печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15332/25-ц
пр. 2-5843/25
22 серпня 2025 року
Печерський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Головко Ю. Г.,
за участю секретаря судового засідання Сіренко С. О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Гречаного О. А. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Ньюз Флеш» про захист честі, гідності та ділової репутації,
ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Ньюз Флеш», у якому просив:
1.Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ «Інформаційне агенство «Ньюз Флеш» на веб-сайті порталу новин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_3 у публікації під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_4 », у наступних фразах:
«… Правоохоронці перевіряють фінансові операції, які останнім часом зробили громадяни України - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Перевірка охоплює період з 1 січня 2010 року по 6 лютого 2025 року та включає дані про наявність рахунків, номери рахунків, залишки коштів, операції списання та зарахування, призначення платежів, а також ідентифікаційні дані контрагентів. Зокрема, для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційний номер платника податків, а для юридичних осіб - повне найменування та ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі. Крім того, у запиті йдеться про номер рахунку контрагента, код установи, а також інформацію щодо телекомунікаційних з'єднань системи, що використовувалися у взаємодії між підприємством і відповідними засобами комунікації. Уточнюються дані про номери телефонів, IP-адреси, фізичні адреси комунікаційних пристроїв (MAC-адреси), а також час і дати проведення з'єднань…».
2. Зобов'язати ТОВ «Інформаційне агенство «Ньюз Флеш» протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення на веб-сайті порталу новин «ua.news» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
3. Стягнути з ТОВ «Інформаційне агенство «Ньюз Флеш» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 100000,00 грн (сто тисяч гривень).
4. Стягнути з ТОВ «Інформаційне агенство «Ньюз Флеш» на користь ОСОБА_1 суму понесених позивачем судових витрат.
В обґрунтування поданого позову вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17.07 год. на веб-сайті «ua.news» (https://ua.news/), власником якого є відповідач - ТОВ «Інформаційне агентство «Ньюз Флеш», за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_3, було розміщено статтю під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_4 », в якій відповідач поширив недостовірну та негативну інформацію про позивача. В результаті поширення недостовірної та негативної інформації, вона стала публічно доступною для всіх користувачів та відвідувачів веб-сайту «ua.news» (https://ua.news/), без будь-яких обмежень у доступі, що в свою чергу спричинило приниження честі, гідності позивача.
У публікації ТОВ «Інформаційне агентство « Ньюз Флеш » використовуються загальні фрази, такі як «правоохоронці перевіряють» або «правоохоронці шукають кошти», без конкретизації: які саме органи проводять перевірку; у межах якого кримінального провадження чи розслідування; які саме операції перевіряються та які підстави для перевірки. Також у публікації відсутні будь-які посилання на офіційні джерела, зокрема повідомлення прес-служб чи документи органів прокуратури чи досудового розслідування, які б підтверджували інформацію про проведення перевірок, розслідувань або ініціювання офіційних запитів щодо позивача. Також, позивач вживши заходів для самостійної перевірки інформації, поширеної публічно відповідачем, та отримавши відповіді з правоохоронних органів, з'ясував, що поширена інформація є непідтвердженою та могла бути сфабрикованою виключно з метою дискредитації позивача та його ділового партнера. Оскільки в публікації також згадується ОСОБА_6 , який є співзасновником ТОВ «ТСТА КОНСАЛТІНГ» разом із позивачем, поширена інформація стосується саме ОСОБА_1 , а не будь-якої іншої особи з таким же ім'ям та прізвищем.
Позивач вказує, що поширена відповідачем інформація призвела до втрати доходу позивача та погіршення ділових відносин з контрагентами. На звернення представника позивача із вимогою про негайне спростування недостовірної інформації ТОВ «Інформаційне агентство «Ньюз Флеш» не надало відповідь на вимогу позивача про негайне спростування недостовірної інформації (від 12.02.2025 вих. №12/02/2025-1) та не здійснило спростування поширеної інформації, що зумовило необхідність для позивача захищати свої права в судовому порядку. Поширена відповідачем інформація є негативною по відношенню до позивача та недостовірною, а відтак, такою, що підлягає негайному спростуванню.
Відповідач позов не визнав, представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що відповідачем жодним чином не поширювалась недостовірна та негативна інформація у формі стверджень про позивача, а відповідно жодним чином не було завдано шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача. Що стосується розміщення інформації ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_5 » зазначає, що відповідно до статті 5 ЗУ «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Відповідно до ч. 2 статті 7 до ЗУ « Про «інформацію», ніхто не може обмежувати права особи, у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Вказує, що інформація, яка міститься в статті була надана джерелом цієї інформації відповідачу та використана ним для написання публікації. Відповідно до ч. 3 статті 25 ЗУ «Про «інформацію», журналіст має право не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дозволяє встановити джерела інформації, крім випадків, коли його зобов?язано до цього рішенням суду на основі закону.
Вказує, що висловлювання, які містяться в оспорюваній публікації є оціночними судженнями, та не порушують ділової репутації, честі та гідності будь-якої особи в тому числі позивача. Публікація не викладена в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію.
Зазначає, що ТОВ «Інформаційне агентство «Ньюз Флеш» жодним чином не розповсюджувалась така конфіденційна інформація про позивача, та публікація не містить дані про його національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров?я, а також адреса, дата і місце народження.
Як випливає із загального тексту публікації, текст містить мовностилістичні вирази (може бути, нібито), за допомогою яких робиться припущення, а не стверджується про ту чи іншу подію, публікаціє містить або ж оціночні судження, або ж інформацію взяту з джерела, яке надало дану інформацію відповідачу. Публікація жодним чином не містить прямих звинувачень позивача, наклепів чи недостовірних тверджень саме про позивача, які порушують його честь та гідність, та могли б впливати на його ділову репутацію негативно. Тобто, твердження позивача про те, що інформація про нього є достовірною та негативною по відношенню до нього, є викладеною у формі тверджень та порушує його честь та гідність є хибним та необґрунтованим, з врахуванням того, що частина інформації з публікації самостійно поширювалась та підтверджувалась самим позивачем.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб?єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
Відповідач вважає, що даними формулюваннями та інформацією, розміщеною в публікації не порушено зазначений баланс. Зазначені формулювання в публікації жодним чином не можна тлумачити як такі, що є втручанням в особисте і сімейне життя або такі, які принижують честь і гідність особи.
Щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди, зазначає, що позивач не надав належних доказів того, що інформація є вигаданою або не базується на дійсних джерелах. Всі наведені відповіді державних органів не спростовують факту існування журналістського запиту або запиту правоохоронного органу, чи відсутність джерел інформації у відповідача, а лише фіксують відсутність статусу підозрюваного чи кримінального провадження щодо позивача станом на дати надання відповідей з правоохоронних органів.
Відсутній причинно-наслідковий зв?язок між публікацією і моральною шкодою, буцімто завданою позивачеві. Позивач не довів, що саме ця публікація стала причиною конкретної шкоди або негативних наслідків. Втрати ділових зв'язків, якщо такі мали місце, не підтверджено жодними доказами.
Відповідно до абзацу 5 п. 19 ПП ВСУ, якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду. Проте інформація в публікації не висловлена у вищезгаданій формі, відповідно обов?язку, щодо покладання відшкодування моральної шкоди позивачу - відсутні.
Відповідач проти заявлених позивачем судових витрат, вважає їх безпідставно заявленими, а їх розмір очевидно значно завищеним та не підлягають задоволенню.
Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що оспорювала поширена інформація не була перевірена відповідачем на предмет її достовірності, в публікації відсутнє посилання на офіційні джерела, зокрема повідомлення прес-служб чи документи органів прокуратури чи досудового розслідування, які б підтверджували інформацію про проведення перевірок, розслідувань, тому поширена інформація порушує особисті майнові права позивача.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали і просили задовольнити, посилаючись на викладені обставини обгрунтовані поданими доказами.
Представник відповідача позов не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, заслухавши обґрунтування представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Основний закон України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю і водночас гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (статті 3, 34 Конституції України).
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).
Відповідно до ст. 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Відтак конституційному праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань кореспондує конституційний обов'язок не поширювати про особу інформацію, що ганьбить її честь і гідність.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Конституційні права особи мають цивілістичний вимір як абсолютні і невідчужувані цивільні права фізичної особи, які належать кожній фізичній особі від народження або за законом (ч. 1 ст. 269 ЦК України).
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18.
Позивач зазначив, що поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17.07 год. на веб-сайті «ua.news» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 власником якого є відповідач - ТОВ «Інформаційне Агентство «Ньюз Флеш», за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_3 , стаття під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_4 », в якій повідомлено наступне:
«…Правоохоронці перевіряють фінансові операції, які останнім часом зробили громадяни України - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Перевірка охоплює період з 1 січня 2010 року по 6 лютого 2025 року та включає дані про наявність рахунків, номери рахунків, залишки коштів, операції списання та зарахування, призначення платежів, а також ідентифікаційні дані контрагентів. Зокрема, для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційний номер платника податків, а для юридичних осіб - повне найменування та ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі. Крім того, у запиті йдеться про номер рахунку контрагента, код установи, а також інформацію щодо телекомунікаційних з'єднань системи, що використовувалися у взаємодії між підприємством і відповідними засобами комунікації. Уточнюються дані про номери телефонів, IP-адреси, фізичні адреси комунікаційних пристроїв (MAC-адреси), а також час і дати проведення з'єднань…» є недостовірно, та такою, що грубо порушує його права, посягає на його честь, гідність та ділову репутацію.
Мотивує вимоги тим, що вказана публікація містить безпідставні завуальовані звинувачення щодо позивача, які можуть бути сприйняті громадськістю як правдиві та призвести до формування негативного іміджу позивача в суспільстві та діловому світі.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
За змістом частини першої статті 277 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення недостовірної інформації про неї та (або) членів її сім'ї, має право звернутися до суду за спростуванням цієї інформації як щодо себе, так і членів родини, якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує її особисті немайнові права.
Відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки й поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень статті 10 Конвенції.
Частиною другою ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» визначено, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень статті 10 Конвенції, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи або посадової особи рівня суспільного значення, діяльність якої представляє суспільний інтерес. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - ні. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).
Стаття 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Указана конституційна норма кореспондує статті 10 Конвенції, згідно з якою кожна людина має право на свободу вираження своїх поглядів, одержувати та поширювати інформацію та ідеї без втручання держави й незалежно від кордонів
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. У свою чергу національна влада може втрутитися в процес реалізації норми статті 10 Конвенції, якщо, зокрема, це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).
«У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 753/13197/18 (провадження № 61-7891св21) зазначено, що: «недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Негативною потрібно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18 (провадження № 61-21258св19) вказано, що: «вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.»
Суд вважає, що інформація, яка зазначена за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_3 , у статті під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_4 », в якій повідомлено наступне:
«…Правоохоронці перевіряють фінансові операції, які останнім часом зробили громадяни України - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Перевірка охоплює період з 1 січня 2010 року по 6 лютого 2025 року та включає дані про наявність рахунків, номери рахунків, залишки коштів, операції списання та зарахування, призначення платежів, а також ідентифікаційні дані контрагентів. Зокрема, для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційний номер платника податків, а для юридичних осіб - повне найменування та ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі. Крім того, у запиті йдеться про номер рахунку контрагента, код установи, а також інформацію щодо телекомунікаційних з'єднань системи, що використовувалися у взаємодії між підприємством і відповідними засобами комунікації. Уточнюються дані про номери телефонів, IP-адреси, фізичні адреси комунікаційних пристроїв (MAC-адреси), а також час і дати проведення з'єднань…» є оціночними судженнями, правдивість яких не можна перевірити на предмет їх дійсності.
Зазначені у публікації висловлювання є вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача і не свідчать про приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 .
Відтак, оспорюванні висловлювання відносно особи ОСОБА_1 у публікації є оціночними судженнями, оскільки відображають власні думки автора статті засновані на баченні певних подій, є оцінкою отриманої інформації та власними висновками щодо цієї інформації.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частина 1 ст. 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 1 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Збирання доказів у цивільних не є обов'язком суду, крім випадків передбачених цим Кодексом.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача.
За положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п.27 постанови пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» способами захисту гідності, честі та ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності підлягають встановленню всі необхідні елементи складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності, а саме: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.
Довести наявність цих елементів має саме позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В зв'язку із відмовою в позові про захист честі,гідності і ділової репутації, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заявленої позивачем суми моральної шкоди.
За правилами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Беручи до уваги, що суд відмовляє в позові, судові витрати у справі відшкодуванню позивачу не підлягають.
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Ньюз Флеш» про захист честі, гідності та ділової репутації, залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 22.08.2025.
Суддя Ю. Г. Головко