Справа № 362/7521/24
Провадження № 2/362/1917/25
05 вересня 2025 року
суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 14 300 гривень 00 копійок.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем 11 лютого 2024 року між ним і відповідачем було укладено кредитний договір № 11.02.2024-100002539, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 10 000 гривень 00 копійок зі сплатою процентів 1,34 % в день строком на 28 днів.
Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за договором кредиту не виконує, станом на 09.03.2024 року у нього виникла заборгованість за кредитом у вказаному розмірі, що порушує права позивача (а.с. 1 - 7).
Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.
Відповідачем подано відзив на позов у якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 43 - 45).
Натомість, відповідач не подав відзив на позов у встановлений цивільним процесуальним законом строк!!!
У зв'язку із цим, суд не приймає до уваги зміст відзиву на позов, оскільки всупереч вимог статей 83 і 191 ЦПК України, відзив подано із порушенням зазначеному в ухвалі від 01 листопада 2024 року про відкриття провадження по справі строку для подання відповідачем відзиву на позов (а.с. 37).
В резолютивній частині ухвали від 01 листопада 2024 року про відкриття провадження по справі визначено: строк для подання відповідачем відзиву на позов - протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 37).
Натомість, поштовий конверт у якому суд надіслав відповідачу судове повідомлення про розгляд справи разом із копією ухвали про відкриття провадження по справі, повернуто до суду без вручення (а.с. 42).
Отже, відповідач не отримав у встановленому цивільним процесуальним законом порядку копію ухвали від 01 листопада 2024 року про відкриття провадження у даній справі.
Про це відповідач також зазначає у відзиві на позов, а саме в абзаці четвертому відзиву: ухвалу суду від 01 листопада 2024 року та копію позовної заяви з додатками відповідач не отримав (а.с. 43).
Окремо, у зв'язку із цим відповідачу слід роз'яснити, що за приписами цивільного процесуального закону, строк для подачі відзиву обраховується не з моменту ознайомлення представника з матеріалами цивільної справи, а з дня отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження по справі.
Оскільки відповідач не отримав у встановленому цивільним процесуальним законом порядку копію ухвали від 01 листопада 2024 року про відкриття провадження у даній справі, суд приходить до логічного, послідовного і обґрунтованого висновку про те, що відповідно до норм статті 191 ЦПК України, - у відповідача не виникло процесуального права подати відзив на позов, оскільки сторона відповідача надіслала суду відзив не у строк встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а до початку такого строку.
Як наслідок, у суду відсутні процесуальні підстави для врахування відзиву на позов при постановленні судового рішення по суті даної справи.
11 лютого 2025 року судом отримано відповідь на відзив (а.с. 49 - 52).
Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
11 лютого 2024 року між в електронній формі між сторонами укладено кредитний договір № 11.02.2024-100002539 за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 10 000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою (а.с. 15, 17 - 19, 20 - 31).
Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується квитанцією від 11 лютого 2024 року (а.с. 16).
Тобто, позивач виконав умови укладеного між сторонами кредитного договору.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із нормою частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначений кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа створеного згідно із вимогами визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та особливостей передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач не виконує свої зобов'язання перед позивачем за укладеним між ними кредитним договором.
З наданої позивачем на підтвердження своїх вимог довідки-розрахунку вбачається, що станом на 09.03.2024 року відповідач має заборгованість по договору на загальну суму 14 300 гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за кредитом - 10 000 гривень 00 копійок, заборгованість по відсоткам - 2 800 гривень 00 копійок і заборгованість з комісії 1 500 гривень 00 копійок (а.с. 11).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За нормами статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини 1 і 2).
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
Положення статті 625 ЦК України передбачають, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.
Натомість, суд вважає безпідставними і необґрунтованими вимоги позивача про стягнення із відповідача комісії в сумі 1 500 гривень 00 копійок, оскільки за правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19: умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплатити процентів у строки передбачені наведеним кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за даним кредитним договором без нарахованої комісії в сумі 1 500 гривень 00 копійок.
Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним кредитним договором складає 12 800 гривень 00 копійок.
За таких обставин, позов є частково обґрунтованим та підлягає задоволенню в обсязі суми заборгованості визначеному судом.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
За подачу даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 422 гривні 40 копійок, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № СЦ00019248 від 31 жовтня 2024 року (а.с. 32).
Тобто, на підставі статей 133, 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, суд враховує обставину часткового задоволення позовних вимог в обсязі 89,5 % та вважає, що судові витрати позивача у вигляді сплати судового збору за вимогами майнового характеру слід визначити відповідно до відсотку задоволеної суми позову у розмірі 89,5 %, що становить 2 168 гривень 05 копійок.
Як наслідок, на підставі пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, судові витрати слід покласти на:
-позивача у розмірі 10,5 %, що становить 254 гривні 35 копійок;
-відповідача у розмірі 89,5 %, що становить 2 168 гривень 05 копійок.
У зв'язку із цим, слід стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат грошові кошти в сумі 2 168 гривень 05 копійок.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 526, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273 - 279 ЦПК України,
Частково задовольнити позов.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» грошові кошти в сумі 12 800 (дванадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійка.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» грошові кошти в сумі 2 168 (дві тисячі сто шістдесят вісім) гривень 05 копійок у відшкодування судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя
Дата складення повного рішення суду - 05 вересня 2025 року.