СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/404/25
ун. № 759/18774/23
04 вересня 2025 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100000000290 від 24.05.2022 р. стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Біла Церква Київської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Києва, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Мена, Менського району, Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_9 , обвинуваченої ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 ,обвинуваченої ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_10 (в режимі ВКЗ), захисника ОСОБА_11 (в режимі ВКЗ), захисника ОСОБА_12 (в режимі ВКЗ), захисника ОСОБА_13 ,
встановив:
На розгляді суду перебуває вищевказане кримінальне провадження (стадія дослідження доказів).
В судовому засіданні прокурором подані письмові клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 у зв'язку із обранням запобіжного заходу у вигляді застави.
Клопотання мотивовані тим, що строк дії застосованих до обвинувачених запобіжних заходів невдовзі спливає, за час перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою ризики, які слугували підставою для обрання та продовження такого запобіжного заходу не зменшились, тому, на думку прокурора, з огляду на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1,3,4,5 ст.177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Окрім того, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 є необхідність продовжити строк дії обов'язків, покладених на нього у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
В судовому засіданні прокурор просила подані нею клопотання задовольнити з викладених у них підстав.
Захисник ОСОБА_12 , думку якого підтримала обвинувачена ОСОБА_5 , просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, зазначивши, що заявлені прокурором ризики не доведені. Зауважив, що обвинувачена ОСОБА_5 має на утриманні малолітніх дітей та тривалий час перебуває під вартою. Обвинувачена ОСОБА_5 просила зменшити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_10 , думку якої підтримав обвинувачений ОСОБА_6 , заперечила проти клопотання прокурора, зазначивши, що доводи прокурора ґрунтуються лише на його припущеннях, докази наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України відсутні. Звернула увагу на незадовільний стан здоров'я її підзахисного та тривалий час перебування його під вартою, просила застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_13 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_7 , при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_7 у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, поклався на розсуд суду.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши подані клопотання, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотань прокурора з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України,тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятоюстатті 176 цього Кодексу.
Під час обрання та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судом встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на які, зокрема, посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме ризику можливості обвинувачених переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи питання про продовження строку обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує дані про особу обвинуваченої, яка не працює, не має стабільного джерела доходу, раніше судима за аналогічні злочини, розлучена, має двох неповнолітніх та двох малолітніх дітей, обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Також суд звертає увагу на те, що Солом'янським районним судом міста Києва з 28.01.2021 розглядається кримінальне провадження № 12018110030002992 від 07.07.2018 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 146, ч. ч. 3, 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК України та інших дев'яти обвинувачених. Подільським районним судом міста Києва з 18.06.2021 розглядається кримінальне провадження №12019100040008801 від 23.10.2019 за обвинуваченням ОСОБА_5 та інших осіб у вчиненні у складі організованої групи кримінальних правопорушень, передбачених ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 365-2 КК України.
Вказані обставини дають підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_5 може бути особою, схильною до вчинення протиправних дій.
З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи невідворотність реального покарання за інкриміновані кримінальні правопорушення, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може вчинити дії для втечі та переховування від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, до обставини, яка збільшує ризик втечі, безумовно належить військова агресія рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який не працює, раніше не судимий, неодружений, обвинувачується, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Також суд бере до уваги процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 в межах даного кримінального провадження, до якого під час досудового розслідування було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який було останнім порушено, у зв'язку з чим до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Отже, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за інкриміновані кримінальні правопорушення, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, оскільки у нього відсутні міцні соціальні зв'язки і стримуючі фактори. Також існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки у останнього відсутній стабільних дохід, а злочини, які йому інкримінуються, вчинені з корисливих мотивів.
Зважаючи на тяжкість та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, покарання, яке загрожує обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у разі визнання їх винуватими, дані про особу обвинувачених, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для продовження строку запобіжного заходу, доведені прокурором, не зникли та продовжують існувати, та виправдовують тримання під вартою обвинувачених.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинувачених під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
При цьому, будь-яких даних про неможливість обвинуваченого ОСОБА_6 перебувати під вартою через стан здоров'я, матеріали справи не містять та стороною захисту не надані.
Твердження захисників про недоведеність існування ризиків, суд вважає безпідставними, оскільки існування ризиків, в тому числі і втечі від суду, об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.
Беручи до уваги підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, суд вважає за доцільне при продовженні строку тримання під вартою залишити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 попередньо визначений розмір застави як альтернативний запобіжний захід, яку вважає співмірною з наявними в кримінальному провадженні ризиками, а перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Також суд покладає на обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 у зв'язку із обранням запобіжного заходу у вигляді застави, суд враховує дані про особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень та покарання, яке може бути призначено судом у разі визнання його винуватим, та приходить до висновку, що на даний час продовжують існувати ризики вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 дій, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, що дає підстави для продовження строку дії обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 ,з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Керуючись ст.177,ст.178, ст. 183, ст.194, ст.331, ст. 369, ст.372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 листопада 2025 року включно, і утримувати її у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Визначити обвинуваченій ОСОБА_5 розмір застави у межах 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва, після внесення якої ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинувачену ОСОБА_5 , у разі внесення застави строком на два місяці з моменту внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися за межі міста Києва без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Обвинувачена ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цієї ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачена ОСОБА_5 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_5 , що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомленою, не з'явиться за викликом суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 листопада 2025 включно, і утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави у межах 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва, після внесення якої ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , у разі внесення застави строком на два місяці з моменту внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися за межі міста Києва без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Обвинувачений ОСОБА_6 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цієї ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 у зв'язку із обранням запобіжного заходу у вигляді застави, - задовольнити.
Продовжити строк виконання обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , які діють під час застосування запобіжного заходу у вигляді застави, на два місяці, тобто до 04 листопада 2025 включно, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися за межі міста Києва без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою діє до 02 листопада 2025 включно та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, в іншій частині оскарженню не підлягає.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 05.09.2025.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3