Справа № 750/8453/25
Провадження № 2/750/2446/25
04 вересня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді Косенка О.Д.,
секретар Костюк С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі -Позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач), у якому просить стягнути з неї заборгованість по договору позики № 3331310240-78547 від 27.05.2021 у розмірі 28 460,75 грн та понесені у зв'язку з розглядом справи судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 27.05.2021 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» (далі ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС») та ОСОБА_1 укладено договір № 3331310240-78547 про надання кредиту у розмірі 4500 грн. Відповідач, здійснив дії, спрямовані на виконання умов договору, зокрема, ним було перераховано грошові кошти у вказаному розмірі. У свою чергу, Відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 28 460,75 грн.
06 жовтня 2021 року було укладено договір №06-10/21 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3331310240-78547.
10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3331310240-78547.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №3331310240-78547.
Оскільки Відповідач ухиляється від виконання своїх договірних зобов'язань, ігнорує вимоги Позивача та добровільно не погашає прострочену заборгованість, Позивач просить стягнути з нього кредитну заборгованість, а також судові витрати.
Представник Позивача просив справу розглядати без його участі, позов підтримує, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.
Ухвалою суду від 30.06.2025відкрито провадження у справі та її розгляд призначено на 30.07.2025 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У зв'язку з неявкою Відповідача розгляд справи відкладено на 04.09.2025.
В судове засідання Відповідач, будучим належним чином повідомленою про розгляд справи рекомендованим листом, не з'явилася, про поважні причини неявки суд не повідомила.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі 496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подала, будь-яких клопотань та заяв від неї не надходило, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, судом здійснено заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
27 травня 2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» та Відповідачем укладено договір позики № 3331310240-78547 (а.с. 19-23).
Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання Договору позики на сайті первісного кредитора, шляхом введення коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої мають бути перераховані кошти, зазначеної у розділі 10 Договору.
Відповідно до п.п. 2.5. Договору позики, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору (а.с. 22 зворот-23).
Згідно з п.п. 2.2 Договору сума кредиту становить 4 500 грн.
Умовами Договору позики, а також Графіком розрахунків (Додаток № 1) на період зазначений в п.п. 2.3. Договору, а саме 20 діб (з 27.05.2021 по 16.06.2021), плата за користування кредитом встановлена в розмірі 1,95 % за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2.7. Договору позики встановлено, що плата за користування кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього Договору та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок Товариства.
Відповідно до п.п. 9.2 Договору позики, цей Договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається, у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей Договір, надсилаються Товариству та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.
Пунктом 9.3. Договору позики встановлено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором, вказаний у п.п. 9.2. цього Договору, має юридичну силу власноручного підпису.
Підписанням договору Відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Також Відповідач підтвердив шляхом підписання одноразовим електронним ключем C78M4VNXознайомлення з паспортом споживчого кредиту (а.с. 23 зворот-25) та Правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС», затверджених 28.12.2019 (а.с. 37-40).
Таким чином, Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору.
Позивач надав Відповідачу грошові кошти (позику) у розмірі 4 500 грн на умовах передбачених договором позики.
Так, згідно з копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 31.01.2025, адресованої ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС», ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України 21/788-рк від 01.05.2023. Між товариствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-20/08-08 від 20.08.2020. Відповідно до зазначеного договору 27.05.2021 було перераховано на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 хх-хххх-4073, в системі iPay.ua кошти у розмірі 4500,00 грн (а.с. 26).
06 жовтня 2021 року було укладено договір №06-10/21 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3331310240-78547 (а.с. 31-33).
Згідно з копією Реєстру Боржників до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до Відповідача по Договору позики у розмірі 6 260 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 4500 грн та по нарахованих відсотках - 1760 грн (а.с. 34-36).
10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3331310240-78547 (а.с. 41-44).
Згідно з копією Реєстру Боржників до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача по Договору позики у розмірі 28 460,75 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 4500 грн та по нарахованих відсотках - 23 960,75 грн (а.с. 45-46).
Згідно з розрахунком первісного кредитора, у зв'язку із не належним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором позики станом на 06.10.2023 його заборгованість становить 6 260 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 4500 грн та по нарахованих відсотках - 1760 грн (а.с. 27-28).
Указаний розрахунок повністю узгоджується із умовами договору, зокрема в частині строку кредитування (20 днів) та процентної ставки за кредитом.
Згідно з розрахунком заборгованості, здійсненим Позивачем, станом на 07.06.2025 заборгованість Відповідача по кредиту становить 28 460,75 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 4500 грн та по нарахованих відсотках - 23 960,75 грн (а.с. 29).
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною1ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Порядок нарахування процентів визначається ст. 1048 ЦК України, згідно з ч. 1 якої, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін.
За правилами ч.ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
За приписами п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Частиною 1ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За положеннями ч.ч. 1-4ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимога бо заперечень. Згідно зі ст. ст.76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачу при пред'явленні вказаного позову необхідно було довести факти укладення кредитного договору, перерахування коштів позичальнику, неналежного виконання позичальником умов договору та обставини переходу прав вимоги до Позивача як нового кредитора.
Кредитний договір укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті Позивача подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого отримав одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який і використав для підтвердження підписання договору позики.
Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений, цей правочин у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 року у справі №234/8084/20.
Факт перерахування відповідачу коштів підтверджується листом від ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який є офіційним документом та за підроблення якого передбачена кримінальна відповідальність.
Отже, вищевказані факти та обставини Позивач довів, що є підставою для стягнення з Відповідача користь Позивача заборгованості по тілу позики та процентах за користування ним у межах строку кредитування.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зробила правові висновки, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, а саме у боржника припиняється обов'язок сплачувати проценти за користування кредитом, натомість виникає обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Умовами Договору позики (п.п. 2.3. Договору) а також Графіком розрахунків (Додаток № 1) визначено строк кредитування, а саме 20 діб, з 27.05.2021 по 16.06.2021.Плата за користування кредитом встановлена в розмірі 1,95 % за кожен день користування Кредитом.
Пунктами 3.19, 4.1.2 Договору визначено право Кредитора порушувати перед Кредитором питання про продовження строку кредитування поза межами строку, встановленого п.п. 2.3 Договору шляхом направлення Позичкодавцю відповідного звернення.
Доказів виконання вищезазначених умов договору Позивач не надав, а тому відсутні підстави вважати строк кредитування по договору № 3331310240-78547, який закінчується 16.06.2021, продовженим.
Саме з урахуванням визначеного договором строку та передбачених ним відсотків було нараховано розмір заборгованості по договору первісним кредитором, а саме: 6 260 грн.
Також суд зазначає, що згідно із Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 18, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже стягнення процентів за користування кредитом як міра відповідальності відповідно до ст. 625 ЦК України також не допускається, з огляду на вищевикладену норму законодавства.
Крім того, розділом 6 кредитного договору передбачено відповідальність сторін за невиконання своїх зобов'язань у вигляді штрафних санкцій у визначеному розмірі, які також не можуть бути стягнуті з огляду на вищевказані положення законодавства.
Отже Позивачем нараховано проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування за відсутності жодних правових підстав, а тому вони стягненню не підлягають.
Таким чином суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості по договору позики у розмірі 6 260 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 4500 грн та по нарахованих відсотках - 1760.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову Позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн, які слід стягнути на користь Позивача.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково (22%) з Відповідача має бути стягнуто на користь Позивача пропорційно задоволеній частині вимог 532,93 грн.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн, надану на підставі договору з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 про надання правової допомоги № 04-10/2024 від 04.11.2024 (а.с. 11-18).
Зважаючи, що позовні вимоги задоволено частково, з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 860 грн.
Керуючись ст. ст.4,12-13,19,81,247,258,259,265,268,273,354,355 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 3331310240-78547 від 27.05.2021 у розмірі 6 260 (шість тисяч двісті шістдесят) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 532 (п'ятсот тридцять дві) гривні 93 копійоку відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 2 860 (дві тисячі вісімсот шістдесят) гривень у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», 01133, Київська область, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок № 3, офіс № 306, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Олег КОСЕНКО