печерський районний суд міста києва
Справа № 757/39909/25-к
26 серпня 2025 року
слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
адвоката - ОСОБА_4
підозрюваної - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12024000000001308 від 27.06.2024, -
20.08.2025 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12024000000001308 від 27.06.2024.
Так, клопотання обґрунтовано, тим що Головним слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження № 12024000000001308 від 27.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 358 та ч. 2 ст. 364 КК України.
19.08.2025, ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених : ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, а саме: пособництві в зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки у складі організованої групи; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме: пособництві в службовому підробленні, тобто внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, у складі організованої групи.
Відтак, слідчий вказує, що підставою для застосування запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_5 , згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 та ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому звернутися до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу, у зв'язку з тим, що підозрювана може здійснити дії, передбачені п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у тому числі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тому підозрювана, без належного контролю її поведінки може переховуватись від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання, оскільки останнє є доволі значним терміном ув'язнення. Окрім того, ОСОБА_5 підозрюється у тому числі в пособництві в складанні та видачі завідомо неправдивих офіційних документів, що дає можливість останній здійснити перетин державного кордону України із використанням підроблених документів та безперешкодно там переховуватись від органу досудового розслідування.
Ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановленні всі обставини, які підлягають доказуванню, не встановлені всі особи, які причетні до його вчинення, місцезнаходження речей і документів, які можуть мати значення речового доказу у кримінальному провадженні. У випадку обрання запобіжного заходу не пов'язаного з домашнім арештом, ОСОБА_5 знаючи про місцезнаходження зазначених речей і документів, може їх безперешкодно знищити, сховати або спотворити, а також може попередити інших осіб, які причетні до вчинення даного злочину, про можливу кримінальну відповідальність.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, проявляється у тому, що на даний час у кримінальному провадженні не допитано усіх свідків, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження та не встановлено усіх осіб причетних до вчинення вказаного злочину, а тому підозрювана ОСОБА_5 , може незаконно впливати на зазначених осіб.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , з метою перешкодити проведенню слідчих і процесуальних дій, може зловживати процесуальними правами, що може виразитись у невчасній явці для проведення слідчих дій у справі або неявці під приводом територіальної віддаленості від органу досудового розслідування. Також підозрювана може затягувати з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення чи надання для ознайомлення яких є обов'язковим під час проведення досудового розслідування;
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення, полягає у тому, що з врахуванням обставин вчиненого злочину є підстави вважати, що неправомірні дії ОСОБА_5 носять непоодинокий характер. Зокрема, характер та спосіб вчинених дій, тяжкість вчинених підозрюваною кримінальних правопорушення, дають підстави вважати, що ОСОБА_5 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності, у т.ч. шляхом підроблення документів тощо.
З врахуванням зазначеного, слідчий просить суд застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із покладенням обов'язків.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначив, що інші, більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
В судовому засіданні захисник заперечував щодо задоволення клопотання та зазначив, що 31.01.2025 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва у вказаному кримінальному провадженні застосовано до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покладено обов'язки.
На переконання сторони захисту, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є безстроковим, тим більше, що Кримінальний процесуальний кодекс України, на відміну від інших запобіжних заходів (тримання під вартою або домашній арешт), не передбачає механізмів його продовження.
Таким чином, подання такого клопотання під час дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, на думку захисту, свідчить про порушення вимог Закону.
Окрім цього, зазначено, що підозра є необґрунтованою та не доведеною. Ризики, містять абстрактний характер та не підтверджені матеріалами клопотання.
З врахуванням зазначеного захисник просив відмовити в задоволенні клопотання.
Підозрювана просила відмовити в задоволенні клопотання.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, надходжу до наступних висновків.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 статті 181 КПК України зазначено, що домашній арешт - це запобіжний захід, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або в певний період доби.
Згідно ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваної, слідчим суддею враховані вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Враховуючи, що, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Вирішуючи питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності застосування суворо запобіжного заходу.
Зокрема, при розгляді клопотання встановлено, що вищенаведені у клопотанні слідчого ризики не містять переконливого обґрунтування, що тільки запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зможе забезпечити належне виконання підозрюваною процесуальних обов'язків. Фактично ці ризики, за переконанням слідчого судді, є перебільшеними, а слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні не довели обставин, які свідчать про необхідність застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу, для запобігання вказаним ризикам.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Так, суд, аналізуючи доводи сторони обвинувачення дійшов висновку, що підозра можливого вчинення ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою. Проте, наявні у матеріалах клопотання та дослідженні у судовому засіданні докази не доводять, що існує обґрунтованість підозри такого рівня, який є необхідним для обмеження прав і свобод особи шляхом застосування щодо останньої запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Також, слідчий суддя вважає, що доказів того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчому судді не надано. Твердження з приводу існування таких ризиків є лише припущеннями слідчого. При цьому, ризик переховування підозрюваної не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого застосування покарання та під впливом можливого тягаря призначення такого покарання у майбутньому.
Щодо інших ризиків, на які посилався слідчий, такого як незаконно впливати на свідків, потерпілих; та інше, то вони є сумнівними, з урахуванням встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення та даних, які характеризують особу підозрюваної, та як наслідок розцінюється як домисел, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаного слідчому судді не надано, а тому такі твердження є лише припущеннями слідчого.
Дані про особу підозрюваної, її вік, стан здоров'я має постійне місце проживання та родину свідчить на користь останньої, та з урахуванням обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, в свою чергу спростовує доводи слідчого щодо можливості існування неналежної процесуальної поведінки підозрюваної.
Також, важливим фактором є те, що 31.01.2025 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва у вказаному кримінальному провадженні вже було застосовано до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Одночасно слідчим суддею покладено на підозрювану ОСОБА_5 обов'язки, які передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Так, відповідно до ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Разом з цим, прокурор у судовому засіданні зазначив, що сторона обвинувачення не зверталась з клопотанням про продовження строку дії обов'язків відносно підозрюваної, оскільки вони забезпечувались ст. 42 КПК України.
Окрім цього, прокурор також зазначив, що нових доказів стосовно підозрюваної до клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, не було долучено, які б не були предметом розгляду слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Так, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Таким чином, слідчий суддя, дослідивши як матеріали, надані стороною обвинувачення, так і матеріали, надані стороною захисту, приходить до висновку, що виключних обставин для застосування запобіжного заходу станом на день розгляду немає, оскільки стороною обвинувачення жодним чином не доведено наявність підстав, передбачених ст. 194 КПК України, які б вказували на необхідність у задоволені даного клопотання.
Окрім цього, строк дії обов'язків покладених на підозрювану завершився ще 02.04.2025, а сторона обвинувачення звернулась з новим клопотанням 20.08.2025, при цьому не вказуючи нових обставин та ризиків, які зумовили прокурора звернутись до суду з застосуванням запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Відтак, зазначене лише підтверджує належну процесуальну поведінку підозрюваної в рамках кримінального провадження та спростовує необхідність у застосуванні запобіжного заходу, оскільки вбачається, що обов'язки, які покладені на підозрювану ст. 42 КПК України, станом на день розгляду клопотання в достатній мірі забезпечують досягнення цілей криімнального провадження.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 376 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12024000000001308 від 27.06.2024, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_7