Справа № 216/5029/24
провадження 2/216/551/25
іменем України
07 серпня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Цимбалістенко О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Радочин Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем,-
Короткий зміст позовної заяви
Адвокат Маслова В.Л., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем.
В прохальній частині позовної заяви просила суд:встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25 жовтня 1999 року по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовної заяви зазначено наступне. ОСОБА_1 , з метою реалізації своїх спадкових прав, звернулася до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем.Однак, ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2024 року, її заява була залишена без розгляду, оскільки на думку суду виник спір про право на спадщину. При цьому судом роз'яснено, що ОСОБА_1 має право подати позов на загальних підставах.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер колишній чоловік позивача - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить 1/2 частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 09 червня 1993 року житлово - комунальною конторою арендного будівельно-монтажного підприємства «Кривбасрудбуд», квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Подружжя ОСОБА_3 проживали у квартирі АДРЕСА_2 . Однак, через 17 років спільного життя, у 1999 році подружжя посварилось і на емоціях після цієї сварки вирішили розлучитися. 25 жовтня 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шлюб між подружжям розірвано. Однак після цього, подружжя так і проживали разом, а через невеликий проміжок часу, емоції від сварки згасли, обміркувавши свої вчинки та наслідки сварки подружжя примирилось і продовжили проживати разом однією сім'єю, піклуватись один про одного, вести спільне господарство, святкувати домашні та державні свята. Вони мали спільний побут, бюджет, взаємно морально підтримували один одного, тобто проживали як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу в фактичних шлюбних стосунках.
Крім того, подружжя домовилось нікому не розповідати про цю обставину, а тому ніхто ні з родичів, ні із знайомих, так і не знав про те, що шлюб між ними розірвано.
Після смерті ОСОБА_2 , позивач є єдиною спадкоємицею за законом, оскільки за життя ОСОБА_2 заповіту не складав, його батьки померли та дітей подружжя не мало.
ОСОБА_1 , в шестимісячний термін звернулась до державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. (надалі за текстом - нотаріус), із заявою про видачу на її ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 .
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не встановлений факт проживання однією сім'єю з померлим не менше п'яти років до моменту відкриття спадщини, про що видала постанову.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як під час шлюбу та і після його розірвання, значилися зареєстрованими та проживали за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після розірвання шлюбу у 1999 році постійно проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 , були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, турбувалися один про одного, а після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_1 здійснила його поховання.
Таким чином, для реалізації ОСОБА_1 права на спадкування після смерті колишнього чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно встановити факт її постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, який у позасудовому порядку встановити неможливо, у зв'язку з чим ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з даною позовною заявою.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії учасників та суду
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
02 жовтня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання від представника Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради Тімуш К.О. про розгляд справи за її відсутності та просить винести законне та обґрунтоване рішення, судові витрати просить залишити за позивачем.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду та задоволено клопотання про викли свідків.
В судовому засіданні 06 лютого 2025 року були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_5 , яка є сусідкою в судовому засіданні повідомила, що знала позивача ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_2 , була присутня на їх весіллі, що шлюб було розірвано свідок не знала. Позивач та померлий завжди піклувалися про один одного. Похоронами ОСОБА_2 займалась позивач ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_6 , який є сусідом, в судовому засіданні повідомив, що дуже довго знайомий з ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_2 . Вони завжди жили, як чоловік та жінка, свідок не знав, що вони розірвали шлюб, ОСОБА_2 завжди називав ОСОБА_1 його дружиною.
Свідок ОСОБА_4 , яка є подругою та сусідкою, повідомила, що позивач та померлий завжди мешкали разом, вели спільне господарство.
В судове засіданні 07 серпня 2025 року о 14 год. 00 хв. учасники справи будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи не з'явились. До початку судового засідання від позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_7 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, просили задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача в судове засідання не з'явилась будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Раніше від представника відповідача надходила заява про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 та ОСОБА_8 30 жовтня 1982 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_1 , актовий запис 891.
Згідно до копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 09 червня 1993 року житлово - комунальною конторою арендного будівельно-монтажного підприємства «Кривбасрудбуд», квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Шлюб між сторонами було розірвано 25 жовтня 1999 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер колишній чоловік позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 , актовий запис № 2217. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить 1/2 частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Було заведено спадкову справу 39/2024
ОСОБА_1 , в шестимісячний термін звернулась до державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. (надалі за текстом - нотаріус), із заявою про видачу на її ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , що підтверджується копією спадкової справи, яка долучена до позову.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не встановлений факт проживання однією сім'єю з померлим не менше п'яти років до моменту відкриття спадщини, про що видала постанову, копія якої наявна в матеріалах справи.
Згідно копії довідки виданої 22 травня 2024 року виконкомом Центрально-Міської районної у місті ради, головою квартального комітету Вілчауком О.В. вбачається, що ОСОБА_1 1959 року народження проживає по АДРЕСА_1 разом зі своїм чоловіком- ОСОБА_2 1959 року народження з 28 червня 1990 року та вели спільне господарство по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно Акту голови квартального комітету Вальчаука О.В. від 22 травня 2024 року ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 з нею разом проживав чоловік - ОСОБА_2 , про, що підтверджують сусіди: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .
В судовому засіданні 06 лютого 2025 року були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_5 , яка є сусідкою в судовому засіданні повідомила, що знала позивача ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_2 , була присутня на їх весіллі, що шлюб було розірвано свідок не знала. Позивач та померлий завжди піклувалися про один одного. Похоронами ОСОБА_2 займалась позивач ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_6 , який є сусідом, в судовому засіданні повідомив, що дуже довго знайомий з ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_2 . Вони завжди жили, як чоловік та жінка, свідок не знав, що вони розірвали шлюб, ОСОБА_2 завжди називав ОСОБА_1 його дружиною.
Свідок ОСОБА_4 , яка є подругою та сусідкою, повідомила, що позивач та померлий завжди мешкали разом, вели спільне господарство.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Водночас ч. 1 ст. 5 ЦПК України зазначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Так, ч.1 ст.315 ЦПК України встановлений перелік фактів, що мають юридичне значення, які встановлюються у судовому порядку.
Як зазначено в п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, якщо від цього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Відповідно до ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки (постанова Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 133/960/19 провадження № 61-18742св20).
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю (постанова Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61- 17111св20).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов'язків.
Крім цього за приписами ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Згідно вимог ч. 4 ст.3 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року по справі № 686/8440/16-ц.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» - членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), алей інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із подружжя ; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства. Подібна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №524/10054/16 (61-21748св18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25 жовтня 1999 року по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Крім цього факт проживання однією сім'єю підтверджується свідоцтвом про право власності на житло; свідоцтвом про укладення шлюбу; свідоцтвом про розірвання шлюбу; свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 ; витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі; актом квартального комітету №36 від 22.05.2024р.; довідкою квартального комітету від 22.05.2024р.; домовою книгою; накладною № 2143 від 23.05.2024р. за якою здійснено купівлю необхідних послуг та приладдя для поховання; спадковою справою.
Таким чином позивачем доведено, що встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, породжує для неї юридичні наслідки, у зв'язку із чим суд вважає за можливе задовольнити позовну заяву та Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25 жовтня 1999 року по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 6, 8, 10-13, 17-18, 259, 263 264,265, 268, 273, 315, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25 жовтня 1999 року по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг,вул. Свято-Миколаївська, буд. 27;
Повний текст рішення суду складено та виготовлено 07 серпня 2025 року.
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО