комісією було розглянуто проект рішення «Про продовження ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман огли оренди земельної ділянки по вул. Новобузькій в Інгульському районі м. Миколаєва», погоджено його та рекомендовано міському голові винести проект рішення на розгляд сесії Миколаївської міської ради VІІІ скликання.
Рішенням Миколаївської міської ради № 12/149 від 14.12.2021 «Про продовження ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман огли оренди земельної ділянки по вул. Новобузькій в Інгульському районі м. Миколаєва» продовжено ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман огли на 10 років з дати прийняття рішення оренду земельної ділянки площею 1700 кв.м (кадастровий номер 4810136900:06:029:0014, код КВЦПЗ: В.03.07), відведеної рішенням міської ради від 24.02.2006 № 43/30 по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва відповідно до висновку департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 22.11.2021 № 50276/12.01-47/21-2 (незабудована земельна ділянка).
Замовнику:
- укласти договір про зміни до договору оренди землі в управлінні земельних ресурсів Миколаївської міської ради;
- забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельної ділянки;
- виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України.
02.08.2024 Миколаївською обласною прокуратурою було направлено запит Миколаївській міській раді за № 51-50/2-762ВИХ-24, у якому Прокуратура просила надати інформацію та документи щодо продовження ФОП Рамазанову М.А. оренди земельної ділянки по вул. Водопійній ріг, вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва.
На даний запит виконавчим комітетом Миколаївської міської ради була надана відповідь за №13401/02.02.01-40/11/3/24 від 12.08.2024 у якій зазначено наступне:
- звернення ФОН Рамазанов М.А. щодо продовження оренди зазначеної ділянки надійшло до міської ради 18.11.2021 реєстраційний номер ЦНАП 23064-000541146-007-03;
- строк попереднього договору оренди земельної ділянки закінчився 28.02.2016 року;
- ФОП Рамазанов М.А. продовжує користуватися земельною ділянкою;
- міській раді за актом приймання - передачі земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014 не поверталась;
- за інформацією ДПС ФОП Рамазанов М.А. станом на 01.05.2024 борг по договорам оренди № 3869 та № 4117 складає 395 534, 45 грн. На даний час договір оренди на підставі рішення ММР від 14.12.2021 № 12/149 укладатись не буде, у зв'язку з тим, що відповідно до пункту "д" ст. 141 Земельного кодексу України систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою;
- ФОП Рамазанов М.А. огли не дотримався процедури поновлення договору оренди землі на новий строк, яка передбачена вимогами ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Також листом виконавчого комітету Миколаївської міської ради №18015/02.02.01-40/12/3/24 від 09.10.2024 було зазначено, що розмір неодержаного доходу внаслідок сплати не в повному обсязі ФОП Рамазановим М.А.о. за фактичне користування земельними ділянками у період з 01.01.2017 до 01.09.2024 складає 386 711,53 грн та було надано відповідний розрахунок.
Судовою колегією також встановлено що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2021 у справі № 915/457/21 за позовом Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Відповідача ФОП Рамазанова Мубариза Абдурахман-Огли позовні вимоги про повернення земельної ділянки за кадастровим номером 4810136900:06:029:0014 задоволено в повному обсязі.
У своєму рішенні Господарський суд Миколаївської області зазначив, що оскільки, термін дії Договору оренди сплив 28.02.2016, а заяву подано до міської ради через 1 місяць після закінчення строку оренди земельної ділянки, тому ФОП Рамазанова Мубариза Абдурахман-Огли не використано переважне право на поновлення договору.
У зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що Договір оренди припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку на який він був укладений.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі № 915/457/21 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рамазанова Мубариза Абдурахман-огли залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2021 у справі № 915/457/21 залишено без змін.
У своїй постанові судова колегія зазначила, що Фізичною особою-підприємцем Рамазановим Мубаризом Абдурахман-огли не було дотримано узгодженого сторонами терміну повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав подальшого користування земельною ділянкою, адже Позивач не дотримався процедури, а отже відповідні обов'язки орендодавця в контексті приписів ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не виникли.
Судове рішення по справі № 915/457/21 не виконано, що підтверджується матеріалами виконавчого та кримінального провадження, які наявні в матеріалах справи (витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.08.2023 (постанова старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 71422653 від 30.03.2023 про відкриття виконавчого провадження; інформацією органу ДВС № 130708 від 09.09.2024 щодо виконавчого провадження та вчинених виконавцем дій в рамках виконавчого провадження ВП № 71422653; номер кримінального провадження 12023152040001117; протокол огляду місця події від 20.03.2024; повідомлення про підозру від 19.09.2024; дозвіл на розголошення даних досудового розслідування від 20.11.2024).
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
У першу чергу судова колегія вважає за необхідне перевірити повноваження Прокурора та підставності його звернення із цим позовом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Абзацом 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована Прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва Прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду Прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 2 частини п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою Прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу Позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду Прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу Позивача.
Встановлена цим законом умова про необхідність звернення Прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову, спрямована на те, аби Прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
За позовною заявою, поданою Прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу Позивача.
Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов'язок Прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу Позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на Прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого Прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до Відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою Прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу Позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду Прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу Позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).
Отже, якщо Прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов'язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та обґрунтувати її. У такому разі статусу Позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або Прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду Прокурора визначені статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість якщо суд установить відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву Прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).
Таким чином, процесуальний статус сторін у справі залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного Прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі. У свою чергу суд оцінює наведене Прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 Господарського процесуального кодексу України.
У постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, Прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку Прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу Відповідача.
Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути Позивачем за позовом Прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу Позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються Позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями Відповідача.
При цьому фактичним Позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або Прокурор.
Узагальнюючи наведені у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
1) Прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) Прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний Позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Зважаючи на заявлену Прокурором у справі, що розглядається, позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради № 12/149 про продовження ФОП Рамазанову М.А. огли на 10 років, її обґрунтування та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Прокурор визначив Миколаївську міську раду Відповідачем у цій справі, навів підставу для представництва інтересів держави та обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів.
У даній справі, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, Прокурор вказав, що є самостійним Позивачем, оскільки в даному випадку Миколаївська міська рада, як орган місцевого самоврядування, що здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах, проте саме ним, на переконання Позивача, допущено порушення інтересів держави внаслідок прийняття рішення з порушенням законодавства, яке є предметом оскарження у даній справі.
Прокурор зауважив, що передача спірної земельної ділянки без проведення конкурсу призводить до втраченої можливості Миколаївської міської ради отримати максимально великий розмір у разі продажу права оренди на земельних торгах.
Також, на думку Прокурора, волевиявлення Миколаївської міської ради, як органу місцевого самоврядування, при виконанні своїх функцій, у тому числі щодо розпорядження земельними ділянками, повинне відповідати чинному законодавству.
Виходячи з таких критеріїв, у разі якщо орган місцевого самоврядування приймає рішення всупереч закону та всупереч інтересам мешканців міста та Українського народу, саме Прокурор має право діяти на захист порушених державних інтересів шляхом подання відповідного позову до суду.
З урахуванням викладеного, правовідносини з питань дотримання економічно обґрунтованого та законодавчо визначеного порядку відведення земельної ділянки комунальної власності в користування з комерційною метою становлять як державний, так і суспільний інтерес.
Таким чином, у справі яка переглядається, Прокурор цілком обґрунтовано самостійно звернувся з позовом до Миколаївської міської ради, з огляду на предмет та підстави заявлених позовних вимог (визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.
За таких підстав суд апеляційної інстанції доходить висновку, що Прокурором підтверджено підстави для представництва інтересів держави у цій справі.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частин четвертої та п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, викладеною в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.
Стосовно суті спору судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, у тому числі, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, а також визнання правочину недійсним.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовує, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частки в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно пункту 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад в галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок в користування.
За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 Цивільного кодексу України).
За змістом частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Згідно з вимогами частини другої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою та третьою статті 134 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Такими випадками є поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;
З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що особа, яка поновлює договір оренди землі чи укладає його на новий строк, відповідно до частини другої статті 134 Земельного кодексу України має право на передачу їй у користування зазначеної земельної ділянки без проведення земельних торгів.
Як було зазначено раніше, предметом позову в цій справі є вимоги Прокурора про визнання незаконним і скасування рішення Миколаївської міської ради №12/149 від 14.12.2021 "Про продовження ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман-огли оренди земельної ділянки по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва".
Як було встановлено апеляційним господарським судом, 03.04.2006 між Миколаївською міською радою та приватним підприємцем Рамазановим Мубаризом Абдурахманом-огли було укладено та посвідчено нотаріально Договір оренди землі.
За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон.
За змістом положень ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі в редакції чинній станом на 20.12.2015) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Порядок поновлення договору оренди землі визначений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» за змістом якої:
- по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1);
- орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2);
- до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3);
- при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4);
- орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5);
- у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6);
- додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8);
- відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9).
Отже, частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачають, що орендар ініціює питання поновлення договору оренди землі на новий строк шляхом направлення орендодавцю листа-повідомлення та проекту додаткової угоди. Отримавши зазначений лист-повідомлення та проект додаткової угоди, орендодавець вчиняє ряд юридично значимих дій, а саме: (а) перевіряє його на відповідність вимогам закону, (б) узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, (в) приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), (г) укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
Таким чином, якщо орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом, встановленим частинами 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», то частина 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки: (1) не передбачає звернення орендаря до орендодавця; (2) переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться.
Пунктом 3.1 Договору оренди встановлено, що договір діє протягом 10 (десяти) років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
У вказаному пункті здійснено виправлення: словосполучення «дати його державної реєстрації» закреслено, та зверху здійснено напис « 28.02.06».
Зважаючи на викладене вище, колегія судів зазначає, що перебіг строку дії Договору оренди від 03.04.2006 розпочався з 26.02.2006, та після спливу 10 років останній день строку дії зазначеного договору припадає на 26.02.2016, зазначене не заперечується сторонами.
Виходячи зі змісту підпунктом "і" п. 9.4 Договору оренди ФОП Рамазанов М.А. Огли у випадку продовження строку зазначеного вище Договору оренди зобов'язаний був, не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку договору оренди, звернутися до Миколаївської міської ради з проханням про продовження строку оренди, тобто не пізніше 26.12.2015.
Між тим, як встановлено судовою колегією, ФОП Рамазанов М.А. Огли звернувся з відповідною заявою через Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради лише 30.03.2016.
У контексті наведеного судова колегія зазначає, що на дату спливу строку дії Договору оренди, визначеного п. 3.1, а саме 28.02.2016, ФОП Рамазановим М.А. Огли не було дотримано узгодженого сторонами 3-х місячного терміну повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі.
Разом з тим колегія суддів також враховує, що приписами ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено обов'язковість укладання додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення в місячний строк.
Однак, матеріали справи не містять жодних доказів укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки. Більше того, апелянтом не було надано до органу місцевого самоврядування проекту такої додаткової угоди разом із поданням заяви про поновлення договору оренди, як того вимагають положення статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Ненадання апелянтом проекту додаткової угоди є порушенням передбаченої законодавством процедури. Така бездіяльність свідчить про те, що ФОП Рамазанов М.А. огли фактично не ініціював процедуру поновлення договору належним чином.
Також відсутні будь-які докази того, що апелянт в подальшому звертався до органу місцевого самоврядування з відповідним проєктом додаткової угоди чи намагався усунути недоліки поданої заявки. Аналогічно, матеріали справи не містять доказів оскарження ним бездіяльності або відмови уповноваженого органу в судовому порядку.
З урахуванням наведених обставин, а також положень Договору оренди та вимог Закону України "Про оренду землі", судова колегія вважає, що фізична особа - підприємець Рамазанов Мубариз Абдурахман-огли не дотримався встановленої процедури та строків щодо звернення до Миколаївської міської ради з метою продовження строку дії Договору оренди земельної ділянки.
У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції вважає, що орендар не реалізував своє переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі". Внаслідок цього Договір оренди вважається таким, що припинив свою дію після спливу строку, на який він був укладений.
Щодо доводів Апелянта, зокрема посилання на частину шосту статті 3 Закону України "Про оренду землі", де зазначено, що в разі, якщо після закінчення строку дії договору оренди землі орендар продовжує користуватися земельною ділянкою, а орендодавець не висловив заперечень щодо такого користування, закон передбачає можливість продовження орендних правовідносин на тих самих умовах і на той самий строк шляхом надання мовчазної згоди та його посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 судова колегія зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначила, що ч. 5 та 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин.
За загальним правилом, викладеним у ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.
Спеціальне правило, викладене у ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.
Разом з тим у даній постанові зазначено, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов'язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).
Отже виходячи з наведеного судова колегія стверджує, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, Орендар, в нашому випадку ФОП Рамазанова М.А. огли, мав повідомити Миколаївську міську раду в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк, чого як було зазначено раніше, не було зроблено.
У зв'язку з вищенаведеним зазначені доводи Апелянта відхиляюся судовою колегією.
Апеляційним господарським судом було встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради № 12/149 від 14.12.2021 «Про продовження ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман огли оренди земельної ділянки по вул. Новобузькій в Інгульському районі м. Миколаєва» продовжено ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман огли на 10 років з дати прийняття рішення оренду земельної ділянки площею 1700 кв.м (кадастровий номер 4810136900:06:029:0014).
Як було зазначено, відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 920/456/19, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі №906/1388/20).
Таким чином, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
Як зазначалося раніше, з огляду на те, що Апелянт не реалізував свого переважного права на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі", договір оренди вважається таким, що припинив свою дію після спливу строку, на який він був укладений.
Таким чином, судова колегія доходить висновку, що рішення Миколаївської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки є незаконним, оскільки було прийнято на підставі заяви орендаря, поданої з порушенням порядку та строків, передбачених статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та умовами самого договору. За відсутності дотримання визначеної процедури, у орендаря не виникло переважного права на поновлення договору, а тому відсутні правові підстави для прийняття такого рішення та його реалізації.
Стосовно доводів Апелянта про те, що суд першої інстанції не з'ясував повною мірою обставини, зокрема щодо тривалого розгляду Миколаївською міською радою заявки на продовження договору оренди, колегія суддів відхиляє ці доводи з огляду на таке.
Апеляційний господарський суд зазначає, що закінчення строку дії Договору оренди унеможливлює вчинення будь-яких дій щодо його продовження, зокрема розгляду заяви третьої особи про поновлення строку дії договору.
Судова колегія звертає увагу, що договір оренди земельної ділянки припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений. У зв'язку з цим у Миколаївської міської ради були відсутні будь-які правові підстави як для розгляду заяви третьої особи про поновлення зазначеного договору, так і для прийняття рішення про продовження строку його дії.
Відтак, дії органу місцевого самоврядування щодо розгляду такої заяви та прийняття відповідного рішення виходять за межі правового поля, визначеного статтею 33 Закону України «Про оренду землі», та положеннями самого договору.
З огляду на зазначене, обставини, пов'язані з тривалістю розгляду заяви про поновлення договору, не підлягають правовій оцінці судової колегії в межах цієї справи, оскільки є юридично незначущими у контексті встановленого факту припинення договору.
Щодо доводів Апелянта про те, що своїм рішенням суд першої інстанції фактично поклав тягар відповідальності за нібито незаконне рішення Миколаївської міської ради безпосередньо на ФОП Рамазанова М.А. огли, судова колегія зазначає таке.
Апеляційний господарський суд вкотре наголошує, що саме ФОП Рамазанов М.А. огли не дотримався встановленої законодавством та Договором оренди процедури звернення із заявою про поновлення строку дії договору оренди. Відтак, дії Миколаївської міської ради щодо прийняття рішення про поновлення договору є похідними від первинного порушення процедури поновлення чи продовження оренди землі з боку заявника, а тому не можуть бути предметом окремої правової оцінки у цій справі.
З огляду на викладене, зазначені доводи апелянта є безпідставними та не приймаються судовою колегією.
При цьому колегія суддів звертає увагу, на той факт, що на дату прийняття Миколаївською міською радою рішення № 12/149 від 14.12.2021 про продовження ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман-огли оренди земельної ділянки, у Південно-західному апеляційному господарському суді перебувала на перегляді справа за №915/457/21 за позовом Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Відповідача, ФОП Рамазанова Мубариза Абдурахман-Огли про повернення земельної ділянки за кадастровим номером 4810136900:06:029:0014 у зв'язку із закінченням строку дії Договору оренди землі від 03.04.2006.
При цьому рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2021 у справі №915/457/21 позовні вимоги про повернення земельної ділянки за кадастровим номером 4810136900:06:029:0014 було задоволено в повному обсязі.
Пізніше, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у даній справі рішення місцевого господарського суду було залишено без змін.
З наведеного вбачається, що Миколаївська міська рада, виступаючи Позивачем у зазначеній справі та будучи достеменно обізнаною про наявність судового рішення, яким було встановлено припинення дії раніше укладеного договору оренди та покладено обов'язок на ФОП Рамазанова Мубариза Абдурахман-огли повернути земельну ділянку, фактично проігнорувала зазначене рішення суду.
Незважаючи на вказане, Миколаївською міською радою було розглянуто заяву ФОП Рамазанова Мубариза Абдурахман-огли, за результатами чого останньому було продовжено право оренди на земельну ділянку, що свідчить про суперечливу поведінку органу місцевого самоврядування.
Така поведінка органу місцевого самоврядування не лише суперечить принципу правової визначеності, а й ставить під сумнів добросовісність реалізації ним повноважень у сфері земельних правовідносин.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що Миколаївська міська рада, порушивши вимоги статей 116, 122, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 10 та 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також статей 32-2, 33 Закону України «Про оренду землі», прийняла рішення № 12/149, яким необґрунтовано продовжила ФОП Рамазанову Мубаризу Абдурахман-огли строк дії договору оренди земельної ділянки площею 1700 кв. м з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014 (розташованої за адресою: м. Миколаїв, Інгульський район, вул. Водопійна, ріг вул. Новобузької) на 10 років - з 14.12.2021 по 14.12.2031.
Отже, рішення Миколаївської міської ради №?12/149 було прийнято з порушенням установленого законодавством порядку та є неправомірним.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Прокурора, оскільки рішення органу місцевого самоврядування прийнято з істотним порушенням вимог чинного законодавства, що свідчить про його незаконність.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи Апелянта, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, а зводяться лише до його незгоди з таким рішенням без належного обґрунтування для цього відповідних підстав. При цьому протилежного ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції Скаржником не доведено.
Інші доводи та мотиви апеляційна скарга не містить.
Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що всі істотні обставини справи судом першої інстанції встановлені вірно, з огляду на що рішення суду першої інстанції скасування або зміни не потребує.
У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Рамазанова Мубариз Абдурахман огли на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2025 по справі №915/1459/24 не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2025 по справі №915/1459/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на Скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рамазанова Мубариз Абдурахман огли на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2025 по справі №915/1459/24 - залишити без задоволення,
2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2025 по справі №915/1459/24 залишити без змін.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено на підписано 05.09.2025 року.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
Я.Ф. Савицький