ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7772/25
провадження № 2/753/6876/25
05 вересня 2025 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Державного підприємства "Управління житловими будинками" Управління справами Апарату Верховної Ради України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у квітні 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ДП "Управління житловими будинками" Управління справами Апарату Верховної Ради України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що на балансі в управління перебуває житловий будинок АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 є наймачем квартири № 41 у вказаному будинку на підставі ордеру на жиле приміщення № 64 від 02 березня 2000 року. У зв'язку із несплатою відповідачем кошти за отримані житлово-комунальні послуги, у нього утворилася заборгованість, яка разом із інфляційною складовою боргу та 3% річних від суми боргу складає 26 554,11 грн, та яку позивач просить стягнути із відповідача у судовому порядку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 квітня 2025 року цивільну справу № 753/7772/25 передано судді Шаповаловій К.В.
08 травня 2025 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА, у якій зазначено, що ОСОБА_1 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвалою суду від 09 травня 2025 було року відкрито провадження у справі та призначено розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
02 липня 2025 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ДП "Управління житловими будинками" Управління справами Апарату Верховної Ради України" про захист прав споживачів.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 14 липня 2025 року вказана заява була передано судді, фактично заява була передана судді Шаповаловій К.В. 15 липня 2025 року.
Ухвалою суду від 18 липня 2025 року зустрічну позовну заяву було повернуто заявнику.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Державне підприємство «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» засноване на державній власності та належить до сфери управління Апарату Верховної Ради України, що входить до складу майнового комплексу, який забезпечує діяльність Верховної Ради України.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права ості у багатоквартирному будинку» передбачено, що власниками квартир та житлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та інші особи, територіальні громади, держава.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктами управління об'єктами державної власності є, у тому числі, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, відповідно до покладених на них завдань виконують функції з управління державним майном, передбачені частиною першою цієї статті, за винятком повноважень щодо господарських структур (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»).
Відповідно частини 1 статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям.
Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (частини 1 та 2 статті 136 ГК України).
У відповідності до Статуту позивача основним предметом його діяльності є надання житлово-комунальних послуг фізичним та юридичним особам.
Розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України №100 від 31.12.2015 з балансу Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України на баланс Позивача, державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної ради України», було передано, зокрема, житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером на жиле приміщення № 64 від 02 березня 2000 року та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на споживачів покладається обов'язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Загальна площа квартири АДРЕСА_1 , за якою виникла заборгованість, становить 85,1 кв.м., що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивач зазначає, що відповідач у період з січня 2019 року по березень 2025 включно неналежним чином здійснювала оплату вартості послуг з утримання будинку та прибудинкової території (житлова послуга), у зв'язку із чим станом на квітень 2025 року у відповідача виник борг, який становить 18 541,57 грн.
Матеріали справи містять розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що позивачем здійснювались нарахування послуг, вартість яких підтверджується доказами наявними у матеріалах справи.
Відповідачем не було надано суду доказів сплати коштів за надані послуги позивачу, або ж іншій особі, якою надаються вказані у позові послуги, не надано доказів відсутності заборгованості, або існування її в меншому розмірі, ніж зазначено у позовній заяві.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Розрахунок заборгованості за внескам на утримання будинку та прибудинкової території був перевірений судом та покладається в обґрунтування рішення як об'єктивний і належний доказ, що містить відомості щодо розміру нарахованих відповідачу сум, і здійснений на основі затверджених в установленому порядку норм та пропорційно до загальної площі належної відповідачу квартири.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1917, 15 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6 095, 39 грн.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення та 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено вірність здійсненого нарахування. Вказаний розрахунок суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він виконаний за вірними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення і не спростований відповідачем.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги статті 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог.
Судом перевірено розрахунок позовних вимог, наданий позивачем, встановлено його арифметичну вірність та відповідність умовам договорів, а отже на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить доходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі у загальному розмірі 26 554,11 грн, з яких: 18 541,57 грн - сума основного боргу, 6 095, 39 грн - інфляційна складова боргу, 1917,15 грн - 3% річних від суми боргу.
Відповідно до статті 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 3028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 279 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 526, 530 ЦК України, суд -
позов Державного підприємства "Управління житловими будинками" Управління справами Апарату Верховної Ради України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства "Управління житловими будинками" Управління справами Апарату Верховної Ради України" заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 26 554,11 грн та судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Державне підприємство "Управління житловими будинками" Управління справами Апарату Верховної Ради України", ЄДРПОУ 40159706, місцезнаходження: м. Київ, пров. Несторівський, 4;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя: К.В. Шаповалова