Справа № 991/8859/25
Провадження 2-з/991/32/25
02 вересня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією в складі:
головуючої судді Чернової О.В.,
суддів Крикливої Т.Г., Ткаченка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лаврук Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Володіна Володимира Юрійовича про забезпечення позову до подання позовної заяви Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави,
І. Історія провадження
29.08.2025 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Володін В.Ю. (далі - прокурор, Позивач) звернувся до Вищого антикорупційного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави та ОСОБА_2 (далі - Відповідачі) про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 вказану заяву передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючої судді Чернової О.В. та суддів Крикливої Т.В. та Ткаченка О.В.
ІІ. Обґрунтування заяви про забезпечення позову
Прокурор зазначає, що ним буде подано протягом десяти днів позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про (1) визнання необґрунтованим активу:
-транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , вартістю 2 218 740 грн.
та (2) стягнення в дохід держави Україна необгрунтований актив:
-транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , вартістю 2 218 740 грн.
У зв'язку з чим прокурор просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на:
-транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , вартістю 2 218 740 грн.
В обґрунтування вказаної заяви Позивач зазначає, що у період з 01.01.2021 по 01.01.2022 ОСОБА_1 обіймав посаду старшого оперуповноваженого 9-ого відділу (моніторингу та координації) Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та відповідно був особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
04.12.2021 ОСОБА_3 - близька особа ОСОБА_1 (теща), набула у власність актив - транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 . Ціна товару відповідно до договору та додаткової угоди до нього становила 2 218 740 грн.
На переконання Позивача, незважаючи на те, що вказаний транспортний засіб був зареєстрований за ОСОБА_3 , вона виступала в ролі номінального його власника, що не здійснює розпорядження таким майном. Транспортний засіб був придбаний в інтересах та за дорученням ОСОБА_1 , який має можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.
Тобто за версією прокурора, існує зв'язок між вказаним активом та ОСОБА_1 , який на момент придбання транспортного засобу був особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Можливість набуття ОСОБА_3 вказаного активу за рахунок законних доходів викликає у Позивача обґрунтований сумнів, зокрема, з урахуванням майнового стану, доходів, що були отримані ОСОБА_3 та близькими їй особами, зокрема ОСОБА_1 (зять), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_2 (дочка), ОСОБА_5 (внук), а також видатків та наявних у них грошових активів.
Також прокурор зазначає, що на підставі договору дарування від 05.08.2025 між ОСОБА_6 та її іншою донькою ОСОБА_2 (рідна сестра дружини ОСОБА_1 ) відбулась перереєстрація транспортного засобу марки TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код: НОМЕР_2 на ОСОБА_2 .
На переконання Позивача, оскільки ОСОБА_3 була виключно номінальним власником, а також з урахуванням (1) безоплатності відчуження, (2) зміни власника в межах кола членів сім?ї дружини ОСОБА_1 , (3) здійснення перереєстрації транспортного засобу після отримання ОСОБА_1 запиту від НАЗК про надання пояснень щодо придбання ОСОБА_3 зазначеного транспортного засобу та повідомлення про проведення моніторингу способу життя, можливо дійти висновку, що перереєстрація зазначеного активу відбулась за дорученням ОСОБА_1 з метою уникнення можливої конфіскації активу, який подальшому може бути визнано необґрунтованим та приховування зв?язку із ним.
У заяві про забезпечення позову прокурор просить накласти арешт на актив, належний ОСОБА_2 , посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
ІІІ. Порядок розгляду заяви про забезпечення позову
Заяву про забезпечення позову подано до подання позовної заяви у порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позивач може звернутися до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову.
Позивачем у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави є прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. 290 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦПК України справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави підсудні Вищому антикорупційному суду.
Таким чином, заява про забезпечення позову у цивільній справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, з якою звернувся належний позивач, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (повноваження якого підтверджуються копією наказу заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Клименка О.В. від 19.03.2024 за №302),
до належного суду у встановленому законом порядку, підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом.
Заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу (ч.5 ст.153 ЦПК України).
У заяві про забезпечення позову Позивач просить здійснювати розгляд цієї заяви без повідомлення Відповідачів. Така позиція обґрунтована тим, що ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу, оскільки внаслідок отримання інформації про розгляд заяви про забезпечення позову Відповідачі можуть у будь-який момент вжити заходи, спрямовані на відчуження активу. Вибуття активу з їх власності унеможливить виконання рішення суду про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення на користь держави (у разі задоволення судом позовної заяви).
Суд погоджується з доводами Позивача, що повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розгляд заяви про забезпечення позову може поставити під загрозу ефективність відповідного заходу, оскільки існують реальні ризики відчуження активу, законність набуття якого наразі оспорюється. Повідомлення про розгляд такої заяви могло б надати Відповідачам час для вчинення дій, спрямованих на ускладнення або унеможливлення виконання майбутнього судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, що, своєю чергою, суперечить завданням цивільного судочинства та меті розгляду справ про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
Такі висновки стали підставою для ухвалення судом рішення про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є відповідачами у справі, з метою забезпечення ефективного судового розгляду та запобігання можливим діям, що можуть перешкодити виконанню судового рішення (у разі його постановлення).
01.09.2025 прокурор Володін В.Ю. подав клопотання про розгляд заяви без його участі, заяву підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
У зв'язку з неявкою в судове засідання Позивача та прийняттям судом рішення про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення Відповідачів, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу
не здійснюється.
IV. Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду
Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову та додані матеріали, суд дійшов таких висновків.
Вичерпний перелік суб'єктів, до яких може бути пред'явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, передбачений ч. 4 ст. 290 ЦПК України.
Відповідно до змісту поданої прокурором заяви, особами, щодо майна яких вирішується питання про накладення арешту та які можуть отримати статус відповідача у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави, є:
- ОСОБА_1 - старший оперуповноваженого 9-ого відділу (моніторингу та координації) Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, призначений на посаду наказом начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 06.11.2019 №23 о/с, та є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно до положень пп. «а» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», який, за твердженням Позивача, за допомогою близької особи (тещі, а в подальшому - сестри дружини) набув у власність актив, щодо якого порушується питання про його необґрунтованість;
- ОСОБА_2 - сестра ОСОБА_4 (дружини ОСОБА_1 ) (сімейний статус якої підтверджується актовими записами про народження № 222 від 15.05.1980, № 329 від 12.08.1971 та актовим записом про шлюб № 221 від 03.08.1991), яка у результаті договору дарування від ОСОБА_3 (своєї матері та тещі ОСОБА_1 ) набула у власність актив - транспортний засіб, в інтересах та за дорученням ОСОБА_1 , який має можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, щодо якої порушується питання про її необґрунтованість.
Підстави для забезпечення позову та порядок розгляду заяви про забезпечення позову встановлені Главою 10 Розділу І ЦПК України.
Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог (Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006).
Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч.1, 2 ст.149 ЦПК України).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.12.2022 у справі № 760/34352/21).
Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, мають бути наведені у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи.
Положеннями абз.2 ч.2 ст.290 ЦПК України передбачено, що позов пред'являється щодо: активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п'ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену ст.368-5 Кримінального кодексу України , відтак позов про визнання необґрунтованими актів та стягнення їх в дохід держави подається, якщо різниця між вартістю активів особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та її законними доходами перевищує 1 505 250 грн.
Колегія суддів, не надаючи оцінку доведеності тверджень про необґрунтованість активів,
яке може бути здійснене під час розгляду позовної заяви по суті, констатує належність суб'єктів,
до яких може бути пред'явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави та заяву про його забезпечення.
Прокурор заявляє, що ОСОБА_2 , в інтересах та за дорученням ОСОБА_1 , необґрунтовано набуто у власність актив на суму 2 218 740 грн, а саме:
-транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , вартістю на день укладення договору 2 218 740 грн (набуття ОСОБА_2 права власності на який відбулось унаслідок дарування ОСОБА_3 за договором дарування №NTX753036 від 05.08.2025).
За твердженнями Позивача, ОСОБА_2 (та відповідно ОСОБА_3 - до дарування нею активу), не могла набути у власність на основі законних доходів вказаний актив, що був набутий в інтересах та за дорученням ОСОБА_1 .
Такий висновок зроблений на підставі аналізу інформації щодо отриманих доходів та наявних готівкових коштів у членів сім'ї ОСОБА_1 (дружини та сина), що відображені у щорічних деклараціях ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, інформації з Пенсійного фонду України та інформації, отриманою на запити від банків, щодо наявних рахунків та руху коштів на них.
На підтвердження інформації про необґрунтованість вказаного активу та факту придбання вказаного активу саме в інтересах та за дорученням ОСОБА_1 , прокурор надав такі докази:
-копію наказу начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 06.11.2019 №23 о/с;
-копії актових записів про народження № 222 від 15.05.1980, № 329 від 12.08.1971, № 318 від 06.03.2007, та актових записів про шлюб № 221 від 03.08.1991 та № 143 від 27.07.2007
-копію декларацій ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 та 2021 роки;
-копії договору купівлі-продажу № 941 А/20 від 16.12.2020, специфікації № 1 та додаткової угоди від 30.12.2020 до нього; копію акта огляду реалізованого ТЗ від 04.01.2021; копію меморіального ордеру № 6305221К від 04.01.2021; копія заяви № 284104247 та копії реєстраційних карток ТЗ від 05.01.2021 та 09.08.2025;
-відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суму доходу, задекларованого ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в податкових декларації про майновий стан та доходи; інформація з Пенсійного фонду України щодо отриманої пенсії ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інформації, отриманою на запити від банків, щодо наявних рахунків, належних ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_3 , та руху коштів на них, також здійснення цими особами фінансових операцій без відкриття рахунків.
-копія довіреності від 14.01.2021, копії актів наданих послуг від 28.01.2021, від 05.01.2021, від 23.01.2021, від 19.02.2021, від 04.05.2021, від 26.08.2022 , копія листа Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України №12650-2025 від 24.01.2025 про надання інформації щодо ОСОБА_1 , копія листа Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області №05.1-14-06/2685 від 16.04.2025 про надання інформації щодо ОСОБА_3 та копія відповіді на запит МТСБУ №31011/0/07-25 від 30.01.2025.
Окрім того, прокурор вказує, що правові наслідки визнання активів необґрунтованими визначені у ст. 292 ЦПК України. Згідно з частинами 1-3 цієї статті активи, визнані судом необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою,
а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов'язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.
Досліджені колегією суддів додатки до заяви про забезпечення позову дають підстави для висновку про існування спору між сторонами щодо визнання необґрунтованими активів, а отже заява про забезпечення позову є предметною.
Суд звертає увагу, що питання необґрунтованості активів та інших вимог
Позивача вирішуватимуться виключно за результатами розгляду справи згідно з положеннями ст. 291 ЦПК України.
Як вже раніше зазначалось судом, вартість активів, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість, становить 2 218 740 грн
Ураховуючи необхідність дослідження всіх обставин набуття ОСОБА_2 , в інтересах та за дорученням ОСОБА_1 , активу, щодо якого порушується питання про його необґрунтованість, а також ризик їх відчуження, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання рішення суду (у разі задоволення позовної заяви).
Вказане дає можливість вважати, у разі доведеності позову, що ці активи можуть бути визнані необґрунтованими і стягнуті в дохід держави. Отже є правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову в цій категорії справ (вимоги ч. 3 ст. 151 ЦПК України). Але питання щодо обґрунтованості цього твердження та вимог прокурора вирішуватиметься за результатами розгляду справи відповідно до ст. 291 ЦПК України.
З огляду на вищевказане, суд вважає наявними підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на актив, щодо якого порушується питання про його необґрунтованість - транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 .
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Вирішуючи подану заяву, суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, Суд у рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини», оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб
бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме:
(1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним
для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства,
(3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п. 195).
Отже, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право розпоряджатись ним на певний час до вирішення судом спору по суті. Такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами,
не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_2 власника майна, оскільки спірний актив залишається у її володінні та користуванні.
Суд зауважує, що арешт майна не є перешкодою для реалізації права користування таким майном, оскільки заборона на користування майном є окремим видом забезпечення позову, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, який у цьому випадку не розглядається.
Підстав для зустрічного забезпечення відповідно до положення ч.1 ст.154 ЦПК України суд не вбачає, оскільки власники майна не обмежуються у праві володіння та користування ним та,
як наслідок, збитки, пов'язані з забезпеченням позову, відсутні.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх вартості в дохід держави у повному обсязі та накладення арешту на майно, що на праві власності належить ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст.149-150, 153 ЦПК України, суд
1. Заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Володіна Володимира Юрійовича про забезпечення позову до подання позовної заяви Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1
та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення
у дохід держави - задовольнити.
2. Накласти арешт на:
-транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_2 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 09.08.2025).
3. Арешт накладається без заборони користування майном.
4. Копію ухвали про забезпечення позову надіслати прокурору, ОСОБА_1
та ОСОБА_2 , а також відповідним державним органам для виконання.
5. Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
6. Строк пред'явлення ухвали до виконання - три місяці.
Стягувачем на підставі цієї ухвали є Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (код ЄДРПОУ 45252419, адреса: 01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, 17),
а боржником:
ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Ухвала про забезпечення позову може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Роз'яснити, що згідно зі статтею 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Повна ухвала складена 05 вересня 2025 року.
Судді О.В. Чернова
Т.Г. Криклива
О.В. Ткаченко