Справа № 727/8077/25
Провадження № 2/727/2123/25
(заочне)
05 вересня 2025 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:
головуючого судді Дубець О.С.
за участю секретаря судового засідання Вовкун Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 100453104 від 09 січня 2024 року. Ціна позову становить 59733,00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з 2422,40 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на правову допомогу.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 11 липня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи вирішено проводити з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачу наданий строк для подання заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та надання відзиву на позовну заяву.
Заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача не надійшло.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, скориставшись своїм правом, передбаченим частиною 3 статті 211 ЦПК України, клопотав про розгляд справи у його відсутності, вимоги, викладені в позові, підтримав повністю та просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач до суду не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями статтями 130, 131 ЦПК України, про що у справі є належні докази. Про причини неявки не повідомив.
Відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе, на підставі статті 280 ЦПК України, розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів та ухвалити у справі заочне рішення.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у справі доказів.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обґрунтовані такими доводами.
09 січня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 100453104, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 18000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну суму. Відповідач зі свого боку не виконав умови кредитного договору, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед ТОВ «Мілоан».
28 травня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» уклали Договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т, згідно з умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100453104 від 09 січня 2024 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28 травня 2024 року, сума заборгованості відповідача становить 59733,00 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 18000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 40473,00 грн; прострочена заборгованість за комісією - 1260,00 грн.
Позивачем була проведена робота щодо добровільного погашення відповідачем наявної заборгованості, а саме: на адресу відповідача була надіслана письмова Претензія про погашення кредитної заборгованості вих. № 23613335/4439 від 13 травня 2025 року.
Відповідач існуючу заборгованість не погасив, тому, у зв'язку із порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору, а також відповідно до статей 509, 526, 1054 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду із вказаним позовом.
ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом
Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 09 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено Договір про споживчий кредит № 100453104 (індивідуальна частина) (далі - Договір). Згідно з умовами даного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 18000,00 грн строком на 105 днів з 09 січня 2024 року.
Відповідно до п. 1.3.1. та 1.3.2. Договору пільговий період становить 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 24.01.2024 (рекомендована дата платежу); поточний період становить 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 23.04.2024 року (дата остаточного погашення заборгованості).
Відповідно до розділу «Терміни та визначення» Договору, споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються Позичальнику на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 1.5. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається із суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом, становить 59733,00 грн.
Відповідно до п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 1260,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Згідно з п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 3213,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,19 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Відповідно до п. 1.5.3. Договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 37260,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,30 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору про споживчий кредит 100453104 від 09 січн 2024 року сторони погодили Графік платежів, який визначає кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення Позичальником з повернення Кредиту та сплати процентів за користування кредитом, а також визначили загальну вартість Кредиту для Позичальника та реальну річну проценту ставку за договором про споживчий кредит. Так, відповідно до Графіку платежів черговий платіж, який підлягає до сплати, включає: суму платежу за розрахунковий період, яка складається з погашення суми кредиту та проценти за користування кредитом; комісія за надання кредиту.
Відповідно до п. 1.6. Договору тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені в п.п. 2.2, 2.3. Договору.
Згідно з п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Згідно з платіжним дорученням № 80319241 від 09 січня 2024 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_1 , грошові кошти в розмірі 18000,00 грн згідно з договором про споживчий кредит № 100453104.
09 січня 2024 року ОСОБА_1 заповнив Анкету-заяву на кредит № 100453104, яка містить докладну інформацію щодо відповідача, зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу реєстрації і адресу проживання, номер мобільного телефону, соціальний статус, місце роботи та поетапний процес оформлення та розгляду заяви 100453104.
Вказаний договір було укладено між сторонами в електронній формі. Кредитний договір відповідач підписав електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) - 119752.
У подальшому 28 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 108-МЛ/Т з додатком до нього: витягом з реєстру боржників до договору, на підставі якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» за кошти перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за споживчим кредитом № 100453104 від 09 січня 2024 року.
Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору № 100453104 по клієнту - ОСОБА_1 , ТОВ «Мілоан» нарахована заборгованість в розмірі 59733,00 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 18000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 40473,00 грн; прострочена заборгованість за комісією - 1260,00 грн.
З урахуванням наведеного судом встановлено, що предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по отриманому та неповернутому кредиту, відсоткам за користування отриманими коштами та комісією.
Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду
Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді та надання кредиту
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частина друга статті 639 ЦК України визначає, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 09 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 100453104 (індивідуальна частина). Вказаний договір укладено між сторонами в електронній формі. Кредитний договір відповідачем підписаний електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) - 119752.
Судом також встановлено, що 09 січня 2024 року ОСОБА_1 заповнив Анкету-заяву на кредит № 100453104, яка містить докладну інформацію щодо відповідача, зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу реєстрації і адресу проживання, номер мобільного телефону, соціальний статус, місце роботи та поетапний процес оформлення та розгляду заяви 100453104.
З наведеного суд доходить висновку, що відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення зазначених вище дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитні договори, укладенні в електронній офрмі, вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинний на день укладення кредитного договору), «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного 09 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 кредитного договору №100453104, Товариство надало відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 18000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням, а останній зобов'язаний повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін, встановлений Договором, та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Наведене також підтверджується Анкетою-заявою на кредит № 100453104 від 09 січня 2024 року та додатками до договору, а саме: графіком платежів та заявою на отримання кредиту.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Судом встановлено, що відповідно до п. 1.3 Договору строк надання Кредиту становить 105 дні та складається з пільгового періоду - 15 днів, поточного періоду - 90 днів та закінчився 23 квітня 2024 року.
Судом також встановлено, що відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 100453104 від 09 січня 2024 року та відомості про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором № 100453104, загальна заборгованість ОСОБА_1 за період з 09 січня 2024 року по 23 квітня 2024 року становить 59733,00 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 18000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 40473,00 грн.
Разом з тим відповідач не надав суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника.
Щодо стягнення заборгованості за комісією
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» до складу заборгованості, яка є предметом даного позову, також включило суму заборгованості за комісією в розмірі 1260,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).
Частиною 4 статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».
Судом встановлено що Договір про споживчий кредит № 100453104 від 09 січня 2024 року є споживчим кредитним договором, відповідно до розділу «Терміни та визначення» якого кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
З урахуванням наведеного на даний Договір розповсюджується дія Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування».
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог статей 12, 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статті 5 Закону України «Про споживче кредитування» та з метою встановлення для небанківських фінансових установ України, які відповідно до законів України мають право надавати споживчі кредити, методики розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі- Правила).
Відповідно до пункту 8 Правил кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.
Згідно з додатком 1 до Правил загальна вартість кредиту для споживача, тобто витрати споживача розраховується, в тому числі, із урахуванням процентів за користування кредитом, комісії та інших обов'язкових платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб [комісії за розрахунково-касове обслуговування банку, у якому відкритий рахунок кредитодавця (під час зарахування коштів у рахунок погашення споживчого кредиту), страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов'язкові платежі], які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).
Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 01.04.2024 року у справі № 496/3134/19.
Судом встановлено, що пунктом 1.5.1 Договору про споживчий кредит № 100453104 від 09 січня 2024 року передбачена комісія за надання кредиту: 1260,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Судом також встановлено, що комісія за надання кредиту передбачена як умовами Договору, так і Графіком платежів, які були підписані відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії.
Отже, як вбачається з умов даного кредитного договору, встановлення комісії ТОВ «Мілоан» за надання кредиту в розмірі 7,00 відсотків від суми кредиту, що становить 1260,00 грн, є правомірним, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.
Щодо правомірності стягнення заборгованості на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»»
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 100453104 від 09 січня 2024 року, на підставі Договору відступлення права вимоги № 108-МЛ/Т від 28 травня 2024 року.
З урахуванням наведеного вище ОСОБА_1 має непогашену заборгованість по Договору споживчого кредиту, який є предметом даного позову, перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»».
Висновки суду за результатами розгляду справи
Щодо суті позовних вимог
Таким чином оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що зобов'язання не виконуються з вини відповідача та з урахуванням наведеного в мотивувальній частині обґрунтування позиції суду, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за Договором про споживчий кредит № 100453104 від 09 січня 2024 року в розмірі 59733,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 18000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 40473,00 грн; прострочена заборгованість за комісією - 1260,00 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин 1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (далі - Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «АПОЛОГЕТ» (далі - Адвокат) був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06 травня 2025 року.
Відповідно до договору про надання правничої допомоги № 0605 від 06 травня 2025 року сторони домовились, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» доручило Адвокатському об'єднанню «АПОЛОГЕТ» надати юридичну допомогу по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 .
Так, зокрема, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 7000,00 грн., на підтвердження яких долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06 травня 2025 року, копію акту № 397 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 20 травня 2025 року, копію детального опису наданих послуг від 20 травня 2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги від 06 травня 2026 року на суму 7000,00 грн.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не заявлено.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачем по даній справі, становлять 7000,00 грн та є обґрунтованими.
Так, частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволені повністю, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 351-355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 100453104 від 09 січня 2024 року в розмірі 59733,00 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять три грн 00 коп.), яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 18000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 40473,00 грн; прострочена заборгованість за комісією - 1260,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) та послуги на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн (сім тисяч грн 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його повного складання до Чернівецького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Дата складання повного судового рішення 05 вересня 2025 року.
Суддя Дубець О.С.