Справа № 635/3743/25
Провадження № 2/635/4134/2025
05 вересня 2025 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Якішиної О.М.
за участю секретаря Старишко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованість за електричну енергію, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2024 по 01.03.2025 в розмірі 94163,61 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, судові витрати за отримання інформації з Державного реєстру речових прав у розмірі 75,00 гривень, а також повернути суму надмірно зарахованого судового збору у сумі 605,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за адресою: АДРЕСА_1 згідно Договору від 01.01.2019 побутовим споживачем електричної енергії, що постачає ПрАТ “Харківенергозбут» є ОСОБА_1 . Для надання доказів фактичного споживання електричної енергії за період з 01.01.2024 по 01.03.2025 по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 ПрАТ “Харківенергозбут» було направлено відповідний запит до АТ “Харківобленерго». У відповіді на запит, АТ “Харківобленерго» надало інформацію про фактичне споживання електричної енергії, з обсягами, спожитими по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 08.12.2023 по 31.03.2025, що були визначені згідно з показами лічильника, знятими персоналом АТ “Харківобленерго». Таким чином у відповідності до вимог пунктів 4.3, 4.12, 4.13 ПРРЕЕ та пункту 9.1.1 ККОЕЕ, згідно переданих, від оператора системи розподілу АТ “Харківобленерго» даних щодо обсягів спожитої електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01.01.2024 по 01.03.2025, Постачальником проведено нарахування заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 94 163,61 грн. 27.11.2024 Боржник звернувся з заявою про намір укласти договір реструктуризації заборгованості в сумі 66 785,68 грн. терміном на 12 календарних місяці. 27.11.2024 між ПрАТ «Харківенергозбут» та ОСОБА_1 було укладено договір реструктуризації заборгованості побутового споживача за електричну енергію № 150000021299 від 27.11.2024 строком на 12 місяців. Згідно графіку до договору реструктуризації, Боржник зобов'язався сплачувати щомісячно до 10 числа кожного місяця заборгованість у сумі 5565,47 грн., останнім днем виконання зобов'язань за договором реструктуризації був 20.11.2025. Однак, Боржник взяті на себе зобов'язання за договором № 150000021299 від 27.11.2024 не виконав в повному обсязі, в зв'язку з чим станом на 01.03.2025 утворилась заборгованість в сумі 94163 грн. 61 коп.
04.09.2025 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він посилається на часткову сплату заборгованості відповідачем після відкриття провадження у справі в сумі 11130,94 грн. Тому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 83032,67 грн.
Ухвалою суду від 22.05.2025 року позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.
Ухвалою суду від 27.05.2025 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги в розмірі 83032,67 грн. визнав.
Враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, суд, вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII, «Правилами роздрібного ринку електричної енергії», які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 «Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією», яка затверджена постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 №562 (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за № 782/12656), із змінами і доповненнями, внесеними постановою НКРЕ України від 14.10.2010 №1338).
У зв'язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.
Відповідно до Переліку постачальників універсальних послуг на території Харківської області постачальником електричної енергії визначено Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут». Позивач має ліцензію з постачання електричної енергії (постанова НКРЕКП від 19.06.2018 №505).
ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01 січня 2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.
Відповідно до пункту 13 розділу XVII Закону у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків, зокрема, пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.
Правонаступником в частині прав та обов'язків за договорами про постачання/користування електричної енергії, що діяли до 01 січня 2019 залишається АТ "Харківобленерго", яке продовжує виконання функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Приписами ст. 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
За приписами п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належить комунальна послуга - послуга з постачання та розподілу електричної енергії.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Згідно зі статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до частини 1 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа. Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні у таких випадках визначається його власником і обов'язки з оплати вказаних послуг виникають у них лише перед останнім. (ст.156 ЖК України).
У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Пункт 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлений обов'язок споживачів оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті, що відповідає частині 4 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії".
Абзацом п'ятим пункту 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Пунктом 13 Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору. Умови цього договору є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.
Враховуючи, що за адресою: АДРЕСА_1 , фактично спожито електричну енергію, договір вважається укладеним на умовах типового договору та комерційної пропозиції, що розміщені на сайті zbutenergo.kharkov.ua.
Згідно п. 5.3 Договору, Ціна на електричну енергію визначається постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 цього Договору та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором.
Згідно з п. 5.10 Договору Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних вебсайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Згідно з підпунктом 1 п. 6.2 Договору про постачання електричної енергії про постачання електричної енергії споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.
Також вказані положення закону свідчать про те, що споживачі зобов'язані своєчасно і в повному обсязі оплачувати витрати на утримання будинку, споруд і прибудинкової території.
Як вбачається з наданих суду документів, за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Договору від 01.01.2019 побутовим споживачем електричної енергії, що постачає ПрАТ “Харківенергозбут» є ОСОБА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки № 16522107668 від 02.04.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Відповідач є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , на підставі рішення Московського суду м. Харкова від 24.10.2005, справа №2-37157.
Відповідач як новий власник об'єкта житлової нерухомості не звертався до ПрАТ “Харківенергозбут» із заявою про переоформлення особового рахунку та укладання договору на постачання електричної енергії на своє ім'я.
У відповідності до вимог пунктів 4.3, 4.12, 4.13 ПРРЕЕ та пункту 9.1.1 ККОЕЕ, згідно переданих, від оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго» даних щодо обсягів спожитої електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01.01.2024 по 01.03.2025, Постачальником проведено нарахування заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 94 163,61 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.
27.11.2024 між ПрАТ «Харківенергозбут» та ОСОБА_1 було укладено договір реструктуризації заборгованості побутового споживача за електричну енергію № 150000021299 від 27.11.2024 строком на 12 місяців. Згідно графіку до договору реструктуризації, Боржник зобов'язався сплачувати щомісячно до 10 числа кожного місяця заборгованість у сумі 5565,47 грн., останнім днем виконання зобов'язань за договором реструктуризації був 20.11.2025.
Однак, Боржник взяті на себе зобов'язання за договором № 150000021299 від 27.11.2024 не виконав в повному обсязі, в зв'язку з чим станом на 01.03.2025 утворилась заборгованість в сумі 94163 грн. 61 коп.
Згідно платіжної інструкції №1717 від 20.05.2025 р. та № 1770 від 20.06.2025 р. відповідачем сплачено заборгованість перед позивачем на суму 11130,94 грн. (5565,47 грн. та 5565,47 грн.).
Таким чином, станом на час ухвалення рішення сума заборгованості складає 83032,67 грн.
Факт постачання електричної енергії відповідачу підтверджується показниками обсягів спожитої електричної енергії, а фактичне споживання - проведеними оплатами за надані послуги.
Таким чином, між сторонами на підставі публічного договору склались фактичні договірні відносини щодо послуг з постачання електричної енергії.
Наведене свідчить, що відповідач зобов'язаний був своєчасно і в повному обсязі оплачувати спожиту електричну енергію.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до статті 617 ЦК України.
Таким чином, загальна сума заборгованості позивача перед відповідачем складає 83032,67 гривень.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем доведено факт існування заборгованості за спожиту електроенергію в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а тому нарахована заборгованість підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у випадках, установлених п.1 ч.1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених ч.1 цієї статті, - повністю.
Як вбачається з платіжної інструкції № 71652 від 03.07.2024 р. позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн. Однак, при зверненні до суду з позовом через систему «Електронний суд» ставка судового збору складає 2422,20 грн. Тому, враховуючи викладене суд доходить висновку про необхідність задоволення позову в частині повернення позивачу суми надмірно сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн.
Відповідно п. 4 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Суд, керуючись ст. 133 ЦПК України, не визнає витрати позивача, понесені ним в зв'язку з отриманням довідки з Державного реєстру речових прав у розмірі 75,00 грн., пов'язаними з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, а тому відмовляє у їх відшкодуванні.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач визнав позовні вимоги, про що подав відповідну заяву, суд вважає можливим повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 1211,20 грн. Інші 50 відсотків судового збору в сумі 1211,20 грн. суд стягує з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 10-13, 76, 81, 141, 142, 259,263-265,268 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ “Ощадбанк» НОМЕР_2 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328, заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2024 р. по 01.03.2025 р. у розмірі 83032 (вісімдесят три тисячі тридцять дві) грн. 67 коп.
Повернути Приватному акціонерному товариству «Харківенергозбут» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 1211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Повернути Приватному акціонерному товариству «Харківенергозбут» надмірно сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. за платіжною інструкцією №71652 від 03 липня 2024 року, на реквізити Управління Казначейства.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», код ЄДРПОУ 42206328, місцезнаходження: м. Харків, вул. Гоголя, 10;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя О.М.Якішина