Справа № 576/1262/25
Провадження № 2/950/716/25
04 вересня 2025 року м. Лебедин
Лебединський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Косолапа В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Ткаченко Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі судових засідань в м. Лебедин цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором від 01.04.2016 № 200493562 в загальному розмірі 41815,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.04.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200493562.
Відповідно до умов такого договору банк надав у користування ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 10200,00 грн. зі встановленим строком користування з 01.04.2016 по 20.05.2017. У свою чергу відповідач зобов'язалася повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування ними.
На підставі договору від 20.07.2020 № 7_БМ ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними ПАТ «Банк Михайлівський» з позичальниками. Такий договір укладено за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020, що також підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16. Відповідно до указаного рішення позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .
Станом на 30.05.2025 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 28757,30 грн., в тому числі 9413,58 грн. заборгованості за кредитом та 19343,72 грн. заборгованості за відсотками.
Заборгованість розрахована станом на дату укладання договору факторингу від 20.07.2020 № 7_БМ та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.
Ухвалою від 14.07.2025 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив справу розглядати без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Відповідач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином за адресою реєстрації місця проживання, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подала.
За таких обставин суд вважає за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення.
Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 01.04.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у формі заяви (оферти) № 200493562 (а.с. 8)
Також ОСОБА_1 підписала анкету № 26000694, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, якою визначено суму та мету кредиту, проценту ставку, порядок повернення кредиту тощо (а.с. 8,10).
01.04.2016 ОСОБА_1 отримала платіжну картку (а.с. 13).
Відповідно до поданого розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 200493562 складає 28757,30 грн., 10467,25 грн. інфляційного збільшення та 2590,52 грн. штрафних санкцій (а.с. 15).
20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс», за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020, укладено договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, за яким банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув право вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених в Додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (а.с. 29-30).
Згідно з Додатком № 1 до договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 - Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200493562, загальний розмір заборгованості 28757,30 грн., в тому числі 9413,58 грн. заборгованості за основним зобов'язанням та 19343,72 грн. заборгованості за нарахованими відсотками (а.с. 24-26).
Як свідчить виписка по рахунку ОСОБА_1 , сума заборгованості за тілом кредиту складає 9413,58 грн., 19343,72 грн. відсотків (а.с. 21-22).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 єдиним кредитором по договорах ПАТ «Банк Михайлівський» визнано ТОВ «Діджи Фінанс» (а.с. 32-47).
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
При визначенні розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , суд виходить із наступного.
Звернувшись до суду позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 41815,07 грн., в тому числі 28757,30 грн. основного боргу, 10467,25 грн. інфляційного збільшення та 2590,52 грн. 3 % річних.
Як зазначив позивач, відповідно до умов договору був встановлений строк користування кредитом з 01.04.2016 по 20.05.2017.
При цьому як свідчить виписка по рахунку, 15.11.2019, 19.11.2019, 29.11.2019, 28.12.2019, 06.02.2020, 28.02.2020, 03.04.2020, 30.04.2020, 29.05.2020, 30.06.2020 та 14.07.2020 ОСОБА_1 нараховувались відсотки на загальну суму 4448,83 грн.
Тобто такі відсотки нараховані після спливу строку кредитування.
У постанові від 31.10.2018 по справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином вимоги в частині стягнення відсотків на суму 4448,83 грн. задоволенню не підлягають.
Крім того, п. 1 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» від 16.06.2020 № 691-ІХ, який набрав чинності 04.07.2020, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його п. 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».
Отже, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
У постанові від 06.11.2024 у справі № 201/9121/22 Верховний Суд вказав на те, що з огляду на приписи пункту 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12 березня 2020 року установлено на всій території України карантин, що діяв протягом всього періоду, за який нараховуються три проценти річних та пеня, суди помилково не застосували вказані норми права та дійшли необґрунтованого висновку про стягнення трьох процентів річних та пені за період з 21 січня 2022 року до 23 лютого 2022 року включно, що є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права.
Тобто нарахування інфляційних втрат та 3 % річних з 12.03.2020 до 23.02.2022 є таким, що не відповідає нормам матеріального права.
Також, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на усій території України оголошено воєнний стан (Указ затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), який триває дотепер.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.
Відповідно до указаного пункту, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто в силу закону позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, за прострочення грошового зобов'язання. Такі платежі підлягають списанню позикодавцем.
Таким чином інфляційні втрати та 3 % річних в загальному розмірі 13057,77 грн. не підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 24308,47 грн., в тому числі 9413,58 грн. основного боргу та 14894,89 грн. заборгованості по відсоткам.
Щодо питання розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц.
На підтвердження понесених витрат про надання правничої допомоги позивач надав: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 28); договір про надання правової допомоги від 15.02.2024 № 26 (а.с. 18-20); додаткову угоду від 15.02.2024 (а.с. 23); детальний опис робіт, виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» (а.с. 17).
Зокрема, в обсяг наданих робіт включено послугу з підготовки позовної заяви на суму 7000,00 грн. При цьому вимоги позивача задоволені судом на 58 %.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволенні позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 4060,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (7000*58/100) та 1408,22 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07046, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1; код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за договором від 01.04.2016 № 200493562 в загальному розмірі 24308,47 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07046, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1; код ЄДРПОУ 42649746) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн. та 4060,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте Лебединським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.09.2025.
Суддя Вадим КОСОЛАП