Справа № 579/734/25
2-а/579/16/25
05 серпня 2025 року Кролевецький районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Придатка В.М.
з участю секретаря судового засідання Клишкової Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 14.01.2025 року АП №3765 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження по справі.
Вимоги обгрунтовує тим, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 14.01.2025 року винесено постанову про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України з тих підстав, що 14.12.2024 року було встановлено факт адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП громадянином ОСОБА_1 , який 14.12.2024 року в особливий період під час мобілізації відмовився від проходження військово-лікарської комісії, чим порушив вимоги абзацу першого частини першої та абзацу другого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також вимоги абзацу третього частини десятої статі 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
При цьому вказана постанова та матеріали справи оформлені із значною кількістю порушень та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки 14.12.2024 року позивач, проїжджаючи через блок пост в м.Запоріжжя, відмовився від проходження медичного огляду ВЛК для визначення придатності до військової служби в місті Запоріжжі, проте не відмовлявся від проходження медичного огляду ВЛК за місцем своєї реєстрації та перебування на військовому обліку в м.Кролевець у зв'язку з тим, що рішенням ВЛК від 07.07.2023 року він визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час, а вся медична документація щодо захворювань позивача знаходилася вдома в м.Кролевець, куди він їхав з м.Запоріжжя, а за відсутності вищевказаної медичної документації, в разі проходження ВЛК в м. Запоріжжя, висновок щодо його придатності до військової служби був би не обґрунтований та необ'єктивний. Крім того, направлення на проходження медичного огляду 14.12.2024 року позивачеві взагалі не видавалося, про що він вказав у протоколі № 709 від 14.12.2024. Крім того, того ж дня в м.Запоріжжі щодо позивача був складений ще один протокол № 708 про вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП за фактом неявки 05.12.2024 року за повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , без повідомлення про причини неявки. В поясненні до вказаного протоколу позивач пояснив, що не отримував повістку про необхідність явки 05.12.2024 року чи на іншу дату.
Крім того, позивач своєчасно, належним чином, тобто через вручення повістки, не був повідомлений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з чим розгляд справи 14.01.2025 року безпідставно відбувся без його участі. Посилання у протоколі про адміністративне правопорушення від 14.12.2024 року на те, що позивач в усній формі повідомлений про дату час та місце розгляду справи не відповідає положенням ст.277-2 КУпАП, до того ж, і у самому протоколі взагалі зазначена дата розгляду 19.12.2024 року, а розгляд справи фактично відбувся 14.01.2025 року. Таким чином, розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП було проведено 14.01.2025 року за його відсутності, що не тільки грубо суперечить вимогам чинного законодавства, але й позбавило його можливості реалізувати свої права, передбачені ст.268 КУпАП, в т. ч. право на захист.
Постанова АП № 3765 від 14.01.2025 року після її винесення ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачу також не направлялася і ним не отримувалася, у зв'язку з чим я був позбавлений законної можливості її своєчасного оскарження у строки, передбачені КУпАП.
При цьому начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 11.03.2025 року звернувся з заявою до Кролевецького ВДВС у Конотопському районі про стягнення з позивача штрафу в примусовому порядку. На підставі вказаної постанови було порушено виконавче провадження ВП №77559204.
Згідно з поданою заявою відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та просив розглянути справу без участі представника відповідача (а.с.30).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи та оглянувши справу АП №3765, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно до ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ст.ст. 7, 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Згідно з ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно зі ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно з ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз'ясненням їй прав та обов'язків, а також врученням їй копії протоколу.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Так, судом встановлено, що 14.12.2024 помічником гранатометника 2 відділу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 старшим солдатом ОСОБА_3 , керуючись ст.ст. 254-256 КУпАП складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, за №709, відповідно до якого ОСОБА_4 14.12.2024 року в особливий період під час мобілізації відмовився від проходження військово-лікарської комісії, чим порушив вимоги абзацу першого частини першої та абзацу другого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також вимоги абзацу третього частини десятої статі 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». За змістом протоколу дійсно ОСОБА_1 вказав, що не відмовляється від проходження ВЛК, але лише за місцем проживання, де наявна відповідна історія хвороби, та відмовляється проходити ВЛК в м.Запоріжжя. Згідно з протоколом, розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 19 грудня 2024 року, про що ОСОБА_1 був повідомлений під підпис. Також було складено Акт про відмову від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією (а.с.32-33).
Відповідно до п.3.1. Наказу Міністерства оборони № 402 від 14.08.2008 року медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП на підставі направлення за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на ВЛК, виданих резервістам та військовозобов'язаним для проходження медичного огляду за формою, наведеною у додатку 12 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, та видається військовозобов'язаному під особистий підпис.
Доказів видачі такого направлення позивачу як ІНФОРМАЦІЯ_6 , так і ІНФОРМАЦІЯ_4 , стороною відповідача суду не надано.
Згідно Постанови АП №3765 від 14.01.2025 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. (а.с.7).
За змістом вказаної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 14.12.2024 року в особливий період під час мобілізації відмовився від проходження військово-лікарської комісії, чим порушив вимоги абзацу першого частини першої та абзацу другого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також вимоги абзацу третього частини десятої статі 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Як вбачається зі змісту справи про адміністративне правопорушення, на адресу позивача 20.01.2025 було направлено рекомендоване поштове відправлення масою 0,020 кг, яке згідно з витягом системи УДППЗ «Укрпошта» прибуло до відділення 22.01.2025, і після невдалої спроби вручення 28.01.2025 повернулося до відправника 21.02.2025 (а.с.36), проте суду не доведено про зміст вказаного поштового відправлення, а співставляючи дати, суд має розумні сумніви у тому, що вказані документи підтверджують факт належного та своєчасного повідомлення позивача про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Інших належних, допустимих та достовірних доказів як повідомлення позивача про розгляд справи, так і направлення останньому постанови в справі про адміністративне правопорушення, відповідачем не надано.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається^ до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
При цьому обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі N 676/752/17, від 21.03.2019 року у справі N 489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі N 308/12552/16-а та у справі N 482/9/17 та від 06.02.2020 року у справі N 205/7145/16-а.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі N 522/20755/16-а, від 30.09,2019 року у справі N 591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі N 05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі N 286/4145/15-а, від 3103.2021 року у справі N 676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі N 465/5145/16-а.
За встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази беззаперечно не підтверджують обставини щодо відмови позивача від отримання повістки, а відповідно, і не доводять факту повідомлення останнього про необхідність з'явитись 06.10.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що слугувало підставою для винесення спірної постанови.
Таким чином, вина ОСОБА_1 не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Крім того, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено «поза розумним сумнівом», на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
В той же час, виносячи вказану постанову, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 не зазначив належні та допустимі докази, передбачені ст.251 КУпАП, які ним були отримані та оцінені у встановленому законом порядку, та на яких ґрунтується його висновок про доведеність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, належним чином не мотивував свого висновку про винуватість позивача, що є порушення вимог ст.ст.7,245,252,280,283 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушенням встановленої процедури, тому є протиправною та відповідно підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відтак слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 536,80 грн.
Керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим постановою КМУ №921 від 07.12.2016р., ст.7,9,210,235,245,250-252,254,256,268,277-280,283 КУпАП, ст.2,5,9,72-79,90,121,242-246,262,268-272,286 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 АП №3765 від 14.01.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн. скасувати, провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення виготовлено 05.08.2025 року.
Суддя В. М. Придатко