09.07.2025 Єдиний унікальний № 371/466/25 провадження № 2/371/486/25
Миронівський районний суд Київської області
ЄУН 371/466/25
Провадження № 2/371/486/25
(ЗАОЧНЕ)
09 липня 2025 року м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Поліщука А.С.,
при секретарі Овчаренко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
До Миронівського районного суду Київської області з вищевказаною позовною заявою звернулася ОСОБА_1 та просила суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 119 544,07 грн. та судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
Свої позовні вимоги обгрунтувала тими обставинами, що 03 листопада 2024 року до неї звернувся ОСОБА_2 з проханням позичити йому грошові кошти. Позивача позичила відповідачу грошові кошти у розмірі 106 625 грн. та 2000 доларів США, за умови повернення вказаної суми до 31 січня 2025 року. Саме на цих умовах було укладено договір позики. Відповідач здійснив перший платіж в розмірі 31 700,00 грн., другий платіж здійснив в розмірі 40 000,00 грн. Надалі відповідач свої зобов'язання у встановлені строки не виконав. Загальний розмір заборгованості, що утворився складає 34925,00 грн. та 2000,00 доларів США.
В судове засідання позивач не з'явилася до суду надіслала клопотання про розгляд справи у її відсутності позовні вимоги підтримала.
Відповідач в судове засідання не з'явився про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Також відповідачу було надіслано судову повістку про виклик до суду, як вбачається з поштової довідки ф. 20, лист з судовою повісткою відповідачу не вручено під час доставки у зв'язку з тим, що відповідач відсутній за вказаною адресою. Відповідач не вжив заходів, щодо отримання вищезазначених листів.
У відповідності до ч. 10 ст. 130 ЦПК України неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи.
На підставі ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.
Таким чином, суд під час розгляду цивільної справи повинен захищати порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права. Одним із способів захисту цивільного права є примусове виконання обов'язку в натурі.
Отже, у випадку порушення, невизнання або оспорювання майнового права, особа право якої порушується, оспорюється чи не визнається має право звернутися до суду по його захист шляхом примусового виконання обов'язок у в натурі.
Судом встановлено, що 03 листопада 2024 року до неї звернувся ОСОБА_2 з проханням позичити йому грошові кошти. Позивача позичила відповідачу грошові кошти у розмірі 106 625 грн. та 2000 доларів США, за умови повернення вказаної суми до 31 січня 2025 року (а.с. 15, 61).
Відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_1 виданого Дарницьким РУ ГУ МВС України від 23 червня 2006, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-8).
Згідно копії паспорту серії НОМЕР_2 виданого Миронівським РВГУ МВС України в Київській області від 24 березня 1998 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10-14).
03 листопада 2024 року позивач позичила ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 106 625 грн. та 2000 доларів США, які він зобов'язався повернути до 31 січня 2025 року, що підтверджується розпискою власноручно написаною відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 15, 61).
По розписці від 03 листопада 2024 року відповідачем були повернуті позивачеві грошові кошти в сумі 31700,00 грн. та 40 000,00 грн.
12 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 листом-вимогою про повернення заборгованості за борговою розпискою звернулася до відповідача ОСОБА_2 (а.с. 17).
Статтею 204 Цивільного кодексу України проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до абзацу 2 ст. 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України).
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Позов ґрунтується на розписці відповідача про отримання ним 03 листопада 2024 року від позивача позики в розмірі у розмірі 106 625 грн. та 2000 доларів США, за умови повернення вказаної суми до 31 січня 2025 року.
Відповідач протягом розгляду справи, незважаючи на вимоги ст. ст. 12, 81, 178 ЦПК України, п. п. 6, 8 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження у справі (а.с.29-30) не заперечив факту укладення з позивачем 03 листопада 2024 року договору позики, не надав доказів того, що розписки написані не ним, а також не надав рішення суду про визнання цих договору позики недійсним.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем 03 листопада 2024 року від позивача позики в розмірі у розмірі 106 625 грн. та 2000 доларів США, за умови повернення вказаної суми до 31 січня 2025 року. Цей договір є дійсним, ніким не оскарженим, тому відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, а отже відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України має виконуватися відповідно до його умов.
Згідно з ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу (ст. 95 ЦПК України).
В матеріалах справи наявна розписка оригінал і копія відповідача про отримання ним грошових коштів року від позивача (а.с. 15, 61).
Ця розписка, зважаючи на норми ст. ст. 1047, 1046 Цивільного кодексу України є належним доказом того, що відповідач 03 листопада 2025 року отримав від позивача у позику грошові кошти в розмірі у розмірі 106 625 грн. та 2000 доларів США.
Зазначена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду України, зробленими у постановах від 25 вересня 2013 року № 6-24цс12, від 18 вересня 2013 року № 6-63цс-13та від 01 листопада 2015 року №6-1967цс15.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором позики.
Велика Палата Верховний Суд в своїй постанові від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц вказала, що уразі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо повернення позивачу суми позики за договором в сумі 119544,07 грн., тому відповідно до ст. ст. 1, 2, 4, 5 ЦПК України та ст. 16 Цивільного кодексу України право позивача щодо повернення йому суми позики підлягає захисту судом, шляхом примусового виконання обов'язку відповідача по поверненню позики в натурі.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позов ОСОБА_1 задовольняється в повному обсязі, то сплачений ним судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 10, 11, 12, 15, 19, 34, 76-83, 89, 133, 134, 137, 141, 142, 209, 213, 258, 259, 263-265, 267, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , грошові кошти в сумі 119 554,07 гривень (сто дев'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривні сім копійок).
3.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , судові витрати у сумі 1211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
4.Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення можу бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
5.Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
6.На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання повного судового рішення.
7.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Суддя підпис А.С. Поліщук
Суддя А.С. Поліщук
Повний текст судового рішення складено 04 вересня 2025 року.