04 вересня 2025 року
м. Рівне
Справа № 559/4659/24
Провадження № 22-ц/4815/993/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Письмак Віти Юріївни на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 квітня 2025 року (ухвалене у складі судді Жуковської О.Ю.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,-
У грудні 2024 року, ПрАТ "Страхова група "ТАС" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації.
В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що ПрАТ «СГ «ТАС» укладено Договір добровільного страхування майна, предметом якого є товари в обороті за адресою АДРЕСА_1 , магазин «Простор».
06.12.2024 сталася аварія на системі холодного водопостачання у квартирі АДРЕСА_2 , що призвело до затоплення магазину «Простор», що встановлено актом обстеження від 06.12.2024. Власник пошкодженого майна звернувся до страхової компанії із заявою про настання страхового випадку. АТ «СГ «ТАС» було складено страховий акт від 22.02.2025 на суму 36 556,80 грн., яку було виплачено власнику майна. Власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 ..
Враховуючи що позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 36 556,80 грн., відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу шкоду в порядку суброгації.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 квітня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 36 556 гривень 80 копійок матеріальної шкоди в порядку суброгації.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судові витрати в розмірі 3028 гривень 00 копійок.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду знайшли своє підтвердження доводи позивача, які у свою чергу відповідачем не спростовано належними, допустимими та достатніми доказами.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Письмак В.Ю. оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що одним із основних доказів винуватості відповідача, на який покликається позивач, є акт обстеження від 06.12.2021, який складений із порушенням вимог Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, а тому не може бути прийнятий судом до уваги як доказ.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про протиправність поведінки відповідача та те, що самі протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.
Також вважає, що звіт про незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку завданого об'єкту оцінки та додатки до нього, який був складений на замовлення ПрАТ "СГ "ТАС", не може бути оцінений судом, у зв'язку з тим, що у даних документах не зазначено, що представник суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25.06.2021 ПрАТ «СГ «ТАС» укладено Договір добровільного страхування майна №FO-01014891. Предметом договору страхування є товари в обороті за адресою АДРЕСА_1 , магазин «Простор» (а.с.26-35).
Згідно Акту обстеження від 06.12.2021, складеного комісією у складі Інженера ТОВ «Житловик-Дубно», майстра інженерних мереж та слюсаря, встановлено, що 06.12.2021 в будинку АДРЕСА_1 сталася аварія в системі холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_3 , в результаті чого водою залито: підвісна стеля магазину «Простор», товар на металічних стелажах та підлога, викладена плиткою, площа затоплення до 40м.кв. Причина аварії: передчасний вихід з ладу підводки під умивальник в квартирі АДРЕСА_3 . Вказаний акт було складено в присутності ОСОБА_1 , яка ознайомлена з таким під особистий підпис. Отже, 06.12.2021 відбулася аварія на системі холодного водопостачання у квартирі АДРЕСА_2 , внаслідок чого затопило магазин знизу (а.с.6).
Відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 (а.с.44).
08.12.2021 на замовлення ПрАТ «СУ «ТАС» аварійним комісаром Антонюк А.Р. було проведено огляд пошкодженого майна та складено звіт про результати огляду (а.с.7).
Відповідно до Звіту №01/485 про незалежну оцінку від 18.01.2022, виконаного ФОП ОСОБА_2 , розмір матеріального збитку, завданого об'єкту оцінки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 06.12.2021 становить 46 556,80 грн. (а.с.8-21, 36-40).
АТ «СГ «ТАС» (приватне) було складено страховий акт №00143/05/522 від 22.02.2022 згідно з розрахунком страхового відшкодування, з яких: 46 556,80 грн. - сама матеріального збитку, 10 000 грн. - франшиза. Відтак, сума страхового відшкодування становить 36 556,80 грн.(а.с.42-42 зворот).
У подальшому, АТ «СГ «ТАС» було сплачено страхове відшкодування на суму 36 556,80 грн. на рахунок ТОВ «Стиль Д» згідно Договору добровільного страхування майна № FO-01014891 від 25.06.2021, що встановлено з платіжної інструкції №254104 від 23.02.2022 (а.с.43).
Згідно ст. 41 Конституції України власність зобов'язує: кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності… Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За приписами п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За частиною другою статті 8 Закону України "Про страхування", під страховим випадком розуміється подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком ( ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування").
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, якою передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Даний висновок зроблено КЦС ВС у постанові від 13.11.2019 року у рамках розгляду цивільної справи 757/31418/15-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
За статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика є суброгацією.
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Отже, відповідно до вказаних норм закону від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч.1 ст.89 ЦПК України).
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 06.12.2021 відбувся факт затоплення магазину «Простор», а отже факт завдання шкоди власнику пошкодженого майна є доведеним.
Затоплення магазину «Простор» виникло внаслідок виходу з ладу підводки під умивальник в квартирі АДРЕСА_3 , що вбачається з акту обстеження від 06.12.2021, який був складений в її присутності.
Враховуючи, що квартира, де сталася аварійна ситуація в системі водопостачання, належить на праві власності ОСОБА_1 , то у відповідності до ст. 319, ч. 2 ст. 1166 ЦК, саме вона несе відповідальність за завдану шкоду, оскільки вона не забезпечила належного стану елементів внутрішніх комунікацій з водопостачання в квартирі.
Звіт про незалежну оцінку №01/485 від 18.01.2022, яким було визначено розмір збитків та страхового відшкодування, проведений згідно Закону №2658 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» ФОП ОСОБА_2 , який є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат №214/19 від 09.04.2019). Звіт про оцінку майна не є експертним висновком у розумінні положень ст.ст. 102, 106 ЦПК України, а тому законом не передбачено обов'язковості наявності у ньому письмового попередження оцінювача про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Натомість, заперечуючи проти позовних вимог, представником відповідачки не надано жодних доказів, які б спростовували факт затоплення магазину «Простор» зі сторони квартири ОСОБА_1 , а також, що розмір збитків є меншим, ніж заявлений позивачем у порядку суброгації до стягнення.
Стороною відповідачки клопотань про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, товарознавчої експертизи на предмет визначення матеріальної шкоди та причин залиття не заявлялося.
Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Виходячи з вище наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично були предметом розгляду у суді першої інстанції, яким була надана належна оцінка, а тому вони не спростовують висновків місцевого суду.
За таких обставин, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Письмак Віти Юріївни залишити без задоволення, а рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 квітня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.