Головуючий суддя
в суді І інстанції Потапенко А.В.
Єдиний унікальний № 374/224/25
03 вересня 2025 року Ржищівський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді- Потапенка А.В.,
за участі:
секретаря - Папенко О.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
25.06.2025 позивачка подала до Ржищівського міського суду Київської області вказану позовну заяву. Позовні вимоги мотивувала тим, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі з 02.08.2018. Вони мають спільного малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачкою. Батько залишив сім'ю з січня 2025 року та відмовляється надавати матеріальну допомогу на утримання сина. Відповідач є працездатною особою, отримує дохід, тому позивачка вважає, що він має можливість сплачувати аліменти. Позивачка працевлаштована, проте отримує мінімальну заробітну плату, вказувала, що її заробітку не вистачає для забезпечення синові належного утримання. Позивачка просила стягувати щомісяця з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_2 у розмірі 5000 грн, починаючи з часу подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 11.08.2025 відкрито провадження та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
18.08.2025 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів у розмірі 5000 грн, стягувати аліменти у розмірі 1/6 частки з усіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Твердження позивачки, що він залишив сім'ю у січні 2025 року не відповідає дійсності, оскільки спільне проживання з дружиною вони припинили з червня 2025 року, крім того він продовжує бачитись та спілкувати з сином, попри те, що мати налаштовує його проти батька. Крім того, колишня дружина відмовляється обговорювати яким чином він буде матеріально забезпечувати сина. Він не припиняв надавати кошти на його утримання, оплачував садочок, і має намір надалі утримувати сина незалежно від рішення суду. Вказував, що розмір аліментів, заявлений позивачкою, є необґрунтованим та не відповідає законодавству. Посилався на те, що він сплачує аліменти на дитину від першого шлюбу у розмірі 1/4 частки від доходів і вважає, що цю обставину необхідно врахувати при визначенні розміру аліментів. У 2014 році він хворів та тривалий час перебував на диспансерному обліку, внаслідок хвороби має проблеми з легенями та з метою уникнення рецидиву захворювання повинен дотримуватись здорового способу життя, уникати тяжкою праці і нервових потрясінь. Враховуючи викладене вище, він не відмовляється від утримання сина, проте вважає необхідний, достатній для забезпечення потреб сина та такий, що він має можливість сплачувати аліменти у розмірі 1/6 частки від всіх доходів.
Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримувала у заявленому розмірі, вказувала, що вона працює на двох робота, на одній отримує мінімальну заробітну плату, на іншій оформлена на половину окладу, цих доходів не вистачає на належне утримання сина, на всі гуртки, які він відвідує. Знає який дохід має відповідач та вважає, що він має змогу сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 5 тисяч гривень. Вона вважає, що оскільки відповідач сплачує аліменти на дитину від першого шлюбу у розмірі 1/4 частки, тому і на другу дитину повинен сплачувати не менше. Крім того, син періодично перебуває на лікуванні у зв'язку з хронічним бронхітом.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, підтримував відзив на позовну заяву, наполягав на стягненні аліментів у розмірі 1/6 частки, оскільки на двох дітей законодавством передбачено розмір аліментів 1/3 частки, отже по 1/6 частці на кожну дитину. Із заявою про зменшення розміру аліментів на сина від першого шлюбу він не звертався, оскільки ОСОБА_1 не заперечувала про сплату аліментів на його утримання у розмірі 1/4 частки. Щодо захворювання сина, то на цей час він вже не проходить періодичне лікування.
Судом встановлено наступні обставини.
Сторони перебувають у шлюбі з 02.08.2018 року (а.с.8). Мають спільного малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого у свідоцтві про народження вказаний ОСОБА_2 (а.с.7). Син зареєстрований та проживає разом з матір'ю в м. Ржищів Київської області, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади (а.с.5,6).
ОСОБА_2 за період з червня по серпень 2025 сплачував батьківську плату за садочок та кошти на користь ОСОБА_1 у загальному розмірі 3297 грн (а.с.30-32). Має постійну роботу та отримує дохід, який в сукупності на шість останніх місяців складає 130 454 (з урахування податків (а.с.35-36). Крім того, ОСОБА_2 має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2013 року народження, на утримання якого відраховуються аліменти, що підтверджується довідками про доходи (а.с. 35-36, 37). Згідно виписки із медичної карти (а.с.38-39) встановлено, що ОСОБА_2 у 2014-2015 роках перебував на стаціонарному лікуванні 120 днів у зв'язку з захворюванням легень, у вересні 2019 року знятий з обліку у зв'язку з одужанням.
Норми права, застосовані судом.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже, позивачка скористалася своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів саме у твердій грошовій сумі.
За змістом частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 184 ЦПК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Оцінка суду аргументів сторін, доказів.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, мають спільного малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого у свідоцтві про народження вказаний ОСОБА_2 . Дитина проживає разом з матір'ю. Мати наполягає на стягненні аліментів на утримання сина у твердій грошовій сумі 5 000 гривень, батько вказаний розмір аліментів вважає необґрунтованим та наполягає на стягненні аліментів у розмірі 1/6 частки з усіх доходів.
Обґрунтовуючи заявлений до стягнення розмір аліментів, позивачка посилалася у судовому засіданні на понесені нею витрати на лікування, розвиток особистих здібностей дитини. Однак, на підтвердження цих витрат до позову не додано довідки про те, що син відвідує заклади освіти та дитячі гуртки, а також довідки про перебування на лікуванні тощо.
Крім того, необхідно вказати, що витрати, викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою тощо) є додатковими витратами у розумінні статті 185 СК України, та не відносяться до витрат на утримання неповнолітньої дитини (аліментів).
Отже, судом встановлено, що позивачкою не надано обґрунтування стягнення аліментів у розмірі 5 000 гривень. У судовому судовому засіданні позивачка вказувала, що працевлаштована та отримує заробітну плату, проте довідок про розмір доходу не надала. Відповідач, посилаючись на те, що на двох дітей передбачено стягнення аліментів у розмірі 1/3 частки, тобто по 1/6 частці від доходів платника аліментів, не надав будь-яких доказів щодо зменшення розміру аліментів на дитину від першого шлюбу з 1/4 частки на 1/6 частки. Відповідачем надано підтвердження сплати аліментів на дитину від першого шлюбу у розмірі 1/4 частки з усіх доходів, що складає приблизно 4500 грн щомісяця. Крім того, сторонами не надано інформації щодо стану здоров'я дитини, а надані відповідачем документи щодо його стану здоров'я, підтверджують задовільний стан здоров'я. Отже суд, при призначенні аліментів на утримання малолітнього сина враховує обставини, передбачені ч.1 ст. 182 СК України, в обсязі наданих сторонами доказів.
В позовній заяві позивачка посилалась на те, що розмір доходу відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі 5 000 грн.
Суд зауважує, що за загальним правилом батьки несуть рівні аліментні обов'язки щодо утримання дитини, а тому виплачувані одним із батьків аліменти мають складати лише половину суми, що має витрачатися на утримання дитини, а позивачкою не надано суду доказів на підтвердження власних доходів.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімуму» прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3196 гривень.
З цього випливає, що виплачувані одним із батьків аліменти мають складати лише половину суми, що має витрачатися на утримання дитини.
Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків, а брати участь в утриманні дитини зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів, суд враховує, що такі стягуються не для зрівняння матеріального становища платника та одержувача аліментів, а для того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.
Крім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
На підставі викладеного, враховуючи принцип рівності прав та обов'язків батьків, стан здоров'я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, відомості щодо наявності у відповідача іншого сина на утриманні, суд вважає, що необхідним та достатнім є стягнення з відповідача аліментів у розмірі 3 500 грн щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Отже з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Керуючись ст.ст. 180 -184 СК України, ст. 4, 12, 81, 141, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягувати щомісяця з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень, починаючи з 25 червня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
В решті позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. (отримувач - ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін:
- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 05 вересня 2025 року.
Суддя А.В. Потапенко