Житомирський апеляційний суд
Справа №285/5865/24 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.
Номер провадження №33/4805/735/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
03 вересня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Петровського І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Петровського Ігоря Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 березня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 13 листопада 2024 року о 19-00 год на автодорозі М-06, с. Анета Звягельського району керував транспортним засобом Skoda Praktik, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Петровський І.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_2 транспортним засобом та законність його зупинки працівника поліції. У справі відсутній акт огляду, який зазначений у переліку долучених до протоколу додатків, ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 , на думку адвоката, не було, від проходження огляду у закладі охорони здоров'я водій не відмовлявся, свідків, участь яких захисник вважає обов'язковою, у протоколі не зазначено. Адвокат вказав, що працівники поліції чинили на водія психологічний тиск. Крім того, матеріали справи не місять доказів відсторонення ОСОБА_1 у встановленому законом порядку від керування транспортним засобом, натомість працівники поліції допустили останнього до керування транспортним засобом, який самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає, що підписаний ОСОБА_1 протокол не свідчить про його згоду зі змістом. Долучений відеозапис наданий частинами, не відображає всіх обставин справи, тому є неналежним доказом. Вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - недоведена.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження захисник посилається на те, що останній день на оскарження постанови від 27 березня 2025 року припадає на 06 квітня 2025 року, яке було вихідним днем. Апеляційна скарга вперше подана 07 квітня 2025 року, яку постановою Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2025 року повернуто, отримана захисником 10 травня 2025 року . Вдруге апеляційну скаргу захисник подав 15 травня 2025 року. Вважає, що має право на поновлення пропущеного строку.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення адвоката Петровського І.О., який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, доходжу наступного висновку.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 762420 від 13 листопада 2024 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння до закладу охорони здоров'я Звягельської багатопрофільної лікарні за виявленими у водія ОСОБА_1 ознаками наркотичного сп'яніння (порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей), від проходження огляду відмовився; розпискою про роз'яснення прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; відеозаписом фіксації правопорушення та оформлення адміністративних матеріалів.
На думку апеляційного суду вказані докази узгоджуються з відеозаписами з портативного реєстратора працівників поліції, долученими до матеріалів справи, згідно яких працівники поліції, стоячи біля автомобіля, за кермом якого знаходиться ОСОБА_1 , повідомляють, що спинили його на стаціонарному блок посту, запитали про наявність у транспортному засобі заборонених речей або зброї. Разом з тим, у працівників поліції виникла підозра щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння у зв'язку з виявленими ознаками (зіниці очей не реагують на світло, червоні очі, поведінка не відповідає обстановці).
На запитання чи той нічого не вживав, ОСОБА_1 категорично заперечив. Водію запропонували проїхати до найближчого медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, на що той почав заперечувати наявність ознак сп'яніння, вказував, що може здати тест, який не покаже позитивного результату. Працівники поліції роз'яснили, що така поведінка по ухиленню від виконання вимоги поліцейського про проходження огляду буде розцінюватися як відмова, також роз'яснили наслідки такої відмови у вигляді складення протоколу за порушення п. 2.5 ПДР України, права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Від керування транспортним засобу відсторонений.
В подальшому щодо ОСОБА_1 складено протокол серії №ААД № 762420 від 13 листопада 2024 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР України, який ОСОБА_1 підписав, від письмових пояснень відмовився.
Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за вказаних в постанові суду обставинах.
Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними, допустимими та достатніми.
На думку апеляційного суду, заявлені під час апеляційного розгляду доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисником - адвокатом Петровським І.О., правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Отже, твердження захисника про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом опосередковано спростовуються відеозаписами. Так, жодних заперечень чи пояснень щодо не перебування за кермом або перебування за кермом його автомобіля іншої особи від скаржника не надходило. На відеозаписах зафіксовано як працівники поліції пояснили, що зупинили водія на стаціонарному посту для перевірки. Крім того, ОСОБА_1 , виправдовуючи названу ознаку сп'яніння у вигляді почервоніння очей, пояснював, що цілий день їздить за кермом.
Письмові пояснення свідків - працівників ТЦК СП, які були присутні під час зупинки автомобіля ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не суперечать встановленим обставинам.
Разом з тим скаржником не надано доказів щодо визнання дій працівників поліції, які полягали у незаконній, на думку водія, його зупинці за кермом транспортного засобу або результатів службового розслідування за наслідками відповідних звернень. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.
Таким чином, апеляційний суд вважає встановленим факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 13 листопада 2024 року о 19-00 год на автодорозі М-06 с.Анета Звягельського району, що узгоджується із відеозаписами з портативних нагрудних камер поліцейських.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до нього. Зауважень та заперечень до протоколу водій не зазначив.
Дані зафіксовані на відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Зазначені вище докази суд першої інстанції вірно визнав належними та допустимими та такими, що в сукупності та взаємозв'язку доводять винуватість
ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, а відеозапис, хоча записаний частинами, проте є послідовним та відповідає п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року №1026 та вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки за допомогою останнього можна відтворити обставини, за яких патрульні, після виявлених у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння за наслідком огляду та декількох спроб перевірки реакції зіниць водія на світло, виявивши почервоніння очей, зіниці, що не реагують на світло та невідповідну обставинам поведінку у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували йому пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі, від проходження якого він відмовився, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання апелянта на відсутність складу адміністративного правопорушення у його діях у зв'язку з тим, що ознак наркотичного сп'яніння у нього не заслуговують на увагу у зв'язку з наступним.
Пунктом 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції.
У даному випадку водію надавалась можливість довести свої заперечення під час проходження огляду у закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку, проте ОСОБА_1 заперечував наявність ознак, ухилявся від відповіді щодо пропозиції пройти огляд після неодноразових роз'яснень працівників поліції, що така пасивна поведінка розцінюватиметься ними як відмова від проходження огляду.
На переконання суду, працівники поліції використали всі можливі законні інструменти для спонукання водія у проходженні процедури огляду на стан наркотичного сп'яніння. Відтак доводи апеляційної скарги, що від проходження огляду у лікарні водій не відмовлявся, спростовуються відеозаписами.
Дослідивши долучений до справи відеозапис апеляційний суд не встановив будь-якого тиску на ОСОБА_1 з боку працівників поліції.
Безпідставними апеляційний суд вважає доводи захисника щодо не належного відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, оскільки з відеозапису вбачається, що поліцейські повідомили останнього про заборону подальшого руху за кермом автомобіля. Також, варто зазначити, що не відсторонення водія від керування транспортним засобом не є підставою, що звільняє його від відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП. Закон не передбачає обов'язкового вилучення транспортного засобу за умови находження водія у стані алкогольного сп'яніння.
Підсумовуючи зазначене, наведені у апеляційній скарзі доводи про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд вважає необґрунтованими, оскільки протокол про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 складено у зв'язку з відмовою особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, тобто за порушення ним п. 2.5 Правил, а не за вчинення адміністративного правопорушення, яке полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального права чи неправильного застосування норм процесуального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування чи зміни постанови судді районного суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Петровського Ігоря Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 березня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й.Григорусь