Справа №: 615/1873/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/1966/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.389 КК України
04 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченої ОСОБА_7 , яка взяла захист своїх інтересів на себе, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Валківського районного суду Харківської області від 01.07.2025, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Дергачі Харківської області, українку, громадянку України, з базовою середньою освітою, неодружену, яка не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судиму 18.12.2024 Валківським районним судом Харківської області за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт,-
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, з призначенням покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.
На підставі ст.ст.71,72 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Валківського районного суду Харківської області від 18.12.2024 та остаточно призначено обвинуваченій ОСОБА_7 покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік 15 днів.
Вищевказаним вироком встановлено, що ОСОБА_7 , будучи засудженою вироком Валківського районного суду Харківської області від 18.12.2024 за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт, на шлях виправлення не стала, умисно ухилилася від відбування покарання у виді громадських робіт за наступних обставин.
03.03.2025 засудженій ОСОБА_7 начальником Богодухівського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_8 видано направлення до КУ «Місцева служба комунальної власності Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області» для відбування покарання у виді громадських робіт строком 240 годин, відповідно до якого вона повинна була приступити до відбування покарання з 04.03.2025.
Того ж дня, 03.03.2025 засуджена ОСОБА_7 була ознайомлена з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, а також письмово попереджена, що у разі ухилення від відбування покарання на підставі ч.2 ст.389 КК України може бути притягнута до кримінальної відповідальності.
03.03.2025 КУ «Місцева служба комунальної власності Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області» розроблено графік виходу засудженої ОСОБА_7 на громадські роботи для відбування покарання, а саме з 04.03.2025 по 31.03.2025.
Згідно з табелем виходу на роботу, наданим КУ «Місцева служба комунальної власності Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області» за березень 2025 року засуджена ОСОБА_7 відбувала покарання у виді громадських робіт та відпрацювала 4 години із запланованих 80 годин, а саме не з'явилась для відбуття покарання 05,06,07,10,11,12,13,14,17,18,19,20,21,24,25,26,27,28,31.03.2025. За квітень та травень 2025 року засуджена ОСОБА_7 жодного дня не відбувала та не відпрацювала покарання у виді громадських робіт із запланованих 160 годин, причиною невиходу зазначила, що не бажає та не буде відпрацьовувати надалі громадські роботи.
Незважаючи на винесені попередження, засуджена ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом на ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а саме ухилення від відбування громадських робіт, без дозволу та без поважних причин, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, ухилилась від відбування громадських робіт та із визначеного вироком Валківського районного суду Харківської області від 18.12.2024 строку громадських робіт 240 годин виконала лише 4 години.
Вказані дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковані за ч.2 ст.389 КК України, тобто умисне ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.389 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст.ст.71, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Валківського районного суду Харківської області від 18.12.2024 та визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 15 (п'ятнадцяти) днів обмеження волі.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначив, що судом першої інстанції були не враховані вимоги законодавства, а також відомості, які характеризують особу обвинуваченої, а саме те, що остання веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, безробітна, на проживання заробляє підробітками по господарству у мешканців села. На думку прокурора, призначене покарання не є дієвим та не відповідає основним принципам і завданням кримінального провадження.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, просив про її задоволення. Крім того, зазначив, що судом першої інстанції було допущене неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду не покладено на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ст.59-1 КК України.
Обвинувачена ОСОБА_7 взяла захист своїх інтересів на себе та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просила не призначати їй покарання у виді обмеження волі, розкаялася та зазначила, що буде виконувати покарання у виді пробаційного нагляду.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченої, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Оскільки висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та фактичні обставини його вчинення в апеляційній скарзі не оспорюються, то відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи зі вказаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі №682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає зі статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до статті 414 КПК України, невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Як вбачається із змісту вироку, призначаючи обвинуваченій покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку, особу ОСОБА_7 , яка має постійне місце проживання, за яким характеризується формально негативно, веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, безробітна, на проживання заробляє підробітками по господарству у мешканців села, раніше судима. За наявною інформацію на обліку у лікарів-психіатра та нарколога обвинувачена не перебуває.
Крім того, судом першої інстанції враховано обставини, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю проступку.
При цьому, обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , відповідно до ст.67 КК України, встановлено не було.
Навівши зазначені обставини, суд призначив обвинуваченій покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік в межах санкції статті.
Переглядаючи вирок суду в частині правильності призначення ОСОБА_7 покарання, колегією суддів встановлено та не спростовано стороною обвинувачення як пом'якшуючі обставини, так і дані, що характеризують її особу, а саме те, що вона має постійне місце проживання, на обліку у лікарів-психіатра та нарколога не перебуває, на проживання заробляє підробітками по господарству у мешканців села, проживає разом зі співмешканцем ОСОБА_9 , який проходив військову службу в лавах Збройних Сил України, але внаслідок отриманого поранення проходить лікування.
Крім того, апеляційний суд враховує, що обвинувачена в судовому засіданні апеляційного суду розкаялася, просила її суворо не карати, зобов'язалася відбувати покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду. Разом з цим обвинувачена має позитивні плани на майбутнє, планує вийти заміж та працевлаштуватися.
Наведене свідчить про те, що обвинувачена ОСОБА_7 за першим викликом з'явилася до Валківського районного суду Харківської області та забезпечила свою участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, дійсно усвідомила протиправність своїх дій, стала на шлях виправлення та, наразі, не є суспільно небезпечною особою, виправлення якої можливе лише в умовах здійснення за нею нагляду в кримінально-виконавчій установі.
Будь-яких нових даних, провокуючих особистість обвинуваченої ОСОБА_7 , стороною обвинувачення надано не було у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли свого підтвердження.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при досить повному та ретельному вивченні особистості обвинуваченої обґрунтовано зробив висновок про те, що дані, які характеризують обвинувачену, поряд із наявністю обставин, які можна визнати пом'якшуючими, дають підстави дійти висновку про можливість виправлення обвинуваченої без призначення більш суворого покарання у виді обмеження волі.
Що ж стосується посилання прокурора ОСОБА_6 на незастосування судом при призначенні ОСОБА_7 покарання закону, який підлягає застосуванню, а саме положеньст.59-1 КК України в частині непокладення обов'язків на обвинувачену при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду, то колегія суддів вважає їх такими, що не позбавлені правових підстав, з огляду на наступне.
Колегія суддів констатує, що відповідно до ст.59-1 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
Крім того, суд може покласти на засудженого до пробаційного нагляду обов'язки:
1) використовувати електронний засіб контролю і нагляду та проживати за вказаною у рішенні суду адресою;
2) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля;
3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу);
4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;
5) пройти курс лікування від наркотичної, алкогольної залежності, розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.389 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, не поклав на останню обов'язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, вимога щодо застосування яких є імперативною, що вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п.4 ч.1 ст.409 КПК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з твердженням прокурора про те, що суд першої інстанції при призначенні покарання безпідставно не застосував закон, який підлягав застосуванню, та вважає за необхідне покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п.п.1, 2, 3 ч.2 ст.59-1 КК України, а також обов'язок, передбачений п.4 ч.3 ст.59-1 КК України, що є необхідним для виправлення обвинуваченої.
Так, з урахуванням особи обвинуваченої ОСОБА_7 , яка раніше судима 18.12.2024 Валківським районним судом Харківської області за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт, колегія суддів вважає, що для її ефективного виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень необхідним є не лише контроль з боку уповноваженого органу з питань пробації, але й участь у відповідних заходах пробаційної програми, спрямованих на корекцію поведінки, розвиток соціально прийнятних навичок та формування правослухняного способу життя.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає обґрунтованим і доцільним покладення на ОСОБА_7 додаткового обов'язку, передбаченого п.4 ч.3 ст.59-1 КК України - виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, що відповідає меті призначення покарання у виді пробаційного нагляду та забезпечить належне виправлення обвинуваченої.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що мети, а саме виправлення обвинуваченої, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень буде досягнуто під час відбуття нею покарання у виді пробаційного нагляду, строком на 1 (один) рік з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.2, п.4 ч.3 ст.59-1 КК України, що є обґрунтованим і відповідає принципу індивідуалізації покарання.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що покладення апеляційним судом на обвинувачену обов'язків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.2, п.4 ч.3 ст.59-1 КК України, є в розумінні положень ст.ст.420, 421 КПК України випадком, що погіршує становище обвинуваченої, з огляду на що апеляційна прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок - скасуванню в частині призначення покарання.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності скасування вироку Валківського районного суду Харківської області від 01.07.2025 в частині призначеного покарання та постановлення в цій частині нового вироку з призначенням обвинуваченій покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.2, п.4 ч.3 ст.59-1 КК України.
Крім того, на підставі ст.ст.71, 72 КК України до призначеного покарання необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Валківського районного суду Харківської області від 18.12.2024 та визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 15 (п'ятнадцяти) днів пробаційного нагляду із покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.2, п.4 ч.3 ст.59-1 КК України.
В іншій частині вирок суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне залишити без змін.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Валківського районного суду Харківської області від 01.07.2025 по справі щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої за ч.2 ст.389 КК України, в частині призначеного покарання, - скасувати.
Апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити частково.
ОСОБА_7 за ч.2 ст.389 КК України призначити покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
На підставі ст.ст.71, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Валківського районного суду Харківської області від 18.12.2024 та визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 15 (п'ятнадцяти) днів пробаційного нагляду із покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.2, п.4 ч.3 ст.59-1 КК України.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в частині постановленого вироку, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
___________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3