Справа № 367/11818/24
Провадження №2-о/367/112/2025
Іменем України
04 вересня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого - судді Кравчук Ю.В.,
за участю - секретаря судових засідань Опанасенко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Ірпені заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Новодністровська міська рада Чернівецької області про встановлення факту родинних відносин,-
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з заявою, заінтересована особа: Новодністровська міська рада Чернівецької області про встановлення факту родинних відносин, мотивуючи наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сокиряни Сокирянського району Чернівецької області померла мати заявника ОСОБА_2 .
Заявник наголошує, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, що складається із: квартири за АДРЕСА_1 на території Новодністровської міської ради Чернівецької області.
06 травня 2020 року заявник звернувся до приватного нотаріуса Іванківського районного нотаріального округу Київської області Ющенко Л.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_2 .
Заявник наголошує, що в жовтні 2024 року до приватного нотаріуса Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Шамбри В. А. (за місцем знаходженням спадкового майна) звернулася громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_2 , яка діяла від імені заявника на підставі довіреності посвідченої 17.09.2024 року, Дударєвою І.Ю. державним нотаріусом Іванківської державної нотаріальної контори, реєстровий №2-976 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та постійно проживала у АДРЕСА_3 .
Однак, заявник звертає увагу суду, що постановою №74-02-31 винесеною приватним нотаріусом Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Шамброю В.А. 08 жовтня 2024 року йому було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину після смерті спадкодавця - ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують факт родинних стосунків.
Заявник стверджує, що у позасудовому порядку згідно поданих документів неможливо встановити, що після розірвання шлюбу 29 травня 1978 року прізвище його матері стало « ОСОБА_4 » та дошлюбне прізвище матері при укладенні шлюбу 13.08.1982 року було саме « ОСОБА_4 », а не « ОСОБА_5 ».
Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 17 червня 2021 року №00031274735, виконавчим комітетом Бобровицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області 14.11.1971 року було складено актовий запис про шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Прізвище дружини до реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 ».
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 батьками заявника задокументовані: ОСОБА_6 - батько, ОСОБА_7 - мати.
Заявник вказує, що відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 17 червня 2021 року №00031277783 зазначено, що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції 29.05.1978 року складено актовий запис №118 про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Зазначено, що прізвище дружини після розірвання шлюбу « ОСОБА_5 ».
Однак, заявник стверджує, що йому точно відомо, що мати після розірвання шлюбу із батьком повернулася до свого дошлюбного прізвища « ОСОБА_4 », але змінити актовий запис №118 від 29.05.1978 року складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції вже не є можливим. Крім цього, 13 серпня 1982 року ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_9 , після чого змінила свої прізвище на « ОСОБА_10 ».
В зв'язку з даними подіями заявник вимушений звернутися до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин.
20 листопада 2024 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Новодністровська міська рада Чернівецької області про встановлення факту родинних відносин.
Ухвалою суду від 20 січня 2025 року було витребувано у приватного нотаріуса Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Шамбри Віктора Анатолійовича належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
07 квітня 2025 року на виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 20 січня 2025 приватним нотаріусом Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Шамброю Віктором Анатолійовичем було надано до суду копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі, заяву підтримав в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ч.1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України - суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
За умовами п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується паспортом громадянина України з безконтактним електронним носієм у формі ID - картки № НОМЕР_2 , виданим 27.12.2018 року органом 3215.
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 батьками заявника задокументовані: ОСОБА_6 - батько, ОСОБА_7 - мати.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника ОСОБА_2 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Сокирянському району та місту Новодністровську Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області складено відповідний актовий запис № 275.
Згідно спадкової справи № 14/2020, остання була заведена приватним нотаріусом Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Шамброю В.А. 13 травня 2020 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_1 .
Інших спадкоємців, які б звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, спадкова справа не містить.
08 жовтня 2024 року за № 74-02-31 приватним нотаріусом Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Шамброю В.А. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті спадкодавця - ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю докуметів, щ підтверджують факт родинних стосунків.
Звертаючись до суду з вказаною заявою, заявник просив встановити факт родинних стосунків між ним та померлою, оскільки померла доводилась йому рідною матір'ю.
Відповідно ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Факт родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК) встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 15 квітня 2020 року справі № 302/991/19, провадження № 61-1128св20.
Як встановлено судом, на час розгляду даної цивільної справи, інших спадкоємців, які б звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, спадкова справа не містить.
Так, з наявного в матеріалах справи та із спадкової справи №14/2020, вбачається, що 14 листопада 1971 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 було укладено шлюб, після реєстрації якого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_5 », про що виконавчим комітетом Бобровицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області 14 листопада 1971 року складено актовий запис про реєстрацію шлюбу № 49.
29 травня 1978 року вищевказаний шлюб було розірвано, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції складено актовий запис № 118, після реєстрації якого дружині залишено прізвище « ОСОБА_5 ».
Оскільки після розірвання шлюбу ОСОБА_12 в актовому записі № 118 від 29 травня 1978 року, що був складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_12 було залишено прізвище « ОСОБА_5 », а не дошлюбне її прізвище « ОСОБА_4 », виникли розбіжності у документах, що підтверджують родинні відносини між нею та заявником як матері та сина.
13 серпня 1982 року ОСОБА_12 уклала шлюб з ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_3 від 13.08.1982 р., видане Новодністровською селищною радою Сокирянського району Чернівецької області, відповідно до якого після укладення шлюбу прізвище чоловіку та дружині присвоєно - ОСОБА_10 , при цьому дошлюбне прізвище ОСОБА_12 зазначено як « ОСОБА_4 ».
Також, судом досліджено копію першої сторінки трудової книжки ОСОБА_12 , відповідно до якої її ім'я зазначено як « ОСОБА_13 » (російською мовою). Надалі прізвище було змінено на « ОСОБА_14 », на підставі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 13.11.71р. У подальшому, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу № НОМЕР_5 від 29.05.78, прізвище було змінено з « ОСОБА_5 » на попереднє - « ОСОБА_4 ».
Остання зміна прізвища, що вбачається з наданої копії трудової книжки, полягає у заміні прізвища з « ОСОБА_4 » на ОСОБА_15 , що підтверджується записом у трудовій книжці із зауваженням: «прізвище ОСОБА_16 змінено на ОСОБА_10 згідно свідоцтву про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 13.08.1982 р.».
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19) зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19 сформульовано висновки про те, що доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником. Зважаючи на викладене, необґрунтованими є доводи заявника про можливість підтвердження факту родинних відносин виключно письмовими доказами, оскільки такі обставини відповідно до норм процесуального права можуть бути встановлені і на підставі інших доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування і в своїй сукупності доводять обставини, на які посилається сторона.
У справі № 947/22756/19 визнаючи подані позивачем письмові докази (свідоцтва про шлюб, свідоцтво про народження, свідоцтва про смерть, свідоцтво про право на спадщину після смерті, фотографії, на яких зображені члени родини позивача декількох поколінь, відеозаписи зі святкування сімейних подій, показання свідків достатніми та достовірними доказами, суд надав їм оцінку в їх сукупності, які в своєму взаємозв'язку згідно з практикою ЄСПЛ щодо урахуванням принципу "балансу вірогідностей" підтверджують правдивість обставин, на які посилався позивач на обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суди дійшли правильних висновків про доведеність родинних відносин між позивачем та померлою особою.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та в постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21.
В своїй постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Поняття «родинність» розглядається як родинні зв'язки між людьми, що ґрунтуються на походженні однієї особи від іншої чи кількох осіб від спільного пращура; кровний зв'язок осіб, що походять один від одного чи від спільного пращура. Родинна лінія може бути прямою чи боковою та поділяється на висхідну та низхідну. При прямій лінії родинність ґрунтується на походженні однієї особи від другої.
Оскільки виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, заявник вірно звернувся в суд із заявою про встановлення цих фактів, розгляд яких здійснюється за правилами окремого провадження.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи, що Законом не передбачено порядку встановлення факту родинних відносин та іншого способу у заявника немає, зважаючи на неможливість оформлення заявником спадщини після смерті матері без встановлення факту родинних відносин, суд вважає заяву обґрунтованою та доведеною.
Статтею 129 1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (суд ураховує також роз'яснення Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" - рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання).
При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 297 ЦПК України при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження - судові витрати не відшкодовуються.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 10-13, 18, 19, 76, 77, 81, 89, 256, 259, 263-265, 293, 294, 297, 315, 316, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, постановою Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Новодністровська міська рада Чернівецької області про встановлення факту родинних відносин - задовольнити. Встановити факт родинних відносин, а саме: факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 , є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки села Борсуків Козелецького району Чернігівської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сокиряни Сокирянського району Чернівецької області.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.В. Кравчук