Справа № 755/10901/25
Провадження №: 3/755/4208/25
"03" вересня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Курило А.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого в ТОВ «Укрєвротрейд», менеджером, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України,-
ОСОБА_1 , 27 травня 2025 року, приблизно о 10 годині 45 хвилини, керуючи транспортним засобом «BMW», номерний знак НОМЕР_2 , рухався вулицею Миколи Кибальчича, у місті Києві, з ознаками наркотичного сп'яніння /звужені зіниці очей, що не реагують на світло, підвищена жвавість ходи/.
Від медичного огляду, для встановлення стану сп'яніння в установленому законом порядку, у лікаря-нарколога, відмовився на місці зупинки на боді-камеру №473631.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав з підстав викладених у письмових поясненнях.
Адвокат Монько О.В. у судовому засіданні надала письмові заперечення та просила із цих підстав закрити провадження в справі.
Суд, вислухавши думку осіб, які приймали участь розгляді справи, дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, картку обліку адміністративного правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, довідки armor, DVD-R диск, дійшов наступного.
Норма ст.7 КпАП України вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов?язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 130 КпАП України передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Також інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, містить перелік ознак, у тому числі, наркотичного сп?яніння, які можуть бути виявлені поліцейськими у особи, яка керує транспортним засобом, що в подальшому сприяє ініціюванню ними проходження огляду на стан відповідного сп?яніння.
Із переглянутого у судовому засіданні DVD-R диску, з відеозаписом із нагрудних боді-камер, убачається, що відповідно до ст.266 КпАП України та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції /затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року/, поліцейський виявивши у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп?яніння, такі як звужені зіниці очей, що не реагують на світло, підвищена жвавість ходи, запропонував особі, яка притягається до адміністративної відповідальності пройти перевірку для встановлення стану сп'яніння, однак ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу від запропонованого огляду на стан сп?яніння у лікаря-нарколога відмовився /473631_27/05/2025_10:39:51_10:56:44 /0:01:55; 0:18:59 відеозапису/, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Крім того, із переглянутого відеозапису встановлено, що під час спілкування із працівниками поліції ОСОБА_1 просив вимкнути боді-камеру /473631_27/05/2025_10:39:27 /0:01:32 відеозапису/ та здійснював спробу домовитись із інспектором, який декілька разів попереджав останнього про те, що вказані пропозиції можуть бути розцінені ним, як спроби дачі хабаря і роз?яснив, що у такому випадку буде викликана СОГ для оформлення відповідних документів /473631_27/05/2025_10:38:41_10:39:15_10:45:23 /0:00:46, 0:01:20, 0:07:28 відеозапису/.
Також, суд враховує рішення по справі «О?Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов?язки у правовому полі.
Тож, суд бере до уваги, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КпАП України, за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного чи наркотичного сп?яніння створює загрозу життю та здоров?ю, як собі так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху, а тому відсутні підстави для незастосування щодо неї адміністративного стягнення. Через що відмова від проходження огляду на стан сп?яніння за наявності для цього підстав може дозволити особі уникнути від встановлення факту сп?яніння, а відтак і відповідальності за це.
Поряд із цим, матеріали справи містять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, однак ОСОБА_1 своїм правом не скористався /а.с.4/.
Крім того, із відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 повідомив інспектору, що сам пройде медичний огляд у лікаря та з'ясовував у останнього протягом якого часу необхідно пройти такий огляд /473631_27/05/2025_10:56:54 /0:19:09 відеозапису/, але суду доказів на самостійне проходження медичного огляду у лікаря-нарколога надано не було.
Водночас, суд критично ставиться до твердження сторони захисту та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про те, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції містить помилку у прізвищі особи, якій необхідно пройти такий огляд та те, що йому на руки таке направлення не було видано, оскільки із переглянутого відеозапису було встановлено, що працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що проходження огляду на стан сп?яніння у їх присутності буде для особи безкоштовним, а самостійне проходження здійснюється на платній основі. Також помилка у направленні для проходження огляду для встановлення стану сп?яніння не є перешкодою для реалізації свого права на медичний огляд.
Також, у судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник посилались на незаконну перевірку працівниками поліції документів, яка потягла за собою пропозицію пройти перевірку для встановлення стану сп'яніння, однак ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» визначені підстави для зупинки транспортного засобу, а саме: порушення ПДР, технічна несправність автомобіля, підозра у причетності водія чи пасажирів до правопорушення, перебування авто в розшуку, необхідність опитування свідків ДТП або правопорушення, надання допомоги іншим учасникам руху, виконання рішення про обмеження руху або небезпечне закріплення вантажу. Поліцейський зобов'язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинки.
Із відеозапису встановлено, що працівники поліції підходячи до ОСОБА_1 повідомили йому, що причина зупинки транспортного засобу - це наявне у них орієнтування на автомобіль.
Стаття 32 Закону України «Про Національну поліцію» визначає випадки, коли поліцейський може вимагати пред?явлення документів. Це стосується підозри у вчиненні правопорушення, перебування особи в розшуку, наявності в неї заборонених предметів, а також у період воєнного стану - перевірки документів, що посвідчують особу та військово-облікового документа у чоловіків віком від 18 до 60 років.
Так, на світанку 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну по всій довжині спільного кордону, від міста Луганська до міста Чернігова, а також із території Республіки Білорусі та окупованого Криму.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про оборону України», територіальна оборона України організовується та здійснюється відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву» з урахуванням особливостей, визначених законодавством про оборону, мобілізацію та правовий режим воєнного стану.
Стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Нормою п.7 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Для виконання поліцейськими покладених на них обов?язків їм надається право відповідно до законодавства зупиняти і перевіряти у водіїв транспортних засобів документи, перелік яких наведено у пункті 2.1 Правил дорожнього руху України.
Пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон.
Щодо твердження сторони захисту, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, то із дослідженого у судовому засіданні відеозапису судом встановлено, що автомобіль стоїть посередині проїзної частини /473631_27/05/2025_10:38:24 /0:00:28 відеозапису/. Також ОСОБА_1 було повідомлено, що він відсторонений від керування і автомобіль потрібно прибрати із проїзної частини. У ході спілкування ОСОБА_1 повідомив поліцейському, що перепаркування автомобіля до узбіччя буде здійснювати водій, однак ОСОБА_1 , через незначний проміжок часу, під час телефонної розмови, у присутності працівників поліції, які здійснювали відеозапис на боді-камеру /473631_27/05/2025_10:47:40 /0:09:45 відеозапису/ сам сів за кермо транспортного засобу та з'їхав із проїзної частини до узбіччя.
Керування транспортним засобом слід розуміти, як момент, коли транспортний засіб почав рухатися унаслідок запуску двигуна.
Указане твердження адвоката Монько О.В. суд вважає надуманими та розцінює, як спосіб сторони захисту спрямований на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
Що стосується твердження ОСОБА_1 та його захисника про те, що йому не були роз?ясненні його права, то із відеозапису встановлено, що протягом усього часу спілкування ОСОБА_1 із інспекторами поліції останньому була надана можливість звернутись за допомогою до адвоката, указаною можливістю ОСОБА_1 скористався і постійно комусь телефонував та із кимось радився, також поліцейський роз?яснив ОСОБА_1 положення п.2.5 ПДР України, ст.130 КпАП України та яка передбачена відповідальність за указане адміністративне правопорушення /473631_27/05/2025_10:56:50 /0:19:05 відеозапису/. Також інспектор поліції підтвердив ОСОБА_1 його право на оскарження протоколу у суді.
Суд також розцінює посилання сторони захисту щодо порушення поліцейським безперервності відеозйомки, як спробу захисту на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки надані суду відеозаписи з боді-камер містять достовірні дані про дії водія ОСОБА_1 та працівників поліції на момент зупинки транспортного засобу та складання протоколу про адміністративне правопорушення, що має істотне значення для правильного вирішення цієї справи та є допустимим доказом, згідно положень ст.251 КпАП України.
Крім того, суд критично сприймає пояснення ОСОБА_1 надані у судовому засіданні та розцінює їх як спосіб уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до ст.10 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Нормою ст.245 КпАП України передбачено ряд завдань серед яких є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За таких обставин, суд, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
При накладенні стягнення, відповідно до ст.ст.33, 252 КпАП України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, також враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, вважає, що на нього має бути накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім того, згідно ст.40-? КпАП України, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку його накладено у розмірі визначеному ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року /зі змінами і доповненнями/.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 30, 33, 34, 40-?, 130 ч.1, 252, 283-285, 289, 291, 294, 307, 308 КпАП України, суд,-
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 /один/ рік.
Згідно з ч.1 ст.307 КпАП України штраф має бути сплачено протягом п'ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу.
У разі несплати штрафу у строк, встановлений ч.1 ст.307 КпАП України, відповідно до ст.308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови стягнути подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день винесення постанови становить 605 гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Андрій КУРИЛО