ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8199/25
провадження № 2/753/7042/25
05 вересня 2025 року суддя Дарницького районного суду м. Києва в складі Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервісматеріали" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
22 квітня 2025 року ТОВ "Будсервісматеріали" звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 01 травня 2006 року між ТОВ "Будсервісматеріали" та ОСОБА_1 було укладено договір №1-05-26-26Ав/Ср про участь у комунальних експлуатаційних витратах по підземній автостоянці і прилягаючій території, відповідно до якого ОСОБА_1 передає, а ТОВ "Будсервісматеріали" приймає на обслуговування паркомісця НОМЕР_3, та НОМЕР_4, що належать ОСОБА_1 на праві власності та знаходяться на підземній автостоянці за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, 14а . У зв'язку із неналежним виконанням умов договору, у відповідача виникла заборгованість, яка разом із врахуванням інфляційних втрат та 3% річних від суми боргу станом на 01 січня 2025 року становить 17 112, 03 грн, та яку позивач просить стягнути на свою користь у судовому порядку. Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати понесені на правову допомогу у розмір 5000,00 грн та судовий збір - 3028,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2025 року позовну заяву було передано для розгляду судді Шаповаловій К.В.
Згідно інформації, яка міститься у Єдиному державному демографічному реєстрі, ОСОБА_1 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 01 травня 2025 року було відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
30 травня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що 01 травня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Будсервісматеріали» було укладено договір №1-05-26-26Ав/Ср про надання послуг обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилягаючої території, відповідно до умов якого позивач надає послуги по зберіганню транспортного засобу відповідача на території підземної автостоянки за адресою: вул. Срібнокільська, 14-А у м. Києві , а відповідач приймає на обслуговування місця НОМЕР_1, НОМЕР_4, сплачує позивачу плату за отриманні послуги на умовах, визначених договором. Відповідно до п. 3.1.2. договору, виконавець має право змінювати суму щомісячних платежів у випадку зміни вартості комунальних і інших витрат по утриманню й експлуатації стоянки за узгодженням із власником. Відповідно до п. 4.3. договору, зміна суми щомісячних платежів власника здійснюється у випадку зміни вартості комунальних і інших витрат по утриманню й експлуатації стоянки за узгодженням із власником. Відповідно до п. 4.4. договору, на дату підписання даного договору сума однієї частки (одного місця) власника у витратах по утриманню та обслуговуванню стоянки на місяць складає 120 грн. без ПДВ. Всього до сплати 240 грн. без ПДВ на місяць. Відповідно до п. 7.4. договору, усі зміни і доповнення до даного договору дійсні з моменту їх підписання власником і виконавцем. Отже, між сторонами виникли договірні відносини на підставі укладеного договору. Умовами укладеного між ними договору не передбачено можливості змінити виконавцем суму витрат по утриманню та обслуговуванню стоянки без узгодження з власником, відповідно до положень договору такі зміни дійсні лише з моменту їх підписання власником і виконавцем. Договір, який був укладений сторонами від 01 травня 2006 року містить умову, відповідно до якої всі зміни та доповнення до нього дійсні з моменту їх підписання власником і виконавцем (п. 7.4.). Отже, зміна умов договору між позивачем і відповідачем мала відбуватись шляхом укладення та підписання додаткових угод про внесення змін до укладеного раніше договору, але фактично такі додаткові угоди підписані не були жодною зі сторін. Щодо копії рішення суду №753/16674/23 зо позовом ТОВ "Будсервісматеріали" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яке міститься у матеріалах справи, то відповідач наголошує, що стягнення заборгованості за інший період не має преюдиційного значення, оскільки означає виключно наявність доведення тих обставин, які були предметом позову у такій справі. При цьому тягар доведення понесення витрат, які підлягають відшкодуванню все ще є обов'язком позивача. Щодо недоведеності складових розрахунку «тарифу та понесення витрат на утримання та експлуатацію стоянки» Так, на доведення більшої вартості витрат з утримання майна Відповідача (паркомісць) Позивач надав акти та договори на ряд послуг, а також розрахунки витрат за жовтень 2021 та вересень 2023 року. При цьому надані позивачем документи суперечать одне одному та не підтверджують обраховану в односторонньому порядку позивачем «заборгованість», а сума за надані послуги є іншою, ніж узгоджена вартість послуг за договором. Позивачем надано договори та акти, які не підтверджують надання послуг за адресою власності відповідача: позивачем надано договір № 18/03/21/БСМ, за яким послуги не надавались за адресою паркінгу, де відповідач має паркомісця, а на інші 3 адреси, до цього ж договору долучені акти, які також підтверджують, що послуги за адресою паркомісць - вул, Срібнокільська 14а не надавались. Позивачем надані акти щодо надання послуг з Київводоканалом, у яких також не зазначено за якою адресою здійснювалось надання послуг з водопостачання та водовідведення. Позивачем надані документи з ПрАТ «Київстар» щодо надання послуг мобільного зв'язку, проте в акті не деталізовано, за якою адресою надається послуга, а в матеріалах справи відсутнє обґрунтування, яким чином ці послуги стосуються експлуатації паркомісць, що фактично звільняє від обов'язку покриття таких витрат Відповідачем. Позивачем надано акти на формування ключів електронно-цифрового підпису з вартістю такого формування та оплати програмного засобу «MEDOC», які не можуть бути враховані в зобов'язання відповідача з утримання майна. Зокрема ні формування електронно-цифрового підпису, ні придбання програмного забезпечення не є обов'язком юридичної особи для експлуатації парковки, а також для формування ключів та подачі звітності наявні безкоштовні державні сервіси - зокрема Податкова служба України формує ключі підпису безкоштовно та звітність можна подати без додаткової оплати таких сервісів. Відповідач зазначає, що дані у розрахунку на 01.09.2023 року суперечать наданим актам та умовам договору, позивачем надано розрахунок тарифу, за розміром якого він нарахував заборгованість, проте цифри у розрахунку суперечать матеріалам справи і не є доведеними, так: вартість електроенергії відповідно до наданих позивачем актів не є сталою, а коливається щомісячно у межах 6000 - 17000 грн, в той час як у «розрахунку» вартість електроенергії визначена сталою; банківські послуги - позивачем не надано жодного документу, який підтверджує витрати на послуги банку; водопостачання - вартість неможливо перевірити, бо в акті водоканалу не зазначена адреса надання послуг; обслуговування систем ппс, перезарядка вогнегасників, перекантування пожежних рукавів - позивачем не надано жодного акту за такими витратами, тобто такі витрати не здійснювались; замір опору ізоляції - відсутні акти на такі послуги, витрата не доведена; організація роботи офісу - відсутні акти на такі послуги; витрати на ремонт - відсутні акти щодо будь-яких ремонтних робіт або придбання будівельних матеріалів; прибирання - акти на послугу відсутні, а окрім того в штаті наявна прибиральниця, що фактично означає подвійне нарахування таких витрат; телефонний зв'язок - в актах не деталізовано адресу надання послуг; оренда авто - яким чином оренда авто забезпечує експлуатацію стоянки не доведено, акти на оренду не надані до суду; матеріали - що значить ця витрата не є зрозумілим окрім того не доведено, що це стосується експлуатації стоянки; відеоспостереження - відсутні акти на такі послуги, послуги не надавались; заміна приладів освітлення - акти про такі послуги відсутні; претензійна робота - не є частиною експлуатації паркомісць, не може стягуватись з особи без прив'язки до неї - окрім того сторона і так заявила про витрати на правничу допомогу; медок - послуга не є обов'язковою, звітність подається без додаткових витрат; заробітна плата і соціальні внески - позивачем не доведено яким чином кожен з зазначених осіб надає послуги, які забезпечують експлуатацію майна, адже не є зрозумілим яким чином до паркомісця відноситься бухгалтер, економіст та кадри, а також юрист. Додатково позивачем надані дані про закупку диспетчерських послуг, а в розрахунку наведена зарплата диспетчера (що фактично є подвійною оплатою), аналогічна ситуація з прибиральницею та відповідно юристом - адже претензійна робота надана вище як витрата; розділ рентабельність - це співвідношення прибутку і витрат, виражене у відсотках. Рентабельність є відносним показником, і вона необхідна для аналізу господарської та економічної діяльності будь-якого підприємства. Таким чином в розрахунок витрат на утримання чомусь включений прибуток позивача, який не є витратою на експлуатацію майна, ряд витрат ніяк не пов'язано з майном відповідача, актів щодо наданих послуг відповідачу позивач також не надає, а окрім того не може довести що відповідні дії і посадові обов'язки найманих працівників напряму пов'язаний з майном у власності відповідача. Відповідач вважає, що позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження викладених у позові обставин, зокрема щодо виникнення у відповідача як власника машиномісця № НОМЕР_1 , НОМЕР_4 обов'язку по оплаті наданих послуг з утримання машиномісця у підземному паркінгу поза межами договірних відносин. Відповідач наголошує, що він оплачував послуги за ціною, яка була погоджена сторонами.
04 червня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає, що як вбачається із відзиву, відповідач не заперечує той факт, що ТОВ «Будсервісматеріали» здійснює діяльність з технічного обслуговування підземної автостоянки житлового будинку №14А по вул. Срібнокільській в м. Києві . Відповідач також визнає, що він є власником машиномісць № НОМЕР_1 та НОМЕР_5 на першому (верхньому) поверсі підземної автостоянки за адресою: м. Київ, вул. Срібнокількська, буд.14А . Від наданих позивачем послуг відповідач у встановленому законом порядку не відмовлявся, належних і допустимих доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, суду не надав. Водночас спірним в даному випадку є розмір частки власника у витратах по утриманню та обслуговуванню стоянки. Відповідач не погоджується із діючими тарифами (розміром частки власника) у витратах по утриманню й обслуговуванню підземної автостоянки, однак не посилається на норми законодавства, які регулюють формування тарифів на відповідні послуги, і не надає суду власного контррозрахунку. Доводи відповідача про недоведеність вартості утримання одного паркомісця у вищевказаному розмірі спростовуються змістом долучених до справи розрахунків витрат по утриманню та експлуатації підземної автостоянки, затверджених директором ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ», у якому деталізовано розмір всіх витрат, пов'язаних з утриманням та експлуатацією підземної стоянки, які несе товариство, зокрема, на електроенергію, водопостачання, охорону, ремонт, прибирання та інше й з урахуванням загальної кількості паркомісць. Відповідачем не надано суду доказів на спростування визначеної у розрахунку суми щомісячного платежу, в установленому порядку зазначений розрахунок не оскаржено. Відтак безпідставними є заперечення відповідача стосовно недоведеності факту надання йому послуг у визначеному позивачем розмірі. Також відповідач стверджує, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено можливості самостійно змінювати виконавцем суму витрат по утриманню та обслуговуванню стоянки без узгодження з власником, такі зміни дійсні лише з моменту їх погодження між власником і виконавцем, що узгоджується із статтями 632, 654 ЦК України. Зміна умов договору між позивачем і відповідачем мала відбуватись шляхом укладення та підписання додаткових угод про внесення змін до укладеного раніше договору, але фактично такі додаткові угоди підписані не були. Вищевказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки та обставина, що між сторонами відсутні укладені додаткові угоди до договору не впливає на правильність вирішення спору. З матеріалів справи вбачається, що з 01.09.2023 частка власника у витратах на обслуговування одного машиномісця становила 670 грн щомісячно (за два машиномісця - 1340,00 грн), що підтверджується розрахунком витрат по утриманню та експлуатації підземної автостоянки за адресою: м. Київ, вул. Срібнокількська, буд. 14-А , який розраховується виходячи із економічно обґрунтованих (фактичних) середньомісячних витрат на утримання підземної автостоянки, з урахуванням планового прибутку (інвестиційної складової), шляхом ділення на загальну кількість 125 машиномісць. Згідно із розділом 4 договору № 1-05-26-26Ав/Ср про участь у комунальних, експлуатаційних витратах по підземній автостоянці і прилягаючій території «Сума договору і порядок розрахунків» власник оплачує надані виконавцем послуги в сумі, що відповідає частці власника у витратах по утриманню й експлуатації стоянки (пункт 4.1). Вартість наданих послуг включає: водопостачання, електроенергію, телефон, касове обслуговування, охорону, прибирання стояки і прилягаючої території, загальногосподарські витрати, заробітну плату обслуговуючого персоналу, обов'язкові відрахування, збори, платежі і податки, передбачені чинним законодавством (пункт 4.2). Зміна суми щомісячних платежів власника здійснюється у випадку зміни вартості комунальних і інших витрат по утриманню й експлуатації стоянки за узгодженням із власником (пункт 4.3). На адресу відповідача надсилалась додаткова угода від 01.09.2023, в якій пропонувалось погодити діючий тариф в розмірі 670,00 грн за обслуговування одного машиномісця, а за два 1340,00 грн., однак підписана відповідачем додаткова угода, не поверталась на адресу позивача. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Отже, власник нерухомого майна у вигляді машиномісця у паркінгу також несе обов'язок з оплати витрат на утримання цього майна (машиномісця). посилання відповідача на відсутність підписаних між ним та позивачем додаткових угод щодо збільшення розміру щомісячних платежів (тарифів) не спростовує наявності правових підстав для задоволення позову. Оскільки незважаючи на відсутність додаткових угод до договору про надання послуг з утримання та обслуговування нерухомого майна, між сторонами у справі фактично склалися саме такі зобов'язальні відносини, адже позивач надає відповідачу послуги з утримання і обслуговування машиномісць, які не можуть бути відокремлені, фактично надаються, а тому відповідач, як власник цього нерухомого майна, зобов'язаний їх оплачувати. незважаючи на наявність чи відсутність договору власник зобов'язаний сплачувати за ті послуги, які фактично споживає, зокрема, за послуги з утримання паркінгу. Факт надання послуг з утримання автостоянки підтверджується договорами з підрядними організаціями та актами наданих послуг (автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та централізованого пожежного спостереження, постачання електроенергії, води, диспетчеризації, охорони та інших послуг), копії яких надавались суду на підтвердження обставин, що саме позивач здійснює експлуатацію підземної автостоянки до житлового будинку № 14А по вул. Срібнокільській у м. Києві , утримання її в належному стані та технічне обслуговування, а відтак має право вимоги до відповідача. Будь-яких належних та допустимих доказів того, що позивач фактично не споживає послуги з утримання паркінгу матеріали справи не містять, водночас відповідач частково оплачував надані позивачем послуг, отже визнав факт отримання послуг та свій обов'язок щодо їх оплати. Факт часткової оплати відповідачем наданих позивачем послуг підтверджується даними бухгалтерського обліку, які відображені в розрахунку заборгованості, доданому до позовної заяви. Обставина, що відповідач не підписав додаткову угоду, не може бути підставою для звільнення його від оплати за фактично надані йому послуги з утримання машиномісць, які не можуть бути відокремлені, та щодо отримання яких відповідач не може бути позбавлений у зв'язку із специфікою їх надання (прибирання, охорона, утримання систем пожежної безпеки, освітлення тощо, які здійснюються для власників усіх паркомісць одночасно). З огляду на зазначене не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивач не мав підстав для нарахування заборгованості за тарифом, який не узгоджений із ним у встановленому законом порядку. Обставини щодо дійсних взаємовідносин сторін встановлені рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01.11.2023 та Постановою Київського апеляційного суду від 31.10.2024 по справі №753/16674/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за період з 01.01.2016 по 01.09.2023. При цьому безпідставними є доводи відповідача стосовно того, що вищевказані обставини не мають преюдиційного значення. Представник позивача вважає, що відповідачем не доведено обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позову, тому доводи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують аргументів позивача, а відтак позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
17 червня 2025 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких відповідач зазначив, що, зокрема, за обрахунком фактично підтверджених витрат на утримання паркомісць відповідача сума складає 2 547,95 грн за два паркомісця за весь період з вересня 2023 року по грудень 2024 року. В розрахунку на одне паркомісце в місяць виходить 79,62 грн за одне паркомісце в місяць. Дана сума є меншою, ніж визначена договором і проплачена за даний період відповідачем. Фактично оплачені послуги згідно договору складають 3 840 грн. До додаткових пояснень відповідач долучає розрахунок витрат на паркомісце.
18 червня 2025 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що наведені відповідачем пояснення і розрахунок є необґрунтованими. Зі змісту розрахунку вбачається, що відповідач обраховує витрати на утримання належних йому паркомісць, виходячи з наявних в матеріалах справи документів (договорів, актів виконаних робіт, рахунків-розшифровок тощо). Водночас такий розрахунок є необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи наявні не всі існуючі договори, які укладались ТОВ «Будсервісматеріали» з метою обслуговування автостоянки (паркінгу) та утримання її в належному стані, а також не всі акти виконаних робіт (наданих послуг) в період з 01.09.2023 по 31.12.2024. Позивачем надавалась суду така кількість договорів і актів, яка дозволяє дійти висновку, що саме позивач здійснює експлуатацію підземної автостоянки за адресою: вул. Срібнокільська, 14А у Дарницькому районі м. Києва , утримання її в належному стані та технічне обслуговування, а відтак має право вимоги до відповідача. Отже розрахунок вартості обслуговування паркомісць, складений відповідачем на підставі наявних в матеріалах справи документів, лише частково підтверджує розмір витрат по утриманню та експлуатації підземної автостоянки за адресою: вул. Срібнокільська, 14А у Дарницькому районі м. Києва . Водночас вартість утримання одного машиномісця підтверджується розрахунками витрат по утриманню та експлуатації стоянки від 01.10.2021 в сумі 580 грн щомісячно та від 01.09.2023 в сумі 670 грн щомісячно, які затверджені директором ТОВ «Будсервісматеріали», в яких деталізовано розмір всіх витрат, пов'язаних з утриманням та експлуатацією стоянки, які несе позивач, зокрема, на електроенергію, водопостачання, охорону, ремонт, прибирання та інше. Обставини що витрати по утриманню та експлуатації стоянки з 01.10.2021 становили 580 грн щомісячно за утримання одного машиномісця, а з 01.09.2023 - 670 грн, встановлені рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01.11.2023 та Постановою Київського апеляційного суду від 31.10.2024 по справі №753/16674/23, тому не доказуються при розгляді даної справи, в якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини (ч. 4 ст. 82 ЦПК України). З огляду на зазначене представник позивача просить суд критично віднестися до додаткових пояснень відповідача ОСОБА_1 і наданого ним розрахунку та задовольнити позов повністю.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видом діяльності ТОВ «Будсервісматеріали» є надання інших індивідуальних послуг (основний), допоміжне обслуговування наземного транспорту.
Для обслуговування підземно-наземної автостоянки, утримання у належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб (власників автомобілів), позивач уклав відповідні договори з підрядними організаціями щодо постачання електроенергії, води, теплопостачання, також надається цілий ряд інших послуг по обслуговуванню вказаної автостоянки, а саме: прибирання паркінгу, миття паркінгу, обслуговування систем протипожежної автоматики та домо-видалення та інших систем паркінгу. При цьому позивач несе витрати з технічного обслуговування, повірки, ремонту та наладки приладів обліку теплової енергії, витрати з утримання служби охорони, тощо.
Вбачається, що 01 травня 2006 року між ТОВ «Будсервісматеріали» та ОСОБА_1 укладено договір № 1-05-26-26Ав/Ср про участь у комунальних, експлуатаційних витратах по підземній автостоянці і прилягаючій території, за умовами якого власник передає, а виконавець приймає на обслуговування місця НОМЕР_3, НОМЕР_5, розташовані на верхньому поверсі підземної автостоянки, що знаходиться за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Срібнокільська, 14А , які належать власникові на праві приватної власністю.
Відповідно до пункту 1.2 договору виконавець забезпечує обслуговування стоянки і прилягаючої території, збереження транспортних засобів власника на стоянці, а власник сплачує послуги виконавця по експлуатації стоянки і бере участь витратах по її утриманню.
У відповідності до пункту 2.1 договору виконавець зобов'язався забезпечити умови експлуатації стоянки, її охорону, цілодобовий пропускний та внутрішній режим, виконувати комплекс робіт по утриманню стоянки та прилягаючої території в належному технічному і санітарному стані та інші послуги.
Згідно із пунктом 2.2.3 договору власник зобов'язався вчасно сплачувати виконавцеві свою частку у витратах по утриманню й експлуатації стоянки на умовах даного договору.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що власник оплачує надані виконавцем послуги в сумі, що відповідає частці власника у витратах по утриманню й експлуатації стоянки.
Відповідно до пункту 4.4 договору на дату підписання даного договору сума однієї частки (одного місця) власника у витратах по утриманню й експлуатації стоянки на місяць складає 120,00 грн без ПДВ. Всього до сплати 240,00 грн без ПДВ на місяць.
Оплата здійснюється власником у національній валюті України в касу, або на поточний рахунок виконавця не пізніше 25-го числа поточного місяця (п. 4.5. договору).
Витрати по утриманню та експлуатації стоянки розраховувалися виходячи із фактичних витрат на утримання за попередній період з урахуванням планового прибутку та податків, шляхом ділення на загальну кількість машиномісць, що становить 125 паркомісць.
Згідно розрахунків витрат по утриманню та експлуатації стоянки по вул. Срібнокільська, 14А (з наведенням статей витрат) з 01 лютого 2019 року діяв тариф за обслуговування одного машиномісця у розмірі 450,00 грн щомісячно, а з 01 жовтня 2021 року - у розмірі 580,00 грн щомісячно.
Суд встановив, що позивачем неодноразово надсилались цінними листами з описом вкладення на адресу відповідача ( АДРЕСА_3 ) пропозиції укласти додаткову угоду та примірники додаткових угод від 01 квітня 2020 року та від 01 вересня 2023 року до договору № 1-05-26-26Ав/Ср від 01 травня 2006 року щодо зміни тарифу, однак відповідачем не було підписано вказані угоди, як і не надано заперечень щодо розміру тарифу, а відтак своїми діями відповідач фактично погодився на запропоновані виконавцем умови.
За змістом вказаних проектів додаткових угод до договору про участь у комунальних, експлуатаційних витратах по підземній автостоянці і прилягаючій території, розмір щомісячної плати за надання зазначених послуг (частка власника у витратах) з 01 квітня 2020 року становить 450,00 грн, відповідно 900,00 грн за обслуговування двох машиномісць, а з 01 вересня 2023 року - 670,00 грн, відповідно 1 340,00 грн за обслуговування двох машиномісць.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно частини першої статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, стаття 322 ЦК України встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Отже, власник нерухомого майна у вигляді машиномісця у паркінгу також несе обов'язок з оплати витрат на утримання цього майна (машиномісця).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено у частині першій статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 901 ЦПК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом враховується, що відповідач частково сплачував кошти за отримані послуги, а отже від послуг позивача не відмовлявся.
При цьому факт підписання чи непідписання відповідачем відповідного договору не спростовує наявності між сторонами договірних відносин та не виключає у нього обов'язку щодо оплати відповідних послуг.
Послуги з обслуговування підземної автостоянки надаються обслуговуючою організацією в цілому, а не власникам окремих машиномісць, на однакових умовах, які є обов'язковим для всіх співвласників.
На підтвердження надання відповідних послуг ТОВ «Будсервісматеріали» надало суду копії договорів з безпосередніми виконавцям окремих послуг, зокрема, на постачання електричної енергії, прибирання, охорона та спостереження території підземної автостоянки, проведення ремонтних робіт, технічного обслуговування установок пожежної безпеки, а також розрахунки відповідних витрат.
В свою чергу, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що надання послуг з обслуговування підземної автостоянки забезпечувало не ТОВ «Будсервісматеріали», а інша особа, а також звернення до ТОВ «Будсервісматеріали» з приводу неналежного надання йому послуг.
Згідно з частиною першою та другою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Послуги щодо обслуговування підземно-наземної автостоянки, в якому знаходиться машиномісце відповідача, позивач надавав своєчасно та в повному обсязі, протилежного суду відповідачем належними та достатніми доказами доведено не було.
Відповідачем частково сплачувалися послуги з утримання та обслуговування машиномісця але у розмірі меншому ніж діючий тариф у відповідному періоді.
Доводи відповідача про те, що позивачем до тарифу включено послуги підрядників, за які позивач не вправі стягувати кошти, суд відхиляє, оскільки позивач довів фактичне надання таких послуг, які не можуть бути відокремлені, та щодо отримання яких відповідач не може бути позбавлений у зв'язку з специфікою їх надання (освітлення паркінгу, охорона, утримання систем водопостачання його прибирання здійснюється для власників усіх парко-місць одночасно).
Посилання відповідача на відсутність підписаних між ним та позивачем додаткових угод щодо збільшення розмір щомісячних платежів (тарифів) не свідчить про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки, незважаючи на відсутність письмових угод до договору про надання послуг з утримання та обслуговування нерухомого майна, між сторонами у справі фактично склалися саме такі зобов'язальні відносини, адже позивач надає відповідачу послуги з утримання і обслуговування машиномісць, які не можуть бути відокремлені, фактично надаються, а тому відповідач, як власник цього нерухомого майна, зобов'язаний їх оплачувати.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2020 року в справі № 761/48615/18.
Будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідач фактично не споживає послуги з утримання паркінгу матеріали справи не містять, а розрахунком заборгованості підтверджується факт часткової оплати відповідачем наданих позивачем послуг.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що він належним чином виконував свої зобов'язання, сплачуючи позивачу кошти на умовах підписаного між сторонами договору, тоді як надані позивачем додаткові угоди, відповідно до яких збільшувався розмір щомісячних платежів, є неукладеними, а тому підлягає до застосуванню положення договору в тій редакції, яка підписана сторонами і щодо якої вони досягли усіх істотних умов, враховуючи таке.
За змістом статей 651, 654 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц вказала, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду також зробила правовий висновок, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідач, одержуючи послуги по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземно-наземної автостоянки, за них сплачував не в повному обсязі, у зв'язку із чим за період 01 вересня 2023 року по 01 січня 2025 року включно утворилася заборгованість, яка становить 15 120,00 грн.
Враховуючи викладені вище обставини та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості підлягають задоволенню.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення та 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено частково вірність здійсненого нарахування. Так, за підрахунком суду період, за який має нараховуватись 3% річних та інфляційні втрати - це періох, який охоплюється починаючи з січня 2024 року з огляду на наступне.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 5 березня 2022 року № 206, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Втім, нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги, у випадку прострочення сплати коштів, поновлено на підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, тобто такі нарахування проводяться з 31 грудня 2023 року. При цьому позивачем заявлено до стягнення також період з вересня 2023 року по січень 2024 року, за який стягнення не може бути нараховано з підстав зазначених вище.
Отже, за підрахунком суду до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в розмірі 308,80 грн та інфляційні втрати в розмірі 1232, 56 грн.
Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення Закону, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість і доведеність позовних вимог ТОВ «Будсервісматеріали» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання підземної автостоянки та прилеглої території з нарахуванням інфляційної складової боргу та трьох процентів річних в загальному розмірі 16 661, 36 грн, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Разом з тим позивач просив стягнути з відповідача витрати понесені ним на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до положень пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги № 18/08/23/БСМ від 18 серпня 2023 року, укладеного між ТОВ «Будсервісматеріали» та адвокатом Фоменко Д.А., адвокат зобов'язується надавати клієнту правничу/правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього, а клієнт зобов'язується оплатити гонорар адвоката за надання правничої/правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Розділом 4 договору передбачена вартість послуг та порядок здійснення розрахунків. Зокрема, пунктом 4.3 передбачено, що за результатами надання правничої допомоги за договором складається акт, в якому вказується вартість наданої адвокатом правничої допомоги. У пунктів 4.5 зазначено, що сума. Вказано в актів про надання правничої допомоги, є гонораром адвоката та поверненню не підлягає.
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 26 березня 2025 року до договору про надання правничої допомоги, сторони погодили, що гонорар адвоката за послуги з професійної правничої допомоги, а саме: представництво, захист прав та інтересів клієнта в Дарницькому районному суді м. Києва в цивільній справі за позовом ТОВ «Будсервісматеріали» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а також інші види правничої роботи, включаючи збір доказів, підготовку позовної заяви,відповіді на відзив, заперечень, клопотань, заяв, письмових пояснень, тощо становлять фіксовану суму 5000,00 грн.
Згідно акта приймання-передачі послуг № 1 від 18 квітня 2025 року адвокат надав, а клієнт прийняв послуги представництва, захисту прав та інтересів клієнта в Дарницькому районному суді м. Києва в цивільній справі за позовом ТОВ «Будсервісматеріали» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Гонорар адвоката становить 5000,00 грн.
Отже, адвокатом надано суду докази щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на викладені обставини, долучені докази, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з огляду на розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу, складність даної справи та ціну позову, враховуючи, що аналогічний позов тільки за інший період подавався представником позивача до суду, а отже у професійного адвоката не виникло складнощів з його обгрунтування та, відповідно, не потребувало значного часу для його написання, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, та, враховуючи те, що позовні вимоги були задоволені частково, вимога в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у розмірі 3000,00 грн.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.
Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2948, 25 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали» заборгованість за утримання та обслуговування машиномісця у розмірі 15120,00 грн, 3% річних в розмірі 308,80 грн та інфляційні втрати в розмірі 1232, 56 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2948,25 та витрати понесені на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали», ЄДРПОУ 30936619, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ахматової, 3;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя К.В. Шаповалова