Справа № 344/22526/24
Провадження № 22-ц/4808/690/25
Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.
Суддя-доповідач Барков В. М.
26 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача: Баркова В. М.,
суддів: Василишин Л. В.,
Максюти І. О,
секретар: Петрів Д. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яремчук Олександр Олексійович на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2025 року, в складі судді Атаманюка Б. М., ухвалене в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, повний текст якого складено 05 березня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Позов обґрунтовано тим, що 15 грудня 2021 року о 14:25 год. на вул. Площа Привокзальна, 15 в м. Івано-Франківськ ОСОБА_2 , керуючи автомобілем NISSAN QUASHQAI, д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді з двору будинку № 34 з вулиці Вовчинецька на вулицю Площа Привокзальна, в порушення Правил дорожнього руху не надала переваги в русі автомобілю RENAULT CLIO, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивачки ОСОБА_1 , в результаті чого трапилося зіткнення. Постановою Івано-Франківського міського суду від 10 січня 2022 року у справі № 344/20915/21 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
У результаті даної ДТП автомобіль позивачки зазнав пошкоджень. 20 грудня 2021 року представниками страховика було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу RENAULT CLIO реєстраційний номер НОМЕР_2 та складено відповідний Акт огляду, на підставі якого в програмному комплексі «AUDATEX» було складено калькуляцію відновлювального ремонту та розраховано коефіцієнт фізичного зносу складових пошкодженого ТЗ.
Відповідно до ремонтної калькуляції № 21-0506478 від 05 січня 2022 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, складає 43 841,20 грн., а розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу RENAULT CLIO д.н.з. НОМЕР_2 (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових), складає 22 421,51 грн.
19 травня 2022 року страховиком перераховано на рахунок позивачки страхову виплату в розмірі 19 821, 00 грн як відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з вирахуванням франшизи в розмірі 2 600 грн і коефіцієнту фізичного зносу складових.
З метою отримання послуг по ремонту та відновленню пошкодженого автомобіля позивачка звернулася до ФОП ОСОБА_3 . Згідно Акту виконаних робіт № 08082022 від 08 серпня 2022 року, підтверджено виконання робіт по відновлювальному ремонту автомобіля RENAULT CLIO д.з. НОМЕР_2 загальною вартістю 37 427 гривень.
12 вересня 2022 року позивачкою направлено на адресу відповідачки лист щодо досудового врегулювання спору про повне відшкодування їй шкоди, заподіяної внаслідок вищевказаної ДТП, з пропозицією добровільно сплатити кошти в сумі 17 606 грн, як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, зменшеної на розмір франшизи (37 427 грн - 19 821 грн). За результатами розгляду листа відповідачкою добровільно перераховано позивачці франшизу в розмірі 2 600 грн, у вимозі про виплату решти коштів відмовлено.
На підставі наведених обставин, просила стягнути з відповідачки ОСОБА_2 15 006 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, та судові витрати у розмірі 968,96 грн сплаченого судового збору, а також 3 000 грн витрат на правову допомогу.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2025 рокуу задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яремчук О. О. посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову не дав належної оцінки наданим позивачкою доказам щодо розміру заподіяних збитків та здійснених реальних витрат в їх сукупності, а саме акту огляду пошкодженого транспортного засобу позивачки RENAULT CLIOвід 20 грудня 2021 року, ремонтної калькуляції СК № 21-0506478 від 05 січня 2022 року, ремонтної калькуляції від 07 червня 2022 року № 07062022, складеної ФОП ОСОБА_3 , акту виконаних робіт № 08082022 від 08 серпня 2022 року, квитанції до приходного касового ордеру № Пко-0000018 від 08 серпня 2022 року. Вказані письмові докази узгоджуються між собою, не викликають сумніву в їх достовірності і є належними доказами вартості відновлювального ремонту автомобіля та понесених позивачкою реальних витрат, пов'язаних з ремонтом автомобіля після ДТП.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у Постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспортного засобу, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Жодними чинними нормативними документами на момент виникнення спірних правовідносин не було передбачено обов'язку потерпілої сторони (у даному випадку позивачки) узгоджувати із завдавачем шкоди вартість ремонту та суб'єкта (СТО), якому буде доручено проведено відновлювального ремонту. За вказаних обставин, вважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивачки 15 006, 00 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що суд дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог, що повністю відповідає обставинам справи. У зв'язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2025 рокубез змін.
За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Палатнія О.М., який просив залишити рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає,що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивачка, як потерпіла сторона в результаті ДТП, здійснивши відновлення транспортного засобу без узгодження з відповідачкою (завдавачем шкоди), несе ризики щодо підтвердження понесених реальних витрат на відновлення пошкодженого майна. Проте, в матеріалах справи немає даних для перевірки відповідності складеної ФОП ОСОБА_3 ремонтної калькуляції щодо вартості відновлювального ремонту та вартості використаних складових частин, використаних для відновлюваного транспортного засобу.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Івано-Франківського міського суду від 10 січня 2022 року у справі № 344/20915/21 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., за те, що вона 15 грудня 2021 року о 14.год. 25 хв. по вул. Площа Привокзальна, 15 в м. Івано-Франківськ, керуючи автомобілем NISSAN QUASHQAI, н.з. НОМЕР_1 , при виїзді з двору будинку № 34 по вул. Вовчинецька на вул. Площа Привокзальна, в порушення Правил дорожнього руху не надала переваги в русі автомобілю RENAULT CLIO, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивачки ОСОБА_1 , в результаті чого сталося зіткнення та транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Вказана постанова набрала законної сили 21 січня 2022 року (а.с. 12-13).
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль марки RENAULT Clio н.з. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 , (а.с. 11).
Автомобіль марки RENAULT Clio н.з. НОМЕР_2 під час дорожньо-транспортної пригоди зазнав механічних пошкоджень.
Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля марки NISSAN QUASHQAI, н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № EP-204748150 від 01 липня 2021 року (а.с. 16).
Позивачка звернулася до страховика із повідомленням про факт ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування. Згідно листа страховика вих. № 210000506478 від 31.03.2022 року (відповідь на адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 ) цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу NISSAN QASHQAI реєстраційний номер НОМЕР_4 , забезпечена в ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP-204748150, що був укладений 01 липня 2021 року, термін дії з 02 липня 2021 року по 01 липня 2022 року включно. За Договором страхування страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю - 260 000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 130 000 грн., розмір франшизи - 2 600 грн (а.с. 16).
20 грудня 2021 року спеціалістами Товариства було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу RENAULT CLIO реєстраційний номер НОМЕР_2 та складено відповідний Акт огляду, на підставі якого в програмному комплексі «AUDATEX» було складено калькуляцію відновлювального ремонту та розраховано коефіцієнт фізичного зносу складових Пошкодженого ТЗ. Відповідно до ремонтної калькуляції № 21-0506478 від 05 січня 2022 року вартість відновлювального ремонту Пошкодженого ТЗ, складає 43 841,20 грн., а розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу RENAULT CLIO реєстраційний номер НОМЕР_2 (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових), складає 22 421,51 грн (а. с. 20-21).
Згідно акту огляду транспортного засобу від 20 грудня 2021 року, складеного представником страховика ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», виявлено пошкодження автомобілю RENAULT CLIO д.н.з. НОМЕР_2 , а саме пошкоджені дверка передня ліва, молдінг дверки передньої лівої, підсвітка на молдінгу, ручка дверки передньої лівої, дверка задня ліва, молдінг дверки задньої лівої, замок на передній лівій дверці, боковина задня ліва,ковпачок замка (а.с. 17-18).
Згідно ремонтної калькуляції № 21-0506478 від 05 січня 2022 року, складеної ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», вартість ремонту автомобіля RENAULT CLIO н.з. НОМЕР_2 складає 43 841,20 гривень. Вирахування зношення запчастин (НЗС) 63%. Загальна сума відшкодування (після вирахування) 22 421,51 грн (а.с. 20-23).
На підставі заяви позивачки про виплату страхового відшкодування, 19 травня 2022 року страховиком ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» перераховано на рахунок позивачки страхову виплату в розмірі 19 821 грн (з врахування банківської комісії 25 грн.), як відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та за вирахуванням сум франшизи в розмірі 2 600 грн. і коефіцієнту фізичного зносу складових (а.с. 24-25).
Згідно ремонтної калькуляції від 07 червня 2022 року № 07062022, складеної ФОП ОСОБА_3 , вартість ремонту автомобіля RENAULT CLIO д.н.з. НОМЕР_2 , власник ОСОБА_1 , складає 37 427 грн (а.с. 27).
Згідно з актом виконаних робіт № 08082022 від 08 серпня 2022 року по відновлювальному ремонту автомобіля RENAULT CLIO д.н.з. НОМЕР_2 , вартість робіт з ремонту автомобіля позивачки склала 10 663 грн., а вартість запчастин - 26 764 грн. Загальна вартість послуг складає 37 427 грн (а.с. 28-29).
Згідно з квитанцією до прихідного касового ордеру № Пко-000018 від 08 серпня 2022 року, позивачкою на рахунок ФОП ОСОБА_3 здійснено оплату на суму 37 427 грн., як вартості наданих послуг по ремонту автомобіля RENAULT CLIO, на підставі калькуляції № 07062022 (а.с. 27-29).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 28 вказаного Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону № 1961-IV).
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 цього ж Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Установлено, що ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 19 821 грн., що сторонами не заперечується.
Відповідно до статті 29, пункту 33.3 статті 33, пункту 34.2 статті 34 Закону № 1961-IV обов'язок визначати розмір заподіяного збитку (оціненої шкоди із урахуванням зносу) покладено згідно даного Закону саме на страховика.
Таким чином, прийняття рішення про визначення підстав та розміру виплати страхового відшкодуванню, здійснюється виключно страховиком, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи (застосуванню підлягають спеціальні норми стаття 29, пункт 33.3 статті 33, пункт 34.2 статті 34 цього ж Закону).
Самостійне обрання потерпілим експерта для визначення ним шкоди можливе у випадку, передбаченому пунктом 34.3 статті 34 Закону, - якщо представник страховика не з'явився у визначений строк для визначення розміру шкоди.
Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку (пункт 36.7 статті 36 Закону).
Таким чином оскарження рішення страховика про здійснення страхового відшкодування (його розміру) страхувальником законом не передбачено.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За правилами статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Положеннями статті 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за особою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного виплаває, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).
У Законі № 1961-IV наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 цього Закону).
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
При цьому слід мати на увазі, що відповідно до положень статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою-п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
ЦК України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга, четверта статті 14 ЦК України).
Положення зазначених норм права свідчить про зобов'язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи прав інших осіб, у спосіб, передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов'язки.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо застосування законодавства про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема у постановах: від 05 червня 2018 року (справа № 910/7449/17, провадження № 12-104гс18); від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18); від 03 жовтня 2018 року (справа № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18); від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к, провадження № 13-24кс19); від 11 грудня 2019 року (справа № 465/4287/15, провадження № 14-406цс19).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).
Системний аналіз ст. 22, 988, 1166, 1192, 1194, ст. 22, 28, 29, 36 Закону № 1961-IV дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.
При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі, й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі обов'язок відшкодувати ту частину витрат, які необхідні для проведення ремонту автомобіля, які не увійшли до страхової виплати, покладається на особу, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
Подібні правові висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 420/998/18 (провадження № 61-11714св19).
За обставинами даної справи не встановлено тотального фізичне знищення транспортного засобу.
Аналізуючи норми права, що регулюють питання визначення розміру збитків, які підлягають відшкодуванню можна дійти висновку про те, що розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент його пошкодження (знищення) або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Суду першої інстанції були надані докази відновлення транспортного засобу позивачки, отже саме фактична вартість відновлювального ремонту має бути визначальною у даній справі та позивачці підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачки різниця між страховим відшкодуванням і фактичним розміром шкоди, яка складає 15 006 грн. (37 427 грн. - 22 421 грн.).
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачка всупереч положенням ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надала суду належних та допустимих доказів тому, що вартість відновлювального ремонту є завищеною.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яремчук Олександр Олексійович - задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2025 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 15 006 (п'ятнадцять тисяч шість) грн.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 вересня 2025 року.
Судді В. М. Барков
Л. В. Василишин
І. О. Максюта