04 вересня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 711/2245/25
Провадження № 22-ц/821/1583/25
Категорія: 314000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 червня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Демчика Р.В. в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси) у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» про дострокове розірвання договору,-
Короткий зміст позовних вимог
08 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Черкасиобленерго», ТОВ «Черкасиенергозбут» про дострокове розірвання договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постачальником електроенергії до квартири АДРЕСА_1 , власником якої є позивач, в період з 19.08.2013-31.12.2018 здійснено по Договору ПАТ «Черкасиобленерго» (постачальник) і ОСОБА_1 (споживач). Проте, постачальник відступив від положень Договору і вчинив свавільне втручання у сферу приватного життя позивача, позбавив його прав власності, встановивши у його квартирі стаціонарний ввод для декількох сусідніх будинків з лічильниками їх власників, а на звернення ОСОБА_1 про неправомірні дії не реагував. В результаті законодавчих змін з 01.01.2019 ПАТ «Черкасиобленерго» являється виробником електроенергії, а постачальником послуг є ТОВ «Черкасиенергозбут» на підставі публічного договору з відповідальністю згідно Кодексу комерційного обліку. Але системні порушення з пошкодженням квартири позивача в період 01.01.2019 - 31.12.2024 залишилися і автоматично продовжені до 31.12.2025 з незаконним вузлом комерційного обліку.
Позивач вказує, що за захистом своїх інтересів звертався до Уманського міськрайонного суду Черкаської області, Придніпровського районного суду м.Черкаси і інших організацій, але результат цих звернень є негативний.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд постановити рішення, яким визволити його від ТОВ «Черкасиенергозбут» і обтяжливого договору з постачання послуг (о/р НОМЕР_1 ) та достроково розірвати його, а особовий рахунок ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 закрити та зобов'язати ПАТ «Черкасиобленерго» після розірвання договору безоплатно демонтувати пристрій і прилади комерційного вузла обліку, встановлених в квартирі ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 червня 2025 року в задоволенні позову - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів, які підтверджують те, що нерухоме майно дійсно належить позивачу на праві приватної власності, інформацію щодо засобу комерційного обліку (тип та номер лічильника, місце встановлення, акт про опломбування, проектне рішення (проект), інформацію, яким чином ПАТ «Черкасиобленерго» отримало доступ до квартири позивача для встановлення лічильників інших споживачів, інформацію щодо причини встановлення на об'єкті (території), належній позивачу, засобів комерційного обліку електричної енергії інших споживачів (тип та номер лічильників, дата повірки, власники лічильників, місце встановлення, акти про пломбування, проектні рішення (проекти), фото, відеоматеріали та будь які інші документи, які можуть підтвердити факт правопорушення, про який зазначає в позові ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 10 липня 2025 року через засоби поштового зв'язку, ОСОБА_1 вважаючи, що оскаржуване рішення є неправосудним, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 червня 2025 року та справу повернути до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом порушено строк розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін ( ст. 278 ЦПК України) та пропущено строк першого судового засідання - ст. 279 ЦПК України.
Посилаючись на ст. 120, 126 ЦПК України вказує, що при таких порушеннях суддя втрачає право на прийняття і підпис рішення.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 13 серпня 2025 року, АТ «Черкасиобленерго» в особі відокремленого структурного підрозділу «Уманські енергетичні мережі» АТ «Черкасиобленерго», вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, необгрунтованими, саму скаргу поданою без дотримання вимог, встановлених ч. 2 ст. 356 ЦПК України, Посилається на те, що при прийнятті рішення суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, рішення ухвалив на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, у зв'язку із чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 05 серпня 2025 року, представник ТОВ «Черкасиенергозбут» - Моцайко В.С., посилаючись на безпідставність апеляційної скарги, просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обгрунтоване.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом І групи загального захворювання по зору, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 30.06.2016 року.
Матеріали справи містять Договір №2-9-004 про користування електричною енергією від 19.08.2013, укладений між ОСОБА_1 (споживач) та ПАТ «Черкасиобленерго» в особі директора Уманських енергетичних мереж Клочко С.М. (енергопостачальник). Відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3 .
Також в матеріалах справи міститься рахунок про спожиту електричну енергію за січень 2025 року по О/Р НОМЕР_3 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 .
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У статті129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (зокрема, постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (зокрема, постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У частинах другій, четвертій статті 83 ЦПК України зазначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність підстав для задоволення позову, про що позивач повинен надати відповідні докази, а відповідач має зустрічний обов'язок довести ті обставини, які становлять основу його заперечень і спростовують відповідні вимоги.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 559/2218/17.
Тобто, згідно з вимогами ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов'язки. Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачі здійснили втручання в його приватне життя шляхом встановлення в його квартирі незаконного вузла комерційного обліку, тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав шляхом зобов'язання відповідачів достроково розірвати договір постачання електричної енергії.
На підтвердження вказаного позову, як доказ долучив пенсійне посвідчення, що він відноситься до категорії осіб, яким встановлено І групу інвалідності, копію рахунку про спожиту електричну енергію за січень 2025 року по О/Р НОМЕР_3 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 та лист від ТОВ «Черкасиенергозбут».
Отже між позивачем та відповідачами склалися правовідносини, які випливають з договору про користування електричною енергією.
Відносини щодо постачання електричної енергії регулюються законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
Статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадить свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Договори укладаються відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
На підставі ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
ТОВ «Черкасиенергозбут» є постачальником універсальних послуг на території Черкаської області згідно аб.3 п.13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» закону України «Про ринок електричної енергії» та визначено в додатку 3 до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території».
Згідно п.7 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунку, отриманого від постачальника універсально послуги, або фактичного споживання будь - яких обсягів електричної енергії (за умовами надання постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до м. 1.2.15. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими правилами, здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства та цих Правил.
ОСОБА_1 приєднався до умов публічного договору постачання електричної енергії постачальником послуг, розміщеного на офіційному сайті ТОВ «Черкасиенергозбут», шляхом фактичного споживання електричної енергії та її часткової оплати за адресою: АДРЕСА_2 по О/Р НОМЕР_3 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 13.4 Договору, за умови відсутності заборгованості та виконання своїх зобов'язань перед постачальником споживач має право розірвати цей договір з урахуванням вимог положень цього договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику.
Сторони мають право розірвати цей договір у встановленому законодавством порядку ( п. 13.5 Договору).
Споживач має право достроково розірвати цей договір відповідно до процедури, встановленої цим договором ( п.п. 9 п. 6.1 Договору та п.п. 9 п. 6.1 Правил).
В матеріалах справи відсутні докази, що позивач як споживач послуг електричної енергії звертався до відповідачів про дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії.
Також позивачем не надано належних доказів на підтвердження відмови відповідачів, зокрема ТОВ «Черкасиенергозбут», у достроковому розірванні договору про постачання електричної енергії.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороно та в інших випадках, встановлених договором.
ОСОБА_1 при зверненні до суду із даним позовом, не надав доказів порушення відповідачами істотних умов договору постачання електричної енергії та не дотримався процедури, встановленої для розірвання договору.
Висновок суду першої інстанції, що позивачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів, які підтверджують те, що нерухоме майно дійсно належить позивачу на праві приватної власності, інформацію щодо засобу комерційного обліку (тип та номер лічильника, місце встановлення, акт про пломбування, проектне рішення (проект), інформацію, яким чином ПАТ «Черкасиобленерго» отримало доступ до квартири позивача для встановлення лічильників інших споживачів, інформацію щодо причини встановлення на об'єкті (території) належній позивачу, засобів комерційного обліку електричної енергії інших споживачів (тип та номер лічильників, дата повірки, власники лічильників, місце встановлення, акти про пломбування, проектні рішення (проекти), фото, відеоматеріали та будь які інші документи, які можуть підтвердити факт правопорушення , колегія суддів вважає вірним.
Колегія суддів вважає, що на позивача покладений обов'язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також підставність застосування до спірних правовідносин відповідних положень ЦК України, однак ОСОБА_1 цього зроблено не було.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а саме порушення вимог ст. 279 ЦПК України, не прийняття відповіді на відзив, поданій у відповідності до вимог ст. 278 ЦПК України, виходячи із наступного.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Відповідно до ч.2-6 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у наступному порядку: спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи; а також загальне позовне провадження - призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (пункт 1 частини перша та друга статті 274 ЦПК України).
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що предметом даного спору є дострокове розірвання договору, а отже відповідно до норм ч. 2 ст. 274 ЦПК України, вказаний спір може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.
Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).
Суд першої інстанції дотримався наведених норм процесуального права, оскільки в ухвалі про відкриття провадження зробив висновок про те, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Стаття 279 ЦПК України містить порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 278 ЦПК України позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 березня 2025 року відкрито провадження у справі і вирішено проводити розгляд справи у поряду спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також надано відповідачам строк у 15 днів з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження для надання відзиву на позовну заяву та запропоновано позивачу не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву, до початку розгляду справи подати до суду відповідь на відзив.
07 квітня 2025 року від відповідачів на адресу суду першої інстанції надійшли відзиви на позовну заяву.
Із матеріалів справи вбачається, що копії відзивів на позовну заяву ОСОБА_1 отримав, відповідно, 15 квітня 2025 року та 08 квітня 2025 року, а відповідь на відзив від 07.04.2025 направив на адресу суду першої інстанції 15 квітня 2025 року, що підтверджується конвертом.
Відповідь на відзив від 11.04.2025 ОСОБА_1 направлено до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку 26 квітня 2025 року, тобто в порушення строків визначених в ухвалі суду про відкриття провадження.
Враховуючи вимоги, викладені у ч. 2 ст. 278 ЦПК України щодо подання заяв по суті справи у порядку спрощеного провадження, а також подання позивачем відповіді на відзив з порушенням строків, визначених в ухвалі суду про відкриття провадження, суд першої інстанції правомірно розглянув справу за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не порушив процесуальний порядок при розгляді даної справи.
Інші доводи, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом апеляційного перегляду, проте суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.
За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» про дострокове розірвання договору - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко