Справа № 364/802/25
Провадження № 2/364/447/25
05.09.2025, суддя Володарського районного суду Київської області Моргун Г. Л., ознайомившись з матеріалами позовної заяви
Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( код ЄДРПОУ 37356833, адреса: вул. Саксаганського, 133 А, м. Київ, 01032, е-пошта info@sgroshi.com , № тел.: 380630731405, інформація щодо наявності електронного кабінета не зазначена),
представник позивача Горна Вероніка Іванівна (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , № тел. НОМЕР_2 , е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформація щодо наявності електронного кабінета відсутня)
до
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , № тел.: НОМЕР_4 , адреса електронної пошти та інформація про наявність електронного кабінета не зазначені)
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
03.09.2025 зазначена позовна заява надійшла до Володарського районного суду Київської області у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Моргун Г.Л.
Ознайомившись з матеріалами справи, доходжу висновку про необхідність направлення цивільної справи за підсудністю до належного суду з наступних підстав.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя повинен перевірити належність справи до їх юрисдикції та підсудності. Відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
04.09.2025, суддя, отримала відповідь № 1735791 з Єдиного державного демографічного реєстру, згідно якого громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Так, підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 27-30 ЦПК).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
В силу статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Зі змісту ст. 28 ЦПК України вбачається, що позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Так, ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).
Відповідно до ст. 1 ЦПК України цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства
Як вбачається з матеріалів справи відповідач, має зареєстроване місце проживання, яке наразі аналогічне зазначеному представницею позивача у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_3 .
Відповідно до п. 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів", але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX».
Таким чином, місцеві суди продовжують розглядати справи за «старою» територіальною юрисдикцією (до адміністративної реформи 2020 року), але не довше ніж один рік після скасування воєнного стану.
Враховуючи, що відповідач має зареєстроване місце проживання на території, яка до адміністративної реформи відносилася до юрисдикції Васильківського міськрайонного суду Київської області, справа підсудна саме цьому суду.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За нормами ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Слід також зауважити, що в силу ст. 378 ЦПК України, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Враховуючи викладене, вважаю, що матеріали цивільної справи слід направити до Деснянського районного суду міста Києва.
Керуючись ст. ст. 31, 32, 353-354 ЦПК України, суддя,
Справу № 364/802/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( код ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - передати на розгляд до Васильківського міськрайонного суду Київської області (код ЄДРПОУ26539676 , адреса: 08601 Україна, Київська область, м. Васильків, вул. Шевченко,8).
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Передача справи на розгляд іншого суду здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Г. Л. Моргун