Справа №: 343/1482/25
Провадження №: 2/343/782/25
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 вересня 2025 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:
судді - Монташевич С.М.,
з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області в режимі відеоконференції з представницею відповідача, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 343/1482/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
за участю: представниці позивачки - адвоката Креховецької Н.М.,
представниці відповідача - адвоката Климович Т.Д.,
Стислий виклад позиції сторін:
позивачка просить: змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24.05.2021, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме зі способу стягнення аліментів у частці від доходу на спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 11800,00 грн щомісячно з індексацією відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"; а також стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати.
Позовні вимоги мотивує тим, що вона з відповідачем до 08.06.2010 перебувала в зареєстрованому шлюбі. В шлюбі у них народився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки відповідач самостійно не брав участі в утриманні сина, вона звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів. Згідно з рішенням суду від 26.10.2020, з ОСОБА_2 на її користь суд стягнув аліменти на ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму. Вважаючи розмір аліментів занадто великим, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про зменшення розміру аліментів. 24 травня 2021 року суд ухвалив рішення, яким зменшив розмір аліментів з 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до 1/5 частини. З 2020 року й дотепер вона не заявляла вимог ні про збільшення розміру аліментів, ні про зміну способу стягнення аліментів. Однак на даний час вона змушена звернутися до суду, оскільки відповідач на території України не має офіційного працевлаштування, натомість постійно проживає та працює за кордоном, де відповідно отримує стабільний та високий дохід, що підтверджує значне покращення його матеріального становища. При цьому аліментів, які він сплачує в розмірі до 3400 грн, не вистачає на утримання їхнього сина. Хлопець виріс, навчається у Долинському ліцеї № 5, хворіє, планує вступати до вищого навчального закладу, тому потребує значних коштів на утримання. Відповідач не цікавиться дитиною, не спілкується з нею, її вихованням та утриманням займається вона. У зв'язку із суттєвим збільшенням витрат на утримання сина ОСОБА_4 , її матеріальний стан погіршився. Розмір аліментів, які просить стягнути, зумовлений витратами, які вона несе на канцтовари, харчування, на доїзд до навчального закладу, обстеження, лікування та інші. До прикладу в червні 2025 року вона на утримання сина витратила приблизно 23749,52 грн, тому вважає, що відповідач, маючи рівні права на обов'язки щодо дитини, повинен сплачувати половину від таких витрат, а саме 11800,00 грн.
Представниця відповідача - адвокат Климович Т.Д. у системі "Електронний суд" сформувала відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити. Свою позицію мотивувала тим, що позивачка не навела належного обґрунтування, зокрема, підстав і умов, необхідних для зміни способу стягнення аліментів та збільшення їх розміру. Покращення матеріального стану відповідача ОСОБА_2 вона обґрунтувала перебуванням останнього за межами України, проте доказів отримання високої заробітної плати чи іншого доходу не надала. Щодо навчання в ліцеї та майбутнього навчання у вищому навчальному закладі, що зумовить значні витрати, - то таке обґрунтування передчасте. Більше того позивачка не буде позбавлена можливості звернутися з позовом про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, або ж з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину в порядку ст. 185 СК України. Це ж стосується і хвороби дитини та витрат, пов'язаних із цією обставиною. Щодо долучених фіскальних чеків, то такі свідчать, що продукти купувалися для задоволення базових потреб пересічної родини, а не виключно на харчування сина. Харчування ж у ресторані не є базовою потребою дитини, яка має бути забезпечена аліментами. Крім того долучені чеки підтверджують витрати за один місяць і ніяким чином не свідчать про середні витрати на дитину протягом року. Тобто позивачка ОСОБА_1 не довела, що вона здійснює обов'язкові витрати на утримання сина в сумі 23800,00 грн, як і не довела, що матеріальне становище відповідача з моменту постановлення рішення про стягнення аліментів покращилося. Матеріальне становище останнього не змінилося, він не має постійної роботи, проживає в шлюбі з ОСОБА_5 , на його утриманні перебуває неповнолітня ОСОБА_6 . Розмір аліментів, який сплачує її довіритель, є необхідним та достатнім.
Представниця позивача - адвокат Креховецька Н.М. у системі "Електронний суд" сформувала відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вказала, що відповідач працює у Словаччині, де отримує стабільний і високий дохід, що дозволяє йому сплачувати більший розмір аліментів. Однак він фактично сплачує аліменти від середньої заробітної плати по району, а не від тієї суми, яку отримує за кордоном. Доказів на спростування працевлаштування та отримання доходу за кордоном відповідач не надав. Щодо тверджень про передчасність стягнення витрат, пов'язаних зі вступом до вищого навчального закладу, то такі не заслуговують на увагу, оскільки дитина сторін вже вступила до ВНЗ і їй 01.11.2025 виповниться тільки 17 років. Щодо відсутності звернення з вимогою про надання коштів на лікування сина, зазначила, що їй невідоме ні точне місце проживання відповідача, ні його контактні дані. Його теперішня дружина, яка є чужою людиною для їхнього сина, вимагає, щоб усі питання були вирішені через неї і вона перераховуватиме кошти тільки на аліменти. Дійсно, саме вона перераховує аліменти, хоча і не в повному обсязі. Щодо долучених чеків, то вони належним чином підтверджують витрати на сина в розрізі одного місяця. При цьому зазначила, що аліменти повинні покривати не тільки звичні продукти, але й м'ясо та інші дороговартістні продукти. Також син потребує більше витрат на засоби гігієни, які призначені у тому числі для проблемної шкіри обличчя. Щодо наявності у відповідача дружини та дитини від іншого шлюбу, то витрати на них не можуть компенсуватися зменшенням виплат на іншу дитину. До того ж дружина ОСОБА_2 працездатного віку, а відтак його матеріальне становище хороше.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, її представниця - адвокат Креховецька Н.В. позовні вимоги своєї довірительки підтримала, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Додатково зазначила, що з відповідача ОСОБА_2 проводиться примусове стягнення аліментів у частці від доходу, що становить 2600 грн, яка вираховується з середньостатистиної заробітної плати по регіону за місцем виконання рішення, оскільки офіційно в Україні останній не працює, що є значно менше, ніж 1/5 частина середньостатистичної заробітної плати у регіоні, де проживає її довірителька з сином та зареєстрований відповідач. Фактично ОСОБА_2 проживає та працює за кордоном, будь-якими відомостями щодо його місцезнаходження позивачка не володіє, такі не повідомляє їй і його теперішня дружина, яка вимагає, щоб тільки з нею вирішувалися будь-які питання щодо аліменів. Тому, оскільки ОСОБА_2 перебуває та працює за кордоном, що ускладнює виконання рішення у частці від його доходу, просить змінити спосіб стягнення аліментів з частки від доходу на тверду грошову суму. Одночасно просить збільшити розмір аліментів, тому що з часу зменшення їх розміру змінилися обставини, які були враховані судом, та збільшилися витрати на дитину. Так, хлопець у зв'язку з гормональними змінами користується дорогими косметологічними засобами та проходить численні обстеження у приватних лабораторіях, оскільки такі не проводять у державних, що потребує значних витрат. На підтвердження понесення витрат на дитину вона для зручності долучила до позовної заяви чеки тільки за один місяць, хоча її довірителька надала їй значно більше квитанцій за різні періоди. Збільшення витрат на сина зумовлено і вступом до ВНЗ. ОСОБА_1 проживає тільки з сином. Вона не має в Україні постійного місця роботи, тому щоб забезпечити найнеобхідніші потреби дитини змушена час від часу виїжджати за кордон, залишаючи сина з батьками.
Відповідач у судове засідання не з'явився, його представниця - адвокат Климович Т.Д., яка брала учась у розгляді справи у режимі відеоконференції, просила відмовити в задоволенні позову, зіславшись на обставини, викладені у відзиві на позов. Додатково зазначила, що позивачка, звертаючись до суду із позовом про зміну способу стягнення аліментів, фактично просить збільшити їх розмір, однак не надає належних доказів на підтвердження зміни матеріального становища сторін (відповідно погіршення матеріального стану позивачки та покращення такого у відповідача). Також вона не надала доказів перебування її довірителя за кордоном й отримання ним стабільного та високого доходу. Навчання ж сина само по собі не є обставиною, яка свідчить про збільшення витрат на його утримання, оскільки доказів таких витрат не долучено. Надані суду чеки не свідчать про стабільність витрат на дитину. Вони також не можуть бути взяті до уваги і в силу того, що нема підтверджень, хто був платником та для кого купувалися товари. Проведення гігієни обличчя та відвідування ресторану не є базовою потребою, тому витрати на них необґрунтовані та не повинні покриватися відповідачем в обов'язковму порядку. Їй не відоме місце перебування її довірителя та розмір його доходу, як і не знає, чи взагалі він працює. Востаннє, коли вони спілкувались, він був за межами України. Відповідач ОСОБА_2 має дочку з теперішньою дружиною, нерухомого чи рухомого майна не має.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
31 липня 2025 року позивачка поштовим відправленням направила на адресу суду позовну заяву до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів
Згідно з ухвалою від 06.08.2025, суд відкрив провадження у справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
28 серпня 2025 року представниця відповідача у системі "Електронний суд" сформувала відзив на позовну заяву, у якому у тому числі просила провести судові засідання з її участю в режимі відеоконференції.
26 серпня 2025 року суд постановив ухвалу про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.
31 серпня 2025 року представниця позивачки у системі "Електронний суд" сформувала відповідь на відзив на позовну заяву, а 03 вересня 2025 року - клопотання, до якого долучила довідку про навчання сина сторін, яку попередньо направила стороні відповідача.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:
сторони по справі перебувати в зареєстрованому шлюбі та є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 08.06.2010 та про народження серії НОМЕР_2 від 04.11.2008 (а.с. 14).
Як указала позивачка, з ОСОБА_2 на її користь на утримання спільного сина суд стягнув аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на підтвердження чого надала рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26.10.2020 (а.с. 22-26).
Надалі ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, який суд задоволив частково та зменшив розмір аліментів, визначений рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26.10.2020, з 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до 1/5 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, про що свідчить рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24.05.2021 (а.с. 17-21). Під час постановлення вказаного рішення суд урахував матеріальне становище відповідача, зокрема відсутність в нього офіційного працевлаштування, наявність у нього ще однієї малолітньої дитини, непогашених кредитів та його відсутність у житті старшого сина.
У свою чергу позивачка вказує на те, що щомісячні витрати на дитину збільшилися, на підтвердження чого надала квитанції про понесені нею витрати протягом червня 2025 року на загальну суму 23749,52 грн (а.с. 28-35). Також зазначає, що син переживає період гормональних змін, у зв'язку з чим проходить певні обстеження та спецільний догляд, підтвердженням чого слугує бланк - замовлення з медичної лабораторії , квитанції про оплату за медичні консультації (а.с. 27, 34) та чек про придбання спеціальних засобів гігієни (а.с. 33). Крім того ОСОБА_3 зарахований на навчання до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу за кошти фізичних та юридичних осіб, про що свідчить відповідне повідомлення (а.с. 81, 84), у зв'язку з чим значно зросли витрати на його утримання.
ОСОБА_2 не бере участі у вихованні сина, не цікавиться ним, на підтвердження чого позивачка надада довідку з Долинського ліцею № 5 за № 76 від 20.06.2025, у якій зазначено, що за час навчання відповідач жодного разу не відвідував сина, не цікавився його успіхами (а.с. 16).
Тобто позивачка зазначає, що її матеріальний стан погіршився в силу того, що витрати на сина зросли. Натомість відповідач заперечує проти позову, вказуючи, що підстав для задоволення позову нема, його матеріальне становище не покращилося.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо підстав для зміни способу стягнення аліментів та збільшення їх розміру.
Оцінка суду:
вислухавши представників сторін, взявши до уваги заяви по суті спору, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 р.), ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України).
Відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Заявлена одержувачкою аліментів вимога про зміну способу їх стягнення зумовлена фактично необхідністю збільшення розміру аліментів, а відтак має вирішуватися з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України, на що вказав Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 у справі № 152/100/18.
Згідно зі ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Тобто при розгляді позову, заявленого із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
У розумінні ст. 81 ЦПК України та наведених вище норм СК України саме позивач повинен доводити обставини змін у житті сторін, в тому числі у матеріальному становищі, сімейному стані, здоров'ї або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення або досягнення домовленостей між батьками про способи виконання своїх обов'язків щодо дітей, що можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів.
Як на одну з підстав для збільшення розміру аліментів, позивачка посилається на те, що у відповідача покращився матеріальний стан, а тому він може сплачувати аліменти в розмірі 11800,00 грн. Однак, на підтвердження вказаних обставин, сторона позивачки не надала жодних належних доказів. Не довела вона ні факту отримання відповідачем стабільного доходу, ні його розміру.
Водночас, з огляду на встановлені обставини справи, суд уважає, що форма стягнення аліментів в розмірі 1/5 від усіх доходів платника є нестабільною та неефективною, оскільки дохід відповідача є прихованим, батько дитини перебуває за кордоном, не працевлаштований в Україні, чого не заперечила його представниця. Про нестабільність проведення сплат на утримання сина ОСОБА_3 свідчать і долучені стороною відповідача квитанції, з яких слідує, що проводяться сплати в різних сумах від 1331,60 грн до 2631,60 грн. При цьому ОСОБА_2 є молодою та працездатною особою, перебуває в країні Євросоюзу, де середня заробітна плата є набагато вища, ніж в Україні, а відтак він може працевлаштовуватись для отримання стабільної заробітної плати чи отримувати інші доходи внаслідок своєї трудової діяльності, або ж працювати за сумісництвом, щоб мати змогу утримувати своїх дітей. Водночас він не надав будь-яких доказів про те, що він за своїм станом здоров'я чи матеріальним становищем не може виконувати своїх обов'язків по утриманню сина та сплачувати аліменти у більшому розмірі. Крім того, якщо, перебуваючи за кордоном, він не може працевлаштуватись та утримувати дітей, він не позбавлений можливості повернутись в Україну, де може працювати або ж нести військову службу, здійснюючи захист держави, в якій проживають його діти, та отримувати стабільний дохід.
Суд звертає увагу і на те, що з 2021 року (з часу зменшення розміру аліментів) зросли споживчі ціни на комунальні послуги, одяг, продукти харчування, ліки, навчальне приладдя, відбулися інфляційні процеси, що є загальновідомими обставинами та не потребують доказування. Позивачка ж для наочного прикладу надала квитанції про понесені нею витрати на утримання сина за червень 2025 рік. Так, суд зважає на те, що у них не індивідуалізовано витрат саме на ОСОБА_3 , проте вони свідчать у тому числі про звичні продукти харчування та про купівлю саме чоловічого одягу. Медичні ж обстеження та консультації, проведені ОСОБА_3 , який потребує таких в силу вікових змін та гормональних збоїв, зумовлюють чималі витрати.
Крім того суд бере до уваги те, що під час ухвалення рішення від 24.05.2021, ОСОБА_3 навчався у школі, отримання освіти в якій передбачає безоплатну форму навчання. На даний ж час він вступив до вищого навчального закладу на платну форму навчання, що зумовлює понесення витрат, які не може частково собі компенсувати позивачка, звернувшись до суду з позовом про стягнення аліментів на час навчання, оскільки син не досяг 18 років. Більше того навчальний заклад знаходиться в іншому місті (м. Івано-Франківськ), яке віддалене від місця проживання позивачки з сином (м. Долина), що вказує на необхідність понесення і витрат на проїзд чи на проживання за місцем навчання.
При цьому суд не бере до уваги покликання відповідача на те, що матеріальне становище останнього не покращилося, оскільки він утримує дитину від другого шлюбу, тому що вказана обставина вже була врахована під час зменшення розміру аліментів і вона не звільняє відповідача від утримання дитини від першого шлюбу, забезпечення одержання нею коштів необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який діти мають тоді, коли утримуються обома батьками та отримують надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька.
З урахуванням викладеного, з огляду на обов'язок утримання дітей в рівній мірі як матері, так і батька, відсутність у відповідача офіційного місця роботи, що унеможливлює вирахування частки від його дійсного доходу, зважаючи на загальновідомі інфляційні процеси в Україні та збільшення витрат на утримання сина у зв'язку з його віком та станом здоров'я, що погіршує матеріальне становище позивачки, оскільки вона несе основний тягар їх забезпечення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про зміну способу стягнення аліментів з частки від заробітку (доходу) відповідача на тверду грошову суму та про стягнення аліментів у розмірі 5000 грн, що відповідатиме інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, задоволивши позовні вимоги частково.
Визначений розмір аліментів на переконання суду дозволить зберегти баланс між потребами дитини та можливостями відповідача, відповідатиме інтересам дитини, буде необхідним для вирішення побутових та соціальних потреб, які виникатимуть в процесі її розвитку та життєдіяльності.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Розподіл судових витрат між сторонами:
відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, позивачка від сплати судового збору у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути 1211,20 грн судового збору.
Щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, то доказів на понесення таких не надано, про намір їх подання не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2021 року у справі № 343/353/21, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/5 (однієї п'ятої) частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 (п'ятдесяти) % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 5000,00 (п'яти тисяч) гривень щомісячно з проведенням індексації відповідно до закону.
Стягнення аліментів в новому розмірі розпочати з часу набрання даним рішенням законної сили і проводити до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,повноліття, припинивши з цього моменту стягнення аліментів за рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24.05.2021 у справі № 343/353/21.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований у АДРЕСА_2 ,РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя: Монташевич С.М.