Справа № 552/384/24 Номер провадження 11-сс/814/458/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
27 серпня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
представника власника майна адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 08 травня 2025 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 листопада 2023 року за №12023170000000759, задоволено клопотання детектива Підрозділу детективів ТУ БЕБ у Полтавській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 , і накладено арешт на:
транспортний засіб «TOYOTA CAMRY», 2012 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , з позбавленням права його відчуження і розпорядження ним, без позбавлення права володіння та користування цим майном;
усі грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_8 , відкритих у АТ «Ощадбанк», АТ «ЮНЕКСБАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ», із позбавленням права володіння, користування вказаним майном і розпорядження ним.
Заборонено ОСОБА_8 , АТ «Ощадбанк», АТ «ЮНЕКС БАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ», іншим особам за довіреністю чи дорученням проводити будь-які банківські операції, що призведуть до зменшення залишку грошових коштів на рахунках ОСОБА_8 , відкритих у АТ «Ощадбанк», АТ «ЮНЕКС БАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ», окрім обов'язкових платежів до бюджету та для виплати заробітної плати.
Зобов'язано службових осіб АТ «Ощадбанк», АТ «ЮНЕКС БАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» письмово повідомити ТУ БЕБ у Полтавській області про суму коштів, які знаходяться на цих рахунках на момент виконання ухвали слідчого судді.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував необхідністю накладення арешту на зазначене вище майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та цивільного позову, врахувавши те, що: ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, за санкцією якого конфіскація майна є обов'язковим додатковим покаранням, а тому наявні достатні підстави вважати, що у випадку визнання ОСОБА_8 винуватим у вчинені цього кримінального правопорушення суд може призначити йому покарання у вигляді конфіскації майна; потерпілим - АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в кримінальному провадженні в порядку ст.128 КПК України подано цивільний позов, у якому потерпілий просить стягнути на його користь із ОСОБА_8 4 102 945 гривень 10 копійок у рахунок відшкодування завданої майнової шкоди. Водночас слідчий суддя з метою мінімізації обмеження прав власника майна дійшов висновку про необхідність накладення арешту на транспортний засіб ОСОБА_8 із позбавленням права на його відчуження та іншого розпорядження ним, без обмежень права володіння та користування цим майном.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 , просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 08 травня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива про арешт майна. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя: в порушення вимог ч.1 ст.172 КПК України не повідомив ОСОБА_8 і його захисника про день та час розгляду клопотання, безпідставно здійснив його розгляд за відсутності власника майна, що також призвело до порушення принципу змагальності сторін; перед накладенням арешту на всі банківські рахунки ОСОБА_8 не встановив статус грошових коштів, які на них знаходяться, не пересвідчився у відсутності спеціального режиму їх використання та заборон для арешту цих коштів, щоб виключити накладення арешту на захищені законом доходи, які включають заробітну плату та інші чітко встановлені законні грошові активи; не надав оцінку відповідності грошових коштів, на які накладено арешт, умовам, передбаченим ст.96-2 КК України, й це привело до блокування усіх зарплатних заощаджень; не врахував те, що: розрахункові рахунки відкриті на ім'я ОСОБА_8 у АТ «Державний ощадний банк України», ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» для зарахування заробітної плати та пенсії; накладення арешту на рахунок особи, призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну її виплату, що призводить до порушення конституційних прав громадян; застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження з метою забезпечення конфіскації майна призведе до унеможливлення підтримання життєдіяльності як ОСОБА_8 , так і членів його родини, в тому числі двох неповнолітніх дітей, оскільки арешт накладено на грошові кошти, які надходять на рахунок ОСОБА_8 як оплата праці й пенсія; на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, про яке йдеться в клопотанні про арешт майна; детективом не було доведено наявність правових підстав для накладення арешту на рахунки ОСОБА_8 із метою забезпечення конфіскації майна та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку адвоката на підтримку апеляційної скарги, позицію прокурора, який не заперечував щодо ненакладення арешту на заробітну плату й пенсію підозрюваного, вважав, що в іншій частині апеляційна скарга не підлягає задоволенню, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень, до яких належить, зокрема, арешт майна (п.7 ч.2 ст.131 КПК України).
За змістом приписів ч.ч.1, 10 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
На підставі п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Санкцією ч.5 ст.191 КК України (в редакції станом на дату інкримінованого кримінального правопорушення та чинній редакції) передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
З матеріалів провадження вбачається, що ТУ БЕБ у Полтавській області здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 листопада 2023 року за №12023170000000759 (а.п.11).
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_8 , обіймаючи на підставі наказу в.о. голови Правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - АТ «ДПЗКУ») №903-К від 05 жовтня 2021 року, контракту №77 від 05 жовтня 2021 року, укладеного між ОСОБА_8 та АТ «ДПЗКУ», посаду директора Філії АТ «ДПЗКУ» Гребінківський елеватор», уклавши договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність №420 від 06 жовтня 2021 року, будучи службовою особою, в період часу із середини березня до 25 липня 2025 року в умовах воєнного стану, перебуваючи на території Філії АТ «ДПЗКУ» «Гребінківський елеватор» за адресою: пров. Пирятинський, 46 м. Гребінка Полтавської обл., діючи з прямим умислом, корисливими мотивом і метою, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч покладеного на нього обов'язку здійснювати відповідальне зберігання зерна, що знаходилось у Філії АТ «ДПЗКУ» «Гребінківський елеватор» (пров. Пирятинський, 46 м. Гребінка Полтавської обл.), вчинив заволодіння чужим майном, а саме: зерном кукурудзи 3 класу врожаю 2020-2022 років у загальній кількості 648 989 кг, шляхом відпуску з території Філії АТ «ДПЗКУ» «Гребінківський елеватор» за названою адресою вказаних товарно-матеріальних цінностей поза встановленим на підприємстві обліком, передбаченим Положенням про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки філіями та структурними підрозділами ПАТ «ДПЗКУ», затвердженого наказом ПАТ «ДПЗКУ» №136 від 22 червня 2017 року, чим спричинив нестачу зернових культур і заподіяв зазначеному товариству майнової шкоди на суму 2 295 474 гривні 10 копійок, що більше ніж у 1 710 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, установлений у 2023 році, та є особливо великим розміром.
24 квітня 2025 року детектив ОСОБА_9 за погодженням із прокурором ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в умовах воєнного стану та в особливо великих розмірах (а.п.46-55).
24 квітня 2025 року слідчим суддею Київського районного суду м. Полтава застосовано підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави - 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень, і покладено на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України (а.п.56-57).
За практикою Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні вагомими доказами, зокрема, даними: наказу в.о. голови Правління АТ «ДПЗКУ» №903-К від 05 жовтня 2021 року, контракту №77 від 05 жовтня 2021 року, укладеного між ОСОБА_8 та АТ «ДПЗКУ» щодо призначення ОСОБА_8 на посаду директора Філії АТ «ДПЗКУ» Гребінківський елеватор», яка наділяла його організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями (а.п.19-26); договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність ОСОБА_8 №420 від 06 жовтня 2021 року, укладеного між АТ «ДПЗКУ» в особі голови Правління ОСОБА_10 та директором Філії АТ «ДПЗКУ» Гребінківський елеватор» ОСОБА_8 , відповідно до якого ОСОБА_8 зобов'язався, зокрема: забезпечувати збереження майна, переданого йому в користування; дбайливо ставитись до майна та вживати заходів щодо запобігання його знищенню, псуванню, розкраданню, нестачі; нести повну матеріальну відповідальність за збереження майна (а.п.27-28); підписки матеріально відповідальної особи (додатку до вказаного вище договору) від 06 жовтня 2021 року, відповідно до якої директор Філії АТ «ДПЗКУ» Гребінківський елеватор» ОСОБА_8 зобов'язався в повному обсязі виконувати всі встановлені правила щодо прийому, збереження, використання матеріальних цінностей і коштів (а.п.29); висновку судової економічної експертизи №66-25 від 26 лютого 2025 року про те, що встановлена згідно з інвентаризаційним описом матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання від 12 вересня 2023 року нестача товарно-матеріальних цінностей (зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2020-2022 років) на Філії АТ «ДПЗКУ» «Гребінківський елеватор» станом на 12 вересня 2023 року в загальній кількості 648 989 кг (по наступних суб'єктах господарювання: АТ «ДПЗКУ» - 74 815 кг; ТОВ «ВПГ Агро Плюс» - 143 241 кг; СТОВ «Дружба-Нова» - 430 933 кг) документально підтверджується. Загальний розмір нестачі у вартісному виразі становить 2 295 474 гривні 10 копійок без ПДВ, по наступних суб'єктах господарювання: АТ «ДПЗКУ» - 112 469 гривень 53 копійки (без ПДВ) і 152 151 гривня 13 копійок (без ПДВ), ТОВ «Агро Плюс ВПГ» - 506 643 гривні 42 копійки (без ПДВ), СТОВ «Дружба-Нова» - 1 524 210 гривень 02 копійки (без ПДВ) (а.п.30-45), та іншими доказами в кримінальному провадженні.
При цьому, колегія суддів зауважує, що на цьому етапі провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів установлено, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Ураховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження в цьому кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину, колегія суддів погоджується з висновком органу досудового розслідування про її наявність.
Тому доводи сторони захисту про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри позбавлені підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що детектив ОСОБА_9 за погодженням із прокурором ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Полтава з клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_8 : транспортний засіб «TOYOTA CAMRY», 2012 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 ; усі грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_8 , відкритих у АТ «Ощадбанк», АТ «ЮНЕКСБАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ», просив заборонити ОСОБА_8 , АТ «Ощадбанк», АТ «ЮНЕКС БАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ», іншим особам за довіреністю чи дорученням проводити будь-які банківські операції, що призведуть до зменшення залишку грошових коштів на рахунках ОСОБА_8 , відкритих у АТ «Ощадбанк», АТ «ЮНЕКС БАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ», окрім обов'язкових платежів до бюджету та для виплати заробітної плати, зобов'язати службових осіб АТ «Ощадбанк», АТ «ЮНЕКС БАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» письмово повідомити ТУ БЕБ у Полтавській області про суму коштів, які знаходяться на цих рахунках на момент оголошення ухвали слідчого судді.
За змістом клопотання детектив ініціював застосування вказаного вище заходу забезпечення кримінального провадження з метою: забезпечення: а) конфіскації майна як виду покарання; б) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (а.п.1-10).
Слідчий суддя, вивчивши клопотання детектива та дослідивши додані до нього матеріали, встановив, що воно містить відповідне обґрунтування підстав і мети накладення арешту на вказане вище майно, та дійшов правильного висновку про необхідність застосування ініційованого стороною обвинувачення заходу забезпечення кримінального провадження з метою: забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, із вчиненнях означених вище дій.
Згідно з даними реєстраційної картки ОСОБА_8 на праві власності належить транспортний засіб «TOYOTA CAMRY», 2012 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 (а.п.63).
Перебування зазначеного вище автомобіля в підозрюваного та наявність у нього правомочностей щодо вчинення відповідних дій з цим майном, не оспорюється і в апеляційній скарзі.
Також матеріалами АРМА, наданими прокурором для огляду в судовому засіданні апеляційного суду, підтверджено наявність у підозрюваного ряду рахунків із грошовими коштами, відкритих у АТ «Ощадбанк», АТ «ЮНЕКС БАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ».
При цьому, в клопотанні детектива зазначено перелік і види майна, що належить арештувати, та водночас перевіркою матеріалів провадження не встановлено й апелянтом не наведено обставин, які б давали підстави вважати, що сформульована у згаданому клопотанні прохальна частина в аспекті повноти викладення інформації щодо належного ОСОБА_8 майна є недостатньою для виконання судового рішення про арешт майна у випадку задоволення клопотання.
З огляду на те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, санкцією якого передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна як обов'язкове, то наявні достатні підстави вважати, що суд у випадку ухвалення обвинувального вироку може призначити ОСОБА_8 покарання у вигляді конфіскації майна.
Що стосується тверджень захисника про те, що слідчий суддя не надав оцінку відповідності грошових коштів, на які накладено арешт, умовам, передбаченим ст.96-2 КК України, то вони є неспроможними, адже ці положення кримінального закону стосуються спеціальної конфіскації, в той час як слідчим суддею застосовано арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
При цьому, відповідно до обставин пред'явленої ОСОБА_8 підозри, обґрунтованість якої доведено вагомими доказами в кримінальному провадженні, вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, а саме в розмірі 2 295 474 гривень 10 копійок.
У цьому кримінальному провадженні представником АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_11 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_8 на користь АТ «ДПЗКУ» майнової шкоди, завданої кримінально протиправними діями ОСОБА_8 , у розмірі 4 102 945 гривень 10 копійок (а.п.58-61).
Тому наявні достатні підстави вважати й, що у випадку визнання судом ОСОБА_8 винуватим у інкримінованих йому діях на нього буде покладено обов'язок відшкодування шкоди, завданої внаслідок зазначеного вище злочину, зокрема, за рахунок його майна.
Зважаючи на викладене вище, вид майна, про арешт якого порушується в клопотанні, у зв'язку із обставинами розслідуваного провадження, колегія суддів уважає наявними ризики відчуження, приховування, перетворення цього майна, що за умови їх реалізації перешкодить кримінальному провадженню.
Колегія суддів ураховує наслідки арешту майна для власника майна й водночас те, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або повним позбавленням таких прав. Разом з тим, із огляду на те, що такий захід є тимчасовим, наведені вище обмеження є розумними і співмірними, зважаючи на завдання кримінального провадження. А, отже, в цьому конкретному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи ОСОБА_8 з метою виконання завдань кримінального провадження, а ініційований стороною обвинувачення захід забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним.
Застосування такого обмеження є пропорційним обставинам у справі, дієвим та виправданим заходом, який не позбавляє ОСОБА_8 права власності, а лише обмежує його ймовірні дії, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Водночас слідчий суддя наклав арешт на транспортний засіб «TOYOTA CAMRY», 2012 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , з позбавленням права на відчуження цього майна та розпорядження ним, без позбавлення права володіння та користування названим автомобілем, що свідчить про мінімізацію застосованих обмежень та відсутність перешкод у використанні ОСОБА_8 його транспортного засобу за призначенням для задоволення своїх потреб. Дійсно, з огляду на вид цього майна - транспортного засобу, завдання кримінального провадження можливо досягти шляхом застосування арешту майна в зазначений спосіб, на відміну від застосування заходу забезпечення кримінального провадження щодо грошових коштів на банківських рахунках, на які з огляду на їх видові характеристики як виду майна, призначення та встановлені вище ризики, слід накласти арешт із позбавленням права на володіння, розпорядження та користування ними, як визначив слідчий суддя.
Разом з цим, аналізуючи доводи захисника, в питанні способу накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках, колегія суддів ураховує наступне.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Стаття 10 Конвенції про захист заробітної плати визначає, що заробітна плата може стати об'єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Норми трудового законодавства, зокрема, ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці», ч.5 ст.97 КЗпП України свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №905/857/19).
Накладення арешту на заробітну плату, пенсію унеможливлює своєчасне здійснення цих виплат, що призводить до порушення прав особи.
Згідно з даними довідок ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» ОСОБА_8 у цій банківській установі відкрито рахунки, на які здійснюються різного роду надходження грошових коштів, у тому числі заробітної плати (а.п.96-97). Також ОСОБА_8 відкрито картковий рахунок для зарахування пенсії та інших виплат у Філії АТ «Ощадбанк», що підтверджується довідкою вказаного банку (а.п.98).
Даних щодо надходження на вказані рахунки грошових коштів із іншим призначенням, для накладення арешту на які були би відсутні підстави, перевіркою матеріалів провадження не встановлено та стороною захисту не надано.
Тому, оскільки ОСОБА_8 має рахунки, на які надходять виплати у вигляді заробітної плати, пенсії, то накладення арешту на ці виплати може негативно вплинути на можливість забезпечення життєдіяльності підозрюваного та його родини, що має особистий, індивідуальний характер. Протилежний підхід буде надмірним втручанням у права та свободи підозрюваного.
Таким чином, арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_8 , слід застосувати із зазначенням, що такий арешт не розповсюджується на надходження у вигляді заробітної плати та пенсії.
Отже, за результатами аналізу обставин цього кримінального провадження суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу слідчого судді в частині визначення способу накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ОСОБА_8 у банківських установах, належить скасувати й накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках підозрюваного, відкритих у АТ «Ощадбанк», АТ «ЮНЕКСБАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ», із позбавленням права володіння, користування вказаним майном і розпорядження ним, за винятком, здійснення з цих рахунків обов'язкових платежів до бюджету, виплат і отримання заробітної плати та пенсії.
Посилання ж апелянта на те, що слідчий суддя безпідставно не повідомив ОСОБА_8 і його захисника про день та час розгляду клопотання про арешт, безпідставно здійснив його розгляд за відсутності власника майна, є необґрунтованими.
Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Із матеріалів провадження видно, що майно, щодо якого вирішувалось питання про накладення арешту, не було тимчасово вилученим, а необхідність розгляду клопотання без повідомлення ОСОБА_8 і його захисника була обґрунтована детективом у клопотанні потенційним унеможливленням досягнення мети, на яку спрямований відповідний захід забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя, вислухавши детектива щодо вказаного вище питання, погодився з таким висновком та, як убачається з оскаржуваної ухвали, на підставі ч.2 с.172 КПК України констатував, що в цьому провадженні ним здійснюється розгляд клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, без повідомлення підозрюваного та його захисника, з метою забезпечення арешту майна в разі задоволення клопотання детектива за результатами його розгляду.
Наведене вище відповідає приписам ч.2 ст.172 КПК України.
Окремо колегія суддів зауважує, що ОСОБА_8 і його представник мали можливість викласти, в тому числі в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності підстав для накладення арешту на майно та необхідності відмови в задоволенні клопотання детектива, навести свої пояснення по справі та ними й було реалізовано надані КПК України права учасника провадження в ході провадження в суді апеляційної інстанції в спосіб, у який вони вважали за необхідне, в тому числі з наведенням адвокатом тверджень на підтримку апеляційної скарги в судовому засіданні апеляційної інстанції.
При цьому, з даних офіційного веб-порталу «Судова влада України» та Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що це кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 листопада 2023 року за №12023170000000759, щодо ОСОБА_8 за ч.5 ст.191 КК України було направлено до Гребінківського районного суду Полтавської області для судового розгляду й наразі воно перебуває на стадії судового провадження.
Отже, апеляційну скарга підлягає частковому задоволенню.
Водночас слід зазначити, що судове рішення слідчого судді про арешт майна не перешкоджає його власнику, підозрюваному, обвинуваченому чи їх представнику, захиснику звернутись до слідчого судді чи суду (в залежності від стадії провадження) з клопотанням за правилами ст.174 КПК України, згідно з якими арешт майна може бути скасовано повністю чи частково за клопотанням власника майна, підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 , задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 08 травня 2025 року в частині визначення способу накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ОСОБА_8 у банківських установах, скасувати.
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою клопотання старшого детектива Підрозділу детективів ТУ БЕБ у Полтавській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , відкритих у АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ: 00032129, МФО: 300465), АТ «ЮНЕКСБАНК» (код ЄДРПОУ: 20023569, МФО: 322539), АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ: 14360570, МФО:305299), ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» (код ЄДРПОУ: 20953647, МФО: 328209), із позбавленням права володіння, користування вказаним майном і розпорядження ним, за винятком, здійснення з цих рахунків обов'язкових платежів до бюджету, виплат і отримання заробітної плати та пенсії.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4