Справа №638/1462/25
Провадження № 2/638/2963/25
04 вересня 2025 року м.Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Агапова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Суслової К.В.,
прокурора - Богатирьової О.К.,
розглянувши в порядку загального позовного провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Борівської селищної територіальної громади в особі Борівської селищної ради, Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірми «Солоненське», треті особи: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання договору недійсним та витребування майна,
Керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області, в інтересах держави в особі: Борівської селищної територіальної громади в особі Борівської селищної ради, Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірми «Солоненське», в якому просив:
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Борівської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області в особі Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321081000:01:000:0261, розташовану за межами населених пунктів на території колишньої Вищесолоненської сільської ради Борівського району Харківської області (наразі - Борівської селищної територіальної громади).
- визнати недійсним договір оренди землі б/н щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6321081000:01:000:0261, укладений 01.03.2018 між ОСОБА_3 , правонаступник якої ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та СВК а/ф «Солоненське» (код ЄДРПОУ 00708437), що зареєстрований 23.03.2018 державним реєстратором Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області (номер запису про інше речове право 25503118).
В обґрунтування позову зазначив наступне.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 01.08.2017 №14151-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 2,0000га, кадастровий номер 6321882700:03:000:0288 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лиманської Другої сільської ради Дворічанського району Харківської області. Право власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.08.2017 (номер відомостей про речове право 21812809).
У подальшому, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.09.2017 № 16485-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 2,0000га, в тому числі рілля площею 2,0000га (кадастровий номер 6321081000:01:000:0261) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Вищесолоненської сільської ради Борівського (на цей час Ізюмського) району Харківської області.
Право власності на останню земельну ділянку за ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.10.2017 (номер відомостей про речове право 22869362).
23.11.2017 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу відчужено земельну ділянку з кадастровим номером 6321081000:01:000:0261 на користь ОСОБА_3 (індексний номер рішення про державну реєстрацію: 38313392).
01.03.2018 між ОСОБА_3 та СВК а/ф «Солоненське» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321081000:01:000:0261 строком на 25 років, зареєстрований 23.03.2018 (індексний номер:40395750 від 30.03.2018).
Після смерті ОСОБА_3 вказану земельну ділянку отримала в порядку спадкування за законом ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину №1483 від 05.07.2024, право власності зареєстровано 05.07.2024, індексний номер:55741540.
Також 22.10.2018 ОСОБА_2 відчужено на підставі договору купівлі-продажу першоотриману земельну ділянку з кадастровим номером 6321882700:03:000:0288 на користь ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 на час отримання спірної земельної ділянки на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.09.2017 № 16485-СГ вже вдруге використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, що є порушенням закону.
Таким чином, всупереч вимог ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_2 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою не вказала, що раніше використала право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Отже, земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321081000:01:000:0261 сільськогосподарського призначення державної форми власності (на той час) для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на Вищесолоненської сільської ради Борівського (на цей час Ізюмського) району Харківської області, вибула із державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника.
ОСОБА_2 при зверненні до зазначеного органу виконавчої влади не повідомила, що вже скористалася своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
На час прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області наказу від 14.09.2017 № 16485-СГ земельна ділянка площею 2,0000га з кадастровим номером 6321081000:01:000:0261, що розташована за межами населених пунктів на Вищесолоненської сільської ради Борівського (на цей час Ізюмського) району Харківської області, перебувала у державній власності та, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, її розпорядником було саме Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.
Таким чином, вищезазначена земельна ділянка вибула із власності держави без достатньої правової підстави та поза волею власника, тоді як прийняття наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, яке має діяти від імені Українського народу, не свідчить про наявність волі самого народу на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї землі у приватну власність.
Отже, ОСОБА_2 незаконно отримала земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6321081000:01:000:0261 площею 2,0000га, відчужила її за договором купівлі-продажу від 23.11.2017 ОСОБА_3 , після смерті якої дану земельну ділянку ІНФОРМАЦІЯ_1 успадкувала ОСОБА_1 .
Також, слід зазначити, що 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ, яким X розділ Перехідних положень ЗК України доповнено п. 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права розпоряджатися ними.
Отже, фактично з 27.05.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 6321081000:01:000:0261 перебуває у комунальній власності Борівської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області, представницьким органом якої є Борівська селищна рада.
Але внаслідок незаконної передачі її у приватну власність Борівська селищна територіальна громада на цей час позбавлена можливості володіти і розпоряджатися нею, у тому числі отримати дохід у від здачі їх в оренду або продажу.
Щодо визнання правочину недійсним, зазначено наступне.
01.03.2018 між ОСОБА_3 та СВК а/ф «Солоненське» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321081000:01:000:0261 строком на 25 років, зареєстрований 23.03.2018 (індексний номер:40396137 від 30.03.2018). Таким чином, договір оренди спірної земельної ділянки кадастровим номером 6321081000:01:000:0261 є чинним на час звернення прокуратури до суду.
Вказує, що оскільки держава, як власник (на той час) спірної земельної ділянки, не уповноважувала Головне управління Держгеокадастру у Харківській області па передачу її у власність ОСОБА_2 з порушенням вимог закону, то і ОСОБА_2 на підставі наказу від 14.09.2017 № 16485-СГ у встановленому законом порядку права власності на дану земельну ділянку не набула, а отже і не могла у подальшому відчужувати її, і аналогічно в подальшому всі правочини не могли вчинятися.
Таким чином, враховуючи, що державну реєстрацію права приватної власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 проведено на підставі незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, то вищевказаний договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 (в подальшому замінено сторону правонаступником ОСОБА_1 ) та СВК а/ф «Солоненське», є недійсними з моменту його укладення.
Таким чином, у зв'язку з тим, що земельна ділянка вибула з власності держави незаконно, з допущенням порушень вимог чинного законодавства, то укладений договір оренди підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.
При зміні власника земельної ділянки договір оренди не втрачає свою силу, права та обов'язки за ним переходять до нового власника.
У той же час, у п. 2 ч. 1 ст. 399 ЦК України визначено, що право володіння припиняється, у тому числі, у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають як право власності на нерухоме майно, так і речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, у тому числі право оренди.
Таким чином, державній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно.
Разом із тим, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову лише щодо останнього власника ніяким чином не може призвести до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити, оскільки є володіючим невласником.
Таким чином, повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право оренди, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.
На цей час, тимчасовим володільцем спірної земельної ділянки виступає СВК а/ф «Солоненське».
Таким чином, витребування спірної ділянки тільки від її теперішнього власника ОСОБА_1 не призведе до поновлення прав територіальної громади, оскільки перехід права власності за рішенням суду автоматично не припиняє договору оренди та, тим більше, не зобов'язує орендаря повернути об'єкт оренди його законному власнику.
Отже, врахувавши те, що на теперішній час спірна земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди, договір оренди землі від 01.03.2018, укладений між СВК а/ф «Солоненське» та ОСОБА_3 , правонаступник ОСОБА_1 , має бути визнаний недійсними.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2024 частково задоволено заяву керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області та забезпечено позов шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.
14.02.2025 від ГУ Держгеокадастру надійшли письмові пояснення по справі.
24.02.2025 від Борівської селищної ради надійшли письмові пояснення по справі.
26.02.2025 від Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області надійшли письмові пояснення по справі.
Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-IXвід 26.02.2025, який набрав чинності 25.04.2025, змінено найменування місцевих загальних судів, зокрема Дзержинський районний суд м. Харкова змінено на Шевченківський районний суд м. Харкова. Зміна найменування місцевого загального суду не призвела до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 22.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.
У судовому засіданні прокурор позов підтримала та просила задовольнити.
Борівська селищна рада, Борівська селищна військова адміністрація Ізюмського району Харківської області та Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надали заяву про розгляд справи без участі їх представників.
Представник Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірми «Солоненське», Карагодіна Лілія Олександрівна та Архипова Наталія Вікторівна до суду не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, суд вважає, що відповідачі не з'явилися в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до положень п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора у відкритому судовому засіданні, суд встановив.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 01.08.2017 №14151-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 2,0000га, кадастровий номер 6321882700:03:000:0288 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лиманської Другої сільської ради Дворічанського району Харківської області. Право власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.08.2017.
Право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 зареєстровано 07.08.2017, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.09.2017 № 16485-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 2,0000га, в тому числі рілля площею 2,0000га (кадастровий номер 6321081000:01:000:0261) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Вищесолоненської сільської ради Борівського (на цей час Ізюмського) району Харківської області.
Право власності на останню земельну ділянку за ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.10.2017 (номер відомостей про речове право 22869362).
22.11.2017 між ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної площею 2,0000га, з кадастровим номером 6321081000:01:000:0261.
Право власності за ОСОБА_3 зареєстровано 23.11.2017, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
01.03.2018 між ОСОБА_3 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом агрофірми «Солоненське» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321081000:01:000:0261 площею 2,0000га. Строком на 25 роківз моменту реєстрації права оренди в державному реєстрі прав на нерухоме майно.
Право оренди земельної ділянки зареєстровано за орендарем 23.03.2018, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.07.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є спадкоємцем ОСОБА_5 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000га, місце розташування якої: Харківська область, Ізюмський район (колишній Борівський район), за межами населених пунктів на території Вищесолоненської сільської ради, кадастровий номер 6321081000:01:000:0261.
Право власності за ОСОБА_1 зареєстровано 05.07.2024, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Положеннями статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 ЗК України.
Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Водночас, законодавством встановлені певні обмеження у правах набуття права власності на земельні ділянки, а саме згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Передбачена ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2 гектарів.
Визначений ст. 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог ст. 116, 121 ЗК України.
З урахуванням вимог статей 116. 118. 121. 123. 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду, громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах Через участь у торгах.
Отже, ОСОБА_2 час отримання спірної земельної ділянки на підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.09.2017 № 16485-СГ, використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.
Відтак, земельна ділянка з кадастровим номером 6321081000:01:000:0261, розташована за межами населених пунктів на території Вищесолоненської сільської ради Борівського (на цей час Ізюмського) району Харківської області, вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання.
27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ, яким X розділ Перехідних положень ЗК України доповнено п. 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права розпоряджатися ними.
Отже, фактично з 27.05.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 6321081000:01:000:0261 перебуває у комунальній власності Борівської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області, представницьким органом якої є Борівська селищна рада.
Частиною 2 ст. 373 ЦК України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.
Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року у справі № 676/1795/20 зазначено, що: рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. [...] суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. Враховуючи вказане, достатнім та ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки. У той же час оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов'язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34). Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, провадження № 14-2цс21 (пункти 148-150).
Відповідно до ст. 90 ЗК України порушені права власників земель ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.
У спорах про витребування майна суд встановлює обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Вказаний правовий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38) та від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74).
Верховний Суд у постанові від 28.04.2022 у справі № 676/196/20 вказав, що право держави витребувати земельну ділянку з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави становить пропорційне втручання у право власності, з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.
Крім цього, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням справедливого балансу. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати верховного Суду України від 29.05.2019 року у справі № 367/2022/15-ц зазначається, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки.
Із наведеного випливає, що держаній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно. Разом із тим, внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову лише щодо останнього власника ніяким чином не може призвести до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити, оскільки є вол одіючим невласником. Таким чином, повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.
Відповідно до правових висновків, які викладені у Постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 672/386/20, майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсним останніх правочинів щодо такого майна. При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.
У зв'язку з наведеним, позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню, у частині витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння незаконного володіння ОСОБА_1 .
В частині визнання договору оренди спірної земельної ділянки недійсним позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У порядку ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Борівської селищної територіальної громади в особі Борівської селищної ради, Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірми «Солоненське», треті особи: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання договору недійсним та витребування майна - задовольнити частково.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Борівської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області в особі Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 6321081000:01:000:0261, розташовану за межами населених пунктів на території колишньої Вищесолоненської сільської ради Борівського району Харківської області (наразі - Борівської селищної територіальної громади).
В іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірми «Солоненське» (Харківська область, Ізюмський район, Борівська СТГ, с. Вище Солоне, вул. Молодіжна, 76, код ЄДРПОУ 00708437) на користь Харківської обласної прокуратури (код 02910108, Жержавна казначейська служба України, м. Київ, код 820172, рахунок UA78201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 4 844,80грн., по 2 422,40грн. з кожного.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірми «Солоненське» (Харківська область, Ізюмський район, Борівська СТГ, с. Вище Солоне, вул. Молодіжна, 76, код ЄДРПОУ 00708437) на користь Харківської обласної прокуратури (код 02910108, Жержавна казначейська служба України, м. Київ, код 820172, рахунок UA78201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 1 211,20грн., по 605,60грн. з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Р.О. Агапов