79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" серпня 2025 р. Справа №344/2445/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Хом'як Х.А.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 , Чишинська А.В.
від відповідача - Попович В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Івано-Франківськгаз» від 06.06.25 (вх. № ЗАГС 01-05/1748/25 від 06.06.25)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2025 (суддя Стефанів Т.В., повний текст рішення складено 26.05.2025)
у справі № 344/2445/24
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Івано-Франківськгаз»
про: визнання припиненими трудових відносин та стягнення компенсації за невикористані відпустки та вихідну допомогу в сумі 13667810 грн 93 к.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Івано-Франківської області надійшов позов ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , позивач ) до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Івано-Франківськгаз» ( далі - АТ “Оператор газорозподільної системи “Івано-Франківськгаз», відповідач) про визнання припиненими трудових відносин на підставі п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України з 11.08.2023, стягнення компенсації за невикористані відпустки та вихідної допомоги в сумі 13 667 810, 93 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Наглядової ради відповідача від 11.08.2023 припинено повноваження позивача як Голови правління АТ “Оператор газорозподільної системи “Івано-Франківськгаз» та обрано нового Голову правління. Тобто, відповідачем фактично припинено трудові відносини з позивачем з 11.08.2025 в порядку п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України, однак не видано наказу про звільнення та не проведено з позивачем належного розрахунку.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2025 у справі №344/2445/24 позов задоволено частково. Визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" з 11.08.2023 на підставі п.5 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України. Стягнуто з АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки та вихідну допомогу в сумі 2 809 795 грн 79 коп та 3028 грн грн 04 коп судового збору. У частині заявленої вимоги про стягнення компенсації за невикористані відпустки та вихідну допомогу в сумі 10 858 015 грн грн 1 коп відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що внаслідок прийняття Наглядовою радою відповідача рішення про припинення повноваження ОСОБА_1 як голови правління АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" укладений з позивачем контракт припинив свою дію 11.08.2023. Однак, відповідач (роботодавець) наказ про звільнення позивача на підставі п.5 ст.41 КЗпП України та трудову книжку ОСОБА_1 не видав, а також не провів належного розрахунку при звільненні, чим порушив права позивача.
Водночас, перевіривши надані сторонами розрахунки належних до виплати позивачу сум при звільненні, суд зазначив, що позивачем для розрахунку помилково взято розмір заробітної плати за червень та липень 2023 року, оскільки в червні позивач вже був призваний на військову службу. Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 2 809 795, 79 грн компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" подало апеляційну скаргу від 06.06.2025, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2025 у справі №344/2445/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апелянта обгрунтовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, відповідач зазначає, що хоча за умовами укладеного з позивачем контракту такий припиняється у разі прийняття Наглядовою радою відповідача рішення про припинення повноважень Голови правління, проте відповідно до положень чинного законодавства (зокрема ст.119 КЗпП України) припинення трудового договору з працівником, призваним на військову службу, можливе тільки після закінчення проходження військової служби. Оскільки КЗпП України має вищу юридичну силу ніж рішення Наглядової ради товариства, у відповідача відсутні підстави для звільнення позивача з 11.08.2023.
При цьому, апелянт зазначає, що прийняття Наглядовою радою товариства рішення про припинення повноваження Голови правління не є тотожним розірванню контракту ( є лише підставою для такого розірвання), а працівник ( в даному випадку позивач) не може бути ініціатором звільнення на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України.
З огляду на те, що ОСОБА_1 не звільнений з АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" апелянт вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації за невикористані відпустки та вихідної допомоги є передчасною та безпідставно задоволена судом першої інстанції.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2025 у справі №344/2445/24 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема, позивач зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, а відповідачем не заперечується, що 11.08.2023 було припинено повноваження ОСОБА_1 як Голови правління відповідача. Після вказаної дати ОСОБА_1 не обіймав у АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" жодної посади, не виконував жодних трудових обов'язків, а з ЄДРПОУ виключені відомості щодо позивача як Голови правління відповідача. Відтак, 11.08.2023 трудові відносини між сторонами припинились відповідно до п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України, а контракт з позивачем фактично було розірвано, що відповідає його положенням.
В спростування доводів апелянта, ОСОБА_1 зазначає, що саме відповідач був ініціатором та реалізував своє право на припинення трудових відносин з позивачем, однак не видав трудової книжки та не провів належних розрахунків при звільненні. Позивач не заперечував та не заперечує проти припинення трудових відносин з відповідачем, однак, з врахуванням фактичних обставин справи, право позивача щодо припинення таких відносин порушене відповідачем та підлягає захисту.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2025 справу №344/2445/24 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 апеляційну скаргу АТ “Оператор газорозподільної системи “Івано-Франківськгаз» залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ “Оператор газорозподільної системи “Івано-Франківськгаз» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2025 у справі №344/2445/24 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.08.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 за клопотанням представника відповідача розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.08.2025.
У судовому засіданні 28.08.2025 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Рішенням Наглядової Ради АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» від 25.05.2022 ОСОБА_1 з 01.07.2022 обрано Головою правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз».
17.06.2022 між АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» (далі - товариство) та ОСОБА_1 (далі - керівник) підписано контракт з Головою правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» ( далі -Контракт).
Відповідно до п.1.2. Контракту такий є особливою формою строкового трудового договору. На підставі Контракту виникають трудові стосунки між керівником та товариством.
Відповідно до п.7.1. Контракту такий вважається укладеним з дати його підписання сторонами і діє з 01.07.2022 по 30.06.2025 включно.
Окрім того, 17.06.2022 між товариством та керівником підписано Додаток до Контракту, яким передбачено щомісячний посадовий оклад у розмірі 300 000 грн. (пункт 1 Додатку), визначено порядок виплати річної премії та встановлено її розмір - 1 200 000 грн (пункт 5 Додатку), передбачено можливість сплати керівнику інших місячних премій (заохочень) (пункт 8 Додатку).
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.06.2023 року «Про призов резервістів, військовозобов'язаних на військову службу по мобілізації» ОСОБА_1 направлено для проходження військової служби по мобілізації резервістів та військовозобов'язаних.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 6/98 від 22.06.2023 солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації та 16.06.2023 направлений для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 .
Наказом т.в.о Голови правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» № 89-к/тр від 16.06.2023 Голову правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» ОСОБА_1 увільнено від роботи з 16.06.2023 у зв'язку з призовом на військову службу по мобілізації із збереженням місця роботи і посади та з щомісячним проведенням матеріальної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.
11.08.2023 Наглядовою Радою АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» прийнято рішення, оформлене протоколом № 2/23 від 11.08.2023, про припинення повноваження Голови правління товариства ОСОБА_1 з дати прийняття цього рішення та обрання Головою правління товариства ОСОБА_2 .
14.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до Голови правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» з заявою, якою повідомив, що не заперечує проти звільнення відповідно до протоколу засідання Наглядової Ради №8/23 від 11.08.2023.
Листом від 26.09.2023 № 76001-Сл-12985-0923 відповідач у відповідь на адвокатський запит представника позивача повідомив, що питання звільнення ОСОБА_1 перебуває в процесі розгляду.
Відповідно до листа АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» від 23.10.2023 ОСОБА_1 не звільнено.
29.07.2024 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та звільненого у відставку наказом командира військової частини (по особовому складу) від 28.07.2024 № 106-РС.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Щодо вимоги про визнання припиненими трудових відносин суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 у справі № 1-14/2004, від 16.10.2007 у справі № 1-16/2007 та від 29.01.2008 у справі № 1-5/2008 зауважив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядається як природна потреба людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є надвідчужуваним і по суті означає забезпечення саме різних можливостей кожному для його реалізації.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу законів про працю України (тут і надалі в редакції, чинній станом на 11.08.2023, далі - КЗпП України) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
За змістом п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40, 41).
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний у випадках припинення повноважень посадових осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням Наглядової ради відповідача від 25.05.2022 ОСОБА_1 з 01.07.2022 обрано Головою правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» та укладено з ним Контракт зі строком дії по 30.06.2025 включно.
Відповідно до п. 6.3.5. Контракту такий може бути розірваний у встановленому законодавством порядку до закінчення строку його дії, а керівник звільнений з посади у разі прийняття рішення про припинення (відкликання) повноважень керівника. Ця підстава для звільнення керівника може бути застосована не раніше, ніж 01.01.2023.
Відповідно до п.6.2.3. Контракту такий припиняється до закінчення строку його дії у випадках, передбачених п. 6.3. цього Контракту.
Згідно з п. 8.3.1. Статуту АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» ( в редакції, затвердженій протоколом Загальних зборів акціонерів №20 від 21.03.2019, даті - Статут) посадовими особами органів товариства є, зокрема, Голова та члени правління товариства.
Відповідно до п.10.2.2.7 Статуту до виключної компетенції Наглядової ради належить обрання та припинення (відкликання) повноважень Голови та членів правління.
Повноваження Голови та/або членів правління припиняються за рішенням Наглядової ради. Наглядова рада може в будь-який час та з будь-яких підстав прийняти рішення про припинення (відкликання) повноважень Голови правління, будь-кого (або всіх) із членів правління. Повноваження Голови правління припиняються за рішенням Наглядової ради з одночасним прийняттям рішення про обрання (призначення) Голови правління або особи, яка тимчасово здійснюватиме його повноваження (п.п. 11.9.1 - 11.9.3. Статуту).
Зазначені положення Статуту відповідають положенням ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" , відповідно до ч.1 ст.84 якого повноваження голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) припиняються за рішенням наглядової ради з одночасним прийняттям рішення про призначення голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) або особи, яка тимчасово здійснюватиме його повноваження, якщо статутом акціонерного товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборів.
Як зазначалось вище, 11.08.2023 Наглядовою радою АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» прийнято рішення про припинення повноваження Голови правління товариства ОСОБА_1 з дати прийняття цього рішення та обрання Головою правління товариства ОСОБА_2 .
З врахуванням наведених вище положень КЗпП України, Контракту та Статуту, колегія суддів зазначає, що, припинивши повноваження посадової особи - Голови правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» ОСОБА_1 , відповідач ( в особі Наглядової ради) з 11.08.2023 фактично припинив трудові відносини з останнім ( розірвав Контракт) в порядку п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України.
Однак, наказ про звільнення позивача на підставі п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України відповідач не видав, розрахунок не провів.
Відтак, право позивача на припинення Контракту є порушеним, а ефективним способом захисту прав позивача у даному випадку є визнання припиненими трудових відносин між сторонами на підставі п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України з 11.08.2023, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підставно та обгрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 757/61865/16-ц (провадження № 61 33113св18), від 14 липня 2021 року у справі № 205/8103/18 (провадження № 61-4388св20), від 15 лютого 2023 року у справі №377/169/20 (провадження № 61-13316св21).
Щодо покликання апелянта на те, що позивач не може бути ініціатором звільнення на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України та, з врахуванням вимог ст.119 КЗпП України, не міг бути звільнений з 11.08.2023 у зв'язку з проходженням ним військової служби, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Як зазначалось вище, 16.06.2023 ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби. Лише 29.07.2024 ОСОБА_1 був звільнений у відставку.
Незважаючи на наведене, рішенням Наглядової Ради АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» від 11.08.2023 було припинено повноваження ОСОБА_1 як Голови правління товариства та обрано нового Голову правління.
Отже, за позивачем на час проходження ним військової служби не була збережена його посада, що не спростовано відповідачем, а ініціатором припинення трудових відносин 11.08.2023 виступив саме відповідач.
Позивач не просить суд звільнити його на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України, а лише намагається досягти правової визначеності та захистити своє право на належне припинення трудових відносин з відповідачем
Відтак, вказані доводи апелянта відхиляються судом як безпідставні.
Щодо вимоги про стягнення компенсації за невикористані відпустки та вихідної допомоги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Відповідно до ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується у випадках, зокрема, виплати компенсації за невикористанні відпустки, виплати вихідної допомоги ( далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані.
Перевіривши подані сторонами розрахунки з врахуванням наведених вище законодавчих положень та обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги в сумі 2 809 795, 79 грн.
Покликання апелянта на передчасність майнових вимог позивача судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставне з огляду на викладені вище положення ч. 1 ст. 116 КЗпП України та встановлені судом фактичні обставини справи ( припинення трудових відносин з позивачем 11.08.2023).
Відтак, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2025 даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Івано-Франківськгаз» від 06.06.25 (вх. № ЗАГС 01-05/1748/25 від 06.06.25) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2025 у справі № 344/2445/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови складено 05.09.2025.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.