Справа № 522/22308/24
Провадження № 2/522/2266/25
05 вересня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування в інтересах малолітнього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи Служба у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_4 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав,
До суду надійшов позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування в інтересах малолітнього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.
Позивач мотивує вимоги тим, що на підставі подання Служби у справах дітей Одеської міської ради від 03.12.2024 року № 07/111936 (вх. від 03.12.2024 року № 01-11/2564) про невідкладене відібрання малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено наступне.
Малолітній ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 3224 від 20.07.2021 року, місце державної реєстрації - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Малолітня ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії серія НОМЕР_2 , актовий запис № 1177 від 03.07.2024 року, місце державної реєстрації - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса).
Мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт громадянина України документ з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_3 , виданий 29.10.2021 року, дійсний до 29.10.2031 року, орган, що видав - 5115).
02.12.2024 року о 16:40 годині спеціалісту Служби у справах дітей Одеської міської ради в телефонному режимі надійшло повідомлення від інспектора Ювенальної превенції відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, про те, що на лінію «102» надійшло телефонне повідомлення від ОСОБА_5 , про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , знаходяться малолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Мати дітей, каретою швидкої допомоги була госпіталізована до психіатричної лікарні, батько дітей, проходить службу в лавах ЗСУ.
Спеціалістами Служби у справах дітей Одеської міської ради спільно з інспекторами ювенальної превенції відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ЕУНП в Одеській області, було здійснено негайний виїзд за адресою знаходження дітей для з'ясування обставин.
За результатами комісійного виїзду та під час бесіди з ОСОБА_5 , яка назвалася бабусею дітей, проте підтверджуючих документів не надала. Було з'ясовано, що вона забрала мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з адреси їх постійного проживання: АДРЕСА_2 , три дні тому, так як за цією адресою почали збиратися наркомани. Мати малолітніх дітей, ОСОБА_3 , була госпіталізована каретою швидкої допомоги у зв'язку з неадекватною поведінкою. Також, ОСОБА_5 , зазначила, що ОСОБА_3 вживає наркотичні речовини. Зі слів ОСОБА_5 , біологічний батько дітей, ОСОБА_6 , проходить військову службу в лавах ЗСУ, проте, чи є він юридично батьком, їй не відомо. Залишати малолітніх у себе, та здійснювати догляд за дітьми, ОСОБА_5 , категорично відмовилась.
З метою вжиття невідкладних заходів для забезпечення безпеки дітей, малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за актом проведення оцінки рівня безпеки було доставлено до КНП «Спеціалізований будинок дитини №1» Одеської міської ради.
Згідно з розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 15.06.2022 року № 168/01-06, малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було негайно відібрано від матері, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 14.10.2022 року (справа № 521/8686/22), було відмовлено у відібранні малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до п. п. 5, 9 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 року № 585 02.12.2024 року було проведено оцінку рівня безпеки малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та складені відповідні акти.
На підставі клопотання Служби у справах дітей Одеської міської ради від 03.12.2024 року № 07/11936, про невідкладене відібрання малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , без позбавлення батьківських прав, Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради було видано Розпорядження від 03.12.2024 року № 890.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12.12.2024 по справі відкрито провадження, встановлений загальний порядок розгляду справи.
В підготовчому судовому засіданні відповідачка пояснила, що наркотичні засоби - не вживає, за дітьми піклується. Бажає, щоб менша дитини проживала з батьком, який проходить службу у лавах ЗСУ.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Представники Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та Служби у справах дітей Одеської міської ради звернулись до суду з заявами про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує.
Інші учасники процесу про причини неявки суд не повідомили.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 20 липня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).
Відомості про батька внесені до актового запису про народження дитини відповідно до ч. 1. ст. 135 Сімейного кодексу України.
ОСОБА_3 є мітар'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданим 03.07.2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса). Батько дитини зазначений ОСОБА_4 .
На підставі подання Служби у справах дітей Одеської міської ради від 03.12.2024 року № 07/111936 (вх. від 03.12.2024 року № 01-11/2564) про невідкладене відібрання малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2
Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 ЗУ «Про охорону дитинства»).
У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 2) жорстоко поводяться з дитиною; 3) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 4) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
За змістом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України).
Основні підстави для відібрання дитини зазначені у ч. 1 ст. 164 СК України.
Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц, провадження №14-327цс18.
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 зі змінами, схваленими резолюцією № 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-X11 від 27.02.1991, в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 СК України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
Підставою відібрання дітей без позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім'ї небезпечної для дитини обстановки: її життя, здоров'я і морального виховання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення ЄСПЛ від 16.07. 2015 у справі «Мамчур проти України»).
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (п. 50 рішення ЄСПЛ від 18.12. 2008 у справі «Савіни проти України).
Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Суду не надані належні та допустимі докази про наявність випадків, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, які дають право на відібрання дітей від ОСОБА_3 , не позбавляючи ії батьківських прав.
На час розгляду справи судом не встановлено обставин, що свідчать про існуючі ризики імовірного насилля по відношенню до дітей з боку матері.
В найкращих інтересах дитини є недоцільним розлучення дитини із матір'ю з огляду на вік дитей, їх звички, перебування з матірю з моменту народження.
Враховуючи викладене, суд зауважує, що належних та допустимих доказів небезпеки для здоров'я, життя та морального виховання малолітніх дітей, у разі залишення їх з матір'ю, достатніх для задоволення позовної заяви, відсутні, тому позов слід залишити без задоволення.
Так само, не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з відповідачів аліментів, оскільки зазначена вимога є похідною від попередньої вимоги про відібрання малолітніх дітей, без позбавлення батьківських прав, яка залишена без задоволення.
Судові витрати віднести за рахунок держави, відповідно до п.14 ст.3 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 263-265, 353 ЦПК України, суд
У задоволені позову Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування в інтересах малолітнього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи Служба у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_4 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав відмовити.
Попередити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 про необхідність належного виконання батьківських обов'язків та зміни ставлення до виховання малоілтнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Покласти на орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради обов'язок контролю стосовно виконання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 своїх батьківських обов'язків стосовно малоілтнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 05.09.2025.
Суддя Р. Д. Абухін
05.09.25