Справа № 583/3687/25
2/583/1369/25
05 вересня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Сидоренка Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Якубович В.В.,
представника позивача Котляревського С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Охтирської міської ради, про визнання права власності на самочинно побудоване майно, третя особа - відділ державного архітектурно - будівельного контролю Охтирської міської ради -
05.09.2025 представник позивача адвокат Котляревський С.О. звернувся до суду із зазначеним позовом прохаючи визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, яке складається із гаража «А» загальною площею 28,9 м2, що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5910200000:16:011:0222.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - індексний номер витягу 293847804 від 06.01.2022 року, має у своїй власності земельну ділянку площею 0,0034 га, цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів і знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5910200000:16:011:0222. У 1991 році на даній земельній ділянці кадастровий номер 5910200000:16:011:0222 Позивач побудував гараж загальною площею 28,9 м2, що підтверджується технічним паспортом, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:6803-7153-5819-7299, виданим 03.06.2025 року. В червні 2025 року Позивач вирішив узаконити самовільну забудову і звернувся до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Охтирської міської ради, але йому було відмовлено, що підтверджується листом відділу державного архітектурно-будівельного контролю Охтирської міської ради №13-14/46 від 17.06.2025 року та рекомендовано, згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України звернутися до суду про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Відповідно до висновку №14-09/77 від 30.05.2025 року відділу містобудування та архітектури Охтирської міської ради, згідно містобудівної документації м. Охтирка у відповідності до плану зонування території м. Охтирка земельна ділянка кадастровий номер 5910200000:16:011:0222 знаходиться в зоні змішаної багатоквартирної та громадської забудови де до дозволених видів забудови відносяться гаражі.
Тому з метою захисту свого права, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 21 серпня 2025 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача та третьої особи на адресу суду надійшли листи з проханням провести розгляд справи за відсутності їхніх представників. При вирішенні позову покладаються на розсуд суду та прохають прийняти по суті законне рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Приймаючи до уваги згоду представника позивача, суд проводить заочний розгляд справи на підставі доказів, наявних у справі, відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Судом встановлено що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - індексний номер витягу 293847804 від 06.01.2022 року, позивач ОСОБА_1 має у своїй власності земельну ділянку площею 0,0034 га, цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів і знаходиться поряд із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5910200000:16:011:0222. Цільове призначення земельної ділянки - 02.05 Для будівництва індивідуальних гаражів. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови.
Згідно технічного паспорту на гараж за адресою м. Охтирка, Сумська область, на земельній ділянці кадастровий номер 5910200000:16:011:0222, розташований гараж площею 28,9 м2. В експлікації приміщень гаража зазначено : гараж А, загальною площею 28,9 м2.
У електронному технічному паспорті, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:6803-7153-5819-7299, виданому 03.06.2025 року зазначено: гараж літ А, рік спорудження 1991, фундамент цегляний, стіни цегла, покрівля - азбесто - цементні хвилясті листи, перекриття дерев'яне, підлога асфальт, мається електрика, ознака надійної та безпечної експлуатації - можлива.
Згідно листа відділу державного архітектурно-будівельного контролю Охтирської міської ради №13-14/46 від 17.06.2025 року позивачу було відмовлено у прийнятті в експлуатацію самочинно збудованого індивідуального гаража та рекомендовано, згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України звернутися до суду про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Відповідно до висновку №14-09/77 від 30.05.2025 року відділу містобудування та архітектури Охтирської міської ради, згідно містобудівної документації м. Охтирка у відповідності до плану зонування території м. Охтирка земельна ділянка кадастровий номер 5910200000:16:011:022 знаходиться в зоні змішаної багатоквартирної та громадської забудови де до дозволених видів забудови відносяться гаражі.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За загальними правилами, визначеними ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Тобто, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого, чи його відсутність, дають підстави вважати про наявність спору.
Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За змістом ст.ст. 316, 317 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.
За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.
Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України
Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Згідно ч. ч. 3, 5 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 376ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу України(про правовий режим самочинного будівництва)» №6 від 30.03.2012 року встановлено, що власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
Виходячи з приписів п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію:
збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів;
збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.
Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що нежитлова будівля, а саме гараж під літ. «А», площею 28,9 м2, розташований за адресою м. Охтирка, Сумська область, на земельній ділянці кадастровий номер 5910200000:16:011:0222 позивачем збудовано самовільно.
Позивач не може вирішити питання про визнання за ними права власності на вищевказаний гараж, оскільки дане нерухоме майно відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом.
При цьому суд враховує, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка для будівництва індивідуального гаража, під вже збудований гараж, який відповідає вимогам безпечності та надійності експлуатації, а також те, що права інших осіб при цьому не порушуються, відповідач позовні вимоги визнав.
Таким чином є всі підстави для визнання за позивачем права власності на самочинно збудований об'єкт.
Судові витрати залишити за позивачем, оскільки він не висуває вимоги про стягнення їх з відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись вимогами ст. 3, 4, 5, 12, 13, 43, 44, 49, 81, 200, 223, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на гараж під літ. «А», площею 28,9 м2, розташований за адресою: м. Охтирка, Сумська область, на земельній ділянці кадастровий номер 5910200000:16:011:0222.
Судові витрати залишити за позивачем без відшкодування.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко