Справа № 344/10584/25
Провадження № 2-а/353/4/25
04 вересня 2025 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Лущак Н.І.,
з участю: секретаря судового засідання - Гаврилів Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тлумачі в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Малетин Андрій Ярославович, до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Малетин А.Я., звернувся в Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просив постанову серії ЕНА № 4906487, винесену 06.06.2025 року поліцейським відділення поліції № 2 (смт. Міжгір'я) Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Марюничем В.В. скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити, в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтовував тим, що поліцейським винесено вищевказану постанову за те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що мав технічну несправність, а саме тріщину на лобовому склі в районі склоочисників, чим порушив п. 31.4.7 ПДР. Однак, згідно п. 31.4.7 ПДР серед інших технічних несправностей відсутні такі як тріщина на лобовому склі в районі склоочисників. Таким чином оскаржувана постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням прав особи, яка притягається до відповідальності, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.06.2025 року дану адміністративну справу передано на розгляд за підсудністю до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області.
15.07.2025 року на адресу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області надійшла вищевказана адміністративна справа та на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано для розгляду головуючій судді Лущак Н.І.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки адміністративної справи незначної складності (малозначної справи) та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч.ч. 3, 4 ст. 257 КАС України мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 16.07.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження о 15 год. 00 хв. 04.09.2025 року без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Згідно ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
29.07.2025 року, через систему «Електронний суд» від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 31-32), разом із підтвердженням про направлення його копії позивачу та його представнику (а.с. 34), в якому позов не визнав в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні. Вказав, що інспектором ВП № 2 (смт. Міжгір'я) Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Марюничем В.В. було виявлено правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , внаслідок чого було складено оскаржувану постанову. На місці вчинення адміністративного правопорушення інспектором поліції було здійснено відеофіксацію події, що в розумінні ст. 251 КУпАП є доказом в справі про адміністративне правопорушення. Оскаржувана постанова складена відповідно до норм чинного законодавства, посилання позивача на порушення інспектором законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: (1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; (2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; (3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); (4) безсторонньо (неупереджено); (5) добросовісно; (6) розсудливо; (7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; (8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); (9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; (10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Судом встановлено, що 06.06.2025 року поліцейським відділення поліції № 2 (смт. Міжгір'я) Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Марюничем В.В. відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4906487 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП з накладенням стягнення в розмірі 340 грн. штрафу, з тих підстав, що ОСОБА_1 (позивач) 06.06.2025 року о 12 год. 04 хв. по вул. Центральна в с. Сойми керував транспортним засобом - автомобілем «RENAULT MASTER», номерний знак НОМЕР_1 , що має технічну несправність, а саме тріщину на лобовому склі в районі склоочисників, чим порушив п. 31.4.7 ПДР - інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.(а.с. 10).
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Нормами ч. 3 ст. 254 КУпАП визначено, що протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Однак, системний аналіз положень Кодексу, в тому числі ч. 5 ст. 258 КУпАП дає підстави для висновку, що у випадку, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Такі ж вимоги містяться у Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06 листопада 2015 року, що зареєстрована у Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року №1496/27941.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову у справі про адміністративне правопорушення.
В іншому випадку, на думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правових висновках, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначений Правилами дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР).
Відповідно до пункту 31.6. ПДР, забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких: (а) робоча гальмова система чи рульове керування не дають змоги водієві зупинити транспортний засіб або здійснити маневр під час руху з мінімальною швидкістю; (б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів; (в) під час дощу або снігопаду не працює склоочисник з боку розміщення керма; (г) зіпсований тягово-зчіпний пристрій автопоїзда.
Відповідно до пункту 31.1 ПДР, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Приписами пункту 31.4 ПДР встановлено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності визначених цим пунктом технічних несправностей і невідповідності визначених цим пунктом вимогам.
У наведеному пункті ПДР, викладений перелік технічних несправностей транспортних засобів, за наявності яких забороняється експлуатація таких транспортних засобів.
Пункт 31.4.7 ПДР містить підпункти «а-ї» та визначає «Інші елементи конструкції» при яких забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності.
Так, підпунктом «в» пункту 31.4.7 ПДР визначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей, а саме встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість. Примітка: на верхній частині вітрового скла автомобілів і автобусів можуть бути прикріплені прозорі кольорові плівки. Дозволяється застосовувати тоновані стекла (крім дзеркальних), світлопропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727-88. Дозволяється застосовувати занавіски на бокових вікнах автобусів.
Відповідно до ДСТУ 3649:2010 цей стандарт поширюєть на колісні транспортні засоби (надалі КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування. Стандарт установлює вимоги щодо безпечності та методи контролювання технічного стану КТЗ, що перебувають в експлуатуванні.
Згідно із пунктом 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України Колісні транспортні засоби «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
Отже, ДСТУ 3649:2010 передбачає вимоги до елементів конструкції автотранспортного засобу, що знаходиться в експлуатації, відповідно до яких на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
Відповідно до частини 1 статті 121 КУпАП відповідальність настає за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервстів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частиною 2 статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Частиною першою статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: (1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; ( 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; (3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; (4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; ( 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів встановлено, що уповноваженою особою (поліцейським) 06.06.2025 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії EНА № 4906487 відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 121 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 КУпАП фактично відбувається у скороченому провадженні. Скорочене провадження у цій справі передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Суд зауважує, що складена стосовно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення, сама по собі, не є достатнім доказом його винуватості у вчинені адміністративного правопорушення.
Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Представником відповідача до відзиву на позовну заяву долучено відеозапис з нагрудної камери працівника поліції. Однак, із долученого відеозапису не можливо точно встановити, що в зоні дії роботи склоочисників транспортного засобу, яким керував позивач, наявна тріщина, яка могла б свідчити про технічну несправність автомобіля, а будь-яких інших доказів щодо того, що позивач порушив вимоги п. 31.4.7 Правил дорожнього руху та які б спростовували твердження позивача та його представника, що він ці правила не порушував, зокрема, пояснень свідків, інших показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - кінозйомки, відеозапису, тощо представником відповідача не надано. Таким чином, покладений на нього обов'язок щодо доказування суду правомірності дій інспектора поліції не виконав і не спростував доводи позивача.
Суд звертає увагу, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення створюється за умови керування транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.
Такі технічні несправності обов'язково повинні бути віднесені законом до таких, з якими експлуатація транспортного засобу забороняється, а саме порушення Правил дорожнього руху, а не стандартів ДСТУ.
Зі змісту пункту 31.4.7 ПДР вбачається, що тріщина на склі відсутня у переліку вимог, які забороняють експлуатацію транспортного засобу, а відтак суд відхиляє доводи відповідача про порушення позивачем пункту 31.4.7 ПДР.
Тобто, відповідач був зобов'язаний довести те, що позивачем дійсно було порушено відповідне положення Правил дорожнього руху України, за яке передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідачем не надано доказів того, що наявність тріщини чи сколів в зоні дії склоочисників відповідно до встановлених Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортного засобу.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявність тріщин на вітровому склі в зоні дії склоочисників транспортного засобу не забороняє його експлуатацію, що зі свого боку виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Пункт другий статті 6 Конвенції про основні права та свободи людини і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.
Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист.
Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа №743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти росії» та «Карелін проти росії» зазначив, що у випадку, коли викладена фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Суд також врахоує позицію вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20 вересня 2012 року, що суд що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Тож, факти учинення позивачем адміністративного правопорушення не є доведеним згідно зі стандартом «поза розумним сумнівом».
За таких обставин суд повноважений закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача, оскільки повторний розгляд справи, у тому числі й через допущені процесуальні порушення, за установлених обставин, втрачає правовий сенс і буде йти у розріз із положеннями ст. 1 КУпАП щодо завдань цього Кодексу.
Таким чином, встановлені по справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а отже, поліцейський відділення поліції № 2 (смт. Міжгір'я) Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області сержант поліції Марюнич В.В., як суб'єкт владних повноважень, прийняв необгрунтоване рішення без урахування та встановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення питання про наявність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому суд вважає, що оскаржувана постанова є протиправною.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу правопорушення.
За встановлених в судовому засіданні обстанин, суд приходить до висновку, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4906487 від 06.06.2025 року, винесену поліцейським відділення поліції № 2 (смт. Міжгір'я) Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Марюничем В.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. слід скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду з цим позовом не було сплачено судовий збір, слід стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь держави судовий збір у розмірі встановленому законом, а саме в розмірі 605 грн. 60 коп.
На підставі наведеного, ч. 1 ст. 121, ст.ст. 245, 247, 251, 252, 258, 280, 283, 289, 292, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 2, 5-13, 72, 73, 77, 78, 132, 139, 162, 229, 241-246, 255, 257, 262, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Малетин Андрій Ярославович, задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4906487 від 06.06.2025 року, винесену поліцейським відділення поліції № 2 (смт. Міжгір'я) Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області сержанта поліції Марюничем Василем Васильовичем, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в сумі 340 грн. 00 коп., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (вул. Ференца Ракоці, 13, м. Ужгород, Ужгорождський район, Закарпатська область), ЄДРПОУ 40108913, на користь держави - 605 (Шістсот п'ять) гривень 60 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
ГоловуючийН. І. ЛУЩАК