Справа № 639/1659/25 Головуючий суддя І інстанції Кісь Д. П.
Провадження № 33/818/1371/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
05 вересня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
захисника - Ювченка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою захисника Ювченка А.В. на постанову судді Новобаварського районного суду м. Харкова від 11 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою, ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадянин, що дорівнює 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) 00 коп. (отримувач коштів ГУК Харківськобл/Харків обл. /21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300), призначення платежу адміністративне стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, 605 гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 28.02.2025 року, о 03:49, керував транспортним засобом «Peugeot 407» номерний знак НОМЕР_1 в м. Харкові, по вул. Полтавський Шлях, 65, в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатом продуття спеціального технічного засобу газоаналізатора «Drager Аlcotest 6820», результат якого був позитивний - 0.44‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги 2.9 «а» ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Ювченко А.В. подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити.
Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з'ясував всі обставини, які мають значення для правильного розгляду справи та порушив вимоги норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку апелянта, працівники поліції зупинили транспортний засіб ОСОБА_1 безпідставно, тобто порушивши вимоги ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Крім того сторона захисту вважає, що матеріали справи не містять відомостей, щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що, на думку захисника, свідчить про безпідставність проведення огляду особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Разом з тим, апелянт вважає, що поліцейським було порушено порядок проведення огляду на стан сп'яніння, а також у сторони захисту є сумніви щодо належності показників газоаналізатору за допомогою якого було проведено огляд ОСОБА_1 . Крім того, апелянт вважає, що відомості відеозапису у цій справі не можна брати до уваги у зв'язку з його не безперервністю, а протокол про адміністративне правопорушення на думку захисника, взагалі не містить відомостей про те, що відеозапис долучений до матеріалів справи. Разом з тим, апелянт посилається на те, що ані протокл про адміністративне правопорушення ані рапорт не можуть бути доказами у справах про адміністративне правопорушення. Крім того, сторона захисту вважає, що у цій справі було порушено право ОСОБА_1 на захист, адже права, визначені ст. 63 Конституції та ст. 268 КУпАП не були роз'ясненні перед початком вчинення процесуальних дій, а також поліцейськими не було надано можливості водію скористатись професійною допомогою адвоката на місці зупинки транспортного засобу. Разом з тим, працівники поліції, на думку апелянта, порушили порядок проведення огляду на стан сп'яніння водія - військовослужбовця та провели цей огляд в загальному порядку.
В судовому засіданні захисник Ювченко А.В. підтримав подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити. На підтримку своїх доводів надавала, аналогічні, зазначеним в апеляційній скарзі, пояснення. Вважав за можливе провадити апеляційний розгляд за відсутності належно повідомленої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховуючи доводи та пояснення захисника.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні, передбаченого п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 258261 від 28.02.2025, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 28.02.2025 року, о 03:49, транспортним засобом «Peugeot 407» номерний знак НОМЕР_1 в м. Харкові, по вул. Полтавський Шлях, 65, в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатом продуття спеціального технічного засобу газоаналізатора «Drager Аlcotest 6820», результат якого був позитивний - 0.44‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги 2.9 «а» ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №258261 від 28.02.2025 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «відмова», що свідчить про те, що водія було ознайомлено із змістом вказаного протоколу, який не надав пояснення по суті правопорушення. (а.с.1).
Відомостями акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також доданої до нього роздруківки результатів проведеного огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, 0.44 проміле. З результатом погодився. (а.с. 6-7).
З відомостей направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння вбачається, що медичний огляд ОСОБА_1 не проводився внаслідок відмови водія (а.с.8).
Відомостями довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області В, Бурикіної встановлено, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 , а тому не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов'язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 .
З відомостей рапорту помічника чергового ОСОБА_2 вбачається, що під час несення служби на БП№4, у О. Панченко вбачається, що 28.02.2025 під час патрулювання під час дії комендантської години було зупинено транспортний засіб «Peugeot 407» номерний знак НОМЕР_1 та встановлено особу водія - ОСОБА_1 . Під час проведення процесуальних дії у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Водій пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. Результат огляду склав 0.44 проміле з яким водій погодився. Від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров'я водій відмовився. Велась відеофіксація:470916, 475001.
Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу ЕПР1 № 258261, встановлено, що під час дії в м. Харкові та Харківській області комендантської години було зупинено транспортний засіб «Peugeot 407» номерний знак НОМЕР_1 із за керма якого вийшов водій, особу якого було в подальшому встановлено. Цим водієм виявився ОСОБА_1 під час проведення процесуальних дій поліцейськими було встановлено ознаку алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки за допомого спеціального технічного засобу. На вимогу водія поліцейськими було предоставлена можливість ОСОБА_1 ознайомитись із сертифікаційними документами на технічний засіб - газоаналізатор за допомогою якого проводився огляд водія. Під час проведення огляду поліцейський запропонував водію обрати з декількох варіантів індивідуальних мундштуків для проведення огляду, та закріпивши обраний провів контрольний забір повітря. Після чого, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора. Результат огляду склав 0,44 проміле, з результатом водій погодився. Від проведення медичного огляду на стан сп'яніння водій відмовився.
При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на їх дії до безпосереднього керівництва цих осіб з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП), зокрема протокол про адміністративне правопорушення, висновок лікаря-нарколога та інші. Також стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Разом з цим, матеріали справи не містять відповідних відомостей, які свідчать про невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів захисника в цій частині.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять відомостей керування ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються відомостями відеозапису з відомостей якого вбачається зупинка автомобілю «Peugeot 407» номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , а також те, що саме ОСОБА_1 виходить із за керма вказаного автомобілю.
Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 було зупинено безпідставно та всупереч вимогам ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» є необґрунтованими та спростовуються відомостями матеріалів справи.
Ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.
Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону «Про Національну поліцію».
Згідно до приписів ст. 31 Закону «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.
Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати прав або зобов'язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.
При цьому належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2024 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час оспорюваної події.
У зв'язку з чим вочевидь вбачається, що правовий режим «воєнного стану» вводить певні обмеження щодо пересування під час дії комендантської і надають законних вживати додаткових заході, зокрема і превентивних.
З відомостей відеозапису вбачається, що транспортний засіб ОСОБА_1 було зупинено під час дії комендантської години про що було повідомлено водія.
За таких обставин доводи захисника в цій частині спростовуються відомостями матеріалів справи та розцінюються судом, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .
Разом з тим суд звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги про безпідставність зупинки транспортного засобу та про те, що матеріали справи не містять відомостей щодо зупинки ОСОБА_1 , є взаємовиключні, а тому суд апеляційної інстанції до них ставиться критично та розцінює їх, як обраний спосіб захисту особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Щодо доводів сторони захисту про те, що огляд ОСОБА_1 має проводитись співробітниками ВСП відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП, що, на думку апелянта, обумовлює скасування постанови суду першої інстанції належить зазначити наступне.
Відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 266-1 КУпАП військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Тобто, положення ст.266-1КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП.
Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.
Згідно приписів ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.
Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов'язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Крім того належить зауважити, що спеціально створений суб'єкту владних повноважень - військова поліція на цей час до виконання своїх посадових обов'язків не приступила.
Належить зазначити, що в розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов'язок з використанням цивільного автомобіля».
В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.
З відомостей доданого до протоколу відеозапису вбачається, що хоча ОСОБА_1 , і повідомив працівників поліції про те, що він є військовослужбовцем, однак знаходився в цивільному одязі та на власному автомобілі. Разом з тим відомостей про те, що ОСОБА_1 виконував невідкладне бойове завдання, пов'язане із врятуванням життя або пов'язаного із критичним забезпечення бойового підрозділу матеріалів цієї справи не містять.
За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими та суб'єктивними.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності ознак алкогольного сп'яніння спростовуються відомостями наявними у матеріалах справи, оскільки з відеозапису вбачається, що поліцейський встановив запах алкоголю з порожнини рота та провів огляд водія на стан сп'яніння, результат якого склав 0.44 проміле, що узгоджується з іншими відомостями, які є наявними у матеріалах цієї справи. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає враховує, що результатом проведеного огляду ОСОБА_1 погодився, відмовившись від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров'я.
Доводи апеляційної скарги про порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння є безпідставними та суб'єктивними, оскільки з огляду на вищевикладені обставини процедура проведення огляду, визначена ст. 266 КУпАП була дотримана.
Доводи сторони захисту про те, що огляд на стан сп'яніння проводився з порушеннями інструкції з експлуатації технічного засобу та не дотримано температурного режиму експлуатації газоаналізатору, а також про те що водію не було роз'яснено порядок застосування приладу є суб'єктивними у зв'язку із наступним.
Згідно п. 4 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
З відомостей матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 проводився за допомого газоаналізатора Drager Alkotest 6820, який згідно відомостей роздруківки результату огляду пройшов калібрування у встановленому законом порядку 22.11.2024 року, тобто приблизно за три місяці до оспорюваної події. Зазначене свідчить, що цей прилад є придатним для проведення оглядів на стан сп'яніння та показує вірний результат. Про чіткість результату свідчить також і те, що під час контрольного вимірювання технічний прилад показав 0 проміле, що свідчить про відсутність алкоголю, як у пристрої так і у трубочці, яка надавалась водію для проведення огляду.
Щодо того, що прилад газоаналізатору показав температуру +6 градуси Цельсія, хоча температура навколишнього середовища була -10 - 12 градусів слід зазначити, що працівниками поліції було дотримано вимог щодо зберігання цього технічного засобу у теплому місці, що обумовлює точність його результатів, що підтверджується результатом контрольного вимірювання. Крім того, позначення +6 свідчить також і про те, що прилад не переохолодився та придатен для використання.
Крім того, усі технічні прилади мають заявлені похибки, однак у цьому випадку у зв'язку із врахуванням значного результату огляду, який перевищує допустиму норму алкоголю у повітрі, що видихається приблизно у 2 рази. Таким чином, у зв'язку із значним перевищенням допустимих норм алкоголю у повітрі, що видихається у цій справі, похибками передбаченими для цього приладу можна знехтувати через їх малозначність.
Поряд з цим з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 фактично погодився з результатом проведеного огляду та відмовився від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров'я. Про зазначене свідчать відомості протоколу, відеозапису роздруківки результату огляду газоаналізатору та акту огляду на стан сп'яніння.
Крім того, при проведенні огляду водію було надано на вибір індивідуальний мундштук для проведення огляду а також надавалась поетапна інструкція щодо його дій для проведення огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора.
Більш того, на прохання водія ОСОБА_1 було на огляд надано технічну документацію та сертифікат про повірку, що свідчить про коректну роботу вказаного технічного засобу.
За таких обставин, твердження апелянта в цій частині належить вважати необґрунтованими та розцінюються судом, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що відомості відеозапису не можуть бути оцінені у цій справі, оскільки відеозапис не є безперервним, а також відзнятий за допомогою невідомих пристроїв є необґрунтованими та суб'єктивними з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Крім того слід звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.
Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.
Матеріали цієї справи містять усі відомості, які працівники поліції, а також особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисник вважали за необхідне до них долучити.
Зокрема неспростовані відомості протоколу про адміністративне правопорушення, а також відеозапису, відомостях результату огляду зафіксованому в акті огляду на стан сп'яніння з яким погодився ОСОБА_1 та інших докази, долучені до матеріалів справи у своїй сукупності свідчать про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та був зупинений працівниками поліції, які провели визначену законом правову процедуру щодо виявлення у водія стану сп'яніння.
Таким чином, матеріали справи містять усі необхідні та достатні відомості, які оцінюються судом апеляційної інстанції у їх сукупності та дають підстави сторонньому спостерігачу стверджувати, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння за вказаних у протоколі обставин.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення та рапорт поліцейського не можуть вважатися доказами у цій справі суд апеляційної інстанції зазначає що всі відомості наявні в матеріалах справи оцінюються в сукупності.
Відомості відеозапису, акту проведення огляду за допомогою технічних засобів узгоджуються із відомостями зазначеними у протоколі та рапорті поліцейського.
За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати обраним способом захисту ОСОБА_1 .
Доводи сторони захисту про те, що під час складання працівниками поліції матеріалів про адміністративне правопорушення водія ОСОБА_1 було позбавлено права на захист суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Реалізація превентивної функції права на захист, яка спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, щодо наявності якої зазначає Конституційний Суд України у рішенні від 30.09.2009 року, з огляду на певні приписи чинного законодавства щодо проведення медичного огляду на стан сп'яніння не може бути абсолютною у демократичній державі оскільки, відповідно до п. 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду від 17 грудня 2008 р. № 1103, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Натомість вимога, передбачена п. 2.5 ПДР щодо проведення огляду на стан сп'яніння для водія є обов'язковою. Порушення цієї вимоги тягне відповідальність за ст. 130 КУпАП з моменту фіксування відмови водія від проведення огляду на стан сп'яніння не залежно від підстав надання такої відмови.
Отже, законом встановлено обмежений час за який поліцейський зобов'язаний доставити водія до закладу охорони здоров'я. Порушення цієї вимоги призведе до недійсності проведеного огляду, і як наслідок, до уникнення водієм відповідальності за скоєне правопорушення. Факт виїзду захисника на місце зупинки транспортного засобу передбачає втрату у часі на виконання працівниками поліції імперативних вимог чинного законодавства щодо забезпечення проведення огляду водія в закладі охорони здоров'я протягом двох годин з моменту виявлення ознак сп'яніння чи перебування під впливом засобів, які знижують увагу водія, що надає особі відносно якої проводиться визначена законом правова процедура створити штучні передумови для уникнення від відповідальності. При цьому використання водієм права на захист не обмежується оскільки кожна особа може скористатись правовою допомогою за допомогою засобів дистанційного зв'язку, а саме: за допомогою телефону або месенджерів, а також викликати професійного захисника до закладу охорони здоров'я де і буде проводитись його огляд.
З відомостей матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 дотримався вимог, передбачених п. 2.5 Правил дорожнього руху та пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. Більш того, водій погодився з результатом проведеного огляду, який склав 0.44 проміле.
Вимогами п. 2.9 «а» встановлена заборона керування транспортними засобами зокрема в стані алкогольного сп'яніння, а той факт, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія, склавши відповідні іспити, свідчать про те, що водій не міг не знати про існування цієї заборони.
З відомостей відеозапису вбачається, що водій обізнаний про порядок користування технічними засобами, оскільки перед проведенням огляду просив ознайомитися із технічними та сертифікаційними документами на прилад за допомогою якого проводився його огляд, які були надані ОСОБА_1 на огляд. Права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП були роз'яснені водію після встановлення процесуального визначального факту, а саме перебування та керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що відповідає вимогам чинного КУпАП.
При цьому слід зазначити, що працівниками поліції лише складається протокол про адміністративне провадження та збираються докази на підтвердження встановлених ним відомостей, а розгляд справи провадиться судом відповідно до ст. 221 КУпАП та переглядається судом апеляційної інстанції відповідно та порядку, передбаченому ст. 294 КУпАП.
Згідно відомостей матеріалів справи ОСОБА_1 не клопотав перед поліцейськими про надання часу на отримання консультацій із захисником.
За таких обставин, посилання сторони захисту на те, що водія не було забезпечено захисником під час проведення огляду є безпідставними та необґрунтованими та розцінюються судом, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 , а право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у цій справі дотриманим.
Щодо доводів захисника про те, що за результатами розгляду цієї справи належить залишити ОСОБА_1 посвідчення водія суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто санкція цієї статті є безальтернативною.
Вимогами ч. 4 ст. 30 КУпАП встановлено, що позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Крім того, відповідно до вимог Примітки до ст. 22 КУпАП не звільняються від адміністративної відповідальності особи за вчинення ними правопорушення відповідальність за яке, передбачена, зокрема ст. 130 цього Кодексу.
Таким чином суд апеляційної інстанції не ставить під сумнів важливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є військовослужбовцем користування спеціальним правом у вигляді права на керування транспортними засобами, однак позбавлений процесуальної можливості звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також не позбавляти його права на керування транспортними засобами.
Оцінюючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Ювченка А.В. залишити без задоволення.
Постанову судді Новобаварського районного суду м. Харкова від 11 липня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков