Справа № 591/3374/25
02 вересня 2025 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Бондаренко О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 22960,00 грн., сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн. В обґрунтування заявленого позову посилався на те, що 04 лютого 2021 року між ТОВ «ФК «ЛІНЕУРА Україна», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1534735. Кредитний договір укладено шляхом обміну електронними повідомленнями, підписано у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору сума виданого кредиту складає 7000, 00 гривень, дата надання кредиту 04 лютого 2021 року, строк кредиту 30 днів, стандартна процентна ставка 1,90% в день. Кредит надався у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківську картку № НОМЕР_1 . Між ТОВ «ФК «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» 24 грудня 2021 року укладено Договір факторингу № 02-24122001, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЛІНЕУРА Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» прийняло належні ТОВ «ФК «ЛІНЕУРА Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, зокрема і до боржника ОСОБА_1 . У зв'язку з невиконанням відповідачкою своїх зобов'язань у неї утворилась загальна сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 22960,00 гривень, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 7000,00 грн, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 15960,00 гривень, яку позивач просив стягнути в судовому порядку, а також відшкодувати судові витрати у справі.
Ухвалою суду від 13 травня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідачка та її представник до суду не прибули, від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову заперечує, в письмових поясненнях просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог. Зазначив, що позивач не надав доказів авторизації ОСОБА_1 в інформаційно-комунікаційній системі товариства, а також надсилання та отримання одноразового ідентифікатора, який використовувався як електронний підпис, такі документи у справі відсутні, а надані позивачем докази не є достатніми. Надана довідка про перерахування грошових коштів на вказану у позові карту не є належним доказом, який би підтверджував перерахування коштів саме відповідачці, оскільки емітентом вказаної банківської карти не підтверджено її належність саме ОСОБА_1 . В матеріалах справи взагалі відсутній розрахунок заборгованості за вищевказаним договором та кредитодавець продовжив нараховувати проценти після закінчення строку кредитування, який закінчився 06 березня 2021 року. Звертаючись до суду, позивач виклав обставини, якими обґрунтував свої позовні вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначив про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подав клопотання щодо їх витребування. Тому не довів позовні вимоги належними та допустити доказами. Вважає, що гонорар на послуги адвоката є завищеними та не співмірними зі складністю справи.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Особа вільна у виборі способу захисту цивільних прав судом.
Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
Відповідач зі свого боку зобов'язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.
Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження позовних вимог за кредитним договором № 1534735 від 04 лютого 2021 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» подало такі докази: договір №1534735 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04 лютого 2021 року, укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (а.с. 15-19); паспорт споживчого кредиту (а.с. зв.б. 13, а.с. 14) додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 1534735 від 04 лютого 2021 року, яким встановлено графік платежів до договору, в якому зазначено дата повернення кредиту 06 березня 2021 року, сума видачі кредитних коштів 7000 грн, реквізити (а.с. 20), вимога про виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с. 20 зв.б.), виписка з особового рахунку (а.с. 21), витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 02-24122001 від 24 грудня 2021 року, де боржником вказано ОСОБА_1 (а.с. 21 зв.б.), довідку про ідентифікацію відповідачки ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (а.с. 22), договір факторингу № 02-24122001 від 24 грудня 2021 року, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників (а.с. 26-29); платіжні інструкції про перерахування коштів ТОВ ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на розрахунковий рахунок ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за договором факторингу №02-24122001 від 24 грудня 2021 року (а.с. 12-13), лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» (а.с. зв. б. 29).
Позивач стверджує, що між сторонами склалися правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законом України "Про електрону комерцію".
Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 лютого 2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір №1534735 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу мало бути надано 7000,00 грн кредитних коштів, договір підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «А623» відповідно до ч. ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом ч. 13 ст. 11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з договору, позивачем передбачено, що заявник заповнює заявку на сайті кредитодавця, вказуючи всі дані, які визначені в заявці як обов'язкові для прийняття рішення про можливість надання кредиту, доступ до якого забезпечується клієнтом через Веб-сайт або Мобільний додаток. За результатами заповнення заявки здійснюється одночасна перевірка дійсності та аунтефікація банківської платіжної картки та/або банківського рахунку заявника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем.
Згідно з п. 2.1. кредитодавець одразу після укладення договору сторонами надає кредит шляхом безготівкового переказу шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки « НОМЕР_1 або на іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.
Після підписання відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «А623» кредитного договору №1534735 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, товариство мало на виконання вимог договору перерахувати позичальнику грошову суму коштів, вказану у п 1.2 Договору.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Одночасно суд звертає увагу на те, що за положеннями ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надаючи оцінку поданим позивачем доказам, суд приходить до висновку про те, що довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» №27188-0403 від 04 березня 2024 року, згідно з якою 04 лютого 2021 року о 14:28:09 через систему «іPaу» успішно перераховано кошти в сумі 7000 грн на картку № НОМЕР_2 (а.с. 29 зв.б.), не є належним доказом, оскільки не підтверджує здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме відповідачці на виконання договору кредиту №1534735 від 04 лютого 2021 року.
З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» умов п. п. 1.2, 2.1 кредитного договору №1534735 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04 лютого 2021 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Крім того, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті Договору, саме ОСОБА_1 .
Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.
Не надано також позивачем до позовної заяви і доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР», яке здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені позивача.
Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо перерахування коштів від ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» як кредитних на рахунки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» для здійснення переказу коштів на виконання вимог кредитного договору №1534735 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04 лютого 2021 року для подальшого переказу їх відповідачу.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має це усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.
За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, а надані ним докази є недостатніми та не дають підстави дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування, тому позов є необґрунтованим та суд відмовляє в його задоволенні повністю.
Судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд
Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. Г. Вортоломей