Іменем України
05 вересня 2025 року м. Кропивницький
справа № 390/2032/24
провадження № 22-ц/4809/1246/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Письменного О. А., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Жупинського Миколи Андрійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2025 року у складі судді Савельєвої А. В. і
Короткий зміст позовної заяви
В січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором № 873864101 від 11 вересня 2022 року у розмірі 64 754 грн 55 коп.
Позовна заява мотивована тим, що 11.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 873864101 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 15 250 грн зі сплатою процентів.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 873864101 від 11 вересня 2022 року.
В подальшому згідно додаткових угод від 28.11.2019 № 19, від 31.12.2020 № 26, від 31.12.2021 № 27, від 31.12.2022 № 31, від 31.12.2023 № 32 строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2024.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 873864101 від 11 вересня 2022 року.
20.08.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 200824, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 64 754 грн 55 коп, з яких 15 250 грн - заборгованість по кредиту, 49 504 грн 55 коп - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № 873864101 від 11.09.2021 в розмірі 64 754 грн 55 коп, з яких: 15 250 грн заборгованість за тілом кредиту, 49 504 грн 55 коп заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що встановлені обставини справи підтверджують обов'язок ОСОБА_1 сплатити заборгованість та нараховані відсотки за кредитним договором № 873864101 від 11.09.2021, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за яким право вимоги перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Жупинський М. А., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування правових позицій Верховного Суду по аналогічним спорам, висновки суду не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а саме рішення ухвалене за недоведеності обставин, що мають значення для справи.
Позивачем не надано доказів надання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредиту відповідачу в розмірі, вказаному в позовній заяві.
До матеріалів позовної заяви не додано підписаного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» Реєстру прав вимог, згідно якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло б право вимоги до ОСОБА_1 .
Судом першої інстанції не враховано, що на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», боргові зобов'язання за кредитним договором № 873864101 від 11.09.2021 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору.
Крім того, строк кредитування становить 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,43% в день, а доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Відтак, відповідач вважає, що розмір відсотків відповідно до умов кредитного договору № 899793787 від 23 січня 2021 року становить 1 967,40 грн за період з 23.01.2021 по 22.02.2021 включно.
Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу
Від ТОВ «Юніт Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, а рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2025 року залишити без змін.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову становить 64 754 грн 55 коп, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (на 01.01.2025 становить 90 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 11.09.2021 відповідач ОСОБА_1 заповнив заявку на отримання грошових коштів в кредит, де вказав свої персональні дані, адресу та номер картки.
Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 11.09.2021 шляхом підписання позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором укладено договір кредитної лінії № 873864101.
За вказаним договором кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 15 250 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі та додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
ОСОБА_1 підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4EN99.
Факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується копією платіжного доручення № 58893d6d-0f2b-4e0b-80ce-92a1ceade2bb від 11.09.2021 про перерахування 15 250 грн від фінансово-розрахункової установи на номер карткового рахунку, зазначений ОСОБА_1 у заяві від 11.09.2021.
Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 укладено договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.
Надалі, відповідно до додаткових угод № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023 строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2024.
Додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 до вказаного договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 16.11.2021 підписали реєстр прав вимоги № 160 про передачу, зокрема, права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 873864101 від 11.09.2021.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 16.11.2021 та витягом з Реєстру прав вимоги № 160 від 16.11.2021 до договору факторингу № 28/1118-01, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 40 668 грн 70 коп, з яких: 15 250 грн сума заборгованості по основному боргу, 25 418 грн 70 коп сума заборгованості по відсоткам.
Згідно розрахунку заборгованості, проведеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо оплати нарахованих відсотків за користування кредитом і повернення тіла кредиту не виконав, у зв'язку з чим первісним кредитором йому нараховано проценти за дисконтною процентною ставкою 1,23 % в день відповідно до п.1.9.1 кредитного договору на строк до 11.10.2021, вказаний в п.1.7 договору, та, керуючись п.1.12.1, 1.12.2 кредитного договору надалі здійснено в межах 90-денного строку нарахування процентів за ставкою 2,98% в день до 16.11.2021.
Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 05.08.2020 укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалося відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.
Надалі, згідно з додатковими угодами № 2 від 03.08.2021, № 3 від 30.12.2022 строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 продовжено до 30.12.2024.
ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 30.05.2023 підписали реєстр прав вимоги №9 про передачу, зокрема, права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 873864101 від 11.09.2021.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс» станом на 30.05.2023 та витягу з Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу № 05/0820-01, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 64 754 грн 55 коп, з яких: 15 250 грн сума заборгованості по основному боргу, 49 504 грн 55 коп сума заборгованості по відсоткам.
Надалі, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» 20.08.2024 уклали договір факторингу № 200824, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язалося відступити ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» зобов'язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників від 20.08.2024 за договором факторингу № 200824 від 20.08.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до боржників у кількості 877.
Згідно з витягом з Реєстру боржників від 20.08.2024 за договором факторингу №200824 від 20.08.2024 позивач ТОВ «Юніт Капітал» набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 873864101 від 11.09.2021 на загальну суму 64 754 грн 55 коп, з яких: 15 250 грн сума заборгованості по основному боргу, 49 504 грн 55 коп сума заборгованості по відсоткам.
Відповідно до розрахунку заборгованості позивача ТОВ «Юніт Капітал» станом на 03.09.2024, вказана вище заборгованість ОСОБА_1 не погашена та складає 64 754 грн 55 коп.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними длядоговорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, виходячи з приписів Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України).
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується, що 11.09.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 873864101, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалось надати відповідачу кредит на суму 15 250 грн у формі кредитного ліміту на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику (а. с. 22-27).
Договір кредитної лінії № 873864101 від 11.09.2021 підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Згідно повідомлення АТ «Таксомбанк» № 3980/47.1 від 08.08.2024 в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам № 48 від 18 липня 2019 року банком 11.09.2021 було здійснено переказ грошових коштів розмірі 15 250 грн на рахунок № 5168-75ХХ-ХХХХ-8932 (а. с. 57-58).
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (а. с. 60-70).
У подальшому згідно додаткових угод від 28.11.2019 № 19, від 31.12.2020 № 26, від 31.12.2021 № 27, від 31.12.2022 № 31, від 31.12.2023 № 32 строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2024 (а. с. 71-84).
16.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали реєстр прав вимоги № 160 про передачу, зокрема, права вимоги за договором № 873864101 від 11.09.2021 (а. с. 85-87).
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалось відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язалось їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором (а. с. 88-96).
У подальшому згідно додаткових угод 03.08.2021 № 2 та від 30.12.2022 № 3 строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 продовжено до 30.12.2024 (а. с. 182-183).
30.05.2023 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали реєстр прав вимоги № 9 про передачу, зокрема, права вимоги за договором № 873864101 від 11.09.2021 (а. с. 184-186).
20.08.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 200824, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язалось відступити ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» зобов'язалось їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату на умовах, визначених цим договором (а. с. 189-194).
20.08.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» підписали реєстр прав вимоги про передачу, зокрема, права вимоги за договором № 873864101 від 11.09.2021 (а. с. 195-196).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
З аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що між відповідачем з однієї сторони та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов'язання за договором та здійснило переказ грошових коштів відповідачу на суму 15 250 грн.
Даних про те, що позичальником були повернуті кошти за вказаними договором, матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «Юніт Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по договором, ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання його електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов'язань щодо повернення коштів та сплати відсотків.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Таким чином, позивач ТОВ «Юніт Капітал», як правонаступник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
У межах строку кредитування щодо якого домовились сторони, а саме 30 днів, тобто до 11.10.2021 відповідач мав, зокрема, повернути позивачеві кредит і сплатити проценти.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором № 472274811 від 14.02.2022 року вбачається, що кредитором нараховувались відсотки поза межами строку кредиту, встановленого договором, який становить 30 днів (а. с. 179-180, 187-188), а тому, заборгованість станом на кінець строку дії договору становить 17 217 грн 25 коп, з яких 15 250 грн - сума основного боргу, 1 967 грн 25 коп (15 250*0,43 %*30) грн - проценти.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про безпідставність нарахування банком відсотків поза межами строку кредитування знайшли своє підтвердження, а тому з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню 17 217 грн 25 коп заборгованості за Договором № 873864101 від 11 вересня 2021 року.
Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», боргові зобов'язання за кредитним договором № 873864101 від 11.09.2021 ще не існували, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
За змістом частини першої статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.
Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III, договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що стаття 1078 ЦК України чітко визначає, що предметом договору факторингу може бути право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За таких обставин, відповідач в апеляційній скарзі безпідставно посилається на те, що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, адже між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу, предметом якого може бути майбутнє право вимоги.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів надання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредиту відповідачу в розмірі, вказаному в позовній заяві, та не надано підписаного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» Реєстру прав вимог, не заслуговують на увагу суду та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, повідомленням АТ «Таксомбанк» (а. с. 57-59) та реєстром прав вимоги № 160 про передачу права вимоги (а. с. 85-87).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенц/ії зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що/ вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції, розглядаючи позов ТОВ «Юніт Капітал» неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню на користь позивача з позичальника.
Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ТОВ «Юніт Капітал» підлягає частковому задоволенню, рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2025 року зміні та стягненні з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 873864101 від 11 вересня 2021 року в розмірі 17 217 грн 25 коп.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 26,59 % від ціни позову (17 217,25*100/64 754,55) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню 644 грн 16 коп (2 422,4*26,59 %) судового збору сплаченого позивачем за подання позовної заяви.
В порядку розподілу судових витрат із ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, що становить 73,41 % (100 %-26,59%) підлягає стягненню 2 667 грн 43 коп (3 633,6*73,41 %) судового збору, сплаченого відповідачем при поданні апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач просив стягнути на свою користь 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження розміру витрат ТОВ «Юніт Капітал» було надано копію договору про надання правничої допомоги № 26/08/24-02 від 26 cерпня 2024 року, копію акту прийому-передачі наданих послуг, який є невід'ємною частиною договору про надання правничої допомоги № 26/08/24-02 від 26 cерпня 2024 року; копію додаткової угоди № 5 від 17 червня 2024 року до договору про надання правничої допомоги № 26/08/24-02 від 26 cерпня 2024 року.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач також просив стягнути з ТОВ «Юніт Капітал» на свою користь 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження розміру витрат відповідачем було надано кпію ордеру на надання правничої допомоги серії АХ № 1235398 (а. с. 160), копію договору № 22/01-25 про надання правової допомоги від 22 січня 2025 року (а. с. 162-164), копію акту прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору № 22/01-25 про надання правової допомоги від 22 січня 2025 року (а. с. 165), копію квитанції до прибуткового кассового ордера № 14/03 від 14 березня 2025 року (а. с. 166).
Таким чином в порядку розподілу судових витрат під час розгляду справи судом першої інстанцції пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 26,59 % % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 595 грн 40 коп (6 000*26,59 %) витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «Юніт Капітал» під час розгляду справи судом першої інстанції, а з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2 936 грн 40 коп витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції.
Остаточно, шляхом проведення взаємозаліку, з ТОВ « Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2 023 грн 27 коп (2 667,43-644,16) судового збору та 1 341 грн (2 936,4-1595,4) витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.
Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2025 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 873864101 від 11 вересня 2021 року в розмірі 17 217 (сімнадцять тисяч двісті сімнадцять) грн 25 коп,з яких: 15 250 грн - сума основного боргу, 1 967 грн 25 коп - проценти.
Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 023 (дві тисячі двадцять три) грн 27 коп судового збору та 1 341 (одна тисяча триста сорок одна) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. А. Письменний
О. І. Чельник