ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6667/25
провадження № 2/753/6531/25
04 вересня 2025 року року суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у березні 2025 року ТОВ "Факторин Партнерс" звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 19 березня 2024 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7700472, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 18000,00 грн, строком на 360 днів, під процентну ставку 2,2% . У зв'язку із неналежним виконанням умов договору, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка складає 74 520,00 грн, з яких: 18000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 47520,00 грн - заборгованість за відсотками, 9000,00 грн-заборгованість за пенею /штрафами. 27 січня 2025 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Факторинг Партнерс" було укладено договір факторингу № 27.01/25-Ф, відповідно до умов якого до ТОВ "Факторинг Партнерс" перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема, і за кредитним договором №7700472 від 19 березня 2024 року. Враховуючи викладене, позивач наразі просить суд стягнути із відповідача у судовому порядку суму вказаної заборгованості, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 квітня 2025 року позовну заяву було передано для розгляду судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 08 квітня 2025 року.
22 квітня 2025 року до суду з електронного реєстру територіальної громади м. Києва "ГІОЦ/КМДА" надійшла інформація про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 23 квітня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
14 травня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладені заперечення щодо заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач ОСОБА_1 зазначила, що не погоджується із загальною сумою заборгованості у розмірі 74 520,00 грн, вважає дану нараховану суму заборгованості разом з відсотками необгрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі. Відповідач погоджується з тим, що нею було взято кошти у фінансовій установі ТОВ «Авентус Україна в розмірі 18 000 грн на підставі договору про надання споживчого кредиту № 7700472; встановлений строк дії кредитного договору - 360 днів, процентна ставка - 2.2% в день та застосовується у межах строку дії договору. Також ОСОБА_1 зазначає, що 27 січня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладений договір факторингу №27.01/25-Ф, згідно з яким ТОВ «Факторинг Партнерс» було відступлено право вимоги за Договором № 7700472 від 19 березня 2024 року. Відповідач заперечує щодо нарахування відсотків з кредитом у розмірі, який було застосовано позивачем. Відповідач наголошує, що Відповідно до п. 1.5.2 Договору № 7700472 від 19.03.2024 р., знижена процентна ставка 0,88% застосовується за наступних умов: якщо споживач до 18 квітня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 18 квітня 2024 року внесла оплату в рахунок погашення першого платежу в розмірі 4752,00 грн, тим сами дотрималася умов вищезазначеного пункту договору. Згідно з розрахунком, з 19 квітня 2024 року і до кінця дії договору застосовувалася стандартна процентна ставка 2,2% в день. Відповідач зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: ч. 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом; ч. 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим законом, є нікчемними. Оскільки договір укладений між сторонами після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте без урахування його положень, а тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі, що перевищує 1,5 % на день, починаючи з 22 квітня 2024 року, є нікчемними.Застосування стандартної процентної ставки, яка відповідала рівню на момент укладення Договору № 7700472 від 19 березня 2024 року (2,2%), але не була переглянута у бік зменшення відповідно до перехідних положень Закону, призводить до порушення прав ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг та нівелює законодавчі обмеження, введені Законом № 3498-ІХ. Щодо нарахованих штрафних санкцій у розмірі 9000,00 грн, то відповідач зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-ІХ (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Також відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час. Правовідносини між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем виникли під час дії воєнного стану в Україні та строк кредитування розпочався 19 березня 2024 року. Відтак, відповідач зазначає, що, нарахування штрафів за Договором № 7700472 від 19.03.2024 р. у загальному розмірі 9 000,00 гри суперечить чинному законодавству і не підлягає задоволенню в повному обсязі. Також відповідачем було надано суду власний розрахунок заборгованості: починаючи з 19 квітня 2024 року (після погашення відповідачем відсотків, нарахованих за зниженою процентною ставкою): визначена в кредитному договорі процентна ставка за період з 19.04.2024 р. до 21.04.2024 р. (3 дні) на рівні 2.2 % в день, узгоджується з нормами діючого на той час законодавства, а тому складає: 18 000 грн х 2,2% х 3 дні = 1 188,00 грн; за період з 22.04.2024 р. по 16.08.2024 р. - кінцева дата нарахування відсотків згідно розрахунку заборгованості - включно (117 днів), виходячи з розміру кредиту 18 000,00 грн., має право на стягнення з відповідача, відсотків за користування кредитом у розмірі 270 грн. на день (1.5 % в день), а тому, розмір заборгованості по сплаті відсотків складає: 117 днів х 270,00 грн./день = 31 590,00 грн. Отже, загальний розмір заборгованості, за підрахунком відповідача, має складати: тіло кредиту 18 000,00 грн. + відсотки 1188,00 грн. + 31 590, 00 грн. = 50 778.00 грн. Окрім того, відповідач заперечує щодо стягнення із неї витрат понесених позивачем на правову допомогу у розмірі 16 000,00 зважаючи на їх завищеність та не співмірність із складністю справи.
20 травня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача наголосив, що відповідач не заперечує факт укладання договору, отримання грошових коштів та виникнення зобов'язань між сторонами. Розділ 9 договору про надання споживчого кредиту містить застереження наступного змісту: позичальник підтверджує, що до укладання договору уважно ознайомився з текстом кредитного договору та правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України. Дане застереження засвідчене особистим електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором, що беззаперечно підтверджує факт ознайомлення відповідача з усіма умовами та правилами отримання та користування кредитними коштами. Відповідно до договору визначено, що кредит надається позичальнику шляхом переказу грошової суми на картковий рахунок. До позовної заяви надано розрахунки заборгованості, з яких вбачається за який період нараховується заборгованість та за якою відсотковою ставкою (відповідно до визначеного пункту кредитного договору). Підписуючи договір про надання споживчого кредиту сторони погодили умови повернення позики, в тому числі порядок нарахування процентів по договору. Позивачем надано розрахунок заборгованості, з якого вбачається загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника. Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна» вбачається, що заборгованість нарахована станом на 16 серпня 2024 року. Заборгованість складається з: 1) тіла кредиту 18 000,00 грн; 2) процентів за користування кредитними коштами у розмірі 47 520,00 грн, які нараховані відповідно до погоджених умов договору, а саме: - розміру зниженої процентна ставка 0,88 % (п. 1.5.2 Договору); стандартної процентної ставки, яка становить 2.20 % в день та застосовується у межах строку кредиту (п. 1.5.1 Договору). Штраф за договором, нарахований у розмірі 9 000,00 грн за період з 22 травня 2024 року по 08 липня 2024 року відповідно до п. 6.4 Договору. Відповідачем не надано суду доказів, що під час укладення спірного договору він не був ознайомлений з усіма його умовами, передбаченими законом, або діяв на умовах зазначених як вкрай невигідних для себе. Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов'язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку відповідно до погоджених та чинних умов договору. Таким чином, відповідачем не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору. Таким чином, позивач зазначає, що відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених кредитором розрахунків. Також позивач зазначає, що ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість не нараховував, а звернувся до суду з позовом до Боржника про стягнення заборгованості виключно з сумою, яка була передана в рамках підписаного договору факторингу. Окрім того, позивач наполягає на стягненні із відповідача витрат понесених позивачем на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, вивчивши відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, доходить наступного висновку
Судом встановлено, що 19 березня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 7700472 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит на суму 18000,00 грн.
Умовами договору також передбачено, що строк позики складає 360 днів; процентна ставка стандартна - 2,2% на день; дата надання позики - 19 березня 2024 року або 20 березня 2024 року.
Пунктом 1.5.2 договору також передбачена знижена процентна ставка - 0,88 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 18.04.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Тобто, сплативши вищезазначену суму, Позичальнику було перераховано розмір нарахованих процентів з дати укладання договору 19.03.2024 року по 17.04.2024 року. П. 1.5.2 Договору не передбачає перерахування розміру процентів на весь строк дії договору, а лише на зазначений період.
Згідно положень пункту 6.4 договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити підприємству штраф у розмірі 540,00 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 184,00 грн, починаючи з п'ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір було підписано електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора НОМЕР_3.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Згідно довідки ТОВ «Пейтек», 19 березня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» здійснило перерахування коштів у розмірі 18000,00 грн на картку НОМЕР_1 .
Відповідно до виписки ТОВ «Авентус Україна» 19 березня 2024 року було здійснено перерахунок коштів у розмірі 18000,00 грн за кредитним договором № 7700472.
Отже, вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за договором кредиту виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 18000,00 грн на умовах передбачених договором.
Відповідач у відзиві на позов погодилася з тим, що мало місце факт укладання договору та отримання кредитних коштів.
27 січня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №27.01/25-Ф, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступає ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає права вимоги до боржників.
Відповідно до копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу №27.01./25-Ф від 27 січня 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги, зокрема, і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 7700472 на загальну суму 74520,00 грн, з яких 18000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 147 520,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 9000,00 - штраф.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за кредитним договором перед ТОВ «Авентус Україна» чи сплата такої позивачу після укладання договору факторингу.
Таким чином, у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «Факторинг Партнерс» за кредитним договором № 7700472 від 19 березня 2024 року.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна» невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов'язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.
Відповідно до статті 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість та тілом кредиту - 18000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 47520,00 грн та заборгованість за пенею/штрафами - 9000,00, що разом складає 74520,00 грн.
Відповідно до статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Умовами договору № 7700472 від 19 березня 2024 року передбачено, що процентна ставка за договором складає 2,2% на день.
Пунктом 1.5.2 договору також передбачена знижена процентна ставка - 0,88 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 18.04.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Тобто, сплативши вищезазначену суму, Позичальнику було перераховано розмір нарахованих процентів з дати укладання договору 19.03.2024 року по 17.04.2024 року. П. 1.5.2 Договору не передбачає перерахування розміру процентів на весь строк дії договору, а лише на зазначений період.
Суд бере до уваги заперечення відповідача, які стосуються нарахуванню відсотків за кредитом.
Вбачається, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.
Так частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року. Як встановлено в пункті 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, до 22 квітня 2024 року позивач міг здійснювати нарахування процентів за процентною ставкою вказаною у договорі - 2,2%, після 22 квітня 2024 року позивач міг здійснювати нарахування процентів не перебільшуючи ставку в розмірі 1,5%.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено 19 березня 2024 року, тобто після набрання вищезгаданим законом законної сили.
Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що для визначення розміру заборгованості за відсотками позивачем у період з 19 березня 2024 року по 18 квітня 2024 року було застосовано знижену процентну ставку -0,88 % в день, а в подальшому вже застосовано ставку 2,2 % в день користування кредитними коштами впродовж всього періоду кредитування, що суперечить вимогам Закону.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що 18 квітня 2025 року відповідачем було внесено погашення боргу на суму 4752,00 грн, які були враховані як погашення суми відсотків.
Судом було здійснено перерахунок заборгованості по відсотках у період з 19 квітня 2024 року по 16 серпня 2024 року (дата зазначена у розрахунку заборгованості як кінцева дата нарахування заборгованості по відсотках), а відтак стягненню із відповідача підлягає наступний розмір процентів:
- за період з 19 квітня 2024 по 22 квітня 2024 року за ставкою 2,2 % становить 1584,00 грн, відповідно розрахунку (18000/100х2,2% х 4);
- за період з 23 квітня 2024 року по 16 серпня 2024 року (дата визначена кредитодавцем відповідно до розрахунку заборгованості) за ставкою 1,5 % становить 31 320,00 грн, відповідно розрахунку (18000/100х1,5% х 116).
Відтак загальна сума заборгованості відповідача по відсотках за кредитом складає 32 904,00 грн.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Щодо стягнення із відповідача штрафу за порушення позичальником зобов'язання, суд зазначає наступне.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Умовами договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити підприємству штраф у розмірі 540,00 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 184,00 грн, починаючи з п'ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
Відповідач, заперечуючи щодо стягнення із неї штрафу за порушення зобов'язання, у відзиві на позовну заяву посилалася на те, що відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
В той же час суд зазначає, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.
Так відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Кредитний договір відповідачкою був укладений 6 травня 2024 року, тобто після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустокий є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.
Відповідно до умов кредитного договору (пункт 2.7) відповідачкою був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто нею у позику були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ "Про споживче кредитування".
Зважаючи на викладене, штраф у розмірі 9000,00 грн за прострочення позичальником виконання зобов'язання, підлягає стягненню із відповідача.
Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме щодо стягнення з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором № 7700472 від 19 березня 2024 року у загальному розмірі 59 904,00 грн, з яких: 18000,00 грн - сума основного боргу, 32 904,00 грн - проценти, 9000,00 грн - штраф.
Разом з тим позивач просив стягнути з відповідача витрати понесені ним на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до положень договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладеного між ТОВ "Факторинг Партнерс" та АО "Лігал Ассістанс", клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Розділом 4 договору передбачений порядок здійснення розрахунків, зокрема, вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками договору.
Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 681 від 01 лютого 2025 року, сторони погодили надання наступних правових послуг Адвокатським об'єднанням Товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів - 4000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 1200 грн.
Згідно витягу з акту № 5 про надання юридичної допомоги від 01 лютого 2025 року, сторони погодили надання наступних правових послуг Адвокатським об'єднанням Товариству у відповідності до заявок на надання юридичної допомоги за наступним списком: надання усної консультації з вивченням документів - 4000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 12000 грн
Отже, адвокатом надано суду докази щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, що вказана категорія справ не є складною та існує чисельна усталена судова практика щодо розгляду аналогічних справ, враховуючи, що подання таких позовів, зокрема від імені ТОВ "Факторинг Партнерс" не є одиничним випадком, що відповідно не потребує значного часу для професійного адвоката для складання позовної заяви, враховуючи її зміст, обґрунтування, викладені обставини, долучені докази, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з огляду на розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу, складність даної справи та ціну позову, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, враховуючи, що позовні вимоги було задоволено частково та зважаючи на заперечення відповідача, суд визначає вартість наданих послуг у розмірі 5000,00 грн.
На підставі положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 599, 610, 615, 625, 626, 628, 638. 641, 644, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" заборгованість за кредитним договором № 7700472 від 19 березня 2024 року у загальному розмірі 59 904,00 грн, з яких: 18000,00 грн - сума основного боргу, 32 904,00 грн - проценти, 9000,00 грн - штраф за невиконання зобов'язання, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1947,28 грн та витрати понесені на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» - ЄДРПОУ 42640371, місце знаходження:м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, оф. 521.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: К.В. Шаповалова