04 вересня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/5826/23
Провадження № 22-ц/4815/996/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,
секретар судового засідання - Хлуд І.П.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідачі за первісним позовом - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Власик Вікторії Яківни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2025 року (ухвалене у складі судді Галінської В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька та додаткових витрат на лікування та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від обов'язку утримувати батька,-
У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Власик В.Я. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька та додаткових витрат на лікування.
Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який було розірвано рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12.04.2006р. Від шлюбу є двоє повнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Позивач на утримання синів до їх повноліття сплачував аліменти добровільно на користь їх матері. По рішенню Рівненського міського суду по справі № 569/16435/13-ц позивач сплачував на користь ОСОБА_5 додаткові витрати в розмірі 29097 грн. на утримання сина ОСОБА_6 та аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку на період його навчання, але не більше до досягнення сином 23 років. По рішенню Малиновського районного суду міста Одеси по справі № 521/533/18 позивач сплачував на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання сина ОСОБА_8 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку на період його навчання, але не більше до досягнення сином 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час заборгованості по сплаті аліментів та додаткових витрат немає, виконавчі провадження закінчені в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі.
Позивач потребує матеріальної допомоги від своїх повнолітніх синів. З 29.01.2019р. він визнаний довічно інвалідом 1 групи, причина захворювання - загальне захворювання з ураженням внутрішніх органів, умови та характер праці якого потребує сторонньої допомоги, позивачу було видано пенсійне посвідчення термін дії якого - довічно, призначена пенсія по інвалідності 1 групи.
Як вбачається з довідки № 516 від 15.08.2019 р, позивач ОСОБА_1 з 19 жовтня 2018 року перебуває на амбулаторному програмному гемодіалізі (3 рази на тиждень) у відділенні інтенсивної терапії екстракорпоральних методів детоксикації КР РОКЛ з діагнозом: хронічна хвороба нирок 5 ст., тубулоінтерстиціальний нефрит, хронічна ниркова недостатність 4 ст., пролонгована гемодіалізом (пожиттєво), артеріальна гіпертензія. СН 11 ФК 111 із збереженою систолічною ф-цією ЛШ Вт.анемія.
Як вбачається з індивідуальної програми реабілітації інваліда № 261, ОСОБА_1 потребує постійного медичного спостереження, двічі на рік стаціонарне лікування,санаторно-курортного лікування, гемодіаліз.
Позивач є непрацездатним, за станом здоров'я не може працювати і потребує матеріальної допомоги від своїх повнолітніх дітей.
Як вбачається з довідки від 18.01.2023 р. № 01105-2728 вартість лікарських засобів, рекомендованих для проведення курсу лікування становить 26114,60 грн.
В 2020 році позивач проходив курс лікування супутньої патології і вартість лікарських засобів становила 22344,50 грн..
19.03.2019р. позивач був звільнений з роботи в зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я.
01.04.2019 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу обліковцем, однак 30.08.2019р. він змушений був звільнитись за власним бажанням, оскільки необхідність проходження гемодіалізу тричі на тиждень, позбавляє його можливості самостійно виконувати навіть роботу обліковця.
Він у 2019 році отримував пенсію по інвалідності в розмірі 3534,29 грн., яка станом на грудень 2022 році збільшилась до 3784,77 грн.. Іншого доходу, окрім пенсії, позивач не має. Інших дітей, окрім відповідачів немає.
Його батьки є пенсіонерами.
Вважає, що з відповідачів на утримання непрацездатного батька повинні бути стягнуті аліменти з кожного в розмірі по 1/4 частині всіх видів їх заробітку (доходу), але не менше встановленого законом мінімуму та з кожного по 13057,30 грн. додаткових витрат, пов'язаних з необхідністю лікування згідно консультативного висновку спеціаліста від 10.01.2023р.
У липні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Гаврильчик М.А. звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про звільнення від обов'язку утримувати батька.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що позивач по первісному позову не надав до суду доказів, що він потребує матеріальної допомоги. Зазначив, що після розірвання шлюбу відповідач по зустрічному позові ухилявся від утримання дітей, добровільно сплачувати аліменти відмовився, змовився із своїми батьками, намагався дітей залишити без житла, сфабрикувавши договір про спільну діяльність, який нібито він уклав із своїми батьками на будівництво житлового будинку, в якому на даний час проживає він із своїми батьками, будинок належить на праві спільної сумісної власності позивачу та матері позивача по зустрічному позові. ОСОБА_1 , ухилявся від сплати аліментів на утримання дітей, в результаті чого матері приходилося звертатися до суду із позовними заявами про стягнення пені за несплату аліментів, ніколи не цікавився дітьми, жодного разу не надав добровільно матеріальної допомоги, жодного разу не поздоровив із днем народження, незважаючи, що мав постійний заробіток.
Під час розгляду цивільної справи в Рівненському міському суді за позовом його батьків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про відшкодування витрат, витрачених на будівництво будинку, в змові із батьками намагалися стягнути нічим не обґрунтовані витрати, які нібито понесли його батьки, оскільки визнав позовні вимоги, незважаючи, що вони не були підтверджені жодним доказом, незважаючи на те, що йому достовірно було відомо, що рішенням Рівненського міського суду відмовлено в задоволенні даного позову. Представник позивача зазначивши в первісному позові, що позивач на утримання синів до їх повноліття сплачував аліменти добровільно на користь їх матері намагається завести суд в оману, оскільки представнику позивача достовірно відомо, що стягнення аліментів за рішенням суду на підставі виконавчого провадження не є добровільна сплата аліментів. Позивач відмовлявся сплачувати аліменти на утримання дітей. Факти ухилення позивачем по первісному позові від виконання своїх батьківських обов'язків підтверджується рішеннями судів, які наведені у відзиві та зустрічному позові. Зазначені рішення судів свідчать, що позивач намагався уникнути виконання своїх батьківських зобов'язань.
Згідно довідки управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області за період з січня 2022 року по грудень 2022 року позивачу по первісному позові було виплачено пенсію для осіб із інвалідністю внаслідок загального захворювання всього на загальну суму 45208,72 грн.
Позивач по первісному позові не надав до суду доказів, яку пенсію він отримує із січня 2023 року, щомісячний розмір понесених ним витрат на лікування, а також про те, що позивач по первісному позові має скрутне матеріальне становище. Також просить суд взяти до уваги, що позивач по первісному позові на даний час перебуває у зареєстрованому шлюбі. За час проживання у шлюбі він разом із дружиною набули майно. Позивач по первісному позові доказів на підтвердження неспроможності дружини надавати допомогу своєму чоловікові, у позовній заяві не навів, та належних доказів суду, не надав. Позивачем по первісному позові не виконувалось рішення суду щодо сплати аліментів на дітей, й за ним тривалий час рахувалась заборгованість по їх сплаті, у зв'язку із умисним невиконанням своїх обов'язків щодо утримання дітей.
Просив звільнити ОСОБА_2 від обов'язку утримувати та брати участь у додаткових витратах на батька.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька та додаткових витрат на лікування - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від обов'язку утримувати батька задоволено.
Звільнено ОСОБА_2 від обов'язку утримувати та брати участь у додаткових витратах ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1073 гривні 60 копійок.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем за первісним позовом не доведено факт потреби матеріальної допомоги, що виключає можливість застосування ч. 1 ст. 202 СК України та обов'язок відповідачів утримувати свого непрацездатного батька та нести додаткові витрати. Рішення місцевого суду про задоволення зустрічного позову обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо належного виховання та утримання синів, зокрема і ОСОБА_11 в період як до його повноліття, так і на період навчання, що є підставою для звільнення від обов'язку утримувати батька.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Власик В.Я. оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою, інвалідом першої групи, у зв'язку з цим потребує постійного соціально-побутового догляду. Іншого доходу, окрім пенсії, він немає, інших дітей, окрім відповідачів, немає, його батьки є пенсіонерами, заробітної плати дружини недостатньо для придбання продуктів для дотримання ним спеціальної дієти, придбання необхідних медичних засобів, які він змушений приймати пожиттєво, проведення необхідних медичних обстежень пов'язаних, зокрема, з необхідністю трансплантації нирки, санаторно-курортного лікування, оплати по догляду за ним, оскільки дружина працює, а його батьки проживають окремо і за віком та за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати догляд за сином, а державна соціальна допомога не призначається при наявності осіб, які повинні утримувати особу з інвалідністю.
Також стверджує, що ОСОБА_1 не ухилявся від своїх батьківських обов'язків.
У нього відсутня заборгованість по сплаті аліментів на утримання синів.
З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову - відмовити.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з"явилися. Вони належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи. Їх неявка не перешкоджає судовому розгляду. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що батьком ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 є непрацездатною особою, інвалідом 1 «Б» групи інвалідності з загального захворювання з ураженням внутрішніх органів, з 29.01.2019 року, безтерміново, у зв'язку з чим потребує постійного соціально-побутового догляду (довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 50095, серії 12 ААА, від 29.01.2019).
Як вбачається з довідки № 516 від 15.08.2019р., ОСОБА_1 з 19 жовтня 2018 року перебуває на амбулаторному програмному гемодіалізі (3 рази на тиждень) у відділенні інтенсивної терапії екстракорпоральних методів детоксикації КР РОКЛ з діагнозом: хронічна хвороба нирок 5 ст., тубулоінтерстиціальний нефрит, хронічна ниркова недостатність 4 ст., пролонгована гемодіалізом (пожиттєво), артеріальна гіпертензія. СН 11 ФК 111 із збереженою систолічною ф-цією ЛШ Вт.анемія.
Як вбачається з індивідуальної програми реабілітації інваліда № 261, ОСОБА_1 потребує постійного медичного спостереження, двічі на рік стаціонарне лікування,санаторно-курортного лікування, гемодіаліз.
Як вбачається з довідки від 18.01.2023 р. № 01105-2728 вартість лікарських засобів, рекомендованих ОСОБА_1 для проведення курсу лікування становить 26114,60 грн.
19.03.2019 р. ОСОБА_1 був звільнений з роботи в зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я.
01.04.2019 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу обліковцем та звільнений 30.08.2019 року за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки. Згідно позовної заяви, причиною звільнення слугувала неможливість належного виконання трудових обов'язків через проходження гемодіалізу тричі на тиждень.
У 2019 році ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності в розмірі 3534,29 грн., яка станом на грудень 2022 році збільшилася до 3784,77 грн., що підтверджується відповідними довідками, наявними в матеріалах справи.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім'ї (ч. 8 ст. 7 СК України).
Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (ч. 1 ст. 202 СК України).
Згідно із ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", непрацездатні громадяни особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (ч. 1 ст. 203 СК України).
Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Дочка, син звільняються судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом (ч. 1, 2 ст. 204 СК України).
Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків (ч. 1, 2 ст. 205 СК України).
У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними (206 СК України).
Згідно з п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення від виконання своїх обов'язків щодо батьків (ст. 204 СК).
При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України. Моментом виникнення обов'язку утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.
При встановленні того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Так, згідно з постановою об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №212/1055/18-ц, тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ОСОБА_1 , який є батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є непрацездатним, інвалідом 1 «Б» групи інвалідності, з 29.01.2019 року, безтерміново.
Отримує пенсію по інвалідності, розмір якої хоча і є більшим від прожиткового мінімуму, однак, враховуючи його хронічні захворювання, не забезпечує його потреб пов'язаних зі станом її здоров'я.
Батьки ОСОБА_1 є пенсіонерами.
ОСОБА_1 , інших дітей, окрім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , немає. Батьківських прав відносно них він не позбавлявся.
Обставин, які б слугували підставами для звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від обов'язку утримувати батька апеляційним судом не встановлено.
Наявність між батьками судового спору щодо аліментів на утримання дітей, у розумінні ст. 204 СК України, не свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов'язків.
При цьому, станом на час подання даного позову, у ОСОБА_1 відсутня заборгованість по сплаті аліментів на утримання синів, а коли вона була наявна, то її сукупний розмір не перевищував суму платежів за три роки.
За таких обставин, відповідачі за первісним позовом зобов'язані утримувати свого батька у відповідності до положень ч. 1 ст. 202 СК України.
На вказане суд першої інстанції не звернув належної уваги, не врахував, що ОСОБА_1 є непрацездатним, інвалідом 1 групи, інших дітей та доходів окрім пенсії по інвалідності немає, потребує систематичного лікування, а тому має потребу і необхідність у матеріальній допомозі, яку відповідачі, які є його синами, не надають, хоча зобов'язані утримувати свого батька.
У зв'язку з цим, висновок місцевого суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 аліментів на утримання непрацездатного батька, є помилковим.
Визначаючи розмір аліментів на утримання ОСОБА_1 , колегія суддів враховує встановлені у справі обставини, його матеріальне та сімейне становище, вид і розмір його доходу, непрацездатність та його потребу у матеріальній допомозі щодо забезпечення достатнього життєвого рівня та необхідних умов для існування, отримання необхідної медичної допомоги, інших втрат, які не покриваються отримуваною ним пенсії.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачі не можуть надавати матеріальну допомогу батьку, матеріали справи не містять.
Разом з цим, не підлягають до задоволення вимоги первісного позову про стягнення додаткових витрат, пов'язаних із необхідністю лікування, оскільки у відповідності до ст. 206 СК України такі витрати можуть стягуватися коли дитина має достатній дохід, а матеріали справи не містять відомостей про майновий стан ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..
Враховуючи, що апеляційним судом не було встановлено обставин, передбачених ст. 204 СК України, для звільнення синів ОСОБА_1 від обов'язку утримувати непрацездатного батька, зустрічний позов не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Власик Вікторії Яківни задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2025 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі по 1/8 частини з усіх видів їх заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 31 березня 2023 року і довічно.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на лікування - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від обов'язку утримувати батька - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.