04 вересня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/6434/25
Провадження № 22-ц/820/1921/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2025 року (суддя Козак О.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В березні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, мотивуючи його тим, що 09 березня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №4456615 про надання споживчого кредиту, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, на умовах строковості, зворотності, платності, в розмірі 5000 грн., строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
25 жовтня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №4456615 від 09.03.2024 року, на загальну суму 36375 грн., яка складається із тіла кредиту - 5000 грн., заборгованості за процентами 28875 Грн., штрафні санкції - 2500 грн.
Позивач зазначив, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 5000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, проте, відповідач свої зобов'язання перед первісним кредитором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 52000 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 5000 грн., відсотків нарахованих первісним кредитором - 28875 грн., відсотків нарахованих позивачем - 15625 грн., штрафні санкції - 2500 грн.
Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на його користь загальну суму заборгованості за договором №4456615 від 09.03.2024 року, в сумі 49500 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом у розмірі 5000 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором - 28875 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 125 календарних днів 15625 грн., а також судовий збір в розмірі - 2422,40 грн., та витрати на правову правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №4456615 від 09.03.2024 року в сумі 49500 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 44500 грн. - заборгованість за процентами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» судовий збір в розмірі 2422,40 грн., та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., а всього разом 12422,40 грн..
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування заявлених позивачем вимог та наданих на їх підтвердження доказів, в тому числі і на підтвердження належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором №4456615 від 09.03.2024 року та на спростування розміру заборгованості за вказаним договором в сумі 49500 грн., у зв'язку з чим дійшов висновку про задоволення позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при стягненні заборгованості за кредитом визначеної позивачем не враховано, що максимальний розмір денної процентної ставки розрахованої відповідно до ч.4 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1%. Отже розмір нарахованих за кредитним договором відсотків повинен складати 11550 грн., а умови укладеного договору передбачені п.1.4.1 щодо встановлення денної ставки у розмірі 2,5% є нікчемними, оскільки суперечать ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, зазначає, що нарахування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» що здійснювалось з 26.10.2024 року по 27.02.2025 року включно, на суму 15625 грн. зроблені особою, яка отримала лише право вимоги за договором факторингу на підставі реєстру боржників з визначенням суми боргу первісним кредитором, а отже до неї не перейшло право здійснення додаткових нарахувань за договором, як то процентів, комісії тощо. Також апелянт заперечує правомірність нарахування кредитором штрафу в сумі 2500 грн., оскільки в силу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України, встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Апелянт заперечує щодо стягнення із нього на користь позивача заявлених ним витрат на правничу допомогу із тих підстав, що позивачем не надані докази, що судові витрати у розмірі 10 000 грн., які він просить стягнути з відповідача, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» понесло, жодного розрахункового документу про сплату вказаної суми, до матеріалів справи не надано, а тому витрати на правничу допомогу не підлягають задоволенню.
Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників у справі не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в редакції статті, чинній на день подання апеляційної скарги).
В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що 09 березня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4456615 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «17655», відповідно до якого, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язалось надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до п.п. 1.2., 1.3 Договору, сума кредиту складає 5000 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Згідно п.1.4 Договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: 1.4.1. стандартна процента ставка становить 2,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. 1.4.2. знижена процентна ставка становить 0,01% в день.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 5000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек Україна» від 01.11.2024 року.
Згідно з листом АТ «Універсал Банк» від 29.05.2025 р., також встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 09.03.2024р. було зараховано кошти у сумі 5000 грн.
25 жовтня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу №25/10/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до ТОВ «ФК «Фінтраст України» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №4456615 від 09.03.2024 року загальна сума заборгованості склала 36375 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 5000 грн., заборгованості за процентами - 28875 грн., штрафні санкції 2500 грн.
Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Відповідно до п. 1.3 Договору № 4456615 строк кредиту 360 днів: з 09.03.2024 року по 03.03.2025 року.
Станом на дату укладення Договору факторингу від 25.10.2024 року №25/10/2024, строк дії Договору № 4456615 від 09.03.2024 року не закінчився.
ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, у період з 26.10.2024 року по 27.02.2025 року (125 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 15625 грн.: 5000 грн.?2,5% = 125 грн. ?125 календарних дні = 15625 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем по Кредитному договору № 4456615 від 09.03.2024 р. не сплачена і складає 49500 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5000 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором - 28875 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 125 календарних днів 15625 грн.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано до суду: договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4456615 від 09.03.2024 та Додаток №1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4456615 від 09.03.2024; паспорт споживчого кредиту; лис від 28.10.2024 щодо повідомлення боржників про відступлення права вимоги; лист АТ «Універсал Банк» від 29.05.2025; розрахунки заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»; договір факторингу від 25.10.2024 року №25/10/2024; витяг з Реєстру Боржників за Договором Факторингу 25.10.2024 року №25/10/2024.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до стаття 1055 ЦК України Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як передбачено частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон №1734-VIII).
За змістом частини другої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Із положень статті 514 ЦК України слідує, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено частиною першою статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування ними, якщо інше не встановлено договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
З огляду на зазначене, оскільки позивач надав докази, які підтверджують факт домовленості між ТОВ «Лінеуар Україна» і ОСОБА_1 про надання кредиту і його повернення у визначенні строки зі сплатою визначених відсотків за надання кредиту, скріплення цієї угоди у визначений Законом України «Про електронну комерцію» спосіб, а відповідач не спростував даного факту, у встановлений кредитним договором строк не повернув кредитні кошти, не сплатив проценти за користування кредитом суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі складає 49500 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5000 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором - 28875 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 125 календарних днів 15625 грн.
Штраф в розмірі 2500 грн. судом першої інстанції не стягувався, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялися, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність нарахування відсотків фактором.
Відповідно до Договору факторингу №25/10/2024 та витягу з Реєстру боржників до ТОВ «ФК «Фінтраст України» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №4456615 від 09.03.2024 року загальна сума заборгованості склала 36375 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 5000 грн., заборгованості за процентами - 28875 грн., штрафні санкції 2500 грн.
Відповідно до п.1.1. Договору факторингу №25/10/2024 фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якої настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п. 1.3 Договору № 4456615 строк кредиту 360 днів: з 09.03.2024 року по 03.03.2025 року.
Станом на дату укладення Договору факторингу від 25.10.2024 року №25/10/2024, строк дії Договору № 4456615 від 09.03.2024 року не закінчився.
Таким чином, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, у період з 26.10.2024 року по 27.02.2025 року (125 календарних днів) здійснив нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 15625 грн.: 5000 грн.?2,5% = 125 грн. ?125 календарних дні = 15625 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги що максимальний розмір денної процентної ставка не може перевищувати 1%
У статті 1 Закону №1734-VІ І унормовано,що денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Відповідно до статті 8 Закону №1734-VІІ для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо) (частина друга). Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі (частина третя). Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (частина п'ята).
В силу пункту 17 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1734-VІІ тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності 24 грудня 2024 року), установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5% (до 22 квітня 2024 року); протягом наступних 120 днів 1,5% (до 20 серпня 2024 року).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 12 Закону №1734-VІІ у договорі про споживче кредитування, зокрема, зазначається, денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
За змістом указаних правових норм денна процентна ставка це загальний показник щоденних витрат споживача за споживчим кредитом у процентах від розміру виданого кредиту.
За договорами, які укладені зі споживачами після набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності 24 грудня 2023 року), в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21 серпня 2024 року, денна процентна ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладення такого договору.
Денна процентна ставка розраховується у договорі про споживчий кредит за спеціальною формулою та залишається незмінною протягом усього строку кредитування за умови, що до договору не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).
На час укладення ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 кредитного договору (09 березня 2024 року) розмір денної процентної ставки був обмежений законом, а саме максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5%.
Саме у такому розмірі сторони розрахували денну процентну ставку в кредитному договорі, яка залишається незмінною протягом усього строку кредитування.
Щодо витрат на правничу допомогу позивача у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До позовної заяви позивачем додано: Договір №10/12-2024 про надання правової (правничої) допомоги від 10.12.2024; заявку на виконання доручення до Договору №10/12-2024 про надання правової (правничої) допомоги від 10.12.2024; акт від 27.02.2025 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 10.12.2024, в якому зазначено детальний перелік виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 10000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
На думку колегії суддів, враховуючи співмірність складності справи з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), задоволення позовних вимог в повному обсязі, недоведеності відповідачем неспівмірності понесених позивачем витрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн.
Вимоги апелянта про відмову у стягненні вказаних витрат у зв'язку із відсутністю квитанції чи платіжного доручення не є обґрунтованими оскільки спростовуються положеннями договору №10/12-2024 про надання правової (правничої) допомоги від 10.12.2024 року, відповідно до умов якого, клієнт здійснює оплату гонорару адвоката згідно узгодженого та підписаного акта прийому передачі виконаних робіт протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили (п.4.8.Договору).
Суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам і з'ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення підстав для розподілу судових витрат не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 вересня 2025 року.
Судді: Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк