Справа № 2-н-3966/2008
Провадження № 4-с/522/77/25
01 вересня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря судового засідання Кріцької Д..Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Одесі справу за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва Олександра Олександровича, Стягувач Приватне акціонерне товариство «ВФ УКРАЇНА»,
Cкаржник звернувся до суду із зазначеною скаргою, по якій просить:
Визнати дії начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)Гусєва Олександра Олександровичащодо відмови № 118130 від 22.07.2025 у знятті арешту, накладеного Постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції АН №308838 від 25.06.2009 неправомірною.
Зобов'язати уповноважену посадову особу Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт, накладений на підставі постанови АН №308838, виданої 25.06.2009 року Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції арешт на майно ОСОБА_1 (номер запису про обтяження 32486670 від 25.06.2009 року).
Одночасно з поданням скарги представник заявника подала заяву про поновлення строку звернення до суду зі скаргою.
За результатами автоматизованого розподілу скарга передана на розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Абухіну Р.Д.
Ухвалою від 22.08.2025 по справі поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_2
25.08.2025 до суду надійшов відзив на скаргу на дії/бездіяльність органу примусового виконання.Приморський ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). в задоволенні скарги ОСОБА_2 просив відмовити в повному обсязі.
Учасники процесу в судове засідання не з'явились, про день, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник заявника звернулась до суду з заявою про розгляд справи за ії відсутності.
Інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
25.06.2009 року Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (наразі - Приморський ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) була винесена постанова про накладення арешту АН №308838 відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (далі - Інформаційна довідка) на 191/3000 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 накладено арешт, на підставі постанови АН №308838, виданої 25.06.2009 року Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.
Заявником була зазначена інформація про те, що вона зверталась з позовною заявою до Приморського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) про зняття зазначеного арешту, однак ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.03.2025 року у справі №522/13900/24-Епровадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту було закрито. Підставою для закриття провадження Приморський районний суд зазначив, що позивачка, як боржник у виконавчому провадженні, не може звертатися до суду з позовом про зняття арешту, законом передбачений інший спосіб судового захисту - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України, а не в позовному провадженні, такий позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постановою Одеського апеляційного суду від 12.06.2025 року у справі №522/13900/24-Е вказана ухвала була залишена без змін.
При цьому, відповіддю на адвокатський запит Приморським районним судом м. Одеси від 26.12.2024 року №5/343/2024, було повідомлено, що «відповідно до алфавітних покажчиків по цивільним справам Приморського районного суду м. Одеси (с. Кічмаренко С.М.) перебувала цивільна справа №2-н-3966/2008 року за заявою ЗАТ «Український мобільний зв'язок» про видачу судового наказу до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за письмовими договорами про надання послуг мобільного телефонного зв'язку та додатковими угодами до них у розмірі 2927,51 грн.» та надано копію відповідного судового наказу.
Так, правонаступником всіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» є Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» (23.05.2017 р. перейменоване із ПрАТ «МТС Україна»).
Відповіддю на адвокатський запит SD-25-00344 від 08.01.2025 року, ПрАТ «ВФ Україна» надано довідку про відсутність заборгованості від 07.01.2025 року, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перед ПрАТ «ВФ Україна» згідно судового наказу №2-н-3966/2008 від 25.04.2008 року, який було видано Приморським районним судом міста Одеси, погашена у повному обсязі 10.09.2009 року.
26.06.2025 року адвокат Шалько О.А., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Приморського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) з заявою про скасування існуючого арешту.
Відповідно до відповіді на заяву адвоката Шалько О.А. Приморського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеси) від 22.07.2025 №118130 було повідомлено, що, зокрема, у зв'язку з відсутністю можливості ідентифікувати при виконанні якого виконавчого документу винесено постанову про арешт майна АН №308838 від 25.06.2009, прийняти рішення про припинення чинності арешту на підставі наявної інформації, не є можливим.
Згідност. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
При цьому, відповідно до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановлює ухвалу, якою, в разі обґрунтованості, визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Так, приписами ст. 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано досуду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
В свою чергу, згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такий строк є процесуальним, може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Згідно з висновком Верховного суду, який міститься у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, існування арешту на майно боржника порушує конституційне право останнього володіти, користуватися і розпоряджатись своєю власністю (ст. 41 Конституції України).
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13.07.2022 року у справі № 2/0301/806/11 суд зробив висновок, що існуючий арешт є невиправданим втручанням особи на мирне володіння майном за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувана.
Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може буи примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом № 1404-УІІІ.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-УІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до Інструкції під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 4471ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із положеннямистатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першоїстатті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Слід наголосити натому, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Наявність протягом тривалого часу (майже 16 років) нескасованого арешту на майно боржника за умови відсутності виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном та унеможливлює подальше здійснення належного захисту майнових прав заявника.
При такихобставинах,необхідно скасуватиарешт змайна ОСОБА_2 ,накладений на підставі постанови АН № 308838, виданої 25.06.2009 року Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.
Щодо визнання дій начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)відмови у знятті арешту, неправомірною, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»,у випадках не передбачених ч.4 цієї статті арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно до ч.3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Відповідно до абз. 2 ч.3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином у випадку наявності арешту на майно боржника, яке не було знято під час закінчення виконавчого провадження у виконавчої служби відсутнє право на скасування відповідної постанови, а у випадку якщо не встановлено порушення порядку накладення арешту у керівника відповідного відділу виконавчої служби також відсутнє відповідне право. Єдиною можливістю , визначеної законодавцем, щодо зняття арешту є відповідне рішення суду, на підставі якого арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня. Одночасно із цим Законом визначено єдина підстава звернення до суду для отримання відповідного рішення суду боржником (колишнім боржником по закритому виконавчому провадженню), як стороною виконавчого провадження шляхом звернення із скаргою на дії виконавчої служби, так як порядок звернення власника майна із відповідним позовом, визначений лише у випадку якщо цей власник не є та не був стороною виконавчого провадження.
З таких підстав судом визнається про відсутність правих підстав для визнання неправомірною дії начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва Олександра Олександровичащодо відмови № 118130 від 22.07.2025 у знятті арешту, накладеного ПостановоюДругого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції АН №308838 від 25.06.2009.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 13, 28, 76-81, 95, 258, 260, 447-451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на дії начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва Олександра Олександровича, Стягувач Приватне акціонерне товариство «ВФ УКРАЇНА» задовольнити частково.
Зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт , накладений на підставі постанови АН № 308838, виданої 25.06.2009 року Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції арешт на майно ОСОБА_1 (номер обтяження 32486670 від 25.06.2009)
У задоволені рещти вимог відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом пятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 04.09.2025.
Суддя Р.Д. Абухін
01.09.2025