печерський районний суд міста києва
Справа № 757/60421/24-ц
пр. 2-4827/25
08 серпня 2025 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі: Романенко Д.С.
за участю:
представників позивачів- адвокатів Слюсаря В.В., Івченка А.В.
представника відповідача Голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансів ОСОБА_3 - адвоката Виговської А.К.
представника відповідача Верховної Ради України - Лаптієва А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 757/60421/24-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політки ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини», Верховної Ради України про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -
19.12.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява від ОСОБА_1 (надалі - Позивач 1), ОСОБА_2 (надалі -Позивач 2) до Голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політки ОСОБА_3 (надалі - Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські Новини» (надалі - Відповідач 2), Верховної Ради України (надалі - Відповідач 3) про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17:22 на веб-сайті «Інформаційного агентства «Українські Новини» ІНФОРМАЦІЯ_2 який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські Новини» (код ЄДРПОУ 25389186), була опублікована стаття під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_4», що доступна за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3
Зазначена стаття, зокрема, містить інформацію наступного змісту: «Правоохоронці повинні притягнути до відповідальності співзасновниць банку «Конкорд» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за мільярдні шахрайські схеми з виведення коштів з під оподаткування, що призвело до значних втрат державного бюджету. Таку заяву зробив голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики, народний депутат України ОСОБА_6 на засіданні Комітету»…«Тих банків, які попри війну крали у держави гроші, створюючи великі фінансові шахрайські схеми, на кшталт «Айбоксу» і «Конкорду». І тут дуже важливо, щоб ви відпрацювали таким чином, щоб не тільки задовольнити вимоги їхніх кредиторів, фізосіб, це зрозуміло, ви і так це зробите, але і притягти до відповідальності тих шахраїв, які за цими фінансовими установами стоять і, які дозволяли собі мільярди грошей виводити з під оподаткування, красти їх у нашої армії. Це поза межею добра і зла, це люди, які мені здається не українці точно. Я не знаю чи люди, але не українці точно. Тому на це зверніть, будь ласка, увагу це дуже важливо аби довести ці справи до логічного завершення і надати правоохоронцям будь-яке сприяння, і фіскальним органам будь-яке сприяння у притягненні до відповідальності і стягненні з винних осіб збитків, що були заподіяні державі,?- заявив голова Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики ОСОБА_6 на засіданні Комітету, яке відбулося по відеозв'язку 1 лютого 2024 року».
Позивачі вказують, що внаслідок поширення вказаної інформації було порушено їх немайнові права щодо недоторканості честі, гідності та ділової репутації. Враховуючи формулювання використаних при поширенні інформації тверджень, поширена недостовірна інформація є фактичним твердженням. Таким чином, на думку позивачів, відповідачі поширили недостовірну інформацію, яка містить фактичні дані та підлягає спростуванню, у зв?язку з чим просили визнати інформацію недостовірною та такою, що порушує їх немайнові права на повагу до честі та гідності, а також недоторканості ділової репутації інформацію, а саме: «Тих банків, які попри війну крали у держави гроші, створюючи великі фінансові шахрайські схеми, на кшталт «Айбоксу» і «Конкорду»… І тут дуже важливо, щоб ви відпрацювали таким чином, щоб не тільки задовольнити вимоги їхніх кредиторів, фізосіб, це зрозуміло, ви і так це зробите, але і притягти до відповідальності тих шахраїв, які за цими фінансовими установами стоять і, які дозволяли собі мільярди грошей виводити з під оподаткування, красти їх у нашої армії. Це поза межею добра і зла, це люди, які мені здається не українці точно. Я не знаю чи люди, але не українці точно», озвучену Головою Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики ОСОБА_3 01.02.2024 р. на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики, що стосується ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та АТ «АКБ «Конкорд».
Визнати недостовірною та такою, що порушує немайнові права на повагу до честі та гідності, а також недоторканості ділової репутації інформацію: «Правоохоронці повинні притягнути до відповідальності співзасновниць банку «Конкорд» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за мільярдні шахрайські схеми з виведення коштів з під оподаткування, що призвело до значних втрат державного бюджету ... Проте навіть після початку процесу ліквідації «Конкорду» його співвласниці ОСОБА_4 та ОСОБА_8 залишаються непокараними за виведення грошей з-під оподаткування та обкрадання таким чином держави. Правоохоронні органи досі не притягнули їх до відповідальності, навіть не було інформації про відкриття кримінальних проваджень проти них....Голова Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики ОСОБА_6 наголосив, що діяльність співвласниць «Конкорду» ОСОБА_4 та ОСОБА_9 поза межею добра і зла. На його думку, обкрадати армію можуть лише нелюди та не українці...», опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 р., товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські Новини» в мережі «Інтернет» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3;
Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські Новини» спростувати опубліковану ним ІНФОРМАЦІЯ_1 року недостовірну інформацію: «Правоохоронці повинні притягнути до відповідальності співзасновниць банку «Конкорд» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за мільярдні шахрайські схеми з виведення коштів з під оподаткування, що призвело до значних втрат державного бюджету... Проте навіть після початку процесу ліквідації «Конкорду» його співвласниці ОСОБА_4 та ОСОБА_8 залишаються непокараними за виведення грошей з-під оподаткування та обкрадання таким чином держави. Правоохоронні органи досі не притягнули їх до відповідальності, навіть не було інформації про відкриття кримінальних проваджень проти них .... Голова Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики ОСОБА_6 наголосив, що діяльність співвласниць «Конкорду» ОСОБА_4 та ОСОБА_9 поза межею добра і зла. На його думку, обкрадати армію можуть лише нелюди та не українці», як таку, що порушує немайнові права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , АТ «АКБ «Конкорд» на повагу до честі та гідності, а також недоторканість ділової репутації інформацію, шляхом опублікування в мережі «Інтернет» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 в розділі «Новини», під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_5», із зазначенням вступної та резолютивної частини рішення суду, протягом 10 днів з дня набрання ним законної сили.
Ухвалою по справі від 25.12.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених недоліків.
Після усунення недоліків 20.01.2025 ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
13.02.2025 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини» було подано відзив на позовну заяву в якому товариство заперечувало щодо задоволення частини вимог, що стосуються лише безпосередньо ТОВ «ІА «Українські Новини», дану позицію обґрунтовували тим, що у них відсутня можливість спростувати недостовірну інформацію автором якої є Відповідач 1, проте, відповідач не заперечував щодо надання можливості на розміщення спростування недостовірної інформації, у той самий спосіб, яким вона була поширена.
25.02.2025 представником Верховної Ради України було подано відзив у якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, аргументуючи відсутністю трудових відносин з Відповідачем 1 та зазначено, що інформація яка була сформульована Відповідачем 1 є оціночним судженням.
12.03.2025 представником позивачів було подано відповідь на відзив представника Верховної Ради України.
26.03.2025 представником позивачів було подано відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини».
28.03.2025 представником Голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політки (також - Комітет) ОСОБА_3 було подано відзив, в якому останній заперечував у задоволенні позовних вимог в повній мірі, аргументуючи відсутністю згадки про позивачів у поширеній інформації та оціночність суджень, висловлених Відповідачем 1, також, у відзиві було зазначено, що Відповідач 1 є посадовою особою Верховної ради України.
17.04.2025 ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи по суті.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.
Представник Голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політки ОСОБА_3 заперечувала щодо задоволення позовних вимог.
Представник Верховної Ради України в судовому засіданні зазначив, що народний депутат не є працівником Верховної Ради України, а тому вимоги позивача стосовно Верховної Ради України, є безпідставними.
Представник ТОВ «ІА УКРАЇНСЬКІ НОВИНИ» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином.
Суд, заслухавши учасників процесу, розглянувши подані учасниками судового розгляду документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).
Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
Відповідно до ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Так, статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З матеріалів справи вбачається, що головою Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політки ОСОБА_3 , під час засідання Комітету, яке відбулось 01.02.2024 року по відеозв'язку, було висловлено наступну інформацію, а саме: «…Тих банків, які попри війну крали у держави гроші, створюючи великі фінансові шахрайські схеми, на кшталт «Айбоксу» і «Конкорду»... І тут дуже важливо, щоб ви відпрацювали таким чином, щоб не тільки задовольнити вимоги їхніх кредиторів, фізосіб, це зрозуміло, ви і так це зробите, але і притягти до відповідальності тих шахраїв, які за цими фінансовими установами стоять і, які дозволяли собі мільярди грошей виводити з під оподаткування, красти їх у нашої армії. Це поза межею добра і зла, це люди, які мені здається не українці точно. Я не знаю чи люди, але не українці точно…».
ТОВ «Інформаційне агентство «Українські Новини», використовуючи у якості першоджерела висловлювання Відповідача 1, створило та поширило інформацію у статті «ІНФОРМАЦІЯ_4», адреса посилання ІНФОРМАЦІЯ_3 наступного змісту: «Правоохоронці повинні притягнути до відповідальності співзасновниць банку «Конкорд» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за мільярдні шахрайські схеми з виведення коштів з під оподаткування, що призвело до значних втрат державного бюджету... Проте навіть після початку процесу ліквідації «Конкорду» його співвласниці ОСОБА_4 та ОСОБА_8 залишаються непокараними за виведення грошей з-під оподаткування та обкрадання таким чином держави. Правоохоронні органи досі не притягнули їх до відповідальності, навіть не було інформації про відкриття кримінальних проваджень проти них....Голова Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики ОСОБА_6 наголосив, що діяльність співвласниць «Конкорду» ОСОБА_4 та ОСОБА_9 поза межею добра і зла. На його думку, обкрадати армію можуть лише нелюди та не українці...».
Факт участі Відповідача 1 у якості Голови Комітету засіданні Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політки та висловлення інформації, що оскаржуються Позивачами, Відповідачами не заперечувався. Факт висловлювання оскаржуваної інформації, підтверджується стенограмою засідання Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політки, яке відбулось 01.02.2024 та відеозаписом засідання Комітету, яке відбулося по відеозв'язку та було досліджено під час стадії дослідження доказів у судовому засіданні, заперечення щодо належності та достовірності наданих доказів у відповідачів були відсутні.
Факт опублікування статті: «ІНФОРМАЦІЯ_4» Відповідачем 2 не заперечувався, позивачами було надано акт огляду та фіксації вебсторінки за посиланням, ІНФОРМАЦІЯ_6, із зазначенням тексту статті без будь-яких коригувань, що підтверджує факт поширення інформації, серед необмеженої кількості осіб. Також, варто зазначити, що вебсторінки за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6, містить лічильник переглядів, та на дату проведення огляду цієї сторінки кількість переглядів становила: 8764.
Факт належності веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 Відповідачу 2 підтверджується результатом пошуку в пошуковій системи Whois. Пошук домену за допомогою системи Whois, дозволяє відстежити право власності та володіння доменним іменем (адреса посилання «ІНФОРМАЦІЯ_7»).
Судом встановлено, що інформація, поширена Відповідачем 1, Відповідачем 2, стосується безпосередньо Позивачів, інформація про яких, як прямо так і опосередковано зазначено поширеній інформації, у наступних твердженнях: «Тих банків, які попри війну крали у держави гроші, створюючи великі фінансові шахрайські схеми, на кшталт «Айбоксу» і «Конкорду». І тут дуже важливо, щоб ви відпрацювали таким чином, щоб не тільки задовольнити вимоги їхніх кредиторів, фізосіб, це зрозуміло, ви і так це зробите, але і притягти до відповідальності тих шахраїв, які за цими фінансовими установами стоять»; «Правоохоронці повинні притягнути до відповідальності співзасновниць банку «Конкорд» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за мільярдні шахрайські схеми з виведення коштів з під оподаткування, що призвело до значних втрат державного бюджету. Таку заяву зробив голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики, народний депутат України ОСОБА_6 на засіданні Комітету : «Проте навіть після початку процесу ліквідації "Конкорду" його співвласниці ОСОБА_4 та ОСОБА_8 залишаються непокараними за виведення грошей». Голова Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики ОСОБА_6 наголосив, що діяльність співвласниць "Конкорду" ОСОБА_4 та ОСОБА_9 поза межею добра і зла. На його думку, обкрадати армію можуть лише нелюди та не українці». «Голова Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики ОСОБА_6 наголосив, що діяльність співвласниць "Конкорду" ОСОБА_4 та ОСОБА_9 поза межею добра і зла. На його думку, обкрадати армію можуть лише нелюди та не українці».
Додатково варто зазначити, про можливість дійти висновку про порушення прав особи без зазначення її імені з урахування іншої інформації, викладеної в оспорюваний публікації, свідчить висновок Верховного Суду у постанові від 13 квітня 2020 року у справі № 758/5355/17 (провадження № 61-741св17). Суд вважав порушеними права позивача у справі про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, незважаючи на те, що в оспорюваній інформації зазначено виключно його прізвище.
Крім того, у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 757/8829/19-ц (провадження № 61-1081св22) Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оспорювана інформація, в якій вказано прізвище особи (без зазначення імені), стосується позивача.
Інформація, що висловлена Відповідачем-1 та поширена Відповідачем-2, виражена у посиланні на конкретні факти та події.
Приходячи до висновку про віднесення поширеної Відповідачами інформації до категорії фактичних, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
Частиною 4 ст. 14 Закону України «Про інформацію» передбачено, що поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як в формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом
Поширена відповідачами інформація про позивачів не містить в собі алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою діяльності позивачів, її можна перевірити на достовірність, тому вона не є оціночними судженнями, і може бути спростована.
При виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі (частина тертя статті 1 Закону про народного депутата).
У своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу (частина перша статті 8 Закону про статус народного депутата).
Відповідно до п.п. 1,2, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» (надалі також - Закон про комітети), Комітет Верховної Ради України (далі - комітет) - орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій. Комітет відповідальний перед Верховною Радою України і підзвітний їй.
Згідно до ч. 1 ст.6 Закону Про комітети, встановлено, що персональний склад комітетів формується Верховною Радою України нового скликання шляхом обрання голів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів.
За змістом частини першої статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України», народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, а також при здійсненні депутатських повноважень, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
Сутність депутатського індемнітету в Україні полягає у захисті народного депутата України від переслідування за висловлювання і голосування під час виконання ним депутатських обов'язків у парламенті та у забезпеченні його права відстоювати свою позицію під час розгляду будь-яких питань у Верховній Раді України або її органах. Індемнітет покликаний забезпечити незалежність позиції депутата з приводу будь-якого питання, що складає предмет розгляду в парламенті, захист його від тиску. Конституцією України визнане та гарантоване право на депутатський індемнітет, а отже, встановлені додаткові порівняно з особистою недоторканністю людини гарантії недоторканності представника українського народу.
Водночас, депутатський індемнітет в Україні не є абсолютним, адже частиною другою статті 80 Конституції України передбачено відповідальність народного депутата України за образу чи наклеп.
Наклеп - це неправда, поширювана з метою знеславити, зганьбити, заплямувати кого-, що-небудь; поширення неправдивих відомостей.
Конституційний Суд України, розглядаючи звернення народних депутатів України щодо відповідності законопроекту, яким пропонується, зокрема, у статті 80 Конституції України виключити слова «за винятком відповідальності за образу чи наклеп», дійшов висновку про те, вилучення із частини другої статті 80 Конституції України положення «за винятком відповідальності за образу чи наклеп» призведе до обмеження існуючих прав громадян на повагу до їх гідності, судовий захист про спростування недостовірної інформації щодо себе або членів своєї сім'ї, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої інформації (висновок Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року у справі № 1-12/2010).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою у справі 361/3910/19 від 23.07.2024 дійшов висновку: «Суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили, що твердження відповідача про вчинення позивачем злочину та відсутність з його боку доказів про достовірність інформації перед її оприлюдненням свідчать про умисний характер таких дій, тобто народний депутат ОСОБА_2 поширив негативну інформацію про позивача без надання доказів її достовірності. Поширення таких неправдивих відомостей, що мають наклепницький характер, за поширення яких відповідач як народний депутат несе юридичну відповідальність, завдає шкоди особистим немайновим правам позивача, оскільки ганьблять честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1».
у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість.
Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації.
Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Верховним Судом від 24.05.2023 у справі №536/911/21 при застосуванні правових норм при розгляді справ у подібних правовідносинах сформовано правову позицію про те, що за відсутності вироку суду стосовно позивача поширення інформації, яка містить фактичні твердження про вчинення позивачем протиправних дій, які мають ознаки злочинів, передбачених КК України, порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивача.
У своїй практиці Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року). Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення у справі «Де Хаес і Гійселс проти Бельгії» від 24 лютого 1997 року, пункт 47).
Згідно з частиною другою статті 6 Конвенції, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У частинах першій та другій статті 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
При цьому ЄСПЛ зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року у справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року у справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03)).
Європейський суд з прав людини констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (Bohmerv. Germany. 54, 56, Nestakv. Slovakia, 88-89). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (Ismoilovand Othersv. Russia, № 2947/06 від 24 квітня 2008 року). Чи порушує заява державної посадової особи принцип презумпції невинуватості - слід визначати у контексті конкретних обставин, за яких було зроблено таку заяву (Daktaras v. Lithuania). Ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це б суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про и прав людини і основоположних свобод (Allenet de Ribemont v. Frence від 10 лютого 1995 року, п. 33, п. 38, п. 41).
При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості необхідно брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені, й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (рішення у справі «Дактарас проти Литви», від 24 листопада 2000 року).
Разом із тим, у оскаржуваній інформації позивачів звинувачують у діяннях санкціонованих Кримінальним кодексом України, водночас відповідачі не надали доказів щодо підтвердження такої інформації, а матеріали справи не містять відповідного обвинувального вироку суду щодо позивачів.
Доказів правдивості поширеної інформації або віднесення її до категорії оціночних суджень відповідачі не надали, а матеріали справи таких не містять.
Так, відповідно до долученого позивачами Висновку експерта про проведення семантико-текстуальної експертизи №056/135 від 15.07.2024, висловлення Відповідача 1 у поширеній Відповідачем 1, Відповідачем 2 містять негативну інформацію, про те, що банк «Конкорд» крав гроші у держави, створюючи шахрайські фінансові схеми. Зазначену інформацію містить текстовий сегмент: [1:12:40-1:13:40] … Можна сказати, що мі зі свого боку (…) в цілому задоволені вашою роботою, особливо роботою в воєнний дуже важкий час (…) і з тими новими викликами, які стоять пред фондом у вигляді виведення з ринку банків, які не тільки є неплатоспроможними, але й тих банків, які є з участю російського капіталу, тих банків які попри війну крали у держави гроші, створюючі великі фінансові шахрайські схеми на кшталт Айбоксу і Конкорду», інформація, що викладена у статті є твердженнями (фактичними даними), а не оціночними судженнями. Висновок експерта складено відповідно до вимог ст.102 Цивільного процесуального кодексу України, предмет дослідження експертизи безпосередньо стосується інформації, яка є предметом розгляду по справі.
Таким чином, суд вважає Висновок експерта про проведення семантико-текстуальної експертизи №056/135 від 15.07.2024 належним та допустимим доказом по справі, який не було спростовано сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ч.ч.1, 3 ст.100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі ( в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу вважається письмовим доказом.
У ч.ч. 1-3 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)..
Так, відповідно до ч.1 ст. 201 Цивільного кодексу України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Фізична особа, відповідно до статей 270, 297 Цивільного кодексу України, серед іншого, має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Крім того, стаття 299 Цивільного кодексу України гарантує кожній фізичній особі право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
Згідноп.4 вказаної Постанови, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Відтак, суд надходить до висновку, що твердження відповідачів відносно позивачів, висловлені та поширенні в статті формують негативну громадську думку, руйнують позитивний імідж та репутацію позивачів, а відтак є такими, що порушують право позивачів на повагу до їх честі, гідності і ділової репутації.
Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Відповідачами стосовно Позивачів було поширено інформацію, яка не відповідає дійсності і спростовуються матеріалами справи та позицією представників позивачів.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Водночас, стаття 10 Конвенції гарантує право на свободу вираження поглядів. При цьому, частиною 2 статті 10 Конвенції встановлено, що здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Про те, що право на свободу вираження поглядів, встановлене ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним, неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини. І в кожному конкретному випадку необхідно розглянути питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи в аспекті захисту права на приватність.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що поширення вказаної інформації порушує особисті немайнові права позивачів, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам.
Також суд погоджується з тим, що поширена інформація є негативною, адже її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для позивачів у вигляді приниження здобутої позитивної соціальної оцінки в суспільстві, зокрема, може сформувати враження про вчинення кримінальних правопорушень позивачами, та поставити під сумнів моральні якості позивачів та дотримання ними законодавства України.
Разом з цим, щодо позиції позивача щодо залучення в якості відповідача Верховної Ради України, то суд прийшов до наступних висновків.
Так, статтею 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про статус народного депутата України», народний депутат України є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.
Статтею 6 цього Закону визначено діяльність народного депутата України у Верховній Раді України.
Народні депутати України мають рівні права визначені Розділом II Закону України «Про статус народного депутата України». У пункті 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп/2002 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) Конституційний Суд України роз'яснив : "що таке Верховна Рада України як орган (законодавчої) влади (стаття 75)? В чому полягає юридичний зміст категорії "орган" (в даному випадку - для Верховної Ради України)? Які формально-юридичні ознаки надають певній кількості народних депутатів України діяти як орган державної (законодавчої) влади і здійснювати усі повноваження та функції, визначені Конституцією України.
У статті 75 Конституції України визначено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повнова.ження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.
Верховна Рада України є повноважною, тобто набуває здатності (стає дієздатною) приймати закони і реалізовувати інші свої конституційно визначені повноваження, за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу частина друга статті 82 Конституції України.
Отже, Верховна Рада України як представницький орган державної влади - парламент - є єдиним органом законодавчої влади, який має колегіальний характер і складається з чотирьохсот п'ятдесяти народих депутатів України, обраних строком на чотири роки на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування, і є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу. Повноваження Верховної Ради України здійснюються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.
Крім того, положеннями чинного законодавства визначено термін працівник. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу законів про працю України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Частина третя статті 1 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що працівник це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Частиною першою статті 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що працівник це фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Статтею 14.1.195 Податкового кодексу України передбачено, що працівник це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що доводи представника Верховної Ради України, щодо того, що правовий статус Верховної Ради України не дає підстав вважати, що між народним депутатом України та Верховною Радою України існують трудові правовідносини, як між роботодавцем та працівником, що повинні передбачати підлеглість, виконання завдань та доручень роботодавця, є обґрунтованими.
Так, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Відповідний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, провадження № 14-178цс18, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, провадження № 14-392цс18, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, провадження № 14-512цс18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, провадження № 14-511цс18, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17, провадження № 14-20цс19.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позов в частині Верховної Ради України, як відповідача, не пілягає задоволенню, з підстав зазначених вище.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Позивачем обрано спростування недостовірної інформації як один із способів захисту свого порушеного права.
Згідно до ч. 7 ст. 277 Цивільного кодексу України, спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Відповідно до ч. 6 ст. 277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.
Відповідно до пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, аналізуючи повний зміст інформації, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивачів.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відтак, з врахуванням ст. 141 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. з кожного в рівних частинах.
Щодо інших витрат, про які зазначили позивачі, то суд станом на день постановлення рішення дане питання не вирішував.
На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 1, 5 Закону України «Про інформацію»,ст.ст. 1, 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст.ст. 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політки ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини», Верховної Ради України про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації - задовольнити частково.
Визнати недостовірною та такою, що порушує немайнові права на повагу до честі та гідності, а також недоторканості ділової репутації інформацію: «Тих банків, які попри війну крали у держави гроші, створюючи великі фінансові шахрайські схеми, на кшталт «Айбоксу» і «Конкорду». І тут дуже важливо, щоб ви відпрацювали таким чином, щоб не тільки задовольнити вимоги їхніх кредиторів, фізосіб, це зрозуміло, ви і так це зробите, але і притягти до відповідальності тих шахраїв, які за цими фінансовими установами стоять і, які дозволяли собі мільярди грошей виводити з під оподаткування, красти їх у нашої армії. Це поза межею добра і зла, це люди, які мені здається не українці точно. Я не знаю чи люди, але не українці точно», озвучену Головою Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики ОСОБА_3 01.02.2024 р. на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики, що стосується ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та АТ «АКБ «Конкорд».
Визнати недостовірною та такою, що порушує немайнові права на повагу до честі та гідності, а також недоторканості ділової репутації інформацію: «Правоохоронці повинні притягнути до відповідальності співзасновниць банку «Конкорд» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за мільярдні шахрайські схеми з виведення коштів з під оподаткування, що призвело до значних втрат державного бюджету... Проте навіть після початку процесу ліквідації «Конкорду» його співвласниці ОСОБА_4 та ОСОБА_8 залишаються непокараними за виведення грошей з-під оподаткування та обкрадання таким чином держави. Правоохоронні органи досі не притягнули їх до відповідальності, навіть не було інформації про відкриття кримінальних проваджень проти них....Голова Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики ОСОБА_6 наголосив, що діяльність співвласниць «Конкорду» ОСОБА_4 та ОСОБА_9 поза межею добра і зла. На його думку, обкрадати армію можуть лише нелюди та не українці...», опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УКРАЇНСЬКІ НОВИНИ» в мережі «Інтернет» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські Новини» спростувати, опубліковану ним ІНФОРМАЦІЯ_1 року недостовірну інформацію: «Правоохоронці повинні притягнути до відповідальності співзасновниць банку «Конкорд» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за мільярдні шахрайські схеми з виведення коштів з під оподаткування, що призвело до значних втрат державного бюджету... Проте навіть після початку процесу ліквідації «Конкорду» його співвласниці ОСОБА_4 та ОСОБА_8 залишаються непокараними за виведення грошей з-під оподаткування та обкрадання таким чином держави. Правоохоронні органи досі не притягнули їх до відповідальності, навіть не було інформації про відкриття кримінальних проваджень проти них....Голова Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики ОСОБА_6 наголосив, що діяльність співвласниць «Конкорду» ОСОБА_4 та ОСОБА_9 поза межею добра і зла. На його думку, обкрадати армію можуть лише нелюди та не українці», як таку, що порушує немайнові права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , АТ «АКБ «Конкорд» на повагу до честі та гідності, а також недоторканість ділової репутації інформацію, шляхом опублікування в мережі «Інтернет» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 в розділі «Новини», під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_5», із зазначенням вступної та резолютивної частини рішення суду, протягом 10 днів з дня набрання ним законної сили.
Стягнути з ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські Новини» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. у рівних частинах.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Позивачі:
ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1
ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_2 .
Відповідачі:
Голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політки ОСОБА_3 , адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини», Верховної Ради України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 20, код ЄДРПОУ: 25389186, E-mail: office@ukгanews.com.
Верховна Рада України, адреса: 01008 Київ, вулиця Михайла Грушевського, 5.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду, розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, або через Печерський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою, яка була відсутня при проголошенні рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено та проголошено 08.08.2025.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА