Житомирський апеляційний суд
Справа №295/3785/25 Головуючий у 1-й інст. Кузнецов Д. В.
Номер провадження №33/4805/730/25
Категорія ч.3 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
03 вересня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду міста Житомира від 07 травня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Богунського районного суду міста Житомира від 07 травня 2025 року об'єднано в одне провадження справи про адміністративне правопорушення 295/3785/25, 295/3787/25, 295/3789/25, об'єднаній справі присвоєно номер № 295/3785/25. Визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без конфіскації транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 11 березня 2025 року о 02-01 год по вул. Київській, 36 у м. Житомирі, керував транспортним засобом Opel Zafira номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager Alcotest 6810 зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу, результат огляду склав 0,90 % проміле. Від керування транспортним засобом водія відсторонено. Правопорушення вчинено двічі протягом року. Також ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортним засобом за рішенням суду, при цьому не маючи посвідчення водія відповідної категорії, повторно протягом року, Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.9 а, п. 2.1а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що в матеріалах справи відсутні докази керування ним автомобілем. Вказав, що не зрозумів, що таке Драгер, проїхати до медичного закладу на огляд йому не пропонували. Зазначив, що розглянувши справу 07 травня 2025 року без його участі, коли у Житомирській області був оголошений сигнал повітряної тривоги, суд першої інстанції порушив його право на захист. Вважає, що у його діях відсутній склад правопорушень, передбачений ч. 3 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП, а вина - недоведена.
ОСОБА_1 була надана можливість апеляційним судом надати свої покази у справі, проте він цим не скористався. Будучи належним чином повідомленим про місце і час судового засідання ОСОБА_1 (судова повістка, СМС-повідомлення) у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився, заяв та клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавав.
За змістом частини шостої статті 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала апеляційну скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь в апеляційному провадженні справи. Окрім того, слід зазначити, що в силу ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вказаній категорії справ не є обов'язковою.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, за порушення ним п. 2.1 «а» ПДР та ч. 3 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 «а» ПДР, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статтей 283, 284 КУпАП.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №268229 від 11 березня 2025 року вбачається, що 11 березня 2025 року ОСОБА_1 по вул. Київській, 36 у м. Житомирі, керував транспортним засобом Opel Zafira номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager Alcotest 6810 зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу, результат огляду склав 0,90 % проміле. Від керування транспортним засобом водій відсторонений. Правопорушення вчинене двічі протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП (а.с. 2).
Крім цього, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №268234 від 11 березня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 11 березня 2025 року о 02-01 год по вул. Київській, 36 у м. Житомирі, керував транспортним засобом Opel Zafira номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом та ніколи не отримував посвідчення водія відповідної категорії, при цьому притягувався до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, протокол ЕПР1№190770 від 07 грудня 2024 року Житомирським районним судом від 23 грудня 2024 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с. 4).
Також, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №268238 від 11 березня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 11 березня 2025 року о 02-01 год по вул. Київській, 36 у м. Житомирі, керував транспортним засобом Opel Zafira номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами Богунським районним судом м. Житомира від 19 березня 2024 року терміном на 7 років. При цьому притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, протокол ЕПР1 №161297, чим порушив п. 2.1а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с. 5).
Так, згідно з вимог пункту 2.1.а Правил дорожнього руху України - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).
Відповідно до пунктів 4, 5 розділу VII «Особливості оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, вчинені повторно» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. У разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 а) Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
При цьому, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я (п. 12).
Встановлені судом обставини підтверджено також:
- протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №268229, ЕПР1 №268234, ЕПР1 №268238 від 11 березня 2025 року, в яких зафіксовано факт вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_1 (а.с. 3-5);
- копією постанови серії ЕНА № 4242576 від 11 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП;
- тестом № 1171 від 11 березня 2025 року технічного засобу «Drager Alcotest 6810», результат огляду 0,90% (а.с. 7);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням водія транспортного засобу ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 11 березня 2025 року (а.с. 8);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 березня 2025 року, до медичного закладу не доставлявся (а.с. 9);
- довідкою відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Житомирській області від 13 березня 2025 року про відсутність інформації щодо отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії ОСОБА_1 (а.с. 10);
- довідкою відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Житомирській області від 13 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - за протоколом серії ААД №695508 від 09 березня 2024 року та ч. 2 ст. 130 КУпАП - за протоколом серії ЕПР1 №161275 від 29 жовтня 2024 року (а.с. 11);
- копією постанови Богунського районного суду м. Житомира від 08 квітня 2024 року у справі №295/4142/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч.1 ст. 130 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 рок, без оплатного вилучення транспортного засобу (а.с. 12-15);
- копією постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 03 січня 2025 року у справі №296/10298/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу (а.с. 17-22);
- рапортом інспектора взводу №1 роти №1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП Миколи Пилипчука (а.с. 23);
- довідкою відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Житомирській області від 13 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП - за протоколом серії ЕПР1 №161297 від 29 жовтня 2024 року (а.с. 37);
- копією постанови Житомирського районного суду м. Житомира від 23 грудня 2024 року у справі №278/6639/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 40800 грн. без позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу (а.с. 54-56);
- відеозаписами з портативних нагрудних камер працівників поліції.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 автомобілем, спростовується наявним відеозаписом з нагрудних камер працівників патрульної поліції, на яких зафіксовано рух вказаного транспортного засобу за кермом, якого знаходиться саме ОСОБА_1 . Факт керування ОСОБА_1 визнав особисто та зазначив «їду забирати друга з Житомира», під відеозапис погодився із оголошеними водію порушеннями правил дорожнього руху, вказавши «абсолютно згоден», тобто визнав, що керував вказаним транспортним засобом, а тому доводи в цій частині повністю спростовуються.
Посилання ОСОБА_1 на не роз'яснення йому, що таке «Драгер», а також відсутність пропозиції проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння суд вважає надуманими, адже на відеозаписах чітко зафіксовано як працівники поліції після виявлених у водія ознак алкогольного сп'яніння, зазначених у акті огляду (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови), запропонували у відповідності до встановленого законом порядку пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу алкотестера Драгер та після роз'яснення порядку використання приладу, ОСОБА_1 пройшов огляд з результатом 0,90 проміле, з яким погодився, чек тесту № 1171 приладу Drager Alcotest 6810 підписав.
Тому аргументи апеляційної скарги щодо відсутності у справі доказів непогодження водія з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки спростовуються зібраними у справі доказами.
Отже й доводи скаржника, що працівники поліції не пропонували водію огляд у медичному закладі є необґрунтованими, оскільки водій погодився із результатом тесту.
Зазначені вище докази суд першої інстанції вірно визнав належними та допустимими та такими, що в сукупності та взаємозв'язку доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, а відеозапис із портативних камер поліцейських не має ознак монтування, містить фіксацію обставин, які мають значення для справи та є достатніми для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП у діях ОСОБА_1 .
Дані зафіксовані на відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Розділом ІІ п. 7 Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» 09.11.2015 № 1452/735 передбачено, що встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Отже, законодавством України встановлений мінімальний показник вмісту алкоголю в крові 0,2‰, при наявності якого, можна стверджувати про перебування особи в стані алкогольного сп'яніння. Разом з цим, у водія ОСОБА_1 встановлений показник 0,90‰, що значно перевищує допустиму норму та свідчить про беззаперечне перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння.
Відтак, перебування водія у стані алкогольного сп'яніння є доведеним фактом та сумнівів у апеляційного суду у цій частині не викликає.
Під час апеляційного розгляду справи не були спростовані обґрунтовані та об'єктивні висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозапису, як належному та допустимому доказу, який не має ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи і який відповідає вимогам ст. 251 КУпАП. З урахуванням наведеного, судом першої інстанції надано належну оцінку факту не безперервності відеозапису на предмет його належності та достатності для встановлення обставин справи.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення права ОСОБА_1 на захист у зв'язку з розглядом суддею першої інстанції у його відсутності під час повітряної тривоги, апеляційний суд вважає надуманими, оскільки з матеріалів справи дійсно вбачається та перевірено апеляційним судом, що повітряна тривога у м. Житомирі 07 травня 2025 року тривала з 06-53 год до 12-50 год, на противагу доводам захисту розгляд даної справи міг бути здійснений по закінченню повітряної тривоги. Крім того, скаржником не наведено обставин, які перешкодили йому поцікавитись щодо призначеного у його справі судового засідання, а також подати заяву про відкладення розгляду справи. Слід зазначити, що в силу ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вказаній категорії справ не є обов'язковою. Апеляційний суд зауважує, що під час апеляційного розгляду справи були оцінені усі доводи ОСОБА_1 , які він не зміг висловити у місцевому суді, дана оцінка доказам у справі.
Факт обізнаності ОСОБА_1 про призначене судове засідання на 07 травня 2025 у суді першої інстанції не заперечується скаржником. Тому, з приводу наведених доводів апеляційний суд вважає за необхідне, згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», взяти до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. При цьому, апеляційним судом було у повній мірі забезпечено ОСОБА_1 право на доступ до правосуддя та право на захист шляхом надання можливості взяти участь у судовому засіданні і надати пояснення, а також подати докази, проте останній цим правом не скористався з власної ініціативи.
Так, враховуючи, що в своїх доводах апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні правопорушень, суд апеляційної інстанції зауважує, що під час апеляційного розгляду справи були перевірені та оцінені усі доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які останній не зміг висловити у місцевому суді, дана оцінка доказам у справі.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні у справі Сутяжник проти росії від 23 липня 2009 року, відповідно до якого не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.
Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 3 ст. 130 КУпАП, не надано, суд першої інстанції призначив справедливе стягнення в розмірі, який відповідає санкції ч. 3 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП, врахувавши особу правопорушника та характер вчиненого ним правопорушення.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду міста Житомира від 07 травня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь