Справа № 645/5877/25
Провадження № 2/645/2963/25
Іменем України
04 вересня 2025 року м. Харків
Суддя Немишлянського районного суду м. Харкова Феленко Ю.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування іпотекодавцю перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя,
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Шафоростов В.О. звернувся до Немишлянського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача 519 144 грн. 23 коп., які складаються з перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, які підлягають відшкодуванню іпотекодавцю у розмірі 293 595 грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 37 451 грн. 46 коп. та інфляційних втрат у розмірі 188 097 грн. 77 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 153 грн. 15 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 24 380 грн..
Зазначена позовна заява не може бути прийнята до розгляду Немишлянським районним судом м. Харкова та підлягає направленню за підсудністю з наступних підстав.
Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, відповідно до вимог ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, вбачається, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Так, як вбачається з матеріалів справи 12.02.2020 між ОСОБА_1 (позичальником) та ОСОБА_2 (позикодавцем) укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. за реєстровим № 697.
12.02.2020, для забезпечення виконання зобов'язання за договором позики від 12.02.2020 реєстровий № 697 між ОСОБА_1 (іпотекодавцем) та ОСОБА_2 (іпотекодержателем) укладено договір іпотеки, посвідчений 12.02.2020 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. за реєстровим № 698.
Також у позовній заяві зазначено, що в забезпечення виконання зобов'язань за Договором між сторонами укладено Іпотечний договір за яким предметом іпотеки є частка житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України). Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18.
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18, від 26 травня 2021 року у справі №506/33/19, від 02 лютого 2022 року у справі №185/8191/16-ц.
Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, про відшкодування перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Предметом вказаного позову є грошові кошти, забезпечені предметом іпотеки - житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом Іпотечного договору від 12.02.2020, укладеного між сторонами. Так, відповідно до умов договору в забезпечення виконання зобов'язань за Договором позики, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, згідно з умовами якого Іпотекодержателем було надано Іпотекодавцеві позику, еквівалентом 14200,00 доларів США.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що правовідносини та спір у даній справі пов'язані з нерухомим майном - предметом іпотеки (житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 ), а тому підсудність даного спору має визначатися за правилами, встановленими ч.1 ст.30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна.
Так, нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , територіально не відноситься до Немишлянського району м. Харкова, однак вказаний об'єкт нерухомого майна знаходиться на території Київського району м. Харкова.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Із наведеного вбачається, що позов подано з порушенням правил виключної підсудності.
Дотримання встановлених законом правил територіальної юрисдикції є невід'ємним елементом гарантованого п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права людини на розгляд справи судом, встановленим законом, як складової права на справедливий суд. Порушення цих правил згідно з ч.1 ст.278 ЦПК України є істотним порушенням норм процесуального права і безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дана справі відповідно до вимог виключної підсудності, відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Київського районного суду м. Харкова.
Таким чином, оскільки нерухоме майно розташоване поза межами дислокації Немишлянського району м. Харкова, існують підстави для передачі матеріалів вказаної справи на розгляд до Київського районного суду м. Харкова, як суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить вказаний позов.
Відповідно до ч.9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст.ст.27,31,32,187,258,260,353,354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування іпотекодавцю перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя направити за підсудністю до Київського районного суду м.Харкова (адреса місцезнаходження: 61024, м. Харків, вул. Валентинівська, 7Б).
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю.В. Феленко