Справа № 521/15380/25
Номер провадження:1-кс/521/3195/25
02 вересня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП України в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за №12025162470001174 від 07.08.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв Миколаївської області, громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
Як вбачається з клопотання слідчого, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався в установленому законом порядку, а на момент вчинення кримінального правопорушення - Указом Президента України від 14.07.2025 року №478/2025, затвердженим Законом України від 15.07.2025 року №4524-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилини 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Так, 24.02.2022 Указом Президента України №69/2022, оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №1455 від 29.12.2021, якою затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Виключний перелік громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995.
Разом із тим, статтею 1 Закону України від 04.11.1991 №1777-XII «Про державний кордон України» зазначено, що Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.
Відповідно до ст. 9 Закону «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруді технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
У відповідності до ст. 11 Закону «Про державний кордон України», особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 05.11.2009 №1710-VI «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Разом з тим, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно правових актів, у невстановлений слідством час у ОСОБА_4 , виник умисел на незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
Так, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, ОСОБА_4 21 липня 2025 року о 11 годині 25 хвилин за допомогою мобільного додатку «Telegram» знайшов чоловіка, а саме ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мобілізаційного віку, який мав намір перетнути державний кордон України за грошову винагороду, та останні домовились між собою щодо незаконного переправлення останнього для подальшого перетину державного кордону України.
У ході проведення досудового розслідування встановлено, що 20 серпня 2025 року о 11 годині 16 хвилин ОСОБА_4 , за допомогою мобільного додатку «Telegram», в ході електронного текстового спілкування з ОСОБА_7 , домовились про особисту зустріч за присутністю матері ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме 30.08.2025 року о 11 годині 00 хвилин за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя, буд. 8.
Під час вказаної зустрічі ОСОБА_4 запропонував свої послуги ОСОБА_7 щодо незаконного переправлення через державний кордон України за грошову винагороду у розмірі 7000 доларів США в обхід офіційних пунктів пропуску, на що ОСОБА_7 погодився та надалі в ході зустрічі ОСОБА_4 надавав усні вказівки та поради, орієнтовані на перетин Державного кордону України в обхід офіційних пунктів пропуску, а саме як відбудеться безпосередня доставка ОСОБА_7 до будинку у прикордонному районі за адресою Одеська область, Подільській район, село Круті для подальшого перетинання кордону шляхом перевезення останнього проінструктованим водієм, який є колишнім військовим і має посвідчення учасника бойових дій, та як відбудеться безпосередній перетин кордону, а саме пішим переходом за підготовленим ОСОБА_4 маршрутом за допомогою заздалегідь визначених географічних даних у додатку «Google Maps».
По закінченню зустрічі ОСОБА_8 передала ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 1000 доларів США у якості авансу за подальше незаконне переправлення через державний кордон України ОСОБА_7 , та в ході усної розмови останні домовились про особисту зустріч, а саме 30.08.2025 року о 23 годині 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , з метою відправлення ОСОБА_7 з проінструктованим водієм до раніше обумовленого місця для подальшого перетинання кордону, та після відправлення ОСОБА_7 з водієм, передачі ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 2500 доларів США ОСОБА_4 у вигляді другої частини авансу.
Після чого, 30.08.2025 року приблизно о 19 годині 00 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не вдалось, ОСОБА_4 знайшов особу необізнану про вчинення кримінального правопорушення, у якості водія, а саме ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для доставки ОСОБА_7 до будинку у прикордонному районі за адресою Одеська область, Подільській район, село Лабушне, з відправкою 30.08.2025 року о 23 годині 00 хвилин за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 32Б, шляхом виставлення онлайн замовлення на виклик таксі у мобільному додатку «inDrive» з оплатою за вказані дії у розмірі 6000 гривень НБУ готівкою.
Під час раніше запланованої зустрічі ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 в ході усної розмови обумовили, що передача ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 2500 доларів США ОСОБА_4 у вигляді другої частини авансу відбудеться після проїзду ОСОБА_10 з водієм блок-посту №17, який розташований поблизу Клеверного мосту по Київській трасі №М05.
Після чого ОСОБА_4 по прибуттю водія ОСОБА_9 на обумовлене місце за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 32Б, на транспортному засобі, який перебуває у його користуванні, марки «Hyundai», моделі «Sonata», державний номерний знак « НОМЕР_1 », сірого кольору, 2014 року випуску, надав вказівку ОСОБА_10 сісти до автомобіля під керуванням ОСОБА_9 , після чого вказані особи вирушили до Одеської область, Подільського район, села Лабушне.
Після зазначеного, ОСОБА_4 з ОСОБА_8 продовжили перебувати за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 32Б, та після повідомлення ОСОБА_10 про те, що він з водієм проїхав блок-пост №17, який розташований поблизу Клеверного мосту по Київській трасі №М05, ОСОБА_8 передала грошові кошти у розмірі 2500 доларів США ОСОБА_4 у вигляді другої частини авансу, після чого 30.08.2025 року о 23 годині 40 хвилин останній був затриманий працівниками поліції та працівниками прикордонної служби.
У той же час, ОСОБА_9 за замовленням ОСОБА_4 разом з ОСОБА_10 продовжували рух за адресою Одеська область, Подільській район, село Лабушне, з метою завершення замовлення та по прибуттю за кінцевою точкою замовленого маршруту транспортний засіб під керуванням ОСОБА_9 31.08.2025 року о 04 годині 14 хвилин було зупинено працівниками поліції та працівниками прикордонної служби на відстані до кордону приблизно 2,2 км в напрямку с. Плоть ПМР.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у незаконному переправленню осіб через державний кордон України, організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями, а також сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому з корисливих мотивів.
31.08.2025 року ОСОБА_4 затриманий на підставі ст. 208 КПК України.
31.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
За переконанням слідчого, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням про виявлення ознак кримінального правопорушення від 04.08.2025 року, протоколом огляду місця події від 31.08.2025 року, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 31.08.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 31.08.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 31.08.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 31.08.2025 року, протоколом отримання добровільно наданих предметів, протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 31.08.2025 року, протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 01.09.2025 року, протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 01.09.2025 року та іншими матеріалами в сукупності.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено з прокурором Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , мотивуючи клопотання тим, що є об'єктивні причини вважати, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу останній матиме можливість вчинити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор підтримав клопотання слідчого, оскільки вважав мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді задовольнити клопотання слідчого та застосувати найбільш суворий запобіжний захід.
Підозрюваний та його захисник, кожен окремо, просили слідчого суддю відмовити в задоволенні клопотання, оскільки підозра висунута щодо ОСОБА_4 нічим не обґрунтована, слідчий не довів наявність ризиків, які виправдовують застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу. При цьому захисник вказав, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або заставу у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують його доводи, а також вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню за наступних підстав.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Таким чином, метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення названих ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у своєму клопотанні слідчий зазначає, що згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Зокрема, слідчий суддя вважає доведеними ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»). Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Дії, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 пов'язані з незаконним перетином державного кордону іншими особами, що робить можливим для нього самим скористатися такою можливістю та покинути територію України.
Також, слідчий суддя вважає доведеним наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Показання свідків мають суттєве значення для доведення обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні. В умовах зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням до кримінальної відповідальності, він може безпосередньо або використовуючи зв'язки з іншими особами, впливати на свідків у різних формах (умовляння, підкуп, заохочення, погрози тощо), з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, тощо.
Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення чи продовження злочинної діяльності ґрунтується на відсутності у ОСОБА_4 постійного місця роботи та джерела доходів, він підозрюється у здійсненні корисливого незаконного переправлення осіб через державний кордон України, заробляючи таким чином на проживання.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі відсутність в нього родини й утриманців, відсутність у підозрюваного постійного місця роботи, майновий стан підозрюваного, відсутність судимостей.
Доводи сторони захисту в обґрунтування заперечень проти клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, необхідних для тримання під вартою та не є такими, що гарантують виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, нічим не підтверджені та спростовані у ході розгляду клопотання.
Крім того, у практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення особою тяжкого злочину на початковому етапі розслідування виправдовує тримання його під вартою. Хоча, поряд з цим Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особу підозрюваного, можна дійти висновку про те, що у разі застосування менш суворого запобіжного заходу буде неможливо запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити виконання підозрюваним своїх обов'язків.
Таким чином, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе гарантувати належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та перешкодити ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Разом із цим, слідчий суддя керується положеннями ч. 3 ст. 183 КПК України, згідно з якими при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК України).
Слідчий суддя враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.
У рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
За таких обставин, слідчим суддею враховано обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема його вчинення в умовах військового стану, спосіб вчинення, тому вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 визначити заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 гривень.
На переконання суду, такий розмір застави на даній стадії досудового розслідування буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП України в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися з м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що наслідком невиконання зазначених обов'язків є звернення застави в дохід держави і обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або тримання під вартою.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 59 днів. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 29.10.2025 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_14