справа № 631/927/25
провадження № 3/631/510/25
04 вересня 2025 року селище Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Нововодолазького районного суду Харківської області від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду по суті надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 .
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 419760, складеного 11 серпня 2025 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Воровіком Максимом Олександровичем, убачається, що 11 серпня 2025 року о 15 годині 33 хвилини в селі Стара Водолага по дорозі сполученням Нова Водолага - Стара Водолага водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, сповільненість, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законодавством порядку у найближчому медичному закладі водій відмовився під відеозапис. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонений.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнав у повному обсязі, повідомив, що з фактами, викладеними у протоколі повністю погоджується, оскільки дійсно 11 серпня 2025 року відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі. Запевнив, що зробив для себе ґрунтовні висновки, просив суворо не карати.
Суддя, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до приписів частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
Приписами статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з положеннями статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Водночас, приписами статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначені положеннями Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух», частина 1 статті 14 якого обумовлює, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, тощо (частина 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух»).
Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста - машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.9 «А» Правил дорожнього руху).
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, частина 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз вищенаведеної норми права свідчить про те, що її диспозиція містить кілька окремих складів адміністративного правопорушення, які є самостійними і відрізняються за своєю об'єктивною стороною, тобто за характером вчинених особою дій, за які цю особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності. Такі дії зокрема можуть виражатися у керуванні транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння; передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, або відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння.
При цьому, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена положеннями статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, а також «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 № 1103.
Частинами 2 та 3 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 5 та 6 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Згідно положень пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (пункт 4 розділу І Інструкції).
Згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Як визначено у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 11, 12, 14 - 16, 19, 20 розділу ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляд водія транспортного засобу на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов'язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається у присутності поліцейського в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я. Кожний випадок огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 5).
Крім того, процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду визначена у «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року (далі - Порядок).
Так, відповідно до пунктів 2, 3 та 7 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
При цьому, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку).
Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 419760 від 11 серпня 2025 року, складений саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і в порядку передбаченому чинним законодавством.
Аналізуючи зміст цього протоколу, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Особа, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи»; «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення».
В даному випадку, окрім визнання своєї провини, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, підтверджується сукупністю даних, що містяться в наступних належних та допустимих доказах, безпосередньо досліджених в судовому засіданні, а саме:
у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 419760, складеного 11 серпня 2025 року інспектором відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Воровіком Максимом Олександровичем, у якому зафіксовано, що 11 серпня 2025 року о 15 годині 33 хвилини в селі Стара Водолага по дорозі сполученням Нова Водолага - Стара Водолага водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, сповільненість, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законодавством порядку у найближчому медичному закладі водій відмовився під відеозапис. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонений. Вказаний протокол складений у присутності ОСОБА_1 та містить його особистий короткий підпис.
Крім того, останній своїм коротким особистим підписом підтвердив, що йому були роз'ясненні права та обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та повідомлено про місце розгляду адміністративного матеріалу (а. с. 2);
у рапорті інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Максима Воровіка, який 11 серпня 2025 року доповів тимчасово виконуючому обов'язки начальника відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітану поліції Володимиру Сосюрці, що 11 серпня 2025 року під час патрулювання території обслуговування Нововодолазької об'єднаної територіальної громади, перебуваючи в склі Стара Водолага по автодорозі село Стара Водолага - Нова Водолага, було виявлено водія який керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_3 , та був не пристебнутий ременем безпеки, у зв'язку з чим було прийнято рішення зупинити водія на підставі пункту 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». За допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів, автомобіль було зупинено, особу водія було встановлено за паспортом громадянина України як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відносно водія ОСОБА_1 було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5455692 за частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення пункту 2.3 «в» Правил дорожнього руху України.
Під час спілкування з водієм було виявлено, що ОСОБА_1 має ознаки наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, не природна блідніть, сповільненість. Від проходження освідування в установленому законом порядку, в закладі охорони здоров'я - Комунальному некомерційному підприємстві «Нововодолазька центральна лікарня» водій ОСОБА_1 відмовився під відеозапис. Правопорушення зафіксовано на відеореєстратор портативний TECSAR BDC-53-02, інвентаризаційні номери 1113057280-05, 1113057280-02, відеореєстратор поліції № 1113057442/9 (а. с. 3);
у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 8 розділу ІІ)), з кого убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами виявлених ознак наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, сповільненість, неприродна блідість, направлявся для медичного огляду до Комунального некомерційного підприємства «Нововодолазька центральна лікарня», від огляду відмовився. Дане направлення містить короткий особистий підпис ОСОБА_1 (а. с. 4).
Також з матеріалів справи установлено, що 11 серпня 2025 року о 15 годині 33 хвилини в селі Стара Водолага по дорозі сполученням Нова Водолага - Стара Водолага водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_2 , який обладнаний засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, за що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5455692 від 11 серпня 2025 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладання адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень 00 копійок (а. с. 8). Даний факт ОСОБА_1 не заперечувався, відомостей про те, що вказана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку була оскаржена матеріали справи не містять, а отже вказані обставини підтверджують факт керування останнім відповідним транспортним засобом марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Крім того, у судовому засіданні були досліджені та відтворені відеозаписи з портативного відеореєтратора ТЕСSAR BDС-53-02, інвентаризаційний номер 1113057442/9, а також автомобільного відеореєстратора 70 mai Smart Сam Pro PlusА500, що долучені до матеріалів справи, на яких зафіксовано перебіг подій, що мали місце 11 серпня 2025 року, а саме: на вищевказаних записах міститься відео з яких вбачається, як о 15 годині 33 хвилини по автодорозі на великій швидкості рухається автомобіль марки «ВАЗ 2101», червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , за яким слідує автомобіль патрульної поліції та подає сигнал про зупинку. Після зупинки транспортного засобу інспектори поліції представляються, повідомляють про фіксацію розмови відповідно до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» та звертаються до водія з проханням надати посвідчення водія та документи на транспортний засіб. Працівники поліції встановили особу водія як ОСОБА_1 та запитали чому останній не пристебнутий ременем безпеки. Під час спілкування працівники поліції повідомляють водієві, що у них є підозра перебування останнього у стані наркотичного сп'яніння під час керування транспортним засобом, зокрема, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, та пропонують проїхати до найближчого закладу охорони здоров'я. На пропозицію проїхати до медичного закладу ОСОБА_1 категорично відмовляється, обґрунтовуючи це тим, що огляд все одно покаже, що він вживав раніше наркотичні засоби. Інспектор поліції роз'яснює водієві, що за відмову від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння також передбачена адміністративна відповідальність, на що ОСОБА_1 повідомляє, що до закладу охорони здоров'я не поїде.
У подальшому, як встановлено з досліджених відеозаписів, у відношенні ОСОБА_1 було складено протокол за порушення останнім пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який особисто був підписаний ОСОБА_1 , як й направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, вищевказані відеофайли містять записи про роз'яснення водієві його прав, передбачених Конституцією України та Кодексом України про адміністративні правопорушення. Також на відеозаписах зафіксовано процес притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення пункту 2.3 «в» Правил дорожнього руху.
При цьому з вищевказаних відеозаписів вбачається, що ніякого фізичного чи психологічного тиску з боку працівників поліції до ОСОБА_1 застосовано не було.
Будь-яких порушень при проведенні фіксації вчиненого адміністративного правопорушення та збирання доказів, судом не встановлено. Відеозапис працівниками поліції вівся безперервно. Підстав уважати, що відеозаписи, які долучені до матеріалів справи, є змонтовані з метою неправомірного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у суду немає та останнім не доведено. Ознак фальсифікації вказані записи не містять. До того ж, на відеозаписах чітко зафіксовані обставини справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення, а саме: керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «ВАЗ 2101», підтвердження факту відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі.
Поряд з цим, належить взяти до уваги й те, що цей протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.
Також, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Як й не надано доказів того, що ОСОБА_1 звертався до суду в порядку, передбаченому нормами Кодексу адміністративного судочинства України, щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції.
В цілому протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог статтей 254 - 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.
Також, з огляду на те, що подія була зафіксована поліцейськими за допомогою технічного засобу відеозапису, і відеозаписи були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що проведення огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення відбулося з дотриманням вимог закону, у тому числі статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В цілому, протокол про адміністративне правопорушення не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, порушень вимог статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не встановлено.
Беручи до уваги, що суду не було надано будь-яких фактичних відомостей на підтвердження того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а також щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння й складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних доказів, суд дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності.
Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, настає в цьому випадку, саме за відмову водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в спеціалізованому медичному закладі, що знайшло своє підтвердження у відомостях відеозаписів та у письмових доказах, що, у свою чергу, вказує на наявність ознак складу цього правопорушення.
Також суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 720/49/19 зауважив, що за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.
У даній справі суд вважає такий підхід правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.
Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи не може бути терпимим у правосудді, і суди мають протистояти таким порушенням для того, щоб органи правопорядку не перетворили такі методи у звичайну практику. Водночас порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок чи окремих процесуальних дій і які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті правопорушення і покаранні винуватця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.
Як вже зазначалося, проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому статтею 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року.
Разом з тим в цій справі не установлено факту істотного порушення указаних положень щодо алгоритму дій працівників поліції та фундаментальних прав і свобод порушника.
Як вже неодноразово зазначалось, ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 до суду не надав.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, § 23).
При розгляді даної справи суд також приймає до уваги, що адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров'я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів.
Таким чином, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» року («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», заяви № 15809/02 і № 25624/02), яке з урахуванням положень статей 8 та 9 Конституції України є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує таке.
Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суд враховує характер його вчинення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідальність.
В силу пункту 1 частини 1 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд визнає обставиною, яка пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 щире розкаяння винного.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , відповідно до статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею не вбачається. Майнової шкоди проступком не заподіяно.
Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша - репресивно-каральна («штрафна») - полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція - запобіжно-виховна - тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.
Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень його вини, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів в межах санкції частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, з урахуванням вимог статтей 34 та 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Саме ця міра покарання, на думку суду, буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.
В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.
Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з частиною 1 та пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.
Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок.
В зв'язку з вищевикладеним, слід стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 605 гривень 60 копійок, - зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 23, 34, 35, частиною 6 статті 38, статтею 40-1, частиною 1 статті 130, статтями 245, 246, 249 - 252, частиною 1 статті 255, статтями 256, 266, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) - електронне адміністрування податку) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк ОДИН рік.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі, що буде складатиме 34000 гривень 00 копійок.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.
Суддя Т. М. Трояновська