Справа № 161/9375/25 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М.
Провадження № 22-ц/802/1008/25 Доповідач: Шевчук Л. Я.
28 серпня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
секретар с/з Черняк О. В.,
з участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Богачука Я. О.,
представника відповідача - Іщика В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про відшкодування збитків, моральної шкоди, 3 % річних та інфляційних втрат, за апеляційною скаргою відповідача Виконавчого комітету Луцької міської ради на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 червня 2025 року,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, який обґрунтувала тим, що 07 липня 2024 року вона припаркувала свій автомобіль марки Nissan Leaf державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на вул. Підгаєцькій, 9а у місті Луцьку, а коли повернулася, то виявила, що на її автомобіль впала гілка дерева, в результаті чого її транспортний засіб був пошкоджений. Власником земельної ділянки, на якій знаходиться дерево є територіальна громада міста Луцька.
Позивачка також зазначала, що вона неодноразово зверталася до відповідача із заявою про відшкодування завданих їй збитків, але будь-якого відшкодування вона не отримала.
Покликаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд стягнути з відповідача у свою користь 99 251,00 грн збитків, заподіяних внаслідок пошкодження її автомобіля, 7 000,00 грн моральної шкоди, трьох відсотків річних у розмірі 3 500,00 грн, 11 369,00 грн інфляційних втрат.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 червня 2025 року у цій справі позов задоволено частково.
Ухвалено стягнути з Виконавчого комітету Луцької міської ради в користь ОСОБА_1 99 251,00 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 4 962,55 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, неповне з?ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив скаргу задовольнити, позивачка та її представник апеляційну скаргу заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Апеляційний суд відповідно до принципу диспозитивності не робить своїх висновків щодо неоскарженої частини рішення суду ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині свого рішення.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач повинен відшкодувати в користь позивачки матеріальну і моральну шкоду, завдану внаслідок пошкодження автомобіля позивачки, оскільки дерево, з якого впала гілка на належний позивачці автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, тобто його власником є територіальна громада міста Луцька.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з додержанням вимог закону.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
За положеннями статті 25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.
З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.
Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Тобто до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Nissan Leaf державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 13).
07 лютого 2024 року внаслідок падіння сухої гілки з дерева були нанесені механічні пошкодження вказаному автомобілю, який стояв на вул. Підгаєцькій у м. Луцьку, а саме було розбито лобове скло, пошкоджений капот та салон автомобіля (т. 1, а. с. 15-19).
Згідно з листом Луцької міської ради від 21 березня 2024 року дерево, яке пошкодило автомобіль позивача, знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0710100000:34:066:0147 за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади в особі Луцької міської ради.
Власником об'єктів нерухомого майна, що знаходиться на території цієї ділянки, наразі здійснюються заходи стосовно оформлення оренди (т. 1, а. с. 23).
За висновком судового експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 23 лютого 2024 року, який виготовлений на замовлення позивача для подання до суду, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Nissan Leaf державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по усуненню пошкоджень станом на 07 лютого 2024 року складає 121 594,20 грн. Вартість матеріального збитку складає 55 554,44 грн (т. 1, а. с. 45-61).
Згідно з наявним в матеріалах справи рахунку на оплату, акту наданих послуг ТзОВ «Дельта Глас», ФОП ОСОБА_2 загальна вартість виконаних ремонтних робіт складає 99 251,00 грн (т. 1, а. с. 63-66).
Крім того судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2024 року № 161/13923/24, що набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок падіння дерева ухвалено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцької міської ради про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок падіння дерева, відмовити (т. 1, а. с. 68-73).
Відмовляючи у задоволенні цього позову суд вважав, що позов заявлений до неналежного відповідача, а належним відповідачем у цій справі є Виконавчий комітет Луцької міської ради, як її виконавчий орган, або визначений ним балансоутримувач зелених насаджень на відповідній території. За відсутності даних про балансоутримувача належним відповідачем є перший суб'єкт (т. 1, а. с. 68-73).
Як було встановлено судом, Виконавчим комітетом Луцької міської ради не був визначений балансоутримувач зелених насаджень на відповідній земельній ділянці.
07 квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 надіслала Виконавчому комітету Луцької міської ради вимогу про відшкодування шкоди у розмірі 99 251,00 грн. (т. 1, а. с. 75-78).
Виконавчий комітет Луцької міської ради своїм листом від 27 квітня 2025 року повідомив про відмову у відшкодуванні шкоди, посилаючись на те, що він не є балансоутримувачем зелених насаджень (т. 1, а. с. 80, 81).
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон) визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Згідно зі статтею 25 Закону утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.
Відповідно до частини 5 статті 24 Закону посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров'ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 28 Закону визначено, що негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.
Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що саме потерпілий має довести належними та допустимими доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), визначено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
Відповідно до пункту 5.5. Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
При цьому у пункті 2.1 Правил визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
Отже, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.
Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Тобто до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан відповідних зелених насаджень.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі № 522/2890/20.
Проте, як було встановлено судом, Виконавчий комітет Луцької міської ради не визначав балансоутримувача зелених насаджень, які розташовані на відповідній земельній ділянці.
У місті Луцьку рішенням Міської ради від 29 липня 2009 року № 44/2 затверджені власні Правила благоустрою м. Луцька, а отже при вирішенні спору суд повинен керуватися саме ними (https://www.lutskrada.gov.ua/documents/pro-pravila-blagoustroyu-mista-lucka).
Відповідно до пункту 6.5 розділу 6 Правил благоустрою міста Луцька догляд за зеленими насадженнями в місцях загального користування повинен проводитися спеціалізованими підприємствами зеленого господарства, (підприємствами, що мають спеціалізовані підрозділи з утримання зелених насаджень), які укомплектовані спеціальною технікою, механізмами, кваліфікованим персоналом, на умовах договору з власником та балансоутримувачем.
У пункті 6.8 Правил благоустрою міста Луцька визначено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними в межах м. Луцька є:
на об'єктах благоустрою державної (комунальної) власності - балансоутримувачі зелених насаджень;
на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих/закріплених територіях - установи, організації, підприємства, фізичні особи - підприємці;
на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво - власники цих територій;
на землях запасу міста - комунальні підприємства міста, спеціалізовані на роботах з озеленення, за якими ці території закріплені в установленому порядку;
на присадибних ділянках, на прилеглих і закріплених територіях - їх власники або користувачі.
При цьому судом встановлено, що земельна ділянка, на якій було розташоване дерево, з якого впала гілка на належний позивачці автомобіль, перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади.
В такому випадку відповідальним за збереження зелених насаджень і за їх належний догляд на землях запасу є комунальні підприємства міста, спеціалізовані на роботах з озеленення, за якими ці території закріплені в установленому порядку.
Проте Виконавчий комітет Луцької міської ради не визначав ні балансоутримувача зелених насаджень, ні комунального підприємства міста, спеціалізованого на роботах з озеленення, за яким відповідна територія закріплена в установленому порядку, а тому саме Виконавчий комітет повинен нести відповідальність за шкоду, яка завдана позивачу.
Колегія суддів також погоджується з висновками місцевого суду про те, що відповідач Виконавчий комітет Луцької міської ради не надав суду належних доказів того, що автомобіль позивачки був ушкоджений внаслідок непереборної сили, а саме сильного вітру, хоча тягар доведення наявності непереборної сили в даному випадку лежить саме відповідачеві - Виконавчому комітеті Луцької міської ради.
Будь-яких заперечень щодо розміру відшкодування матеріальної шкоди відповідач суду не надавав, а їх розмір був підтверджений суду належними та допустимими доказами, зокрема актами виконаних робіт та рахунками-фактурами.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду про те, що внаслідок пошкодження рухомого майна позивачки, останній також була заподіяна моральна шкода.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У пункті 9 своєї постанови № 4 від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України роз?яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру моральних страждань, виду психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю; істотності вимушених змін у житті потерпілих, які можуть бути частково відновлені.
З урахуванням того, що транспортний засіб позивачки отримав значні механічні пошкодження, що завдало їй суттєвих незручностей і призвело до втручання у звичний спосіб життя, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача в користь позивачки заподіяної моральної шкоди у розмірі 4 962,55 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що належним відповідачем у цій справі є не Виконавчий комітет Луцької міської ради, а сама Луцька міська рада з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські рад є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління, та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частини 1, 2 статті 11 Закону України «Про місце самоврядування»).
Таким чином, виконавчим органом Луцької міської ради є Виконавчий комітет Луцької міської ради, а тому він є належним відповідачем у цій справі.
Крім того судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше зверталася в суд з позовом до Луцької міської ради про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження її автомобіля.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2024 року у справі № 161/13923/24, що набрало законної сили, ухвалено відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позов пред?явлено до неналежного відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача Виконавчого комітету Луцької міської ради залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 червня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді