Справа № 338/1187/25
03 вересня 2025 року селище Богородчани
Суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Куценко О. О., за участю: ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, до адміністративної відповідальності
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
30 серпня 2025 року о 21 годині 15 хвилин, ОСОБА_1 знаходячись по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , під час сварки із ОСОБА_2 , яка доводиться йому дочкою, погрожував фізичною розправою, штовхав, внаслідок чого могла бути завдана шкода її фізичному та психічному здоров'ю, чим вчинив відносно своєї дочки ОСОБА_2 , домашнє насильство.
В суді ОСОБА_1 вину визнав, не заперечував фактичних обставин справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі
ст. 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Крім визнання вини ОСОБА_1 , його вина у вчиненні правопорушення доводиться матеріалами справи, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 440531 від 03 вересня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 30 серпня 2025 року о 21 годині 15 хвилин вчинив домашнє насильство щодо дочки ОСОБА_2 ;
- рапортом оперативного чергового відділення поліції №2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Ярич І. В. від 30 серпня 2025 року;
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) та письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 30 серпня 2025 року;
- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 02 вересня 2025 року;
- випискою з бази « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на особу ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважаю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП правильною, оскільки він вчинив домашнє насильство.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" у визначено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Статтею 3 цього ж закону передбачено, що його дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Крім того, об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.
При накладенні адміністративного стягнення, згідно зі ст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на нього слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу, що буде достатнім для виправлення особи та недопущення в подальшому вчинення нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. 36, 40-1,173-2, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", суддя
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень, який слід стягнути на р/р UA858999980313040106000009618, отримувач - ГУК в Ів.-Фр.об./ТГ Богородч./21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37951998, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код класифікації доходів бюджету - 21081100, найменування коду класифікації доходів бюджету- "Адміністративні штрафи та інші санкції".
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн судового збору (отримувач - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Копію постанови вручити ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ч.2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня повідомлення про винесення вказаної постанови, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя: