Справа № 373/2235/25
Іменем України
05 вересня 2025 року м. Переяслав
Суддя Переяславського міськрайонного суду Київської області Опанасюк І.О.,
розглянувши матеріали які надійшли з Відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 2 ст. 130 та за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив :
До суду на розгляд надійшли матеріали адміністративної справи № 373/2235/25 про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та адміністративної справи № 373/2236/25 про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Постановою суду від 12.08.2025 було вирішено об'єднати справу 373/2235/25 в одне провадження зі справою №373/2236/25, з підстав передбачених ст. 36 КУпАП.
З наданих суду матеріалів вбачається наступне.
ОСОБА_1 22.07.2025 о 02:25 в м. Переяслав Київської області керував автомобілем "Renault Laguna" д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я відмовився, чим вчинив порушення п. 2.9а Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР).
Дане правопорушення вчинене повторно протягом року, оскільки ОСОБА_1 13.09.2024 постановою Бориспільського міськрайонного суду був притягнутий за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа №359/8782/24).
Відповідальність за повторне протягом року вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачена вже частиною 2 ст. 130 КУпАП, що відображено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР №398932
До протоколу додана копія постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі №359/8782/24.
До суду ОСОБА_1 направив клопотання в якому просив відкласти судове засідання призначене на 06.08.2025 на іншу дату та час; викликати в судове засідання інспекторів, які складали протокол та надати запит до Міністерства оборони України, щодо повноважень поліцейських стосовно їх прав зупиняти та перевіряти документи військовослужбовців, що на думку ОСОБА_1 відноситься до виключної компетенції ВСП.
В судове засідання 12.08.2025 ОСОБА_1 направив клопотання про відкладення судового засідання в зв'язку із неможливістю прибуття, що пов'язано із поганим самопочуттям.
01.09.2025 ОСОБА_1 направив чергове клопотання про відкладення судового засідання мотивуючи його неможливістю прибуття до суду.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v.Spain") від 07.07.1989 зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З урахуванням того, що судові засідання відкладались за клопотаннями ОСОБА_1 тричі, але при цьому жодних документів, які б підтверджували неможливість прибуття ОСОБА_1 суду не надано, суд не вбачає підстав для чергового відкладення судового засідання та судове засідання проводиться за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що не суперечить положенням ч.1 ст.268 КУпАП.
Надаючи оцінку сумніву ОСОБА_1 , висловленому в клопотанні від 04.08.2025 щодо того що його огляд на стан алкогольного сп'яніння, при виявленні в нього ознак алкогольного під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції, мав проводиться за спеціальним порядком, передбаченим п. 9.15 розділу ІХ Інструкції про порядок патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 515 від 10.10.2016 та ч.ч. 3, 4, 6 ст. 266-1 КУпАП є необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на суб'єктивному сприйнятті законодавства.
Так, згідно з п. 1 розділу І Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 10 жовтня 2016 року № 515 (далі Інструкція), дана інструкція визначає основні завдання, механізм організації та несення патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій (далі - військова частина), на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України (далі - військові містечка), права та обов'язки патрулів і посадових осіб Служби правопорядку під час несення служби, порядок застосування ними заходів адміністративного примусу до військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів під час проходження зборів (далі - військовозобов'язані), а також працівників Збройних Сил України (далі - працівники) під час виконання ними службових обов'язків.
Таким чином, положення даної Інструкції поширюються тільки на взаємовідносин щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Даною нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп'яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп'яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях
Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками алкогольного сп'яніння до таких підстав не належить.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 398932 від 22.07.2025 та доданого до матеріалів справи відеозапису установлено, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 22.07.2025 о 02:25 біля будинку №58 на вулиці Б. Хмельницького в м. Переяслав Київської області, тобто поза межами території будь-якої військової частини. В процесі спілкування з поліцейськими водій не надав жодних документів, які б підтверджували те, що під час його зупинки він виконує завдання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Даний порядок визначає процедуру огляду осіб, які керують транспортним засобом, водночас положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, а перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду водія, який є військовослужбовцем, таку процедуру проводять працівники поліції. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп'яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні запрошуватись. Отже, доводи захисника з цього приводу є безпідставними.
Підстав для визнання відеозапису, долученого до матеріалів справи, недопустимим доказом суд не вбачає, оскільки на ньому зафіксовано події, які підтверджують обставини, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 398932 від 22.07.2025.
Так, доданий до матеріалів справи диск містить два відеозаписи. Дані відеозаписи містять повну фіксацію подій з моменту зупинки транспортного засобу до вручення ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення. Незважаючи на те, що відеозапис складається із двох файлів, однак події, зафіксовані на них, відображені у хронологічній послідовності, відтак сумнівів у його безперервності немає. Будь-яких підстав уважати, що відеозапис є неповним, змонтований з метою неправомірного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у суду немає.
За наведених обставин ОСОБА_1 при вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, несе адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП підтверджується, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 398932 від 22.07.2025, згідно з яким ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, відмовився від огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці та в КНП "Бориспільська БЛІЛ; актом огляду на стан сп'яніння, відповідно до якого підставою для проведення огляду є запах алкоголю з ротової порожнини порушення мови та координації рухів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.07.2025; безперервним відеозаписом з нагрудної камери поліцейського із фіксацією фактів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення та копією постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Дане правопорушення вчинене ОСОБА_1 повторно протягом року, а відтак винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП повністю підтверджена наданими суд доказами.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП не виявлено.
Зважаючи на доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, суд накладає на нього безальтернативні основне і додаткове стягнення, передбачені зазначеною статтею, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім цього, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №398937, ОСОБА_1 , будучи на підставі постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 21 жовтня 2024 року, притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, із позбавленням права керування транспортним засобом, повторно 22.07.2025 о 02:25 в м. Переяслав Київської області керував автомобілем "Renault Laguna" д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушив п. 2.1 а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
До протоколу додано постанову суду від 21.10.2025 в адміністративній справі № 373/1993/24 якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Крім того, ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП 13.09.2024 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, в підтвердження чого суду надано постанову суду від 13.09.2024 по справі №359/87825/24.
З довідки виданої начальником ВП№1 Бориспільського РУП ГУНП України в Київській області, ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.
Адміністративно-караним діянням у силу ч. 5 ст. 126 КУпАП є повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Щодо неможливості позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом, оскільки ніколи не мав такого права, посвідчення водія не отримував, слід зазначити наступне.
В постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 зазначено, що у разі, коли особа вчинила кримінальне правопорушення в сфері дорожнього руху, передбачене нормами Кримінального кодексу України, суд має право застосувати до такої особи додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, навіть якщо вона до цього не мала такого права.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Таким чином, Верховний Суд окремо підкреслив, що особи, які керують транспортними засобами без достатніх теоретичних і практичних знань та без посвідчення водія, створюють підвищену суспільну небезпечність, а тому запобігальна мета додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.
ОСОБА_1 розуміючи, що законного права на це не має, усвідомлено, неодноразово керував транспортним засобом, тому до нього може бути застосовано стягнення у виді позбавлення позбавленням права керування транспортним засобом.
Обставин, які обтяжують чи пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 - в судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та до нього слід застосувати адміністративне стягнення визначене у санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом, однак без конфіскації транспортного засобу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
В даному випадку, з урахуванням положень ст.36 КУпАП, стягнення накладається в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку з накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, в дохід держави підлягає стягненню з нього судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст.ст. 36, 40-1, ч.2 ст. 130 ,ч.5, ст. 126, 280, 283, КУпАП,
ухвалив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КпАП України.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП у двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 7 (сім) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Із застосуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточне стягнення ОСОБА_1 визначити у вигляді двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 7 (сім) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Штраф сплачується за реквізитами: (Отримувач: ГУК у Київській обл. Переяслав міс. 21081100; Код ЄДРПОУ- 37955989 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)РахунокUA 258999980313080106000010832; найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративний штраф).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп., який сплачується за реквізитами: (отримувач: ГУК у м.Києві (м. Київ), 22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів до бюджету 22030106).
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Переяславський міськрайонний суд Київської області.
Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Постанова може бути звернута до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, а в разі оскарження - протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя І.О. Опанасюк