Єдиний унікальний номер справи: 650/2822/25 Головуючий в І інстанції: Сікора О.О.
Номер провадження: 22-ц/819/1085/25 Доповідач: Майданік В.В.
02 вересня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Майданіка В.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Склярської І.В.,
секретар Олійник К.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт",
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Сікори О.О., у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Іщук Надія Ростиславівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати за землю,
Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
29 квітня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Іщук Надія Ростиславівна, звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:
--- розірвати договір оренди землі б/н від 21 червня 2006 року, зареєстрований від 21.06.2006 за №4АА002128-040671500037 зі змінами, в редакції додаткової угоди №1200293-7 від 04.11.2021 номер запису в Державному реєстрі речових прав про інше речове право 31617340, укладений між орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" та орендодавцем ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 8,9713 га з кадастровим номером 6520686700:03:019:0011, що розташована за межами села Степне на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області;
--- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 78 307,35 грн згідно договору оренди землі б/н від 21 червня 2006 року, зареєстрований від 21.06.2006 за №4АА002128-040671500037 зі змінами, в редакції додаткової угоди №1200293-7 від 04.11.2021 номер запису в Державному реєстрі речових прав про інше речове право 31617340;
--- стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесені на сплату судового збору, в сумі 1937,92 грн.
Позов обґрунтований наступним.
Позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 8,9713 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6520686700:03:019:0011, яка знаходиться за межами с. Степне на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області. Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
21.06.2006 року між орендарем ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" та громадянами-орендодавцями, в тому числі і позивачем, укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років. Договір зареєстрований у Бериславському районному відділі Херсонської регіональної філії центру ДЗК.
У подальшому між сторонами укладалися угоди про заміну орендаря, зміну умов договору та продовження строку його дії. Остання редакція договору викладена у додатковій угоді №1200293-7 від 04.11.2021 року, відповідно до якої строк дії договору встановлений до 31 грудня 2031 року, а орендна плата складає 8,46% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 26 102,45 грн за повний рік оренди.
Згідно з положеннями чинного договору орендна плата мала вноситися орендарем до 31 грудня кожного року.
У порушення умов договору, відповідач не виконує належним чином свій обов'язок щодо своєчасного внесення орендної плати, що призвело до утворення заборгованості за 2022, 2023, 2024 роки. Сума заборгованості, відповідно до встановленого розміру орендної плати (26 102,45 грн на рік), складає 78 307,35 грн.
Відповідач, як податковий агент, повинен був утримати із суми нарахованої орендної плати податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військовий збір у розмірі 1,5%. Факт несплати орендної плати та податків підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про відсутність нарахувань доходу позивачу від відповідача за 2022-2024 роки.
Невиконання відповідачем своїх договірних обов'язків є підставою для дострокового розірвання договору відповідно до пункту 12.3 чинного договору, статті 32 Закону України "Про оренду землі", ст.651 ЦК України та пункту "д" ч.1 ст.141 ЗК України.
Позивач зазначає, що зверталася телефоном на гарячу лінію підприємства відповідача щодо врегулювання ситуації, однак відповіді не отримала, тому змушена звернутися до суду для захисту своїх прав.
З огляду на викладене, з урахуванням систематичного невиконання відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати, позивач вважає, що є законні підстави для розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості у розмірі 78 307,35 грн.
Ухвалою суду від 29.04.2025 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом й постановлено розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
02 липня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що вони є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Зокрема зазначив, що несплата орендної плати зумовлена обставинами непереборної сили, які настали внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Зокрема, територія Новорайської селищної територіальної громади, на якій розташована спірна земельна ділянка, з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року перебувала в тимчасовій окупації, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які є тимчасово окупованими.
У зв'язку з цим, ТОВ "Ютс-Агропродукт" було фактично позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність, зокрема використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням. Представник відповідача наголошує, що внаслідок окупації майно підприємства було знищено та розграбовано, а працівники втратили доступ до об'єкта оренди. Ці обставини, за твердженням відповідача, підтверджуються відомостями з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №42022232090000075, зареєстрованого за фактом воєнного злочину порушення законів та звичаїв війни.
Відповідач зазначає, що з території підприємства у с. Новорайськ військовослужбовцями рф було викрадено техніку, автомобілі, мультикоптери, що використовувалися у сільському господарстві. Як приклад, наводяться судові рішення, якими підтверджено факти аналогічного знищення чи викрадення майна інших підприємств на цій території, зокрема рішення Господарського суду міста Києва в справах №910/3742/24, №910/4161/24, №910/1860/24, №910/2822/24, №910/20089/23, №910/1337/24, №910/20046/23.
Крім того, відповідач вказує, що після деокупації територія залишалася потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами, що створювало реальну загрозу життю та здоров'ю працівників. На підтвердження цього подано копію листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області, яким зазначено, що піротехнічні розрахунки не проводили розмінування цієї території, а роботи з обстеження здійснюються іншими структурами. Також зазначено, що проведення сільськогосподарських робіт у цих умовах є небезпечним. На думку відповідача, зазначені обставини є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язань згідно зі ст.617 ЦК України. Крім того, відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України орендар звільняється від плати за користування майном за весь час, коли він не міг його використовувати з незалежних від нього причин. Такою обставиною, як стверджується у відзиві, і була окупація території та неможливість обробітку землі через бойові дії, замінування, відсутність доступу до майна та загрозу життю людей.
Відповідач також посилається на підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, згідно з яким за період з 01 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком припинення воєнного стану, не нараховується та не сплачується плата за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих. У справі надано розпорядження Новорайської військової адміністрації від 31.10.2023 №163, яким ТОВ "Ютс-Агропродукт" надано податкові пільги щодо земельної ділянки позивача через її непридатність для використання. Аналогічне розпорядження стосовно пільг приймалося і на 2024 рік.
Окремо відповідач звертає увагу на практику Херсонського апеляційного суду, зокрема на постанову від 09.04.2025 у справі №650/3776/24, в якій суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди у зв'язку з об'єктивною неможливістю здійснення господарської діяльності орендарем в умовах тимчасової окупації та небезпеки, спричиненої можливим замінуванням ділянок.
У підсумку відповідач зазначає, що він не відмовляється від виконання договірних зобов'язань, однак їхня реалізація є тимчасово неможливою з незалежних від нього причин. Таким чином, відсутність сплати орендної плати не може кваліфікуватися як підстава для розірвання договору оренди, оскільки ця несплата обумовлена обставинами, які мають характер непереборної сили.
Відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 липня 2025 року позов було задоволено повністю. Суд вирішив:
--- розірвати договір оренди землі б/н від 21 червня 2006 року, зареєстрований від 21.06.2006 за №4АА002128-040671500037 зі змінами, в редакції додаткової угоди №1200293-7 від 04.11.2021 номер запису в Державному реєстрі речових прав про інше речове право 31617340, укладений між орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" та орендодавцем ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 8,9713 га з кадастровим номером 6520686700:03:019:0011, що розташована за межами села Степне на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області;
--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 78 307,35 грн, на користь ОСОБА_1 , згідно договору оренди землі б/н від 21 червня 2006 року зареєстрований від 21.06.2006 за №4АА002128-040671500037 зі змінами, в редакції додаткової угоди №1200293-7 від 04.11.2021 номер запису в Державному реєстрі речових прав про інше речове право 31617340;
--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на користь позивача витрати понесені на сплату судового збору в сумі 1937,92 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Договору оренди землі відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю (позивачці) орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки до 31 грудня кожного поточного року, що орендна плата за весь об'єкт оренди становить 8,46% відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (308 539,65 грн) і складає 26 102,45 грн за рік, а тому орендар повинен був сплатити орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки в загальному розмірі 78 307,35 грн, однак цього не виконав.
Також суд виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема, платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов'язання за договором. Водночас, як вказав суд, представник позивачки послідовно й обґрунтовано заперечує факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки.
Також, суд виходив з того, що відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення, посилається на військову агресію рф проти України, на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1. Однак, вказав суд, товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Суд зазначив, що відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.
Суд вважав, що факт перебування вказаної земельної ділянки на території України, яка в певний період часу в 2022 році входила до тимчасово окупованої російською федерацією території України, сам по собі також не може свідчити про очевидну неможливість використання відповідачем її у своїй господарській діяльності, а отже неможливість виконання останнім взятих на себе зобов'язань з орендної плати. Адже, як вважав суд, самі по собі лише посилання на вказаний факт без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов'язань за договором оренди землі не можуть бути підставою для звільнення від вказаних зобов'язань.
Також суд виходив з того, що той факт, що відповідачем не здійснювалася посівна кампанія в 2022 році, 2023 році та в 2024 році, що також не підтверджено належними та допустимими доказами, не може свідчити про те, що таке рішення уповноважених представників підприємства було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов'язків за договором оренди.
Також суд відхилив посилання відповідача на розпорядження органів місцевого самоврядування щодо надання пільг з місцевих податків і зборів, зокрема й орендної плати за землю. Суд зазначив, що відповідно до змісту розпоряджень начальника Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, пільги зі сплати орендної плати стосуються земель комунальної власності, наданих в оренду, тобто відносин, у яких орендодавцем виступає територіальна громада. Натомість спірна земельна ділянка перебуває у приватній власності позивача і не належить до земель комунальної форми власності. Відтак, положення вказаних розпоряджень щодо звільнення від орендної плати на ці відносини не поширюються. Щодо вказівки у розпорядженнях на те, що окремі земельні ділянки не є об'єктом оподаткування у зв'язку з потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами, то суд враховував те, що йдеться саме про потенційну загрозу, яка сама по собі не свідчить про наявність фактичного забруднення, яке б унеможливлювало використання спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням. Адже відповідачем не надано жодного акту технічного обстеження, сертифіката чи іншого документа, що підтверджував би реальний техногенний стан ґрунту або визнання спірної земельної ділянки непридатною до використання. Таким чином, на думку суд, наведені розпорядження не звільняють відповідача від обов'язку сплати орендної плати саме за спірну земельну ділянку, яка є приватною власністю, а потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов'язання за договором оренди.
Також суд виходив з того, що посилання відповідача на здійснення досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення також підлягають відхиленню, оскільки з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року вбачається, що розслідування здійснюється за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 438 КК України - порушення законів і звичаїв війни, а саме слідством встановлено конкретно вказані два епізоди. Разом із тим, як зазначив суд, вказане кримінальне провадження стосується саме фактів воєнних злочинів та пошкодження (або викрадення) майна підприємства, а не придатності або непридатності до використання впродовж 2023 та 2024 років конкретних орендованих земельних ділянок. Жодних доказів того, що за результатами досудового розслідування або у межах проведених слідчих дій спірні земельні ділянки були визнані такими, що не можуть використовуватись за цільовим призначенням, на думку суду, матеріали справи не містять. Суд вказав, що в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені земельні ділянки оголошені небезпечними для сільськогосподарського використання або на них накладено санітарні, техногенні чи екологічні обмеження.
Що стосується посилання представника відповідача на лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області №?66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року як на доказ неможливості використання спірних земельних ділянок за цільовим призначенням у розумінні положень статей 617, 651, 762 ЦК України, то суд зазначив, що зміст зазначеного листа не підтверджує наявності обставин, які б виключали відповідальність відповідача за невиконання умов договорів оренди землі. Адже, по-перше, ГУ ДСНС у Херсонській області у відповіді прямо зазначає, що піротехнічні розрахунки ДСНС до робіт з розмінування на відповідних земельних ділянках не залучались, а самі роботи проводились іншими фаховими відомствами, по-друге, твердження вказаного листа щодо потенційної забрудненості ділянок вибухонебезпечними предметами носить гіпотетичний та попереджувальний характер; жодного обстеження конкретних земельних ділянок, які є предметом даного спору, ГУ ДСНС не проводило, як і не зазначало факту наявності на них вибухонебезпечних предметів або неможливості їх використання, по-третє, у листі відсутні будь-які висновки, які б вказували на фактичну або юридичну неможливість використання саме спірних земельних ділянок впродовж 2023 та 2024 років, або на те, що така неможливість виникла внаслідок дії непереборної сили у значенні ст.617 ЦК України.
Також, на думку суду, наведена у відзиві позиція відповідача про необхідність врахування судом першої інстанції правової позиції Херсонського апеляційного суду у справі № 650/3776/24 не є позицією Верховного Суду у розумінні частини четвертої ст.263 ЦПК України.
Також суд виходив з того, що з боку відповідача не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.
Отже, як вважав суд, з огляду на викладене, належними доказами відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2022, 2023, 2024 роки. Відтак, підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати відсутні.
Таким чином, зазначив суд, зважаючи на систематичне невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який укладений між сторонами та діяв впродовж вказаного періоду часу, наявні підстави для стягнення вказаної заборгованості та розірвання договору оренди, у зв'язку з чим позов слід задовольнити.
При цьому суд враховував положення ст.651 ЦК України, п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, ст.32 Закону України "Про оренду землі".
Крім того, суд вважав, що вказана заборгованість підлягає стягненню без врахування податків та зборів, передбачених чинним законодавством, оскільки у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов'язку податкового агента щодо утримання та перерахування податків із суми орендної плати, яка належить до сплати позивачу.
На вказане рішення відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про його скасування й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому він послався на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.
Також вказав, що суд дійшов хибного висновку, що наведені розпорядження Новорайської СВА (від 18.04.2024р № 154 "Про нову редакцію розпорядження начальника сільської військової адміністрації № 29 від 06.02.2024 року "Про надання пільг ТОВ "Ютс-Агропродукт" із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на І квартал 2024 року», від 11.02.2025р № 58 "Про надання пільг ТОВ "Ютс-Агропродукт" із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на 2025 рік), якими надано пільги з нарахування та сплати орендної плати за землю комунальної власності, а також з єдиного податку четвертої групи для юридичних осіб, не поширюються на спірні правовідносини, оскільки земельні ділянки, які є предметом договорів оренди землі, щодо яких подано позов, перебуває у приватній власності позивача, і не належить до земель комунальної форми власності. При цьому зазначив, що у вступній частині згаданих рішень зазначається, що у зв'язку з потенційною загрозою забруднення земельних ділянок відповідачу надано пільги з місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади. На думку скаржника ці документи є беззаперечним доказом існування обставин, які об'єктивно унеможливили не лише провадження господарської діяльності відповідачем, але й будь-яке використання орендованих земельних ділянок.
Також зазначив, що поза увагою суду залишилось те, що відповідачем надано доказ, а саме лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025 року, який є підтвердженням того, що земельні ділянки, які є предметом договорів оренди землі, щодо якого подано позов, є потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. На думку скаржника, даний доказ підтверджує об'єктивну неможливість використання відповідачем орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням через наслідки збройної агресії та через обставини, за які орендар не відповідає, що унеможливлює виконання зобов'язань за договором оренди землі. А тому, вважає, висновки суду не відповідають обставинам справи, адже даний доказ підтверджує наявність обставин неможливості використання землі орендарем відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України, а не дії обставин непереборної сили або наявності умов для розірвання договору з ініціативи відповідача.
Також вказав, що суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (підпункт 7 ч.3 ст.376 ЦПК України). У позовній заяві було відсутнє клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, в ухвалі суду про відкриття провадження не надано відповідачу строк на подання відповідних заперечень. А тому, вважає, зазначене є порушенням судом ст.ст.10, 12 ЦПК України щодо забезпечення при розгляді справ принципів верховенства права та змагальності сторін.
Також зазначив, що суд не застосував положення ч.6 ст.762 ЦК України, згідно якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Адже, зазначив, відповідачем обґрунтовано відсутність обов'язку сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, що підтверджується: тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташована земельна ділянка; вказаними розпорядженнями Новорайської сільської військової адміністрації, якими визначено, що земельні ділянки не придатні до їх використання через потенційне забруднення; Листом Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 6603-2942/6616/3.
Скаржник просив врахувати правові висновки Верховного Суду у релевантних правовідносинах: постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року по справі № 910/7495/16, постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року по справі № 911/255/23.
Справу було призначено до апеляційного розгляду на 02.09.2025 року о 13-50 годині, однак учасники справи, які до суду не з'явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв'язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Фактичні обставини, встановлені судом
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 8,9713 га з кадастровим номером 6520686700:03:019:0011 зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1832846665206, номер запису про право власності 31617289. Власником земельної ділянки є позивач ОСОБА_1 .
Вказане також вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХС № 064202 та Свідоцтва про шлюб.
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 21 червня 2006 року, зареєстрованого за №4АА002128-040671500037, земельна ділянка була передана в оренду ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" громадянами-орендодавцями, у тому числі позивачкою, строком на 10 років.
Відповідно до договору про заміну сторони у договорі оренди від 10 листопада 2015 року, право оренди перейшло до Приватного підприємства "ЮТС-Агропродукт Плюс", а строк дії договору було поновлено до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до додаткової угоди №1100161 від 28 грудня 2017 року, право оренди передано новому орендарю Товариству з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт", а договір оренди викладено у новій редакції.
Відповідно до пункту 3.1 додаткової угоди №1100161-3 від 28 лютого 2018 року до договору оренди земельної ділянки від 21 червня 2006 року (номер запису про інше речове право 31617340), строк дії договору встановлено до 30 листопада 2027 року.
Відповідно до додаткової угоди №1200293-7 від 04 листопада 2021 року, договір оренди викладено в новій редакції. Пунктом 3.1 встановлено, що строк дії договору до 31 грудня 2031 року. Відповідно до пункту 4.1, розмір річної орендної плати встановлено у розмірі 8,46% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору складає 308 539,65 грн. Відтак, розмір річної орендної плати становить 26 102,45 грн (308 539,65 грн х 8,46%).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 18 березня 2025 року №1510-25-01199, вбачається, що за 2022, 2023, 2024 роки відповідачем ТОВ "Ютс-Агропродукт" не здійснювались виплати орендної плати на користь позивача за відповідний період.
Крім того, орендар повинен був утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб у розмірі 18% та військовий збір у розмірі 1,5% із суми нарахованої орендної плати, однак ці обов'язки виконані не були, що додатково підтверджується витягом з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків.
Враховуючи те, що орендар ТОВ "Ютс-Агропродукт" не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою у 2022, 2023 та 2024 роках, загальна сума заборгованості складає 78307,35 гривень (26 102,45 х 3 роки).
Таким чином, за період з 2022 по 2024 роки заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою складає 78 307,35 грн.
Відповідно до розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24 "Про доповнення переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили", до відповідного переліку було включено Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт", юридична адреса: вул. Промислова, буд. 3, с. Новорайськ, Новорайська сільська територіальна громада, Бериславський район. Зазначене розпорядження підлягало затвердженню на сесії обласної ради, що прямо вказано в пункті 2 цього нормативного акта.
Відповідно до розпорядження начальника Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 31.10.2023 № 163 "Про надання пільг ТОВ "Ютс-Агропродукт" із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на 20222023 роки", Товариству з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" надано пільги з нарахування та сплати орендної плати за землю комунальної власності, єдиного податку четвертої групи для юридичних осіб та мінімального податкового зобов'язання за період з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2023 року.
У розпорядженні також зазначено, що земельні ділянки загальною площею 12 338,0283 га, які перебувають у користуванні ТОВ "Ютс-Агропродукт", у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, не є об'єктом оподаткування у визначений період. Вказано, що відповідні земельні ділянки не підлягають оподаткуванню на території Новорайської сільської територіальної громади в період з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2023 року.
Відповідно до розпорядження начальника Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 06 лютого 2024 року № 29 "Про надання пільг ТОВ "Ютс-Агропродукт" із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на І квартал 2024 року", встановлено, що ТОВ "Ютс-Агропродукт") надано пільги щодо нарахування та сплати орендної плати за землю комунальної власності, єдиного податку четвертої групи для юридичних осіб та мінімального податкового зобов'язання на період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2024 року.
Окрім того, у зв'язку з потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами, земельні ділянки загальною площею 12 338,0283 га, що перебувають у користуванні вказаного товариства, визнано такими, що не є об'єктом оподаткування у зазначений період. У розпорядженні також вказано кадастрові номери цих земельних ділянок.
Відповідно до розпорядження начальника Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 18 квітня 2024 року № 154 "Про нову редакцію розпорядження начальника сільської військової адміністрації "Про надання пільг ТОВ "Ютс-Агропродукт" із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на І квартал 2024 року" № 29 від 06.02.2024 року", ТОВ "Ютс-Агропродукт" надано пільги з нарахування та сплати орендної плати за землю комунальної власності, а також з єдиного податку четвертої групи для юридичних осіб на 2024 рік з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року. Пільги надані на земельні ділянки загальною площею 12 338,0283 га, із зазначенням кадастрових номерів, з урахуванням наявності на території підприємства потенційної загрози забруднення вибухонебезпечними предметами.
Відповідно до розпорядження начальника Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 11 лютого 2025 року № 58 "Про надання пільг ТОВ "Ютс-Агропродукт" із місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на 2025 рік", Товариству з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" надано пільги з нарахування та сплати орендної плати за землю комунальної власності, єдиного податку четвертої групи для юридичних осіб та мінімального податкового зобов'язання на період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року, встановлено факт реєстрації двох епізодів можливих кримінальних правопорушень, кваліфікованих за частиною першою статті 438 КК України порушення законів та звичаїв війни.
Перший епізод зареєстровано на підставі самостійного виявлення прокурором відповідної інформації. У ньому зазначено, що 09 квітня 2022 року приблизно об 12:00 годині невстановлені особи у військовій формі з території бази ТОВ "Ютс-Агропродукт", яка розташована в селі Новорайськ Бериславського району Херсонської області, вивезли три одиниці сільськогосподарської техніки зокрема автомобіль КАМАЗ державний номер НОМЕР_1 на загальну суму близько 1,5 мільйона гривень. Вказані дії здійснені в умовах воєнного стану, оголошеного президентом російської федерації, що становить порушення норм міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевської конвенції.
Другий епізод внесено до ЄРДР 17 червня 2022 року на підставі заяви ТОВ "Ютс-Агропродукт". Згідно з викладеними в ній обставинами, у зв'язку з тимчасовою окупацією збройними силами російської федерації території Херсонської області, зокрема Бериславського району, 24 лютого 2022 року російські військові проникли на територію підприємства за адресою: селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, внаслідок чого працівники товариства були позбавлені доступу до свого майна. Крім того, 23 квітня 2022 року з території підприємства було захоплено 11 одиниць мультикоптерів DJI Agras (CE). Унаслідок цих дій підприємство також втратило можливість обробляти земельні ділянки загальною площею 60 532,9902 га, розташовані у Херсонській області.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, офіційно засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, визнається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). ТПП України підтвердила, що 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до листа ТОВ "Ютс-Агропродукт" від 29 травня 2025 року, направленого на адресу Головного управління ДСНС України у Херсонській області, товариство повідомило, що є орендарем земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих, зокрема, на території Бериславського району Херсонської області. У зв'язку з військовою агресією російської федерації частина цих територій була тимчасово окупованою, на них велися активні бойові дії, а також здійснювалося масштабне будівництво фортифікаційних споруд.
У зверненні наголошено, що внаслідок збройного конфлікту значні площі земель ймовірно забруднені нерозірваними боєприпасами, мінами, вибуховими пристроями та їхніми уламками. Крім того, вибухи снарядів і військова діяльність призвели до вивільнення токсичних речовин і важких металів у ґрунт, що може спричинити деградацію ґрунту, зниження його родючості, а також загрозу для здоров'я людини в разі споживання вирощеної на таких ділянках продукції. Також зазначено, що пересування важкої військової техніки ймовірно спричинило ущільнення ґрунту, утворення вирв, порушення його структури та цілісності.
ТОВ "Ютс-Агропродукт" вказало, що виконання будь-яких сільськогосподарських робіт на зазначених ділянках є вкрай небезпечним, а перебування працівників на цих територіях створює безпосередню загрозу для життя та здоров'я. Крім того, частина земель фактично використовується для оборонних потреб держави, зокрема для будівництва окопів, траншей, бліндажів, протитанкових ровів, що за законом унеможливлює їх використання за первинним цільовим призначенням. У таких умовах право користування земельною ділянкою є або призупиненим, або істотно обмеженим.
Таким чином, у зазначеному листі обґрунтовано позицію про неможливість обробітку орендованих земельних ділянок у зв'язку з наявністю ознак обставин непереборної сили, які об'єктивно перешкоджають виконанню зобов'язань за договором оренди. Товариство також звернулося з проханням надати акти обстеження земель або іншу інформацію щодо можливості чи неможливості їх використання за призначенням.
Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, направленого у відповідь на звернення ТОВ "Ютс-Агропродукт", піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих товариством на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.
При цьому зазначено, що ймовірно, вищевказані земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окремо наголошено, що у зв'язку із щоденними обстрілами з боку збройних сил російської федерації різними типами озброєння, Головне управління не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях.
У зв'язку з викладеним, ДСНС рекомендувало товариству звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації, яка, згідно з розпорядженням від 6 березня 2023 року № 101, визначає пріоритетність заходів із розмінування, координує їх виконання і може підтвердити статус відповідних територій.
Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушення зобов'язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є підставою для розірвання договору.
Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов'язань, відповідно до ст.526 ЦК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За положеннями ст.651 ЦК України ("Підстави для зміни або розірвання договору"):
--- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1);
--- договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2);
--- у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3).
За ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За положеннями ст.ст.21, 22 вказаного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Відповідно до ст.23 вказаного Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
За положеннями ст.24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Статтею 96 ЗК України серед обов'язків землекористувачів передбачений такий, як обов'язок своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею (п."в" ч.1).
На підставі ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст.24, 25 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Аналогічна умова зазначена в Договорі оренди землі.
Відповідно до пункту "д" ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.
Наведене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.
У постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок:
"У ч.2 ст.651 ЦК України використано формулу закінчення "та в інших випадках", що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене - спеціальним законодавством або домовленістю сторін.
З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила ч.2 ст.651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24".
Також у вказаній вище постанові зазначено:
"Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати … під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною".
Також у вказаній постанові Верховний Суд висловив свою позицію щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а також на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
Так, щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України Верховний Суд зазначив:
"Щодо поняття "несплата", вжите у п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття "несплата" та "недоплата" не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова "несплата", можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати. До того ж потрібно враховувати, що розмір недоплати може варіюватися орієнтовно від 1 % до 99 % суми належної орендної плати, що не може не впливати на ступінь порушення прав власника землі та оцінку істотності такого порушення. Протилежне розуміння, а саме якщо вважати підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, зокрема й сплату орендної плати не в повному обсязі (часткове виконання зобов'язання), навряд чи буде справедливим та розумним, оскільки під дію цієї спеціальної норми права підпадатимуть і незначні (неістотні) порушення, наприклад систематична недоплата 1,00 грн зі 10 000,00 грн орендної плати. За таких обставин суди будуть змушені на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України розривати договори оренди землі всупереч принципу збереження договору".
Щодо розірвання договору оренди землі на підставі ч.2 ст.651 ЦК України Верховний Суд зазначив:
"Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. …
Головна ідея, на якій ґрунтується правило ч.2 ст.651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору. …
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові (від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23) зазначала, що у разі, якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а загальне правило ч.2 ст.651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.
Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.
Верховний Суд ураховує, що у контексті ч.2 ст.651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У п."д" ч.1 ст.141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред'явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати".
Таким чином розірвання договору оренди землі можливе як на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, так і на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. У першому випадку (п."д" ч.1 ст.141 ЗК України) мають бути доведені два та більше випадки повної несплати орендної плати. У другому ж випадку (ч.2 ст.651 ЦК України) має бути доведено істотне порушення умов договору, наприклад, якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував.
У постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року у справі № 388/647/17 зроблено такий висновок: "у своєму висновку суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність ознак систематичності несплати СПС "Степ" орендної плати й відповідно підстав для розірвання договору оренди, оскільки відповідач сплатив, а ОСОБА_2 та у подальшому позивач ОСОБА_1 отримали орендну плату наперед. Доводи касаційної скарги про систематичну несплату відповідачем орендної плати не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження. Суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_2 орендної плати наперед за 2014-2016 роки та отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2015-2016 роки".
У цій справі відсутні докази отримання позивачем орендної плати наперед, проти цього відповідач не заперечує.
Щодо суті спору
Відповідач по суті заперечує проти позовних вимог, вказуючи про те, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, який триває дотепер, окупацією території Херсонської області, на якій розташована орендована земельна ділянка, невідновленням до сих пір діяльності відповідача, знищенням та викраденням військовими рф майна відповідача, що, на думку відповідача, обумовлює неможливість виконання підприємством своїх обов'язків за договором оренди, а також через неможливість доступу до орендованих земельних ділянок, які були забруднені вибухонебезпечними предметами. На думку відповідача позов не може бути задоволений, оскільки невиплата орендної плати є результатом непереборної сили, що унеможливлює виконання зобов'язань.
У цій справі сторонами по суті не заперечується, і з приводу цього спір відсутній, що з огляду на розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (308 539,65 грн), сума орендної плати складає 26 102,45 грн за рік (308 539,65 грн х 8,46%) і 78 307,35 грн за три роки (2022, 2023, 2024 роки). Відтак, відповідно до умов договору оренди орендар повинен був сплатити орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки за вказану земельну ділянку орендну плату в загальному розмірі 78 307,35 грн, однак цього не виконав.
У цій справі встановлено, що спірні земельні ділянки розташовані на території Новорайської селищної територіальної громади Бериславського району Херсонської області.
У період із 09.04.2022 року по 11.11.2022 року вказана територія перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації.
Зазначене підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Вказане підтверджується також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, який є чинним.
Згідно із ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У позові зазначено про те, що відповідач не сплатив орендну плату за вказаними договорами оренди землі щодо двох земельних ділянок за 2022, 2023 та 2024 роки. Загальна сума боргу перед позивачем становить 78 307,35 грн. Відповідач цей факт не заперечив.
28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану. Таким чином, ОСОБА_2 підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
У постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 викладено наступні висновки:
--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;
--- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання;
--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки:
--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";
--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;
--- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
--- Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі до орендних правовідносин (у питанні звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин з огляду на введення воєнного стану), що підтверджується також і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 916/1788/22.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма ч.6 ст.762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи зазначене, вважає, що в 2022 році орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати.
Також апеляційний суд враховує, що сільськогосподарське виробництво є сезонним видом господарства. Орендар не зміг провести посівну компанію в 2022 році й фактично залишився без доходу за 2022 рік. Тимчасова окупація території з 09.04.2022 року по 11.11.2022 року, на якій розташована спірна земельна ділянка, впливає на можливість орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, проводити посівну компанію, збирати врожай тощо, по суті унеможливила проводити вказані дії.
Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, орендар не допустив умисне порушення умов договору. Вина орендаря у несплаті орендної плати за 2022 рік відсутня.
Як наслідок, згідно з ч.6 ст.762 ЦК України, наймач має бути звільнений від плати орендної плати за 2022 рік.
За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки.
Як зазначалося, підставою розірвання договору оренди землі згідно з п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, як підстава позову, є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи й дав належну оцінку зібраним доказам, а тому прийшов до вірного висновку про те, що у справі відсутні докази сплати відповідачем орендної плати на користь позивача, крім 2022 року, за який вина орендаря у несплаті орендної плати відсутня, також за 2023 та 2024 роки за умовами договору оренди землі.
Також суд обґрунтовано встановив, що відповідач не довів, що мав об'єктивну неможливість у 2023 та 2024 роках використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності, адже матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням. При цьому апеляційний суд враховує, що в 2023 та 2024 роках правобережжя Херсонської області, на якій розташована спірна земельна ділянка, після деокупації 11.11.2022 року, була вільна від окупантів, лінія фронту з часу деокупації по суті проходить по руслу річки Дніпро, що в певній мірі є стабілізуючим фактором. Також, як правильно вказав суд, відповідач не звертався до позивачки з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов'язань, не надав доказів причинно-наслідкового зв'язку між воєнними діями та неможливістю обробітку землі.
Також суд правильно встановив необґрунтованість посилань відповідача на воєнний стан та лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області №?66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року як на доказ неможливості використання спірних земельних ділянок за цільовим призначенням у розумінні положень статей 617, 651, 762 ЦК України, оскільки, як вказав суд, зміст зазначеного листа не підтверджує наявності обставин, які б виключали відповідальність відповідача за невиконання умов договорів оренди землі. Адже, по-перше, ГУ ДСНС у Херсонській області у відповіді прямо зазначає, що піротехнічні розрахунки ДСНС до робіт з розмінування на відповідних земельних ділянках не залучались, а самі роботи проводились іншими фаховими відомствами, по-друге, твердження вказаного листа щодо потенційної забрудненості ділянок вибухонебезпечними предметами носить гіпотетичний та попереджувальний характер; жодного обстеження конкретних земельних ділянок, які є предметом даного спору, ГУ ДСНС не проводило, як і не зазначало факту наявності на них вибухонебезпечних предметів або неможливості їх використання, по-третє, у листі відсутні будь-які висновки, які б вказували на фактичну або юридичну неможливість використання саме спірних земельних ділянок впродовж 2023 та 2024 років, або на те, що така неможливість виникла внаслідок дії непереборної сили у значенні ст.617 ЦК України.
Суд правильно зазначив, що відповідач не надав доказів того, що підприємство у 2023-2024 роках зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, він не довів існування в зазначений період форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2023, 2024 роки, також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.
Також суд правомірно звернув увагу на те, що той факт, що відповідачем не здійснювалася посівна кампанія в 2023 році та в 2024 році, що також не підтверджено належними доказами, не може свідчити про те, що таке рішення відповідача було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов'язків за договором оренди.
Також суд обґрунтовано взяв до уваги те, що обставини, пов'язані із потенційним замінуванням, про які зазначає відповідач, не можуть свідчити про існування для нього об'єктивних перешкод у використанні даних земельних ділянок. Адже процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, як вказав суд, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Суд правильно зазначив, що загальновідомі факти свідчать про те, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд правомірно не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об'єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.
Апеляційний суд враховує й те, і на це також обґрунтовано послався суд першої інстанції, що з боку відповідача не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.
Встановивши, що відповідач систематично не виконував свого обов'язку щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, суд дійшов правильного висновку про стягнення вказаної заборгованості та розірвання договору оренди.
При цьому суд обґрунтовано вважав, що вказана заборгованість підлягає стягненню без врахування податків та зборів, передбачених чинним законодавством, оскільки у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов'язку податкового агента щодо утримання та перерахування податків із суми орендної плати, яка належить до сплати позивачу (підпункт l6.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункти 36.1, 36.4 статті 36, підпункт 170.1.1. пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України).
Крім того, розглядаючи вказаний спір, суд апеляційної інстанції також враховує наступне.
Позивач є власником земельної ділянки. Як орендодавець він передав її в оренду відповідачу, очікуючи від останнього сплати орендної плати. Тобто, для позивача єдиним призначенням спірної земельної ділянки є отримання відповідного доходу: або в результаті передання її в оренду, або в результаті самообробітку. Відповідач, орендуючи землю, також має на меті отримання прибутку. Проте між власником землі та її орендарем існує суттєва різниця: орендодавець виступає у якості власника землі, він вже має її у своїй власності, а орендар лише планує отримати дохід від оренди землі. Таким чином, неотримання орендодавцем орендної плати за свою землю по суті позбавляє його своєї власності.
У цій справі, як вбачається, відмова в задоволенні позовних вимог (крім вимоги про стягнення орендної плати за землю за 2022 рік) по суті буде означати позбавлення позивача його орендної плати за свою землю та/або у позбавленні його права на повернення земельної ділянки від орендаря внаслідок несплати останнім орендної плати за вказаних обставин. Тобто, позивач по суті буде позбавлений (тимчасово на невизначений час або взагалі) своєї власності: з одного боку, земельна ділянка буде належати на праві оренди орендареві і позивач їх не отримає у своє володіння, а, з іншого боку, і орендна плата йому не буде сплачена. Отже, за таких обставин орендодавець хоча і буде вважатися формальним власником земельної ділянки, однак по суті жодного зиску з цього мати не буде. Саме така ситуація і склалася за обставинами справи, адже повномасштабна війна рф проти нашої держави триває вже більше 3-х років і час її завершення, як і час повоєнного відновлення, наразі невідомі. Таким чином, гіпотетична відмова в позові повністю призведе до того, що позивач, як орендодавець, як за минулий час, так і наперед на невизначений час буде позбавлений своєї власності, що по суті означає порушення справедливого балансу між інтересами орендаря та інтересами позивача як орендодавця, оскільки позивач буде фактично позбавлена як своєї землі, так і орендної плати, в той час як відповідач жодних обтяжень нести не буде.
У випадку ж задоволення позову про стягнення орендної плати за землю за 2023 та 2024 роки та розірвання договору оренди землі кожна зі сторін залишається при своїх інтересах, зокрема і відповідач, відносно якого, за обставинами справи, не доведено, що він буде нести якийсь надмірний тягар.
Отже, наявні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення орендної плати за 2023 та 2024 роки в розмірі 52 204,90 грн (26 102,45 грн на рік х 2 роки) та розірвання договору оренди землі, а рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим.
Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.
Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування судом того, що невиконання умов договору за 2023, 2024 роки відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, що є загальновідомим фактом. Також підлягають відхиленню й посилання на Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України.
При цьому апеляційний суд враховує те, що самі по собі вказані обставини без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов'язань за договором оренди землі у 2023, 2024 роках не можуть свідчити про очевидну неможливість використання у вказаний період земельної ділянки відповідачем у своїй господарській діяльності. Також суд апеляційної інстанції враховує те, що матеріали справи не містять сертифікату, який був би виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не містять належних доказів на підтвердження того, що підприємство у 2023, 2024 роках зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що воно було позбавлено можливості виконувати свої зобов'язання за договором оренди.
Також підлягають залишенню поза увагою й посилання на те, що місцевими адміністраціями надавались пільги з нарахування та сплати орендної плати. При цьому апеляційний суд враховує те, що, як правильно вказав суд, пільги зі сплати орендної плати стосуються земель комунальної власності, наданих в оренду, тобто відносин, у яких орендодавцем виступає територіальна громада. Натомість спірна земельна ділянка перебуває у приватній власності позивача і не належить до земель комунальної форми власності. Отже, наведені розпорядження не звільняють відповідача від обов'язку сплати орендної плати саме за спірну земельну ділянку, яка є приватною власністю, а потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов'язання за договором оренди.
Також слід відхилити й посилання скаржника на неврахування судом того, що земельна ділянка, яка є предметом договору оренди землі, є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами. При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було.
Також не можуть бути прийняті посилання скаржника на лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області №?66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року як на доказ, що підтверджує наявність обставин неможливості використання землі орендарем відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України. При цьому апеляційний суд враховує те, що, як правильно зазначив суд, зміст вказаного листа не підтверджує наявності обставин, які б виключали відповідальність відповідача за невиконання умов договорів оренди землі.
Отже, є необґрунтованими посилання скаржника на неправомірне незастосування судом положення ч.6 ст.762 ЦК України.
Також підлягають залишенню поза увагою посилання на те, що суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що у цій справі не встановлено наявність підстав, за якими справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, враховуючи підстави та предмет позову.
Крім того, як такі, що не впливають на правильність прийнятого судом рішення, та не містять в собі підстав для його скасування, слід залишити поза увагою інші доводи апеляційної скарги.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з положеннями ст.141 ЦПК України:
--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1);
--- інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову наявні підстави для проведення розподілу судових витрат.
У цій справі позивач просив стягнути заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 78 307,35 грн та розірвати договір оренди землі. Вимогу в частині стягнення орендної плати задоволено на суму 52 204,90 грн, а в частині розірвання договору оренди - залишено без змін. Тобто, вважається, що загалом позовні вимоги задоволено на 83,33%.
Відтак, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову, а саме в розмірі 1 614,86 грн (1937,92 грн х 83,33%).
Висновки суду апеляційної інстанції
Згідно з пунктами 1, 2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1), скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2).
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції, на підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.374, ст.375, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України:
--- в частині стягнення заборгованості з орендної плати за землю слід змінити, зменшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивачки заборгованості з орендної плати за землю з 78 307,35 грн до 52 204,90 грн;
--- в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на судовий збір змінити, зменшивши розмір стягнутих витрат на судовий збір з 1937,92 грн до 1 614,86 грн.
--- в іншій частині залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" задовольнити частково.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 липня 2025 року в частині стягнення заборгованості з орендної плати за землю змінити, зменшити розмір стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за землю з 78 307,35 грн до 52 204,90 грн.
Зменшити розмір стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 витрат на судовий збір з 1937,92 грн до 1 614,86 грн.
В іншій частині це рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повної постанови - 02 вересня 2025 року.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська